Міжнароднийправотворчий процес

49_

міжнародного права, визнаних правовою свідомістю цивілізо­ваних народів. Інший член комітету Рут вважав, що уряди не довірятимуть суду, який базується на суб'єктивному понятті принципів справедливості. В той же час комітет усвідомлю­вав, що Суд повинен мати повноваження розвивати принципи міжнародної юриспруденції. У результаті була прийнята спі­льна пропозиція Рута і Філлімора. Вони вважали, що принци­пи права слід розглядати як норми, прийняті внутрішньодер­жавними правовими системами всіх цивілізованих держав. Серед загальних принципів права члени комітету називали, зокрема, такі принципи, як Іех зресіаііз сіего^аі £епега1і (спе­ціальним законом скасовується загальний), Іех розіегіог сіего^аі; ргіогі (наступним законом скасовується попередній), гез іийісаіа (принцип юридичної чинності договору), аЬиз сіє сігоіі; (заборо­на зловживання правом) тощо '. Отже, Суд може застосовува­ти загальні принципи муніципальної юриспруденції, зокрема приватного права, щодо держав.

До аналогій муніципального права часто звертаються арбі­тражі. Так, у справі Фабіані, між Францією та Венесуелою, арбітр звернувся до муніципального публічного права з питан­ня відповідальності держави за дії її державних службовців, включаючи суддів, вчинені під час виконання ними своїх служ­бових обов'язків.

МСС застосовував загальні принципи досить рідко. Так, у справі фабрики Чоржов Суд стверджує, що будь-яке порушен­ня зобов'язання викликає необхідність відшкодування, що є принципом міжнародного права ².

Загальні принципи права не слід ототожнювати із загаль­ними принципами міжнародного права. їх можна віднести до норм звичаєвого права, до загальних принципів права, про які йдеться в ст. 38(і)(с). Прикладами таких загальних принципів міжнародного права є рівність держав, добросовісне виконан­ня зобов'язань тощо, сформульовані в Статуті ООН. У бага­тьох випадках можна вивести їх походження з практики дер­жав. Проте вони так довго застосовувались всіма в міжнарод­ному праві, що більше не пов'язуються з державною практи­кою. В цілому предмет загальних принципів права частково збігається із загальними принципами міжнародного права. Однак деякі з основних принципів були виокремлені в окрему групу як зиз со£епз, які діють як більш звичайні (огсііпагу) норми ³.

Питання ієрархії звичаю та договору до-_ть складне. Як правило, останнє має пере-^СЙ_гу за часом. Договори зазвичай формулю­ємся як кодифікація існуючого звичаю, але водночас вони, в свою чергу, можуть вийти з використання і бути замінені звичаєм. Вже згадувався загальний принцип, за яким спе­ціальна норма превалює над загальною нор­мою (Іех зресіаііз сіегоеа* 1е£І еепегаїі).

у справі Вагсеіопа ТгасИоп МСС вирішив, що існує відмінність між зобов'язаннями дер­жави стосовно міжнародного співтовариства в цілому та зобов'язаннями, які виникають уіз-а-уіз іншої держави у сфері дипломатич­ного захисту. Перші є зобов'язаннями ег£а отпез. Приклади їх - оголошення поза зако­ном агресії та геноциду і захист від рабства та расової дискримінації Ч

Згідно зі ст. 53 Конвенції про право між­народних договорів 1969 р. договір є нечин­ним, якщо в момент його укладення він суперечить імператив­ним нормам міжнародного права - іиз со^епз (регетріогу погтз), таким як заборона катування, геноциду, жорстокого поводження тощо. Ці норми не дозволяють жодних обмежень за будь-яких обставин, за будь-яких надзвичайних ситуацій. Вони не є результатом державної практики, на відміну від звичаєвих норм. Однак існує й інша точка зору. Так, про­фесор Туп вважає, що термін іиз со^епз є абсолютно непо­трібним.

¹ Див.: Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право: Навч.
посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2000.- С. 157.

² СЬог2б№ Гас*огу, РСЦГ, Вег. А.- № 9.- Р. 31.

³ Вгоитііе І. Ргіпсіріез оі РиЬііс Іпїегпаііопаї Ьачг. 4¹¹* еА.~ Охїогй:
Сіагепйоп Ргевз, 1990.- Р. 19.

.50

¹ Вагсеіопа ТгасИоп Сазе [1970] І.СГ. Кер. 103-106.

міжнародний правотворчий процес

розділ 4

Міжнародне

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: