У прав і Співтовариств а

Поняття "сільськогосподарська продукція". Згідно з ч. 1 ст. 32

Договору про Співтовариство під сільськогосподарською продук- цією розуміються плоди землі, тваринництв а і рибальства, а тако ж безпосереднь о з ним и пов'язан і продукт и першог о ступеня переробки. ЄСП, тлумачачи поняття "пов'язані з ними продукти першого ступеня переробки", зазначив2, що вирі- шальним у такому разі є економічний зв'язо к між основни м і переробленим продуктами, а не кількість послідовних етапів перероблення. Однак перероблені продукти, вартість переробки яких значно перевищує вартість основних продуктів, не охоплю- ються цим поняттям. Перелік продукції, на яку поширюються положенн я Договору про Співтовариство щодо спільної аг- рарної політики, наводиться у Додатку І до нього. Рада Мі- ністрів була уповноважен а ч. З ст. 38 попередньо ї редакції Договору про Співтовариство протягом 2 років після набрання чинност і Договоро м про Співтовариств о розширюват и цей перелік. З огляду на це вона прийняла Регламент 7а про до- повнення деякими продуктами переліку Додатку II до Договору про заснування Європейського Економічного Співтовариства від 1959 р Л

В одній зі справ ЄС П постановив4, що якщ о поняття сіль- ськогосподарської продукції визначає загальні засади зараху- вання цієї продукції до відповідних переліків, то самі переліки містять точно визначені види продукції, застосовуючи номенкла-

1 Див.: Регламент Ради Міністрів 1698/2005 у справі підтримк и сільського розвитку з Європейськог о Сільськогосподарськог о Фонд у Сприянн я Розвитку Села від 20 вересня 2005 p. (O.J. 2005 L277).

2 Див.: Справа 185/73, Hauptzollamt Bielefeld v. Offene Handelsgesellschaft in

Firma H. C. Konig (1974) EC R 607.

3 Див.: Регламент 7a про доповненн я деяким и продуктами переліку Додатку II до Договору про заснуванн я Європейськог о Економічног о Співтовариства від 18 грудня 1959 p. (O.J. 1961 L7). Слід врахувати, що перелік сільськогосподар- ської продукції спочатку містився у Додатку II до Договору про Співтовариство.

4 Див.: Об'єднан і справи 2/62 і 3/62, Commission of the European Economic

Community v Grand Duchy of Luxembourg and Kingdom of Belgium (1962) ECR 425.

туру Єдиног о Митног о Тариф у Співтовариства. Таке тлума- чення має 2 важливих правових наслідки: по-перше, умовою визнанн я продукції сільськогосподарсько ю є її зазначенн я у переліках Додатку І до Договору про Співтовариство або Регла- менту 7а; по-друге, пр и тлумаченн і цих перелікі в належит ь брати до уваги інші позиції Єдиного Митног о Тарифу Співто- вариства згідно з правилами його використання1.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник". Догові р про Співтовариство не дає визначенн я поняття "сільськогоспо- дарськи й товаровиробник", одна к він згадує поняття "особа, що займається сільськогосподарською діяльністю" (ст. 33). Надто поверховим було б визначенн я сільськогосподарського товаро- виробник а я к "особи, як а займаєтьс я сільськогосподарсько ю діяльністю". Це визначенн я не надає можливост і визначит и правовий статус селян, що займаються одночасн о і переробкою сільськогосподарської продукції, або мають інше джерело до - ходів протягом невизначеног о часу.

Спрощен е визначенн я поняття "сільськогосподарський то- варовиробник" як продуцента сільськогосподарської продукції подається у рішенні ЄСП2, яки й підкреслив, що термін "сільське господарство" (на відміну від сільськогосподарської продукції) не визначени й чітко у Договор і пр о Співтовариство. ЄС П визначив, що для цілей Договору про Співтовариство у контексті засад регулювання сільськогосподарської діяльності, визначення цих осіб належить до компетенції відповідних інститутів ЄС. ЄС П визнав термін "сільськогосподарський товаровиробник " за достатнь о широки й для охопленн я виробництв а сільсько- господарської продукції довільним и методами.

Більш чіткі визначенн я терміна "сільськогосподарський то- варовиробник " можн а знайти у положення х права ЄС щод о структуральної політики. Наприклад, Регламент Ради Міністрів

797/85 пр о підвищенн я ефективност і сільськогосподарськи х структур від 12 березня 1985 р.3 передбачав надання підтримки селянськи м господарствам за умови, що сільськогосподарська діяльність є основни м видом діяльності селянина: 50% при - бутків він отримува в від сільськогосподарсько ї діяльності, а час, призначени й на несільськогосподарську діяльність, не пере- вищував половин и загального часу праці. Сільськогосподарські

1 Див.: Jurcewicz A., Kozlowska В., Tomkiewicz Е. Polityka rolna Wspolnoty

Europejskiej w swietle ustawodawstwa і orzecznictwa. — Warszawa, 1995. — C. 22.

2 Див.: Справа 139/77, Denkavit Futtermittel GmbH v. Finanzamt Warendorf (1978) ECR 1317.

3 Див.: Регламент Ради Міністрів 797/85 від 12 березня 1985 р. про підвищення ефективност і сільськогосподарських структур (O.J. 1985 L93).

товаровиробники, не охоплені цим визначенням, могли, однак, претендуват и на наданн я їм допомоги, але в обмеженом у розмірі1-

Проблемни м питання м стала можливість поширенн я статусу

сільськогосподарського товаровиробник а на юридични х осіб. ЄСП визначив2, що понятт я "сільськогосподарськи й товаро - виробник" не обмежується фізичними особами. Юридичні особи, шо займаютьс я сільськогосподарськи м виробництвом, тако ж охоплюються ци м поняттям, якщ о відповідають вищезазна - ченим умовам. Непоширенн я статусу сільськогосподарського товаровиробника на юридичних осіб було б порушення м за- борон и дискримінаці ї виробників, закріплено ї у ч. 2 ст. 34

Договору про Співтовариство. В іншій справі ЄС П постановив, що якщ о законодавств о держав-члені в не передбачає імпле - ментацію положень Регламенту 797/85 щодо юридични х осіб, такі юридичні особи не можуть набути статусу фермера, для якого сільськогосподарська діяльність є основною3.

Ця проблема була розв'язан а внаслідок реформ и спільної аграрної політики Співтовариства у 2003 р. Стаття 2 Регламенту Ради Міністрів 1782/2003 щодо встановлення загальних правил для схем прямої підтримки у рамках спільної аграрної політи- ки і щодо впровадження певних схем підтримки фермерів від

29 вересня 2003 р.4 визначає поняття "фермер" як фізичн а чи юридична особа, або група фізичних чи юридичних осіб, неза- лежно від правового статусу, що надається групі та її членам за національним законом, чиє господарство розташоване на те- риторії Співтовариства (у розумінні ст. 299 Договору про Спів- товариство), і яка провадить сільськогосподарську діяльність. "Сільськогосподарська діяльність", у свою чергу, визначається як виробництво, догляд чи вирощування сільськогосподарської продукції, включаючи жнивування, доїння, розведення тварин

і триманн я твари н для потреб фермерства, а також підтриманн я належних сільськогосподарських і екологічних умов на землі.

1 Див.: Справа 152/79, Kevin Lee v. Minister for Agriculture (1980) EC R 1495.

- Див: Справ а 312/85, SpA Villa Banfi v. Regione Toscana and others (1986) EC R

4039, справа 162/91, Societa Tenuta il Bosco Sri v. Ministero delle finanze dello Stato

(1992) EC R 5279, а також справа 164/96, Regione Piemonte v. Saiagricola SpA (1997)

ECR 6129.

3 Див.: Справа 403/98, Azienda Agricola Monte Arcosu Sri v. Regione Autonoma della Sardegna, Organismo Comprensoriale n. 24 della Sardegna and Ente Regionale per l'Assistenza Tecnica in Agricoltura (ERSAT) (2001) EC R 103.

4 Див.: Регламент Ради Міністрів 1782/2003 щодо встановленн я загальних правил для схем прямої підтримк и у рамках спільної аграрної політики і щодо впровадження певних схем підтримки фермері в від 29 вересня 2003 p. (O.J. 2003

L270).

Законодавство Співтовариства не передбачає вимоги обов'яз - кового проживання у сільській місцевості для того, щоб мати статус сільськогосподарського товаровиробника. ЄС П розтлу- мачив, що законодавство про підтримку фермерів у несприят- ливих умовах ведення сільського господарства поширюється і на фермерів, які не проживають на фермі, за умови, що вони особисто господарюють на фермі та не менше 50% своїх доходів отримують від сільськогосподарської чи подібної діяльності1. При цьому він застосував телеологічне тлумачення права, зазна- чивши, що діяльність фермера, навіть якщ о він не проживає на фермі, сприяє досягненню важливих завдань законодавства Співтовариства щодо підтримання сільськогосподарської діяль- ності й запобігання вилюднення депресивних місцевостей.

Проблем а визначенн я межі між поняттям и "виробник " і "переробник" сільськогосподарської продукції становила предмет рішення ЄСП:, у якому відкинуто припущення, що на сільсько- господарського товаровиробника, яки й одночасно займається переробкою сільськогосподарської продукції, не поширюється правовий статус переробника сільськогосподарської продукції.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: