Економічні вчення у західній Європі і США наприкінці XIX – XX ст.

Нова історична школа (Г. Шмоллер, Л. Брентано, К. Бюхер, та ін.) - вивчали окремі явища історії народного господарства.

Австрійська школа граничної корисності (К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем – Баверк) - марксистські терміни «товар» і «вартість» замінені на терміни «матеріальне благо» та «цінність». Робиться висновок, що вартість товару визначається його граничною корисністю.

Кембриджська школа (А. Маршалл, А. Пігу) - проводили в основному мікроекономічний аналіз економічних явищ, обґрунтували теоретичну основу підтези про втручання держави в економічне життя за допомогою фінансово-кредитних засобів, сформували суть таких інструментів економічного аналізу, як еластичність попиту, надлишок попиту тощо.

Американська школа (Д. Кларк) - принципу маржиналізму (граничності) надали всебічного загальнотеоретичного обґрунтування, об’єднали маржиналістські концепції своїх попередників, створивши теорію граничної продуктивності.

Кейнсіанство – теорія державно-монополістичної економіки. Основні цілі – підтримка «ефективного» попиту та «нової» зайнятості за рахунок збільшення витрат держави, обмеження заробітної плати, інфляційної і циклічної податкової політики.

Представники неокласичного напряму стверджують, що за допомогою механізму ринку, конкуренції можна забезпечити збалансоване зростання, тобто рівновагу між попитом і пропозицією.

Очолює напрям чиказька школа, яка обґрунтувала концепцію монетаризму (М. Фрідмен).

Монетаризм – політика, в основі якої довгострокові грошово-кредитні заходи, що забезпечують стабілізацію грошового обігу.

Представники інституціоналізму вважають, що силою, яка рухає суспільний розвиток, є інститути. Під цим терміном розуміються або соціальні явища (сім’я, монополії, держава, профспілки), або прояв суспільної психології, поведінка, спосіб мислення (звичаї, традиції, звички).

Теорії цього напряму з’явилися в процесі еволюції теорії «трансформації капіталізму». До цього напряму відносяться теорії, що в основу розвитку суспільства кладуть зміни в техніці виробництва. Це теорії «стадій економічного зростання», «індустріального суспільства», «нового індустріального суспільства», «постіндустріального суспільства», футурологічної теорії.

2. Визначення предмета політичної економії:

- наука про багатство;

- наука про управління народним багатством;

- капіталістичний – спосіб виробництва та відповідні йому відносини виробництва та обміну (виробничі відносини);

- наука про суспільні відносини людей в залежності від їх господарської діяльності, а також сучасний господарський лад в його історичному розвитку;

- наука, яка вивчає закони еволюції відносин економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил і перш за все, людини (її потреб, інтересів, цілей) у всіх сферах суспільного відтворення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: