Нефіскальні заходи. Кількісні обмеження та заходи, що мають еквівалентний ефект

Обмеженн я імпорту

Стаття 28 Договору про Співтовариство забороняє встанов- ленн я будь-якою державою-члено м ЄС кількісних обмежень та заходів, що мають еквівалентний ефект, на імпорт, а ст. 29

Договору про Співтовариство — на експорт товарів з іншої держави-члена. Обидві ці статті мають пряму дію1. Ключовим у забороні встановлення кількісних обмежень та заходів, що мають еквівалентний ефект, є "елемент Співтовариства", тобто перетинання товарами внутрішніх кордонів між державами-чле- нами ЄС. При цьому первинна "національність" товару не має значення. Отже, якщо, наприклад, товар, яки й вироблено в Україні, законн о потрапив на рино к Данії при подальшому імпорті його, скажімо, до Швеції остання не може встановлю- вати жодних кількісних обмежень на нього, так само, як і на

товари датського походження.

Однак ст. ЗО Договору про Співтовариство передбачає, що держави-члени, незважаючи на заборону, можуть встановлю- вати обмеження на імпорт і експорт, якщ о це виправдано мірку- ваннями:

1) захисту суспільної моральності, публічного порядку та державної безпеки;

2) захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин;

3) захисту національних багатств, які мають художню, істо- ричну чи археологічну цінність;

4) захисту промислової та комерційної власності.

Потрібно відзначити, що держави-члени не можуть розши - рювати перелік виключень, наведений у ст. ЗО Договору про Співтовариство. ЄСП дуже стримано ставиться до будь-яких спроб держав-членів штучно розширити тлумачення ст. ЗО До - говору про Співтовариство.

Заборона встановлення кількісних обмежень та заходів, що мають еквівалентний ефект, на експорт та імпорт товарів сто- сується саме держав-членів ЄС а не індивідів. Проте поняття "держави-члена" є досить широке та включає діяльність публіч-

1 Див.: Справа 74/76, lanelli & Volpi v. Meroni (1977) EC R 557, (1977) 2 CML R

688 та справа 83/78, Pigs Marketing Board v. Redmond (1978) EC R 2347, (1979) 2

CML R 177.

них та напівпублічних органів, на які законодавство держави - члена покладає певні адміністративно-розпорядчі повноважен - ня1. Під поняття "держава-член" підпадають також установи чи підприємства, що засновані та фінансуються державою. В рішен- ні у справі Commission v. Ireland (Buy Irish Campaign)2 ЄС П встановив, щ о Ірланді я несе відповідальніст ь з а компані ю "Купуйте ірландське!", незважаючи навіть на те, що формальн о її проводило приватне підприємство.

ЄС П визначив кількісні обмеженн я як заходи, що дорівню- ють повному чи частковому, залежно від обставин, обмеженню імпорту, експорту або транзиту товарів J. Це стосується перш за все встановлення квот. Як правило, з визначення м кількісних обмежень не виника є проблем.

Заходи, шо мають ефект, еквівалентний кількісним обмежен - ням, визначен о ЄС П в рішенн і у справі Procureur du Roi v. Dassonville 4 як усі економічні приписи, прийняті державами- членами, що здатні перешкодити, прямо чи непрямо, реально чи потенційно, торгівлі в межах Співтовариства. Це визначенн я називають "дассонвільською формулою". При цьому такі еконо - мічні припис и не обов'язков о повинн і реальн о впливати на торгівлю всередині Співтовариства. Достатньо, щоб вони по- тенційн о були здатні негативн о позначитис я на належном у функціонуванні Спільного ринк у Співтовариства5.

Практик а ЄС П т а Директив а 70/50/ЕЕС 6 пояснюють, щ о заходи, які мають еквівалентни й до кількісних обмежен ь ефект, можуть застосовуватися вибірково та універсально.

Вибірково застосовуваним и є заходи, шо перешкоджают ь імпортові товарів з інших держав-члені в ЄС, зокрема, такі, що ускладнюють імпорт або роблять його дорожчим, ніж реаліза- ція товарів національного походження. Зокрема, це стосується заходів, що ставлять імпорт або реалізацію вже імпортованих товарів в залежність від умов, які діють лиш е щодо таких товарів, або від умов, що відрізняєтьс я від тих, що висуваютьс я до національного продукту, та є більш складним и для виконання.

1 Див.: Справ и 266&267/S7, R. v. Royal Pharmaceutical Society of Great Britain

(1989) EC R 1295, (1989) 2 CML R 751.

2 Див.: Справа 249/81, Commission v. Ireland (Buy Irish) (1982) EC R 4005, (1983) 2 CML R 104.

3 Див.: Справа 2/73, Geddo v. Ente Nazionale Risi (1973) EC R 865.

4 Див.: Справа 8/74, Procureur du Roi v. Dassonville (1974) EC R 837.

5 Див.: Справа 16/83. Prantl (Karl) (1984) EC R 1299, (1985) 2 CML R 238.

6 Див.: Директив а 70/50, шо основан а на положення х ст. 33(7) шод о скасу- вання заходів, шо мають еквівалентни й до кількісних обмежен ь ефект на імпорт та не відносятьс я до інши х положень, шо ухвалені згідно з Договоро м пр о Співтовариство від 22 грудня 1969 p. (O.J. 1969 L13/29).

Це стосується також заходів, які сприяют ь просуванню наці- онального продукту чи надають йому певних переваг.

Наприклад, вибірково застосовуваними заходами можуть бути вимоги отриманн я ліцензій на імпорт та експорт, надання пільг національному продукту, проведення кампаній типу "Купуйте національне", вимог а обов'язково ї вказівк и н а походженн я товарі в тощо. Так і заходи заборонен о ст. 28 Договор у пр о Співтовариство, крім випадків застосування їх за виняткових обставин, відповідно до ст. ЗО Договору.

Універсально застосовуваними, згідн о зі ст. З Директив и

70/50/ЄЕС, є заходи, що формальн о застосовуються рівно ю мірою як до національних, та к і до іноземни х товарів, але насправді покладають особливи й тягар на товари іноземного походження 1.

Для розвитку доктрин и універсально застосовуваних заходів та практик и її застосування неабияке значенн я мало рішенн я ЄС П у справі Rewe Zentrale v. Bundesmonopolverwaltung fiir Brann- twein2, більш відоме як справа Cassis de Dijon. За обставинам и цієї справи французьки й лікер Cassis de Dijon не було допуще - но до продажу в Німеччині, оскільк и за німецьки м законо - давством фруктові лікер и повинн і були мати вміст алкоголю не менш ніж 25%, a Cassis de Dijon містив лиш е 15%, бо за французьким и стандартами лікери мали містити від 15 до 20% спирту. ЄС П застосував дассонвільську формулу та вирішив, що німецьке законодавство в цьому випадку суперечило ст. 28

Договору про Співтовариство, відхиливши посиланн я німець- кого уряду на міркування щодо громадського здоров'я, захисту конкуренції та споживачів як підставу для встановлення таких непрям о дискримінаційни х законодавчих вимог.

Рішенн я Cassis de Dijon визначил о 2 важливих принцип и вільного руху товарів на Внутрішньому ринк у Співтовариства:

1) якщ о товари законн о вироблені та випущені на рино к для продаж у в одні й з держав-члені в ЄС, нема є підстав пере - шкоджати доступу їх на рино к іншої держави-член а (так званий принци п взаємного визнання); 2) перешкод и доступу товарів, які вироблені в одній з держав-членів, на рино к іншої держави - члена у форм і законодавчих приписів можна встановити лиш е на підставі дотриманн я обов'язкови х вимог (англ. mandatory

1 Див.: Справа 261/81, Walter Rau Lebensmittelwerke v. De Smedl PVBA (1982) EC R 3961, (1983) 2 CML R 496

3 Див.: Справа 120/78, Rewe-Zentrale AG v. Bundesmonopolverwaltung fur Branntwein

(1979) EC R 649, (1979) 3 CML R 494.

requirements), запроваджених з метою підвищенн я ефективнос - ті фіскального нагляду, захисту громадського здоров'я, справед- ливої конкуренції, споживачів тощо.

Щодо останнього принципу, важливо зазначити, що перелік таких обов'язкови х вимог, які надають державі право вживати обмежувальних заходів, не є вичерпним. Подальша практик а ЄС П додала до цих вимог захист навколишньог о природног о середовища1, захист національних чи регіональних соціо-куль- турних особливостей2, захист умов праці забезпечення свободи слова та преси3, захист кінематографії як форм и культурного висловлення 4, захист фундаментальни х прав людини 5 тощо. "Обов'язкові вимоги", які постійно доповнюютьс я практико ю ЄСП, розширюют ь перелік виключень, визначени х у ст. ЗО Договору про Співтовариство.

Таки м чином, існує загальний обов'язо к взаємного визнанн я товарів, допущени х до продажу в будь-якій з держав-члені в ЄС; проте виконанн я цього обов'язк у допускає певні винятки в разі, якщ о буде доведен о наявніст ь якоїс ь з обов'язкови х вимог, т а якщ о вжиті державо ю н а виконанн я цієї вимог и обмежувальні заходи відповідають принцип у пропорційності*.

Водночас, незважаючи на важливість рішенн я Cassis de Dijon, як е заповнил о певні прогалини в праві Співтовариства, все ж залишилос я неврегульованим питанн я про те, чи підпадають під це правило прийняті державами-членам и акти, які хоч і не призначені захищати національни й ринок, але здатні певним чино м обмежит и вільни й рух товарів. Деяк і з цих пробле м подолан о ЄС П у рішенні Keck та Mithouard \ поєднаним и у цій справі. Ці справи стосувалися законодавчої заборони Франціє ю

1 Див.: Справа 302/86, Commission v. Denmark (Recyclable Bottles) (1988) ECR

4607, (1989) 1 CML R 619.

2 Див.: Справа 145/88, Torfaen Borough Council v. B&Q pis (1989) EC R 385, (1990) 1 CML R 337.

3 Див.: Справа 155/80, Summary proceedings against Sergius Oebel (1981) EC R

1993.

4 Див.: Справа C-368/95, Vereinigte Familapress Zeitungsverlags und vertriebs

GmbH ('Familapress') v. Heinrich Bauer Verlag (1997) ECR [-3689, (1997) 3 CML R

1329.

5 Див.: Справ и 60&61/84, Cinethuque 5/1 v. Federation Nationale des Cinimas

Francias (1985) ECR 2605, (1986) 2 CML R 365.

6 Див.: Справа C-112/0 0 Eugen Schmidberger v. Republic of Austria, (2003) EC R

1-05659.

* Вимога пропорційност і походить з рішенн я по справі Rau (Справа 261/

81), у якому ЄС П проголосив, що "якщ о держава-чле н має вибір між різно -

манітним и заходами для досягненн я тієї самої мети, треба обирати такі способи,

що найменшо ю мірою обмежують вільний рух товарів у Співтоваристві".

продажу товарів уроздріб за ціною, нижчо ю від їх собівартості (за демпінговим и цінами). У своєму рішенн і ЄС П відзначив тенденцію, наявну серед підприємців, посилатися на порушення ст. 28 Договору про Співтовариство щодо будь-яких національ- них торгівельних правил, які обмежують 'їх свободу руху товарів в межах ЄС. Відповідно до рішенн я ЄС П у цій справі, будь- які заходи держав-членів, шо обмежують вільний рух товарів в ЄС чи мають еквівалентний ефект, та стосуються вимог щодо призначення, форми, розміру, ваги, складу, вигляду, маркування, пакування товарів, коли їх законн о вироблен о та випущено на рино к в іншій державі-член і ЄС, навіть якщ о такі правила застосовуютьс я рівно ю мірою до всіх товарі в незалежн о від країни їх походження, визнаються такими, що не відповідають ст. 28 Договору про Співтовариство.

Згідно із подальшою практикою, прикладами таких деяких торгівельних приписів, окрім заборон и продажу товарів нижче собівартості (я к то було у справі Keck та Mithouard), можуть бути встановленн я обов'язкови х годин роботи автозаправних станцій1, заборона реклами палива в супермаркетах2, торгівля у неділю3 тощо.

Важлив о зазначити, щ о іноді деяк і торгівельн і припис и можуть мати наслідком більш негативний ефект на імпортні, ніж на національні, товари. Наприклад, у поєднани х справах Konsumentombudsmanne n (КО) v. De Agostini (Svenska) Forlag AB and TV-Shop і Sverige AB* італійське підприємство De Agostini, яке продавало іграшки та комікси про динозаврів, скаржилося, що телевізійна реклама була єдини м ефективни м способом для зацікавленн я потенційног о споживач а — дітей та їх батьків. ЄС П вирішив, що шведська законодавча заборона телевізійної реклами, призначено ї для дітей, молодших 12 років, фактичн о впливала на маркетинг національного та іноземного продукту нерівною мірою і тому шкодила вільному руху товарів у ЄС.

1 Див.: Справ и С-267&268/91, Keck (Bernard) and Daniel Mithouard, Criminal

Proceeding Against ( 1993) EC R 1-6097, (1995) 1 CML R 101.

2 Див.: Справ и C-401/9 2 & C-402/93, Tankstation 't Heukske vof & J.B E. Boer- mans (1994) ECR 1-2199, (1995) 3 CML R 501.

3 Див.: Справа C-412/93, Societe d 'Importation Edouard Leclerc-Siplec v. TF1

Publicity SA and M6 Publicite SA (1995) EC R 1-179, (1995) 3 CML R 422.

4 Див.: Справ и C-69&258/93, Punto Casa SpA v. Sindaco de Commune di Capena and Others (1994) EC R 1-2355, та справа C-418/93, Semeraro Casa Uno Sri v. Sindaco de Commune di Erbusco (1996) 3 CML R 648.

5 Див.: Справ и C-34&36/95, Konsumentombudsmannen (KO) v. De Agostini (Sven-

ska), Forlag AB v. TV Shop і Sverige AB (1997) EC R 1-3843.

Проте ЄС П визначив, що застосування деяких національних торгівельних норм і стандартів, що обмежують чи забороня - ють деякі аспекти торгівлі (тобто торгівельні приписи — англ. certain selling arrangements), не перешкоджає, прямо чи непрямо, реальн о чи потенційно, торгівлі між державами-членам и в розумінні дассонвільської формули, за умови, що таке законо - давство застосовується до всіх відповідних підприємців, що діють на національній території та якщ о воно впливає рівною мірою, юридичн о та фактично, на маркетин г національни х товарів і товарів, що походять з інших держав-членів. Підхід у справі De Agostini було розширено ЄСП у справах Heimdienst' (продаж товарів дома у споживача) та DocMorris2 (продаж ліків через Інтернет). У цих справах ЄС П визначив, що дискримі- наційні торгівельні приписи, які прямо не забороняють доступ іноземних товарів на національний ринок, але перешкоджають їх доступу, потрапляють під дію ст. 28 Договору про Співто- вариство. Крім того, ті торгівельні приписи, які перешкоджа- ють доступу іноземних товарів на національний ринок, також врегульовуються відповідно до ст. 28 Договору про Співто- вариство3.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: