Міжнародне ґ\ г\ ч морське право ^ \/ І _________

сігситзіапсез ргіпсіріез»). що сформульовані в статті 6(2) Кон­венції щодо континентального шельфу 1958 р. Згідно з цією статтею там, де не можна досягти згоди і якщо немає особли­вих обставин, які виправдовували б інший підхід, кордон повинен бути проведений згідно з принципом рівновіддале-ності від найближчих точок вихідних ліній, від яких вимі­рюється ширина територіального моря кожної держави. В той же час ФРН наполягала на доктрині справедливої та неупередженої частки (іизі апсі е^иіі;аЬ1е зпаге). Зрозумі­лою є важливість питання контролю над континентальним шельфом, оскільки держава має виключне право на добуван­ня природних ресурсів в межах свого континентального шельфу.

Суд вирішив, що ФРН, котра не є стороною Конвенції, не була пов'язана ст. 6. Отже, виникло запитання: яке зви­чаєве міжнародне право існувало щодо делімітації конти­нентального шельфу між сторонами? Проаналізувавши 15 справ, у яких кордони континентального шельфу були делі-мітовані згідно з принципом рівновіддаленості (у більшості за домовленістю, в декількох в односторонньому порядку), Суд дійшов висновку, що їх недостатньо, щоб говорити про практику, яка склалася і яка б свідчила, що делімітація згідно з принципом рівновіддаленості становить обов'язко­ву норму міжнародного звичаєвого права. Як засвідчує оріпіо Іигіз, такими стали принципи, згідно з якими делімітація має бути предметом домовленості між державами, і така до­мовленість має бути досягнута згідно з принципами спра­ведливості. Одинадцятьма голосами проти шести Суд визнав, що:

1) використання методу рівновіддаленості делімітації не є
обов'язковим для сторін;

2) не існує іншого єдиного методу делімітації, використан­
ня котрого в усіх випадках є обов'язковим;

3) принципи та норми міжнародного права, що застосову­
ються до делімітації між сторонами такі:

— делімітацію слід проводити за домовленістю згідно з прин­
ципами справедливості, беручи до уваги всі обставини таким
чином, щоб залишити кожній із сторін якомога більше тих
частин континентального шельфу, котрі є природним продов­
женням її суші в морі і під морем, без посягання на природне
продовження суші інших;

- якщо ж площі збігаються, вони повинні бути поділені за
згодою, або ж, коли згоди не дійшли, в рівних частинах, крім
випадків, коли сторони погоджуються на режим спільної юрис­
дикції, використання чи експлуатації.

У справі затоки Мен (Оиіі оі Маіп Сазе)', яка стосувалась як делімітації континентального шельфу, так і виключної економічної зони Канади та США, було розроблено два прин­ципи, які відображали позицію міжнародного права у пи­таннях делімітації. По-перше, не може бути односторонньої делімітації. Делімітація повинна проводитися за згодою між сторонами або, якщо необхідно, за допомогою третіх сторін. По-друге, було зазначено, що при делімітації повинен засто­совуватись принцип справедливості. Як вихідну точку Суд застосував критерій рівного поділу районів, що збігаються. Цей критерій поєднувався з допоміжними критеріями, по­в'язаними з особливостями району, який підлягав поділу. Слід було врахувати як географічні особливості, так і відпо­відність для делімітації морського дна та вод над ним. Бу­ло зроблено висновок про доцільність геометричних методів. Було зазначено, що основне правило делімітації континенталь­ного шельфу таке саме, як і для делімітації виключної еконо­мічної зони, але їх кордони не обов'язково мають збігатися. Безпрецедентний характер аналізованої справи полягав у тому, що сторони просили провести єдину лінію делімітації шель­фу та риболовецьких зон. Критерії, справедливі щодо конти­нентального шельфу, не обов'язково збігаються з відповідни­ми критеріями для економічних зон. Тобто в даній справі поняття природного продовження (паіигаі ргоіоп^аііоп) кон­тинентального шельфу та економічні чинники мало допома­гали. Основний аргумент США полягав у тому, що історично американці були присутні у спірній зоні, а Канада акценту­вала соціально-економічний аспект. Суд доходить висновку про доцільність застосування тільки географічних методів.

о( Маіп Сазе [1984] І.С..І. Кер. 293-4.

міжнародне морське право

Розділ 15

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: