Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






В сфері захисту прав людини




 

Право Співтовариства/ЄС, по суті, не містить переліку ос- новних прав людини, яки й був би закріплений письмово1, на відміну від права Ради Європи 2, і ЄС П нікол и не визнава в Конвенці ю про захист прав людин и та основоположни х свобод

1950 р.3 як пряме джерело права ЄС. Тому для того, щоб роз- крити питанн я про місце прав людин и у праві ЄС, перш за все треба розмежувати компетенці ю Ради Європ и та Європейського Союзу.

Обидві ці організації виникл и після Другої світової війни як природни й результат усвідомлення європейським и держа - вами необхідності інтеграції та зміцнення співробітництва. Проте від самого початку цілі та сфер и діяльності цих організаці й (тобто Європейськог о Співтовариств а вугілля і сталі, Євро - пейського Економічног о Співтовариства та Євроатома, з одного боку, та Ради Європи, з іншого боку) були досит ь різними.

Як вже було розглянуто в темі 1, в основу трьох Європейських Співтовариств було покладено секторни й підхід. Зокрема, Євро- пейськ е Співтовариств о вугілля і сталі було скерован о на поглиблення співпраці та створення спільного європейськог о ринку в галузі вугілля і сталі, Європейськ е Економічн е Спів- товариств о — н а досягненн я єдиног о спільног о ринк у без внутрішніх кордонів, Євроатом — на співробітництво в галузі мирного атома. Створенн я усіх 3 Європейськи х Співтовариств було зумовлено суто економічним и цілями та потребами. Тому спочатку сфера захисту прав людин и розглядалася як повністю

 

' Див.: Витвицкая О., Горниг Г. Право Європейског о Союза. — СПб.: Питер,

2005. - С. 91.

2 Див.: Варламова Н., Васильєва Т. Совет Європьі: Стандарт и в области прав человек а / / Конституционно е право: восточноевропейско е обозрение. —

2002. - № 1. - С. 36.

3 Див.: Кернз В Вступ до права Європейськог о Союзу: Навч. посібн. — К.: Знання, КОО, 2002. - С. 108.

 


 

не властива для правового порядку, яки й незмінн о грунтується на економічни х засадах.

Крім того, на момент підписання установчих договорів Спів- товариств в Європі вже існувала Рада Європ и — організація, головно ю метою яко ї став захист пра в людини. її заснувал и

10 європейських країн — Бельгія, Велика Британія, Данія, Ірлан- дія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Франці я т а Швеція 5 травня 1949 р. Статут Ради Європ и набрав чинності З серпн я 1949 р. Основним и цілям и він проголоси в захист пра в людини, верховенств о права, зміцненн я і поширенн я демократії та співпраці на цілому континенті, підвищенн я євро - пейсько ї правосвідомості, щ о грунтується н а загальноєвро - пейськи х цінностя х різних культур. Тобто, основно ю метою діяльності Ради Європ и є, безумовно, співробітництво народів Європ и з питан ь захист у пра в людини, традиційни х євро - пейських цінностей демократії та верховенства права.

Рада Європ и є типово ю регіональною міжнародно ю органі- зацією, в той час як Співтовариство є певно ю новою формо ю наднаціонально ї організації, як а діє у сфер і міжнародног о публічного права.

На сьогодні в межах Ради Європ и створено справжн ю ре- гіональну систему захисту прав людини, яку визнан о однією з найефективніши х у світі. У рамках Ради Європ и було прийнят о чимало міжнародних конвенці й та інших угод, більшість яки х пов'язан а з правами людини, зокрема Конвенці ю про захист прав людин и і основоположни х свобод 1950 p., Європейську Соціальну Хартію 1961 p., Конвенці ю проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижуют ь гідність, видів поводженн я і покаранн я 1984 p., Рамкову Конвенці ю про захист національни х менши н 1995 р. Створен о тако ж і відповідні "контролюючі" органи, що забезпечують функціо - нування механізму захисту за тим чи інши м міжнародним до - кументом.

Найбіль ш значущи м та найефективніши м з чинни х між - народни х документі в є Конвенці я про захист прав людин и і основоположни х свобод (далі — Європейськ а Конвенція), яку визнан о однією з найдосконаліши х у світі. Нин і її ратифікувало

47 держав, зокрем а всі держави-член и ЄС*. Вона покликан а уособлювати європейські уявленн я про права людини. Як під- креслюється у преамбулі Європейської Конвенції, її учасники

 

 

* Україна ратифікувала Конвенці ю про захист прав людин и і основоположни х свобод 17 липн я 1997 р.

 


 

 

поставили перед собою мету зробити "перші кроки" для колек - тивног о здійсненн я деяки х прав, проголошени х в Загальні й декларації прав людин и 1948 p., прийнято ї під егідою ООН. Дійсно, в Європейській Конвенції міститься лиш е частина прав і свобод, закріплених у Загальній декларації прав людин и та міжнародних пактах з прав людини. Проте позитивна ознак а створеної системи полягає в тому, що вона постійно розвиваєть- ся та доповнюєтьс я новими документами. Додаткові протоколи до Європейської Конвенці ї вмістили в систему європейськог о захисту практичн о весь перелік громадянських та політичних прав, визнаних міжнародни м правом.

Але цінність Європейсько ї Конвенці ї полягає не тільки в зафіксовани х в ній правах і свободах, а й у створенні механіз- му їх імплементації. Механізм дії Європейсько ї Конвенці ї в державах-учасниця х є аналогічни м механізмові дії будь-яко ї публічно-міжнародно ї угод и т а залежит ь від національно ї правової системи держави-учасниці (яке місце приділяється між- народному договору як джерелу права в національній правовій системі, яки й спосіб інкорпорації міжнародних угод практику - ється та, взагалі, яког о значенн я надає міжнародно-правови м угодам національн а правова традиція).

У більшості держав-учасниц ь Європейськ а Конвенці я має, принаймн і номінально, пряму дію і національне законодавство повинн о бути приведено у відповідність до неї. Проте система захисту прав, щ о охороняютьс я Європейсько ю Конвенціє ю (головним органом якої після реформ и 1998 р. є Європейськи й суд з прав людини, яки й за певних обставин може приймат и скарги від осіб, чиї права, визначені Конвенцією, порушено, і які не знайшл и захисту в національній правовій системі), має субсидіарний характер. Це означає, що особа може звернутися до Європейськог о суду з прав людин и лиш е після вичерпного використанн я всіх внутрішніх засобів захисту, тобто способів, доступних індивідам у державі, яка порушила право, що охо- роняєтьс я Європейсько ю Конвенцією. Питанн я про те, чи були використан і в конкретном у випадк у заявнико м усі можлив і правові засоби, Європейськи й суд з прав людин и вирішує сам, виходячи при цьому з особливостей правової системи держави - відповідача і, перш за все, системи органів правосудця, та з урахуванням специфічни х обставин конкретно ї справи. Серед внутрішньодержавни х правови х засобів, щ о підлягают ь ви - черпанню, провідне місце посідає судовий захист порушеного права. Як правило, для вичерпного використанн я судових засобів правовог о захисту Європейськи й суд з прав людини, відпо-

 


 

 

відно до судової системи переважної більшості європейськи х держав, вимагає, щоб заявник, яки й не задоволений рішенням и національни х судів, послідовн о пройшо в 3 інстанції: першу, апеляційну і касаційну. Залежно від особливостей окремих судо- вих систем, порядку оскарження, конкретни х обставин справи кількіст ь інстанці й мож е збільшуватис я аб о зменшуватися. Наприклад, у рішенні по справі Keegan v. Ireland від 26 травня

1994 p.1. Європейськи й суд з прав людин и відхилив заяву дер -

жави-відповідача про те, що, не звернувшис ь до Верховного суду держави-член а Ради Європи, заявни к поруши в правило вичерпання. Європейськи й суд з прав людин и вказав, що прак - тика Верховного суду свідчить про те, що зверненн я до нього заявник а не мало шансів на успіх. Проте це швидш е виклю - чення, ніж правило. У більшості випадків незверненн я заявни - ка до вищої судової інстанції (касаційного суду) Європейськи й суд з прав людин и розціню є як невичерпанн я національни х правових засобів, причому навіть у тих випадках, кол и звер- ненн я до вищої інстанції має мало шансів на успіх (наприклад, справа Civet с. France 1999 p.2). Рішенн я Європейськог о суду з прав людин и є обов'язковим и для виконанн я всіма державами - учасницям и Європейської Конвенції.

