Погрози журналісту або його родині

Журналістів, що пишуть про злочинні угруповання або корупцію на найвищому політичному рівні, переслідують і намагаються вбити в багатьох країнах, навіть у демократичних. Саме тому журналістські профспілки створили спеціальні фонди безпеки, щоб у критичній ситуації власними силами захистити колегу та його родину.

Захист журналіста, який отримує погрози, може відбуватись у різний спосіб: надання публічної підтримки, організація юридичної допомоги, надання притулку для переховування. У 2003 році член Незалежної медіа-профспілки України з Нової Каховки готував до друку публіїсаціїо про нелегальну торгівлю українськими жінками за кордоном. Мова йшла про конкретні організації, що продавали жшок для секс-індустрії в інших країнах. Пізно ввечері до редакції завітали двоє чоловіїсів, які почали погрожувати йому та видавцю неприємностями за друк цього матеріалу. В такій ситуації важко оцінити наскільки далеко можуть зайти такі погрози. Тому профспілка відразу звернулась до правоохоронних органів, щоб во­ші негайно надали колезі охорону. Довелось майже годину перекону­вати різних посадовців, що ігнорувати такі погрози ми не можемо. Кілька днів редакцію і журналіста охороняла міліція, завдяки чому громадськість змогла ознайомитись з цим журналістським розсліду­ванням.

Крім того, якщо на журналіста влаштовано справжнє полювання, очевидно, профспілки можуть допомогти йому навіть залишити крашу, хоча організувати це й нелегко. Та без підтримки про­фесійних організацій, самому журналісту це може бути взагалі не під яйлу. Особливо, якщо полювати за журналістом починають державні шституцй.

2.Захист від переслідувань, організованих впливовими особами

Часто журналісти опиняються під тиском впливових осіб, якім не сподобалась критика, що пролунала з вуст журналіста. Такими впливовими особами можуть бути будь-хто: бізнесмени, політики, прокурори, судді, представники міліції, мери міст чи інші посадовці. Вони завжди мають можливість залякати журналіста телефонними погрозами, анонімними листами чи навіть найняти молодиків, щоб журналіста побили. Це дуже небезпечна ситуація, яка межує з погрозами вбивства, тому журналіст повинен негайно повідомити профспілку і роботодавця про такі погрози.

На наше щастя, якщо можна так порівнювати, в більшості випадків, таке переслідування має на меті дискредитувати журналіста, або покарати його матеріально. Для цього вони організовують публікації проти журналіста або видання, в якому він працює. В них можуть висміюватись не тільки професійні здібності журналіста, але й його особисте життя чи родинні зв'язки. В цій ситуації профспілка підтримає колегу, звернеться до інших видавців чи власників електронних ЗМІ з проханням припинити кампанію по дискредитації. Також профспілка може підтримати позов журналіста про захист його честі, гідності та професійної репутації, виступити з такою позицією публічно.

3. Підтримка журналістів в юридичному процесі

В Україні дуже поширена практика подання позовів проти ЖУР" наліегів та ЗМІ з вимогою стягнути величезну суму моральної компенсації за начебто нанесену шкоду честі, гідності та діловій репутації впливової особи. За будь-яку критику з журналіста по­чинають через суди вимагати тисячі, а то й мільйони гривень-Участь у судових процесах коштує дуже дорого, тому профспілка намагається переконати власників ЗМІ, щоб вони взяли на себе витрати на адвоката, який би захищав інтереси журналіста у судо­вих засіданнях. Якщо це не вдається, то профспілка звертається по допомогу до мережі юридичних організацій, що підтримують пре­су. У крайньому випадку вона сама наймає адвоката для жур­наліста. У 2007 році профспілка успішно підтримала в суді жур" налїстку з Одеси, проти якої позивався мер цього міста.

4.Тиск або залякування з боку роботодавця

Журналіст або інший працівник редакції легко може стати жерт­вою переслідування з боку роботодавця або менеджменту. Підста­вами для цього стане будь-що: політична, етнічна чи релігійна не­терпимість, статева відмінність чи сексуальні вподобання, заздрість професійним здобуткам або принциповості журналіста, навіть колір волосся або стиль одягу. Будь-хто може стати жертвою іереслідування і дуже важко визначити причини, чому це сталося. Переслідування може зашкодити не тільки професійній кар'єрі. гійне та систематичне приниження працівника призводить до погіршення здоров'я, заниження самооцінки та суттєвих психічних ззладів, що інколи призводять до самогубства жертви. В більшості випадків жертва довгого переслідування змушена поки-гги свою роботу. "Вирішення проблеми залежить не від жертв і їть не від переслідувачів, а від усіх інших, хто знаходиться по­ряд і дозволяє цьому відбуватись", - зазначив з цього приводу бри­танський журналіст Джеральд Хей і освітньому додатку до газети Тіюея.

Виявити переслідування дуже важко, якщо жертва про це мов­чить. Тому журналісти повинні повідомляти про такі випадки своїх профспілкових представників. Це дозволить вчасно відреагувати, поки ситуація не стала критичною або не зайшла занадто далеко.

Найперше, що робить профспілка в цій ситуації, це консультує з приводу проблеми, надає відповідні рекомендації, як краще на­далі поводитись постраждалому. Для того, хто піддається пе­реслідуванню, типово шукати причини, які б могли пояснити чо­му вибрали жертвою саме його. Такий підхід недопустимий. Неза­лежно від причин, розбиратися у собі повинен переслідувач, а не його жертва.

Профспілка також допомагає організувати підтримку колег в редакції, оскаржити недостойну поведінку переслідувача, провес­ти переговори з власником або менеджером. Якщо це не допомагає і жертва змушена звільнитись, то профспілка захищає її інтереси у суді, добиваючись справедливої компенсації. Потрібно багато мужності, щоб кинути виклик системі переслідування та заляку­вання на робочих місцях. Інакше вона як хвороба буде поширюва­тись скрізь.

5.Відстоювання професійних стандартів в журналістиці і боротьба проти цензури

Сьогодні в українських редакціях досить типова ситуація, коли власники та менеджери З МІ закривають очі на існуванні "джинси" або самі відверто підтримують таку практику. Стандарти про­фесійної етики попросту ігноруються, що наносить шкоду репу­тації журналіста, який працює в таких умовах. Однак спроби про­тистояти ганебній практиці, відстояти професійні стандарти - мо­жуть обернутись жорстким переслідуванням з боку роботодавця. У 2002 році група українських журналістів центральних телека­налів відмовилась виконувати "темники", що розсилались по ре­дакціям. Бунтівникам створили такі умови, що частина з них зму­шена була звільнитись, аби захистити свою репутацію чесних журналістів. Цей скандал набув розголосу і став камінчиком, на якому зростала Незалежна меді-профспілка України. З цього і по­чалась кампанія за незалежну редакційну політику та дотримання професійної етики.

Вже після журналістського бунту проти цензури восени 2004 року, в законодавство були внесені зміни, що більше захищають право журналіста чесно працювати. Профспілка організовувала, де могла колективні переговори з власниками та укладала угоди про засади редакційної політики. Частково ситуацію вдалось по­кращити і на державному рівні - політична цензура відсутня. Хо­ча, в окремих випадках, може застосовуватись власниками. У 2007 році через політичну цензуру ледве не звільнили ведучого 5-го ка­налу Ігоря Слісаренко. І тільки завдяки розголосу, підтримці з бо­ку журналістів каналу, профспілки та інших громадських ор­ганізацій його вдалось захистити.

Зараз профспілка захищає тих журналістів, що кидають виклик корупції в ЗМІ, використанню журналістів у якості піарщиків, які виступають проти "замовної" журналістики та прихованої рекла­ми в статтях, що друкуються від імені журналістів.

6. Безпека на робочому місці.

Безпека на робочому місці - це не тільки наявність охорони, найнятої власниками. Неодноразово редакції, що части критику­ють владу або бізнес, пробували підпалити. Уявіть, що буде з працівниками, якщо в приміщенні не буде достатньо засобів про­типожежної безпеки, або на всіх вікнах решітки, які неможливо швидко зняти?

Самі власники намагаються економити кошти на витратах по утриманню редакційних офісів і тому порушують не тільки по­жежні правила безпеки. Наприклад, електричні або комп'ютерні кабелі та дроти не ховаються у захисні бокси, а розкидані по усьо­му приміщенні. Дуже часто таку картину можна побачити на знімальних майданчиках. Перечепившись через провід можна впас­ти і зламати кінцівки, або й загинути від удару електричним стру­мом.

Менш очевидні негативні наслідки в ситуаціях, коли порушу­ються санітарні норми, в кімнатах багато комп'ютерів, робітників, приміщення погано освітлюється або провітрюється. Ми звикаємо до таких умов і не помічаємо, як це руйнує здоров'я. Зароблені у гаких умовах гроші з часом доводиться витрачати на дорогі ліки. Профспілки ведуть з власниками постійні переговори, щоб покра-

щити умови праці журналістів, захистити від очевидних та прихо­ваних небезпек. Так, завдяки активним діям осередку профспілки в Національній телекомпанії України вдалось значно покращити умови роботи гримерів, які страждали від відсутності нормальної вентиляції у приміщенні, і прохання покращити умови ігнорува­лись.

7.Захист трудових та соціальних прав журналістів.

Нормальні умови праці - один з ключових елементів про­фесійного виконання роботи будь-яким працівником. Не менш важливим є справедлива винагорода за виконану роботу та соціальний захист.

В першу чергу профспілка слідкує, щоб журналіст, що постраж­дав внаслідок професійного виконання своїх обов'язків отримав відповідну підтримку з боку держави та роботодавця. Це сто­сується багатьох аспектів: страхування від нещасних випадків, оп­лати лікування, виплати допомоги у разі каліцтва або гибелі жур­наліста.

За чесну і професійну роботу журналіст повинен отримувати відповідну винагороду. Профспілка постійно бореться зі спробами обдурити журналістів чи зменшити оплату після того, як вже ро­бота виконана. В багатьох випадках організація організовує пере­говори з власниками або надає юридичну підтримку у судах. Як колективна організація профспілка бореться за легалізацію зарплат усіх журналістів. Однак власники йдуть на це дуже неохо­че, бо розуміють, що після легалізації буде важко маніпулювати журналістами, примушувати до виконання неприродних для жур­налістики завдань.

8. Захист журналістів від масових звільнень.

За останні роки Незалежна медіа-профспілка не раз змушена була боротись за права журналістів, яких масово звільняли з робо­ти. Найбільш масовими були звільнення на телеканалі "Інтер". В один день журналістів поставили перед фактом, що їм зменшують

зарплати, у тому числі за вже відпрацьований місяць, і близько 200 осіб буде звільнено. Журналісти були шоковані таким несподіва­ним рішенням нового менеджменту, не знали, як їм уникнути фінансових проблем, бо багатьом потрібно платити за кредити, оренду житла та інше. Ці події відбувались в середині лютого 2007 року

Двома роками раніше, у березні 2005 року, стались схожі події в газеті "Президентський вісник". Після зміни влади нова прези­дентська адміністрація вирішила закрити газету і звільнити жур­налістів. В цей час заборгованість по зарплаті сягала трьох місяців. Власники відмовлялись гасити заборгованість і виплачувати ком­пенсації за звільнення, посилаючись на те, що у бюджеті не були передбачені кошти на фінансування газети.

Профспілці вдалось організувати переговори з власниками "Президентського вісника". Вони тривали майже 5 місяців. Не обійшлось без пікетування президентської адміністрації, ор­ганізації прес-конференцій та публічних виступів в ЗМІ. Весь цей час профспілка всіма силами допомагала журналістам відстояти свої права. І хоча зберегти робочі місця не вдалось, у серпні 2007 року усі заборгованості і компенсаційні виплати були погашені. За цим самим сценарієм профспілка діяла і у захисті журналістів телеканалу "Інтер", першим ділом створивши в редакції первин­ний осередок. Як тільки менеджменту стало відомо про солідарність журналістів, вони змінили свою тактику, повернули журналістам вже зароблені гроші і розпочали колективні перего­вори. І хоча численних звільнень уникнути не вдалось, профспілка виграла для журналістів час, щоб вони знайшли нову роботу, і не допустила не передбачуваного розвитку подій.

9. Організація профспілки в редакції

В сучасній Україні профспілки най­частіше створюють у часи відкритого конфлікту з роботодавцем або владою. Коли солідарність між журналістами або іншими працівниками редакції на­буває максимальної сили, вони об'єднуються для колективних дій. Звісно, в умовах конфлікту жур­налістській профспілці вижити набага­то важче. Саме тому ми спостерігаємо, як після масових протестів молоді профспілкові організації, за винятком не багатьох, найчастіше фактично при­пиняють існування. Більше шансів мають профспілки, ор­ганізовані журналістами, виходячи з самого розуміння не­обхідності об'єднання та солідарності. Таким чином ще у 2002 році був створений осередок на каналі "Студія 1+1". В умовах політич­ної кризи 2004 року, зламу цензури осередок був спроможний ефективно захистити своїх членів. Пізніше, у 2007 році, вони пер­шими з великих телеканалів реально зафіксували у редакційному статуті умови та суттєві фінансові гарантії, які значно посилюють їхню редакційну незалежність. У Запорізькій області за такими принципами побудували мережу профспілкових осередків, які стабільно розвиваються. 1. Пошук однодумців

Для створення первинного осередку достатньо трьох осіб. Од­нак такий осередок не матиме значного впливу на роботодавця, поки не об'єднає більше половини працівників редакції. Є загроза, що він залишиться таким собі клубом для кількох осіб. Щоб цього не сталося, ініціатори створення профспілки, її активісти, мають спілкуватись з іншими журналістами і запрошувати до профспілки всіх, хто працює в редакції.

Досі іноді відбувається створення профспілки на прохання або навіть вимогу роботодавця. Підконтрольні власнику профспілки в усьому світі називають "жовтими" за аналогією із "жовтою" пре­сою. Така профспілка може швидко стати найчисленнішою і спо­чатку навіть отримати певні бонуси для своїх членів від робото­давця. Однак, в критичний момент протистояння з власником, якщо до такого дійде, керівництво такої профспілки може зрадити інтереси своїх членів, знайшовши для цього безліч формальних приводів. В жодному разі не можна допускати, щоб осередок профспілки очолював директор або головний редактор.

Оптимальний варіант - знайти в редакції достатньо широку підтримку серед колег, не включаючи до складу осередку пред­ставників власника або топ-менеджмент.

2. Проведення загальних зборів та інші формальності

Створити профспілку можна за кілька годин - достатньо провес­ти збори. На зборах ухвалюються установчі документи та обирається керівництво профспілки. Детально про створення профспілкового осередку в редакції можете прочитати на сайті «ту.ргоЬріІка.ог^.иа Українське законодавство забороняє обирати до керівних органів профспілки представників роботодавця. Далі профспілковий осередок потрібно легалізувати. Це означає низку дій на вимогу законодавства. Якщо первинний осередок вхо­дить до профспілки, що вже легалізована (наприклад, до Незалежної медіа-профспілки України), то потрібно: • надіслати роботодавцю повідомлення про створення осередку

та обрання його керівних органів; _ф надіслати до місцевого управління юстиції повідомлення про створення осередку, інформацію про його керівні органи, копію протоколу установчих зборів, інформацію про керівні органи профспілки, до якої входить осередок, рішення профспілки про взяття осередку на облік, копію статуту профспілки та копію свідоцтва про легалізацію. Якщо ваш профспілковий осередок не планує приєднуватися до більших профспілок, то додатково вам потрібно буде ухвалити свій статут та пройти всі процедури легалізації.

3. Повсякденне представництво колективних інтересів.

Профспілковий осередок, що дотримується конструктивної та послідовної політики в інтересах своїх членів, завжди досягає більших успіхів. Конструктивність не означає відмову від принципо­вості, так само, як і принциповість - це не завжди прагнення кон­фронтації з роботодавцем.

У багатьох випадках, наприклад тих, що стосуються безпеки жур­налістів на робочих місцях, профспілка може не тільки вказати на недоліки, але й запропонувати можливі варіанти їх усунення. Це ж саме стосується і інших аспектів організації виробництва, оплати праці і т. ін.

Важливо постійно підтримувати зв'язок між членами профспілки. Журналісти повинні бути впевнені, що профспілкове керівництво вислухає їх проблеми, надасть відповідні поради, у разі необхідності - піде до менеджерів, щоб владнати ситуацію. Керівни­ки профспілки повинні пояснювати своїм членам, яким чином вони будуть діяти. Коли є порозуміння та загальна згода у профспілково­му осередку - з цим змушені рахуватись і роботодавці, і посадовці із зовнішнього, для редакції, середовища.

Для захисту журналістів у небезпечних для життя умовах, важли­во підтримувати зв'язок між іншими осередками та журналістськи­ми організаціями. Наприклад, Незалежна медіа-профсшлка Украш об'єднує свої первинні осередки на рівні міст, а міські - у загальноук раїнську мережу. Як всеукраїнська організація НМПУ входить до Міжнародної федерації журналістів, що об'єднує між < національні профспілки з усього світу. Таким чином профспілка же захищати своїх членів на будь-якому рівні, у тому ' закордоном.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: