ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Види просування в туризміМаркетингова політика комунікацій — це комплекс заходів, який використовує підприємство для інформування, переконання та нагадування споживачам про свої товари чи послуги. Завданнями формування комплексу маркетингових комунікацій ТП можуть бути: стимулювання попиту, збільшення обсягів продажу, збереження частки ринку тощо. Визначаючи завдання, слід орієнтуватися на наявні засоби, враховувати можливі перешкоди, а також стан цільової аудиторії. Це потребує аналізу ринкової ситуації. Такий аналіз включає дослідження: ринку, товару, системи розподілу, комунікаційних систем. Визначаючи завдання, слід орієнтуватися на наявні засоби, враховувати можливі перешкоди, а також стан цільової аудиторії. Це потребує аналізу ринкової ситуації. Такий аналіз включає дослідження: ринку, товару, системи розподілу, комунікаційних систем. Одним з головних елементів процесу маркетингових комунікацій є звернення, яке має бути передано своєчасно й ефективно. Йдеться про зміст звернення, силу його впливу на споживача, графік його повідомлення. Наступним етапом формування комплексу є вибір засобів (каналів) поширення інформації. Вони поділяються на особистісні та безособові (ЗМІ). Передостаннім етапом формування комплексу маркетингових комунікацій є вибір засобів впливу. До них належить реклама, пропаганда, стимулювання збуту, особистий продаж та прямий маркетинг. Їхні переваги та недоліки наведено в табл. 9.2. Таблиця 9.2 Особливості засобів впливу маркетингової комунікації
Вибираючи засоби впливу, необхідно брати до уваги наступне: · на яку групу споживачів спрямовано маркетингову комунікацію; · етап життєвого циклу ТП; · характеристика ТП; · стратегія каналу ТП; · концентрація споживачів; · процес прийняття рішень про купівлю.
Вибираючи носіїв реклами орієнтуються на такі головні їх види: 1. Газети (загальнонаціональні, регіональні, місцеві) 2. Телебачення (державне, комерційне) 3. Презентаційні заходи (каталоги, проспекти, буклети) 4. Радіо (державне, комерційне) 5. Журнали (загального, спеціального, рекламного призначення) 6. Вулична реклама (біг-борди, плакати) 7. Рекламні листи 8. Магнітофонні записи 9. Слайди і відеозображення. Особливості проведення рекламної кампанії в туристській фірмі Процес управління рекламою: - Розробка рекламної теми: - Рекламний слоган "Бізнес-туризм в кращих традиціях" - Рекламний образ "Земна куля", "Парус", "Компас" і т.д. 2. Визначення споживача: «Соц. Турист»,«Бізнес-турист»,«Екс курсант»і т.д. 3. Вибір засоби: ЗМІ, зовнішня реклама, оголошення, листівки, престижна реклама. 4. Розробка рекламної кампанії: графік заходів, терміни, виконавці. 5. Рекламне звернення: макет тексту, графічного виконання, ролика і т.д. 6. Визначення бюджету. Методи встановлення бюджету: Залишковий - найслабший, використовується невеликими фірмами. Екстраполяції - новий бюджет на основі попереднього, є точка відліку, немає зв'язку з цілями. Паритет з конкурентами - орієнтований на ринок, але запізнюється, метод наздоганяючого. Частка від продажів - ув'язка продажів і просування, але при поганому збуті необхідно збільшення витрат на просування. Рішення стратегічних завдань - трудність встановити чіткі цілі. Доцільно скласти таблицю табл. 9.3.
Таблиця 9.3 Витрати на просування на період ___________ по _________ рр.
- Оцінка ефективності реклами: - Тести на впізнавання і запам'ятовування; - Опитування думок і відносин; - Тестінг якості та ефективності рекламного оголошення (спосіб залучення уваги, інформативність, сила впливу, переконливість, аргументованість, проходження порадам). Резюме 1.Головна мета маркетинг-плану полягає в роз’ясненні заінтересованим юридичним і фізичним особам стратегії виходу фірми на свій цільовий ринок, а також можливості її впливу на ситуацію на цьому ринку задля забезпечення збуту своєї продукції. процес формулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два етапи: 1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності; 2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням виходячи з особливостей цільового ринку, специфіки продукції та умов конкуренції. 2.Орієнтирами маркетингової діяльності фірми на певних стадіях життєвого циклу товару можуть бути: а) створення початкового попиту — на стадії виходу на ринок; б) підвищення початкового попиту збільшенням асортименту товарів — на стадії зростання попиту; в) утримання й збільшення частки ринку фірмою-лідером та забезпечення власного виживання дрібними фірмами — на стадії стабілізації попиту. Кількісному визначенню підлягають частка ринку фірми, обсяг продажу, структури системи збуту, знижок з ціни, витрат на рекламу тощо. 3.У цілому логіка (послідовність) розробки маркетинг-плану має передбачати: по-перше, визначення цілей і завдань маркетингової діяльності; по-друге, вибір та обґрунтування стратегії маркетингу; по-третє, розрахунок бюджету маркетингу; по-четверте, формулювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми. 4.Стратегію маркетингу треба кваліфікувати як певну сукупність конкретних стратегій стосовно: 1) вибору цільового ринку фірми, номенклатури та асортименту її продукції; 2) визначення системи збуту й реалізації продукції фірми; 3) формування політики ціноутворення і підтримки продукції фірми; 4) виокремлення вибраних способів організації рекламної кампанії фірми. При цьому загальна маркетингова стратегія фірми має передбачати: по-перше, обґрунтування конкретного типу маркетингового підходу фірми; по-друге, опис економічних переваг продукції фірми як порівняти з іншими продуцентами. Крім цього, основу розробки стратегії маркетингу завжди становить вибір цільового ринку, а в межах цієї основи застосовуються різні типи маркетингових підходів до формулювання стратегії залежно від структурних характеристик цільового ринку; стадії життєвого циклу товару; ресурсних можливостей фірми; маркетингової стратегії конкурентів. 5.Процес формулювання конкретної стратегії збуту й реалізації продукту фірми охоплює: · вибір типу каналу товаропросування; · визначення чисельності персоналу і принципів побудови служби збуту (за географічною ознакою чи за видами товарів); · розробку системи підготовки, добору і стимулювання працівників служби збуту фірми. 6.Остаточне рішення щодо вибору каналу товаропросування і збуту фірма приймає з урахуванням кількох реальних факторів. Канал нульового рівня фірма вибирає за наявності покупців великих партій продукції фірми або великої заінтересованості споживача в ур підприємства обслуговуванні виробів продуцента. За низької ціни одиниці продукції, комплектної закупівлі товару споживачем або територіальної розгалуженості ринків збуту варто застосовувати систему товаропросування з посередниками. кількість посередників у конкретному каналі збуту залежатиме від особливостей продукції фірми (товари широкого вжитку, засоби виробництва тощо). 7.Політика ціноутворення фірми здійснюється поетапно. Основні етапи такі: · ідентифікація ситуації, тобто визначення конкретних причин необхідності прийняття рішення щодо рівня ринкової ціни (проектування нової продукції; вихід із продукованим фірмою товаром на нові сегменти ринку; перегляд цін з урахуванням змін у ринковому середовищі тощо); · визначення цілей цінової політики фірми на ринку (збільшення частки ринку та обсягів продажу продукції фірми; підтримання досягнутої фірмою позиції на ринку тощо); · аналіз цін на продукти-конкуренти з метою встановлення цінової еластичності попиту і верхньої межі ціни; · вибір однієї з моделей ціноутворення (орієнтованої або на виробничі витрати, або на попит, або на галузеву конкуренцію); · визначення стратегії ціноутворення (проникнення на ринок, «зняття вершків», цінових ліній, преміальних цін тощо); · прийняття остаточного рішення щодо рівня ціни на відповідний товар на конкретних ринках збуту. 8.До найпоширеніших у ринковій системі господарювання стратегій ціноутворення належать: · стратегія проникнення на ринок (установлення занижених цін на нові види продукції, з якими фірма виходить на нові сегменти ринку); · стратегія «зняття вершків» (установлення завищених цін на нові види продукції з унікальними властивостями, які захищено патентами та іншими правами власності); · стратегія цінових ліній, або параметричного ціноутворення (установлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних на ринку за рівнем окремих техніко-експлуатаційних параметрів); · стратегія преміальних цін, або знижок з цін (знижка за оплату готівкою; сезонна знижка; знижка із сукупного обороту; знижка з ціни одиниці продукції, що її знімають з виробництва); · стратегія «опортуністичного ціноутворення» (установлення відносно високих цін на товари, кількість яких недостатня в даний момент, для задоволення високого попиту протягом короткого часу). 9.У процесі проведення рекламної кампанії необхідно: а) чітко визначити цілі й завдання рекламної діяльності фірми; б) прийняти виважене рішення щодо способів поширення рекламної інформації; в) розрахувати обґрунтований бюджет (кошторис) витрат на рекламу товарів, що їх просувають на ринок. 10.Прогнозування обсягів продажу продукції фірми належить до головних цілей маркетинг-плану. Його можна здійснювати за часом, за окремими видами продукції, за певними групами споживачів. Здебільшого треба розробляти й варіантні прогнози (консервативний, найімовірніший, оптимістичний) і порівнювати їх з динамікою обсягів продажу основних конкурентів на ринку.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|