Звернутися до Європейськог о суду з прав людин и може як будь-яка особа (фізичн а чи юридична) або група осіб, так і держава. Слід зазначити, що фізична особа, що звертається до Європейськог о суду з прав людини, не обов'язков о має бути громадянино м держави, прот и яко ї подаєтьс я скарг а — до - статньо, щоб ця особа зазнала порушенн я своїх прав. Відпові- дачем у Європейськом у суді з прав людин и може бути тільки держава, при цьому тільки та, як а є учасницею Європейсько ї Конвенції, оскільк и Конвенці я встановлю є об'єктивн і стан - дарти поведінки держави щодо гарантованих нею прав і свобод. Відповідальність держави у цьому разі може поширюватис я за досить широки й спектр правопорушен ь — як за дії державни х органів чи службовців, та к і за недоліки у законодавчій прак - тиці — наприклад, прийняття надто суворого закону, чи, навпаки, неприйнятт я акта, яки й би гарантував чи охороняв певне право чи свободу індивіда.

Матеріальні норм и Європейсько ї Конвенції (положення, що передбачают ь права і свободи) розподіляютьс я на та к звані

 

 

1 Див.: Справа Keegan v. Ireland (1994), Ser. A, № 290.

2 Див.: Справа Civet c. France (GC), № 29340/ 95, CEDH, 1999-VI.

 


 

 

абсолютні права (тобто які, обмежити які неможна) та права, на які законо м можуть бути встановлені певні обмеження. На- приклад, ст. З Конвенції містить абсолютну норму — заборону тортур та нелюдського поводження, приклад права, яке може бути обмежено, містить ст. 10 — право на свободу висловлен- ня. Статті, яким и передбачені обмеженн я прав (ст.ст. 8—11) побудовано наступним чином: у першій частині викладається зміст права, а в другій — наводяться підстави, за яким и допус- кається встановлення державами певних обмежень на здійснення цього права. Оскільки статті Європейської Конвенці ї містять здебільшог о декларативн і норми, Європейськи й суд з пра в людин и є відповідальним за тлумачення та застосування норм Конвенції. Тлумаченн я та застосування положен ь Європейської Конвенції Європейськи м судом з прав людин и є невід'ємно ю частиною останньої та повинн і братися до уваги національни - ми судами держав-учасниц ь під час вирішенн я справ щодо прав

і свобод, як і охороняються Конвенцією*.

Усі держави-член и ЄС підписали Європейськ у Конвенцію. Перши м документо м Співтовариства, яки й офіційн о визна в Європейськ у Конвенцію, ста в Єдини й Європейськи й Ак т

1986 p., хоч і зазначи в це лиш е у своїй преамбулі. Проте Спів- товариство як суб'єк т міжнародного права не є її учасником; тому, будучи право м дл я кожно ї з держав-члені в окремо, Європейськ а Конвенці я не є самостійним джерелом права Спів- товариства.

Зрозуміло, що така ситуація породжує певні незручності й непорозуміння, том у можливіст ь приєднанн я Є С д о Євро - пейської Конвенції обговорювалася неодноразово. Вперше цю ідею було висловлено ще в 1979 р. у звіті Європейсько ї Комі- сії та після довгої перерви знову включено до порядку денног о у 1990 р. Європейськ а Комісія, визначаючи, що Європейськ а Конвенці я потенційн о може впливати на правову систему Спів- товариства, все ж таки висловила думку, що існує небезпека порушенн я Співтовариство м прав, щ о захищаютьс я Євро - пейсько ю Конвенцією, або потенційн а можливіст ь різног о тлумаченн я цих пра в ЄС П та Європейськи м Судом з пра в людини. У відповідь на таку думку Європейсько ї Комісії Рада Міністрів звернулас я д о ЄС П (я к своєрідног о "конституцій -

 

* Відповідно до ст. 17 Закон у Україн и від 23 лютог о 2006 р. "Про виконанн я рішень та застосування практик и Європейськог о суду з прав людини", українські суди застосовують під час розгляду спра в Європейськ у Конвенці ю та практик у Суду як джерел о права.

 


 

 

ного суду" Співтовариства) з питанням, чи було б юридично можлив о приєднанн я Співтовариств а д о Європейсько ї Кон - венції. У своєму висновку ЄС П проголосив, що приєднанн я до Європейської Конвенції є юридичн о неможливим без по- переднього внесенн я змін до Договор у пр о Співтовариство1. Слід визнати, що приєднанн я Співтовариства до Європейської Конвенці ї з пра в людин и є досит ь проблематичним, якщ о згадати про особливу "наднаціональну" природу права Спів - товариства, його імперативни й характер, з одног о боку, та декларативність Європейської Конвенції з іншого боку, як будь- якого міжнародно-правовог о документа. Крім того, недосяжн о високий, порівнян о зі східними сусідами, рівень економічног о розвитк у держав-члені в Є С т а специфічніст ь положен ь пр о вільне пересуванн я осіб та заборон у дискримінаці ї в прав і Співтовариства, за яким и ключовим залишаєтьс я чинни к на - ціональності (громадянства)*, роблять приєднанн я Співтова - риства до Європейсько ї Конвенції небажаним з політичних та економічни х міркувань.

Лісабонськи й Договір нарешті вніс саме такі зміни до До - говору про Співтовариство, пр о які зазначалос я в висновк у ЄСП, тобто прямо передбачає, що Європейськи й Союз приєд - нається до Європейської Конвенції про захист прав людин и та основни х свобод. Це приєднанн я не впливатиме на компетен - цію Союзу, як її визначено в Договорах2. Проте Лісабонськи й Договір ще не набрав чинності, та, беручи до уваги відмову ірландського електорату ратифікувати договір, його доля зали - шається невідомою.

З боку Ради Європ и було прийнят о ряд аналогічних заходів з усунення юридичних перешко д приєднанн я ЄС до Конвенції (традиційно лиш е держави, а не міжнародні організації, могли стати учасникам и Конвенції). Стаття 17 Протоколу № 14 до Конвенції додає другий абзац до ст. 59 Конвенції, а саме Євро - пейськи й Сою з мож е приєднатис я д о цієї Конвенції 3. Дл я набранн я чинності цим протоколом необхідна його ратифіка - ція усіма державами-членам и Ради Європи. На сьогодняшні й ден ь Росія залишаєтьс я єдино ю державою, що не ратифікувала

 

 

1 Див.: Рішенн я № 2/94 [1996] EC R 1-1759.

* За правом Співтовариства/ЄС, існує величезна різниця у становищ і гро- мадян та негромадя н в межах Європейськог о Союзу.

2 Див.: ст. 1(8) Лісабонськог о Договору.

1 Див.: Protocol No. 14 to the Convention for the Protection of Huma n Rights and Fundamenta l Freedoms, amending the control system of the Convention, Stras- bourg, 13.V.2004.

 


 

 

протокол. Усе це означає, що на сьогодні стан спра в щодо приєднанн я ЄС до Конвенці ї залишається в статусі кво.

Проте слід відзначити, що Європейськ а Конвенці я все ж таки іноді може правити за своєрідне вторинне "джерело" права ЄС або просто як "джерело права переконливого характеру" та ЄС П неодноразов о ссилавс я на Конвенці ю в такі й якості*. Незважаючи на це, все ж таки важливо орієнтуватися в цих дво х різни х система х т а розуміт и ї х відмінність. Можлив і ситуації, коли обставин и однієї і тієї ж справ и можуть бути причино ю зверненн я як до ЄСП, так і до Європейськог о суду з прав людини, проте підстави зверненн я та принцип и розгляду справи в цих 2 випадках будуть зовсім різними. Наприклад, якщ о якас ь держава-чле н ЄС (а одночасн о й учасниц я Євро - пейської Конвенції) перешкоджа є в'їзду дружини працівника - громадянина ЄС, яки й законн о працює в тій державі-члені, ця дружина може оскаржит и дії такої держави-член а за порушен - ня ст. 39 Договору про Співтовариство (що регламентує вільне пересування працівників у ЄС), а також може, за умови ви- черпанн я внутрішніх правових засобів захисту, доступних на національному рівні, звернутися до Європейськог о суду з прав людини, посилаючис ь на порушенн я ст. 8 Європейської Кон - венції (яка охороня є право на повагу приватного й сімейного життя). Посилатис я ж безпосереднь о на цю норму, як і на будь-яку іншу статтю Європейської Конвенції, під час розгляду справи ЄС П не дозволяється.

 

 

Еволюція






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных