ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Синтетичний і аналітичний облік основних засобів.Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні активи та розкриття інформації про них в фінансовій звітності визначаються П(С)БО № 7. Основні засоби — це матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і соціальних функцій, очікуваний строк корисної експлуатації яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) Активи - це ресурси, що контролюються підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, дасть можливість підприємству в майбутньому отримати економічні вигоди Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство Актив визнається у балансі, якщо є ймовірність, що підприємство в майбутньому отримає економічні вигоди Актив має собівартість або вартість, яка може бути достовірно визначена Актив не визнається у балансі, якщо були здійснені витрати, за якими я майбутні економічні вигоди вважаються малоймовірними після завершення поточного облікового періоду Передбачається розподіл основних засобів за групами. Група основних засобів — це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів В бухгалтерському обліку основні засоби обліковуються за такими групами. Основні засоби: • земельні ділянки, • капітальні витрати на покращення земель, • будівлі, споруди, передавальні механізми, • машини та обладнання, • інструменти, прилади, інвентар, • робоча та продуктивна худоба, • багаторічні насадження, • інші основні засоби. Інші необоротні матеріальні активи: • бібліотечні фонди, • малоцінні необоротні матеріальні активи, • тимчасові споруди, • природні ресурси, • інвентарна тара, • предмети прокату, • інші необоротні матеріальні активи. Основні засоби визнаються активами, якщо підприємство розраховує одержати у майбутньому економічні вигоди від їх використання і вартість яких може бути достовірно визначена. Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Первинна вартість — фактична собівартість або справедлива вартість інших активів, які передані для придбання основних засобів. Надходження основних засобів оформляється актом (накладною) прийому-передачі (внутрішньою переміщення) основних засобів (тип форми ОЗ-1). Акт складається на кожний об'єкт, до нього додається технічна документація наданий об'єкт, яка після відкриття інвентарної картки передається до відповідного відділу за місцем експлуатації. Акт прийому-передачі основних засобів складається двома сторонами — стороною, що приймає об'єкт, та стороною, що передає, з указанням часу надходження в експлуатацію, дати виготовлення, первісної вартості та суми зносу в частині повного відтворення. Бухгалтерія оформлює його бухгалтерським записом, тобто вказує кореспонденцію рахунків на первісну вартість та на суму зносу. Аналітичний облік основних засобів ведеться за кожною класифікаційною групою та окремо за кожним об'єктом, місцем знаходження та джерелом їх придбання. Встановлена єдина типова форма таких карток — ОЗ-6. Заповнюються інвентарні картки та інвентарні книги на основі первинних документів — актів, технічних паспортів та ін. Потім інвентарні картки реєструються у спеціальних описах типової форми ОЗ-7, записи в які здійснюються за класифікаційними групами основних засобів. Картки розміщують в картотеці основних засобів та групують за галузевими класифікаційними групами, а всередині груп — за місцями знаходження, експлуатації за видами. Синтетичний облік основних засобів відбувається на основному рахунку класу 1 - рахунок 10 «Основні засоби», який має 9 субрахунків: 101- земельні ділянки, 102 – капітальні витрати на поліпшення земель, 103 – будинки та споруди, 104 – машини та обладнання, 105 – транспортні засоби, 106 – інструменти, прилади та інвентар, 107 – робоча і продуктивна худоба, 108 – багаторічні насадження, 109 – інші основні засоби. По дебету цих рахунків відображають надходження основних засобів та витрати пов’язані з експлуатацією основних засобів. По кредиту – відображають списання основних засобів. У процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої споживчі та фізичні якості й стають непридатними для використання. Протягом усього періоду використання основних засобів нараховується знос і амортизація. Основні засоби використовуються протягом строку корисної експлуатації. Строком корисної експлуатації є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від використання активу. Фактори, що визначають строк корисної експлуатації основних засобів: • очікувана потужність або фізична продуктивність активу; • очікуваний фізичний знос; • моральний знос. Матеріальний знос основних засобів має назву «фізичний знос». Виділяють також моральний знос у двох формах. Перша форма полягає у втраті місткості засобів праці внаслідок підвищення продуктивності праці. Навіть за умови, що нова техніка незмінна за техніко-економічними характеристиками, широке її застосування має нижчу вартість і призводить до того, що придбані раніше засоби праці втрачають частку своєї вартості. Друга форма морального зносу спричинена поширенням досконаліших і продуктивніших машин і механізмів, що також призводить до втрати вартості менш економічних засобів праці. їх доцільно замінювати новими, якщо економія коштів від такої заміни перевищує суму втрат від морального зносу, оскільки уповільнюється зростання продуктивності праці та знижується ефективність виробництва. Однак вартість основних засобів не зникає безслідно, а переноситься у вигляді відрахувань на вироблений продукт, виконану роботу чи надану послугу, стає частиною їхньої вартості. Таким чином, за весь час експлуатації об'єкта його вартість має бути повністю перенесена на новостворений продукт. Ці щорічні відрахування є поступовим погашенням вартості зношуваних основних засобів і мають назву «амортизаційні відрахування», або «амортизація». Амортизація (знос) — систематичний розподіл амортизованої суми активу протягом терміну його корисної експлуатації. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати сутність понять «амортизована сума активу» і «строк корисної експлуатації активу». Згідно з П(С)БО 7 «Дохід» амортизована сума — це собівартість активу (або сума, яка заміняє її у фінансових звітах) за відрахуванням ліквідаційної вартості. Строк корисної експлуатації — очікуваний період використання активу підприємством або кількість вироблених одиниць продукції чи інших подібних одиниць, яку підприємство сподівається отримати від цього активу. Ліквідаційна вартість — чиста сума, яку підприємство сподівається одержати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації після відрахування очікуваних витрату зв'язку з вибуттям. Згідно з П(С)БО 7 об'єкт основних фондів амортизується фактично до досягнення ним ліквідаційної вартості, яку підприємство встановлює самостійно. Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі. Метод амортизації об'єкта основних засобів підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Можливість його зміни розглядається у разі зміни очікуваного способу одержання від його використання економічних вигод. Амортизація об'єкта основних засобів за новим методом нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації. Нарахування амортизації: —починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнано активом; —припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів; —зупиняється (тимчасово) на період реконструкції, модернізації, добудови (переобладнання) і консервації об'єкта основних засобів. Сума амортизації до бюджету не стягується. Кожне підприємство має право обрати найбільш відповідний метод нарахування амортизації з тих, що передбачені П(С)БО 7: 1). метод прямолінійного списання; 2). прямолінійний метод; 3). метод зменшення залишкової вартості (залишку); 4). комулятивний метод або метод суми цифр років; 5). виробничий метод; 6). податковий метод. 1). Метод прямолінійного списання. Суть цього методу полягає в тому, що амортизована сума переноситься на амортизацію рівномірно протягом строку корисної експлуатації активу:
Цей метод є найбільш прийнятним для списання основних засобів, що не підвладні впливу інших чинників, крім строку корисного використання. До таких основних засобів, зокрема, належать будівлі та споруди, загально-виробниче устаткування та ін. Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизована вартість об'єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його корисного використання. Цей метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від строку (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів. При застосуванні цього методу: — річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта; — сума зносу накопичується рівномірно; — залишкова вартість об'єкта основних засобів рівно мірно зменшується до досягнення ліквідаційної вартості. Метод прямолінійного списання має свої переваги й недоліки. Переваги методу — простота розрахунку та рівномірность розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечують зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком є те, що цей метод не враховує морального зносу, різниці у використанні виробничої потужності основних засобів у різні роки їх експлуатації та необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби. 2). Метод зменшення залишкової вартості (залишку). Цей метод передбачає визначення річної суми амортизації множенням річної норми амортизації на залишкову вартість об'єкта на початок звітного року (або первісну вартість на дату початку нарахування амортизації). Річну норму амортизації (у відсотках) обчислюють як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Суму амортизації за рік визначають за формулою: Норма амортизації визначається в цьому випадку так само, як і в попередньому, в момент придбання об'єкта, її обчислюють за формулою: де — норма амортизації у відсотках, T— кількість років корисного використання об'єкта. Норма амортизації за цього методу значно вища, ніж за прямолінійного; значення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об'єкта. База для нарахування амортизації постійно (з року в рік) змінюється. Це забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об'єкта протягом перших років його експлуатації. За цього методу залишкова вартість ніколи не дорівнюватиме нулю. Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на припущенні, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації. Відтак його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік зменшуватиметься. Таким чином, протягом першого року експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному. Отже, економічне обґрунтування цього методу — нарахування більшої суми амортизації за перший рік використання об'єкта і поступове її зменшення в майбутньому. Оскільки при застосуванні цього методу суму амортизації нараховують нерівномірно, так само нерівномірно накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. Останнього року експлуатації об'єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об'єктів, що піддаються швидкому моральному старінню, через що термін їхнього корисного використання можна визначити лише приблизно. До таких об'єктів належать використовувані в адміністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв'язку, меблі, комп'ютери. 3). Різновидом методу зменшення залишкової вартості є метод прискореного зменшення залишкової вартості. Згідно з ним річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та подвоєної річної норми амортизації, обчисленої, виходячи з терміну корисного використання об'єкта. Розрахунок прискореної амортизації здійснюють за формулами:
При застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об'єктів основних засобів. При цьому першого року експлуатації об'єкта 03 нараховується найбільша сума амортизації, відтак вона щороку зменшується. Передбачувана ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому останнього року експлуатації об'єкта річну суму амортизації обчислюють не за формулою, а як різницю між залишковою вартістю об'єкта на початок останнього року експлуатації і передбачуваною ліквідаційною вартістю. 4). Кумулятивний метод, або метод суми цифр років. Ґрунтується на розрахунку так званого кумулятивного коефіцієнта, який, по суті, є нормою амортизації. За такого методу річну суму амортизації визначають як добуток амортизованої вартості та кумулятивного коефіцієнта. Розрахунок амортизації здійснюють за формулою: Річна сума = (Первісна вартість () — * Кумулятивний амортизації Ліквідаційна вартість()) коефіцієнт Кумулятивний коефіцієнт обчислюють на кожний рік використання об'єкта діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ, на суму кількості років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта — результат додавання порядкових номерів років, протягом яких функціонує об’єкт. Якщо термін експлуатації об’єкта тривалий, сума цифр років визначається за формою кумулятивного числа:
Ефект від використання цього методу такий самий, як і від використання методу зменшення залишкової вартості: в перші роки експлуатації списується основна частка первісної вартості, але досягається це не за рахунок поступового зменшення бази нарахування амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Після закінчення останнього року експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній. 5). Виробничий метод. Цей метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добутку фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Це єдиний метод, за якого місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості та кумулятивного. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизованої вартості на загальний очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг) із використанням об'єкта ОЗ: Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об'єкта непотрібна. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва, який може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах та ін.), так і в грошових. Відповідно норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривню та ін. Перевага цього методу полягає в тому, що він забезпечує максимально рівномірний (справедливий) розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Однак його використання обмежене. Він застосовується передусім для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції (обсяг робіт, послуг), і основним його недоліком є те, що нерідко важко визначити сумарний виробіток об'єкта. Застосування цього методу можливе для всіх основних засобів конкретних підрозділів (цехів, відділень, філій) із нерівномірними обсягами виробництва. Різні методи розрахунку амортизації можуть застосовуватися до різних груп (об'єктів) основних засобів. Більше того, якщо окремі компоненти основного засобу мають різні терміни корисного використання, їх можна амортизувати окремо від усього об'єкта і навіть із застосуванням різних методів амортизації. При нарахуванні амортизації термін корисної експлуатації та ліквідаційна вартість мають переглядатися, особливо у випадку зміни первісних характеристик об'єкта (модернізація, дооцінка та ін.). Крім того, можлива й зміна методу нарахування амортизації. Такі зміни розкривають у примітках до фінансових звітів. Для вибору економічно обґрунтованого методу амортизації слід порівняти результати нарахування амортизації для одного об'єкта. Необхідно узагальнити дані обчислення амортизаційних відрахувань і залишкової вартості у наведених вище прикладах з метою вибору методу (методів) нарахування амортизації. Підприємство може найшвидшими темпами покрити витрати на придбання виробничого устаткування, використовуючи методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод нарахування зносу. Цей висновок випливає із швидкого зниження залишкової вартості устаткування в перші роки експлуатації. 6). Податковий метод. Відповідно до чинного в Україні податкового законодавства під час обчислення підприємствами податку на прибуток амортизація основних фондів має нараховуватися згідно вимогам статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».Законом передбачено поділ основних фондів застосування різних норм амортизації. Згідно податкового законодавства амортизаційні відрахування розраховуються як добуток норми амортизації та балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): АВ кварт. = , де Ба – балансова вартість. Норми амортизації: Група 1 – 2%, до якої належать будівлі, споруди, передавальні пристрої і т.д.; Група 2 –10% - автомобілі, офісні меблі, оптичні прибори, інструменти; Група 3 – 6% - до цієї групи належать об’кти, що не ввішли до груп 1, 2 і 4. Група 4 – 15% - обчислювальна техніка, телефони, мікрофони, рації.
Задача Первісна вартість обладнання – 21200 грн., ліквідаційна вартість – 1700 грн., строк корисного використання об’єкта – 10 років. Основний засіб відноситься до 2-ої групи основних засобів. Розрахувати амортизаційний знос об’єкта методоми амортизації.
Розв’язання. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта і подвоюється. ; Звідси розрахунок:
Метод прямолінійної амортизації передбачає, що протягом усього строку корисного використання об’єкта основних фондів його вартість, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) на поточні витрати підприємства та відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, що надаються. Щорічна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою: , де Са – амортизаційна вартіст; Т – кількість років корисного використання об’єкту; Т=10 СА=СП-СЛ СП– первинна вартість об’єкту; СП=21200 грн. СЛ– ліквідаційна вартість об’єкту; СЛ=1700 грн. СА=21200-1700=19500грн.
Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. , де – річна норма амортизації 0,515601 Отримані розрахунки занесемо до таблиці.
Кумулятивний метод, ще називають методом списання вартості за сумою кількості років. Річна сума амортизації обчислюється: АВр=СА* К, де К – кумулятивний коефіцієнт, який обчислюється так:
К = ∑ років строку служби об’єкта = 1+2+3+4+5+6+7+8+9+10=55 К1=10/55=0,1818; К2=9/55=0,1636; К3=8/55=0,1455; К4=7/55=0,1273; К5=6/55=0,1091; К6=5/55=0,91; К7=4/55=0,727 К8=3/55=0,054 К9=2/55=0,364 К10=1/55=0,0182
Податковий метод. АВ кварт. = , де Ба – балансова вартість.
Розділ V. Облік грошових коштів. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|