Спільний ринок як мета Співтовариства

Головною метою створенн я Європейськог о Співтовариства було встановлення Спільного ринк у держав-члені в ЄС. ЄС П визначив мету Співтовариства таки м чино м за договором, ство- рюючи спільний ринок та поступово зближуючи економічну політику держав-членів, прагне об'єднати національні ринки в єдиний ринок, який мав би усі характеристики внутрішнього ринку1.

Спільни й Рино к Співтовариства включає такі елементи:

а) Внутрішній ринок, що характеризується скасування м між державами-членам и ЄС будь-яких перешко д вільному руху това- рів, пересуванню осіб, послуг та капіталу;

б) систему справедливої конкуренції між державами-членам и

ЄС;

в) спільну торгівельну політику Співтовариства.

Для досягненн я цієї мети існувала потреба прийнятт я спе - ціальних програм з інтеграції. Єдини й Європейськи й Акт допов - нив Договір про Співтовариство ст. 7(a) (яку Амстердамським Договоро м було перенумерован о на ст. 14), як а проголошує, що Співтовариств о вживатим е заходів з мето ю поступовог о формуванн я Внутрішнього ринку в стро к до 31 грудня 1992 р. У Договорі про Співтовариство далі зазначається, що Внутрішній рино к становитим е простір без внутрішніх кордонів, у яком у буде гарантований вільний рух товарів, послуг та капіталу, пере- суванн я осіб відповідно д о положен ь Договор у про Співто - вариство.

1 Див.: Справа 207/83, Commission v. UK( 1985) EC R 1202, (1985) 2 CML R 259.

У межах Внутрішньог о ринк у Співтовариств а заборонен о запровадження будь-яких перешко д торгівлі, зокрема: фізичних, фіскальни х або технічних. Фізичні перешкоди — це будь-як і процедури фізичної перевірки або заборони, що встановлюються н а кордона х держав-члені в Є С т а перешкоджают ь вільному руху товарів або пересуванню осіб. Щодо фіскальних перешкод, вони існують у 2 формах: у формі мита та непрями х податків. Технічні перешкоди торгівлі — це всі види національни х за- ходів, що стосуються технічних специфікацій, яких можна ви- користати для сегрегації ринкі в та блокуванн я інтеграційних процесів у межах ЄС.

Дл я подоланн я таких перешко д законодавство держав-члені в ЄС має бути приведено у відповідність із законодавством Спів- товариства. Це можливо лиш е через прийняття спільних програм з гармонізації законодавства держав-членів ЄС, як це передба- чено ст.ст. 94, 95 та 308 Договору про Співтовариство.

Гармонізаці я законодавств а держав-члені в Є С може бути повно ю або частковою. За браком повної гармонізації повинн о бути принаймн і взаємне визнання (англ. mutual recognition) стандартів державами-членами. Принци п взаємного визнанн я означає, що товари, законн о випущені на рино к однією держа- вою-членом, можут ь і повинн і вільно продаватис я в інши х державах-членах, оскільки вони вже пройшл и через контроль держави-член а ЄС, де їх уперше було випущен о на ринок*.

Свобода вільного руху товарів у Співтоваристві передбачає:

1) заснування митного союзу (ст. 23(1) Договору про Спів- товариство та включає заборону запровадженн я між державами - членам и ЄС мита (я к на імпорт, так і на експорт) та інших зборів, що мають подібний (еквівалентний) ефект (ст. 25 До - говору пр о Співтовариство), і прийнятт я спільног о митног о тарифу щодо інших країн;

2) усуненн я дискримінаційног о оподаткуванн я товарів, що були випущені в інших державах-членах ЄС (ст. 90 Договору про Співтовариство);

3) скасування кількісних обмежень у торгівлі між держава - ми-членам и та всіх інши х заходів, що мают ь еквівалентни й ефек т (ст. 28 Договору про Співтовариство).

Таки м чином, ст.ст. 25, 90 Договор у пр о Співтовариств о стосуються заборон и фіскальних, а ст. 28 Договору про Спів - товариство — нефіскальни х перешкод в торгівлі між державами - членами ЄС (рис. 7). Слід пам'ятати, що ст. 30 Договору про

* Принци п взаємног о визнанн я сформував основу для так званих "директив новог о підходу". Прикладо м таких директи в може служити Директив а 89/48 про взаємне визнанн я дипломі в (O.J. 1989 L19/16).

Співтовариство передбачає деякі можливі виняткові підстави, які дозволяють державам-членам вживати обмежувальних за- ходів нефіскального характеру, заборонених ст. 28 Договору про Співтовариство. Водночас, таких виняткових підстав для запровадження державами-членами фіскальних перешкод (мита та зборів), заборонених ст.ст. 25 та 90, Договором про Спів- товариство не передбачено.

Практик а ЄС П неабия к вплинула на розвито к доктрин и вільного руху товарів, тому для розуміння багатьох концепцій цього правового інституту необхідно знати та вміти аналізувати відповідні судові рішення.

Слід зазначити, що термін "товари" не є чітко визначеним в Договорі про Співтовариство, але на практиці він вживається рівнозначно з терміном "продукти". Ці терміни було визначено ЄС П як такі, що означають будь-що, здатне бути оціненим у грошовому еквіваленті та бути об'єктом комерційних операцій1. Термін "товари" стосується до товарів, шо передаються як за договором підряду, так і за договором купівлі-продажу2.

Слід пам'ятати, що товари з інших країн, коли вони закон - но потрапляють на рино к будь-якої з держав-члені в ЄС, далі мають такий самий статус, як і товари, які вироблено в ЄС, тобто, на них поширюються всі свободи Внутрішнього ринку Співтовариства.

Фіскальні заходи

Митний союз.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: