Сечостатева система костистих риб

Сечостатева система костистих риб відрізняється від такої нижчих риб відокремленням від травної системи (немає загальної клоаки) і повним відокремленням видільної системи (нирки, сечоводи) від статевої; остання має в самців і самок самостійні вивідні канали, що відкриваються назовні особливими отворами.

Статева система

Статеві залози (gonas) у самців (рис. 332) і самок щуки парні, вони розташовуються з боків і дещо вентрально від плавального міхура, до якого прикріплені брижами.
Вивідні протоки статевих залоз у костистих риб є новоутвореннями, вони не зв'язані у своєму походженні ні з мюллеровою, ні з вольфовою протоками.
Сім'яники мають вигляд нешироких стрічок молочно-білого або ледь жовтуватого кольору. Передній кінець їх лежить на рівні плечового поясу у верхній частині черевної порожнини. Звідси сім'яники дещо опускаються вентрально і тягнуться вздовж середини черевної порожнини. Задній відділ доходить майже до заднього кінця плавального міхура. У цій частині сім'яники опускаються в нижню частину черевної порожнини.

Рис. 332. Вивідні канали сечостатевої системи самця щуки (за Гуртовим М. М. та ін., 1976 p.): 1 — права задня кардинальна вена; 2 — спинна аорта; 3 — ворітна вена нирок; 4 — сечовід; 5 — нирка; 6 — анастомоз між хвостовою і кардинальною венами; 7 — хвостова вена; 8 — хвостова артерія; 9 — зовнішній отвір сечоводу; 10 — зовнішній отвір сім'япроводу; 11 — анальний отвір; 12 — нижня брижова артерія; 13 — сечовий міхур; 14 — сім'япровід; 15 — кишечник; 16 — сім'яник
На всьому їхньому протязі по брижах до них підходять кровоносні судини.
Сім'япроводи (ductus spermaticus) йдуть уздовж верхнього краю сім'яника, за заднім кінцем якого вони круто повертають вниз і мають тут вигляд досить товстих тяжів, що складаються з пухкої сполучної тканини, у якій важко розрізнити основний просвіт сім'япроводу. Отвір сім'япроводу назовні дуже невеликий і відкривається на задній поверхні виступу стінки тіла за анальним отвором.
Яєчники щуки парні. Вони займають майже те ж саме положення, що і сім'яники. У статевозрілих екземплярів, особливо перед нерестом, вони сильно збільшені і займають майже всю черевну порожнину; через тонкі стінки яєчника просвічуються окремі темно-жовті ікринки, обумовлюючи колір усієї залози. Задні кінці яєчників, дещо звужуючись, переходять у яйцепроводи.
Яйцепроводи (oviductus) займають те ж положення, що і сім'япроводи в самців, і відкриваються самостійним статевим отвором. Так само, як і сім'япроводи, яйцепроводи — самостійні утворення, не зв'язані за походженням з мюллеровими каналами.
Статева система коропа за своєю будовою принципово не відрізняється від такої у щуки, якщо не вважати, що в зв'язку з коротким тілом статеві залози менше витягнуті в довжину.
В окуня статева система відрізняється від такої коропа і щуки тим, що в самок статева залоза непарна й утворює загальний ікровий мішок з порожниною усередині, куди і виділяються ікринки при нересті, а потім уже по яйцепроводу — назовні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: