В підготовці до семінарського заняття з першого питання необхідно передусім визначити сутність та зміст політичної влади. Поняття влада походить від слов'янського слова володіти чимось: тобто влада базується передусім на пануванні власника, що володіє певними матеріальними і духовними ресурсами. Аналізуючи різні визначення влади, можна зробити висновок, що влада – це вплив однієї частини суспільства (групи, організації, індивіда) на поведінку іншої людини у бажаному для себе напрямі; це реальна можливість здійснювати свою волю в соціальному житті нав’язуючи її, якщо це необхідно іншим людям.

Важливо з’ясувати відмінність між суб’єктом і об’єктом влади, як суб’єкти і об’єкти можуть мінятись ролями. Необхідно розкрити проблему легітимності політичної влади в суспільстві.

Аналізуючи функції влади в суспільстві, їх суть можна звести до необхідності примусити всіх членів суспільства до узгодженої діяльності та заборонити неузгоджену діяльність.

Потрібно звернути увагу на засвоєння важливого компоненту владних відносин – засобів влади. Це передусім примус, право, авторитет (переконання). Коли переважає лише насильство і відбувається брутальне нав’язування своєї волі, тоді така влада втрачає авторитет і стає нелегітимною. Щоб влада була легітимною, на перший план виходить авторитет, а також виникає право, що регламентує діяльність самої влади. Тоді владу поважають, їй добровільно підкоряються. Примус також є важливим компонентом влади, без якої вона втрачає свою ефективність.

Слід усвідомити, що характер влада залежить від певних джерел. Такими джерелами є народ, власність (багатство), сила, інформація, особисті якості суб’єкта влади: розвинута воля, характер, освіченість, рівень духовності та професіоналізм.

Необхідно дати визначення видів влади (політичної, економічної,соціальної, духовної, сімейної), а також усвідомити особливість політичної влади, яка підпорядковує собі всі інші влади в суспільстві.

Окремо варто звернути увагу на відмінності існуючих форм виявлення політичної влади: державної політичної влади та громадської політичної влада (партій та громадських організацій, ЗМІ тощо). Основною в суспільстві є державна влада. Потрібно дати чітке визначення ознак державної політичної влади, а саме: верховенство, всеохопність, публічність, моноцентричність, легальність, різноманітність ресурсів. Слід усвідомити роль громадської влади в політичному житті. Громадська влада – похідна від державної влади, проте вона здійснює активний вплив на порядок формування та функціонування державної політичної влади.

Розглядаючи форми політичної влади студентам слід усвідомити, що політична влада є набагато ширшим поняттям ніж державна влада, оскільки її здійснює не лише держава, а також різні партійні та громадські організації.

Характер політичної влади невіддільний від принципів її реалізації політичної влади. Тому потрібно проаналізувати такі важливі принципи реалізації політичний влади як гуманність, орієнтація на спільне благо, примус, заохочення, переконання, розподіл влади на виконавчу, законодавчу та судову, гласність та відкритість влади.

Окремо доцільно розглянути основні норми здійснення політичної влади: Конституцію, закони, постанови, декрети, укази, розпорядження, декларації, договори, угоди, програмні документи партій, громадських організацій.

Аналізуючи у другому питанні поняття політичний режим слід з’ясувати причини введення в політологію цього поняття. Студент повинен мати чітке уявлення і вміти дати точне визначення політичного режиму. Під політичним режимом розуміють систему методів здійснення державної влади, що відображає стан прав і свобод людини, ставлення органів державної влади до права.

Потрібно дати вичерпну характеристику типів політичних режимів, розібратись у чому полягає відмінність тоталітарного, авторитарного та демократичного політичного режиму.

У третьому питанні слід окремо розглянути роль влади як інструменту вирішення екологічних проблем в суспільстві. Розкрити взаємозв’язок екології і владних відносин у суспільстві. Показати значення природних ресурсів як джерела влади. Визначити яке місце екологічні питання займають у відносинах об’єкту та суб’єкту влади.

Важливо розкрити місце і роль політичної, економічної та духовної влади у збереженні довкілля. Основну увагу звернути на особливості політичної влади як засобу вирішення екологічних проблем.

Варто висвітлити специфіку діяльності державної влади, партійної влади, влади громадських організацій та інформаційної влади в охоронні навколишнього середовища. Проаналізувати значення державної влади як основного знаряддя забезпечення екологічної безпеки народу.

Окремого розгляду потребують засоби реалізації екологічної безпеки суспільства: переконання, примус, заохочення, принцип розподілу влади. Потребу застосування дискреційної влади в екстремальних ситуаціях.

Необхідно проаналізувати постановку питання захисту навколишнього середовища законодавчою владою держави. Способи вирішення практичних питань збереження довкілля виконавчою владою. Використання судової влади проти порушників екологічного законодавства.

На завершення дати характеристику різних підходів щодо вирішення екологічних проблем в при демократичному, тоталітарному і авторитарному політичному режимі, розкрити роль владних структур України у вирішенні екологічних проблем.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. У вигляді схеми зобразіть характерні ознаки та джерела політичної влади.

2. Здійсніть порівняльний аналіз (у вигляді таблиці) основних ознак тоталітарного та авторитарного політичного режимів.

3. Дайте визначення різних видів влади, наведіть приклади.

4. Дайте визначення політичної та державної влади. Покажіть спільне та відмінне.

Література

1. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

2. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Екологізація гуманітарної освіти: Збірник наукових статей, матеріалів, документів. – Львів, 2004.

4. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

5. Політологія./ За заг. Ред.. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. – К., 2001.

6. Політологія / За наук. Ред.. А.Колодій. – К., 2003.

7. Рудич Ф.М. Формування політичних структур в сучасній Україні: політологічний аналіз // Укр.іст.журнал. 1994, № 2-3.

8. Рудич Ф.М. Політологія: Підручник. – К., 2005.

9. Шморгун О. Чим авторитарна влада відрізняється від диктаторської //Політологічні читання. 1994, № 1.

10. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.

11. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К.: Дакор, КНТ, 2006.

Тема 6.ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА

План

1. Суть, ознаки та особливості політичної системи.

2. Структура, типи, функції та закономірності розвитку політичної системи.

3. Становлення та утвердження демократичної політичної системи України.

4. Фіксований виступ або реферат з проблем екологізації освіти.

Методичні рекомендації

Приступаючи до вивчення першого питання студент повинен насамперед відзначити властивість кожного суспільства формуватися у системи –економічні, соціальні, ідеологічні, духовні, етнічні. До тлумачення поняття “система” – (грец. systema – ціле, складене з частин) є різні підходи. Найприйнятнішим для студентів буде, на нашу думку, таке визначення: система – це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють.

У виступі мусить бути наголошено, що однією з найскладніших систем є суспільство. Спеціальною підсистемою, призначеною для саморегулювання суспільства, є політична система, як невід’ємна складова політичного процесу. Після визначення поняття «політична система» можна коротко зупинитись на історії появи й дослідження політичної системи, показати її характерні риси.

Важливо звернути увагу на особливості дослідження проблем політичної системи в різних країнах. В сучасній українській політології особлива увага приділяється питанням держави та інших політичних інститутів. Водночас широко досліджуються функції політичної системи, пов’язані з політичною діяльністю та політичними технологіями.

Далі показуємо ознаки й особливості політичної системи суспільства: визначальна роль владних відносин; здатність до цілеспрямованих дій, орієнтованих на інтеграцію суспільства, утвердження соціальної стабільності і злагоди; управління як основна риса політичної системи, вираження суті її функціонування; високий рівень інституціалізації; історична, економічна, соціальна, ціннісно-культурна детермінація; висока мобільність, здатність швидко реагувати на впливи зовнішнього середовища і змінювати свою структуру. Кожну з відзначених ознак та особливостей політичної системи необхідно пояснити ширше з наведенням конкретних прикладів.

У другому питанні насамперед слід зосередити увагу на структурі політичної системи. Основними елементами політичної системи є: політична (державна) влада, політичні інститути, політичний процес, політична діяльність, політичні відносини, політико-правові норми, політична свідомість і політична культура. Названі елементи мають різну суспільну якість (інститути, відносини, процеси, норми, ідеї), відіграють свою специфічну роль у політичній системі. Лише в сукупності, інтегровані в цілісність, вони можуть забезпечити її функціонування.

Вивчення питання було б неповноцінним без висвітлення типології політичних систем. Традиція класифікації різноманітних політичних систем почала складатися в стародавні часи. Платон, приміром, вирізняв монархію, аристократію і демократію. Арістотель запропонував шестикомпонентну систему форм правління: монархія, тиранія, аристократія, олігархія, політея, демократія. Марксисти, опираючись на класові пріоритети, виділили рабовласницьку, феодальну, буржуазну та соціалістичну політичні системи. Німецький політолог та соціолог М.Вебер (1864-1920) поділяв політичні системи на традиційні, раціональні, бюрократичні. Наприкінці 50-х рр. ХХ ст. Г. Алмонд виділив такі чотири типи політичних систем: англо-американський, континентально-європейський, доіндустріальний (частково індустріальний), тоталітарний. У сучасній західній науці виділяють такі основні типи політичної системи: військові та цивільні; консервативні, завершені та незавершені; мікроскопічні, макроскопічні, глобальні; традиційні та модернізовані; демократичні, авторитарні й тоталітарні. Загалом сучасна політологія за характером розподілу влади ділить політичні системи на авторитарні та демократичні.

У виступі необхідно також показати основні функції політичної системи, виділити дві закономірності розвитку політичної системи – закономірність рівноваги і закономірність маятника.

У третьому питанні висвітлюємо процеси становлення та вдосконалення політичної системи України. Треба почати з цього, що політична система українського суспільства перебуває у стадії формування, наповнення її функцій новим змістом, що відповідає статусу незалежної демократичної держави. Нині чинним компонентам політичної системи (від законодавчих органів влади до політичних і правових норм) належить остаточно звільнитися від рис минулого і наполегливо утверджувати в собі риси демократичної плюралістичної системи. У виступі з цього питання потрібно виділити роль Конституції України (28 червня 1996 р.) у визначенні провідних засад: формування й розвитку політичної системи України.

Політична система України характеризується сучасними дослідниками як: молода, самостійна система, без достатньо ефективних нових традицій та досвіду самостійного функціонування; відносно стабільна; централізована з деякими елементами регіоналізації та децентралізації; перехідна від закритої до відкритої системи, від неправового до правового типу; легітимна для більшості населення; миролюбна, неагресивна; світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної); етатизована (одержавлена). Вона показується також як система з відносно низьким темпом розвитку соціальних процесів та недостатньо сприятлива до соціальних новацій, система яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня та якості добробуту основних верств населення.

На завершення даного питання необхідно показати шляхи й методи вирішення найактуальніших проблем сучасного українського суспільства. Державотворчі процеси в Україні, потреби виходу із соціально-економічної кризи вимагають збалансованого розвитку політичної, економічної і соціальної систем, урахування при формуванні політичних структур специфіки українського політичного менталітету, історичного досвіду та сучасного становища України, моделювання і прогнозування розвитку політичної системи. Модернізація політичної системи нашої держави повинна ґрунтуватися на розвитку політичної теорії, вивченні й використанні в політичній практиці досягнень вітчизняної й зарубіжної політичної науки.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Схематично зобразіть теоретичну модель політичної системи Девіда Істона та охарактеризуйте її основні складові.

2. Дайте стислу характеристику політичній системі сучасної України.

3. У вигляді таблиці висвітліть характерні ознаки та особливості політичних систем.

4. У вигляді схеми зобразіть основні елементи політичної системи та дайте їм визначення.

Література

1. Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні // Економіка України. 1998, № 9.

2. Кисельов М. Гуманістичні засади сучасної екології// Філософська думка. – 2000, № 3.

3. Марченко Б.І. Формування екологічної моралі в студентському колективі //Педагогіка і психологія. – 1998, № 2.

4. Оцінка екологічної ситуації в Україні //Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування. – К., АУП, 1998.

5. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

6. Політологія. /Кер. Авт. кол. Панов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005.

7. Політологія / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. – К., 2001.

8. Практикум з політології / За заг. ред. Ф.М.Кирилюка. – К., 2003.

9. Пушкар М.С. Екологічні проблеми економічного розвитку України // Розміщення продуктивних сил України /За ред. Є.П.Качана. – К., 2001.

10. Різак І. Людство удосконалює та корегує план спасіння життя на планеті: Всесвітній саміт зі сталого розвитку та його наслідки для законодавчої влади в Україні// Голос України. – 2002, 13 вересня.

11. Туниця Ю.Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку //Урядовий кур’єр. – К., 2000, 15 лютого.

12. Уткін О. Екологічні проблеми і Церква в Україні //Церква і соціальні проблеми. – Львів. – 2000.

13. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.

14. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.

Тема 7: ДЕРЖАВА – БАЗОВИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

План

1. Держава: суть, ознаки, типи, функції, форми та теорії походження.

2. Правова держава і громадянське суспільство.

3. Держава як основний інструмент забезпечення захисту природного довкілля.

Методичні рекомендації

У першому питанні потрібно обґрунтувати місце держави в політичній системі як базового інституту політичної системи. Передусім необхідно дати визначення держави. Розглядаючи і узагальнюючи різноманітні визначення, сутність держави можна сформулювати таким чином: держава – це форма політичної організації суспільства, носій публічної влади; це сукупність взаємозв’язаних установ, організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Важливо визначити обов’язкові складові держави: державні органи, територія, населення (громадяни). Розкрити значення основних атрибутів держави: гербу, гімну, прапору, які символізують певні риси тої чи іншої держави.

Необхідно проаналізувати структуру (систему владних органів) держави. Це передусім органи державного управління (законодавчі, виконавчі і судові – у центрі і на місцях), органи адміністративного управління (чиновницький адміністративний апарат), контрольно-наглядові органи (комісії; комітети і т.п.), органи захисту правопорядку і державної безпеки, Збройні Сили. Доцільно з’ясувати місце кожного державного органу в системі влади цього політичного інституту.

Обґрунтовуючи роль держави як базового інституту політичної системи, необхідно зупинитись на характерних ознаках, що відрізняють державу від інших політичних інститутів та громадських організацій. Це суверенітет, право на застосування сили (примус), видання законів, встановлення і стягування податків.

Окремого розгляду потребують функції держави, які поділяються на зовнішні та внутрішні. Внутрішні функції: економічно-господарська, соціальна, національно-інтегруюча функція, правотворча (законодавча), правозахисна, культурно-виховна. До зовнішніх функцій відноситься: оборонна, дипломатична, співробітництва, сприяння вирішення глобальних проблем, участь у їх вирішенні через міжнародні інституції.

Необхідно дати характеристику різним типам держав: тоталітарній, авторитарній, демократичній, національній, соціальній, правовій.

Окремого розгляду потребує причини виникнення, генезис та теорії походження держави. Це передусім теорії божественного походження держави (Т.Аквінський), теорія соціального договору (Локк, Руссо), теорія конфліктів, завоювань (Гумплович, Оппенгейнер), марксистська теорія, психологічна теорія. Детального аналізу вимагають форми держави. Зокрема, що означає і чим відрізняються форма державного правління, форма державного устрою та політичний режим.

У другому питанні розглядається оптимальна взаємодія суспільства держави і суспільства. Така взаємодія забезпечується за умови формування, правової держави та громадянського суспільства. Необхідно проаналізувати ознаки правової держави: пріоритет права, верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадян і держави. Простежити розвиток теорії правової держави в античну епоху. Розглянути праці європейських мислителів про розподіл єдиної всеохоплюючої державної влади на три види: законодавчу, виконавчу, судову. Проаналізувати Всезагальну Декларацію прав людини 1948 р. і реалізацію теорії правової держави у сучасному світі.

При розкритті сутності та визначення громадянського суспільства, доцільно виявити співвідношення категорій “суспільство” і “громадянське суспільство”. Під громадянським суспільством розуміють сферу недержавних суспільних інститутів та відносин; як суспільство громадян з високим рівнем економічних, соціальних, політичних та культурних і моральних якостей відносин, яке будучи незалежним від держави, через громадські інститути здатне відстоювати права та інтереси громадян на рівні органів політичної влади і тим самим забезпечують функціонування правової держави.

Важливо з’ясувати роль громадянського суспільства в утворенні держави, висвітлити законодавче упорядкування і регулювання відносин громадянського суспільства з державою. Тобто саме громадянське суспільство формує державу, обирає собі вищі органи державної влади, бере участь в формуванні та здійсненні державної політики через демократичні вибори та діяльність політичних партій, визначає певні правової рамки функціонування держави, що передбачає відповідальність держави перед суспільством та її громадянами. Поряд з тим, саме правова держава є важливою умовою функціонування громадянського суспільства, що потребує розгляд цих питань у тісному взаємозв’язку.

В третьому питанні необхідно розкрити роль держави як основного інструменту забезпечення захисту природного довкілля. Це показуємо при розгляді основних внутрішніх функцій держави (економіко-господарської, соціальної, культурно-виховної).

Розглядаючи органи держави, що відповідають за здійснення екологічної політики, студентам потрібно дати характеристику їх діяльності, проаналізувати діяльність держави та національної держави по забезпеченню екологічної безпеки народу, виявити взаємозв’язок між характером форми держави і її компонентів (форми державного правління, форми державного устрою і політичного режиму) та збереження довкілля.

Висвітлюючи проблеми формування національної державності в Україні, необхідно також показати вплив корупції як перешкоди реалізації державою функції щодо охорони природного середовища, з’ясувати чому розвиток громадянського суспільства є умовою вирішення екологічних проблем. Студентам слід показати що формування правової держави є важливим інструментом вирішення екологічних проблем, а також проаналізувати положення Конституції України про охорону колишнього середовища.

Під час розгляду останнього питання потрібно розкрити способи та конкретні заходи вирішення питань екології на рівні:

а) правової держави;

б) органів місцевого самоврядування;

в) громадського суспільства.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. У вигляді таблиці проаналізуйте основні типи держави: тоталітарний, авторитарний, демократичний, правовий, соціальний, поліційний.

2. Покажіть, у чому полягає відмінність федерації і конфедерації. Наведіть приклади.

3. У вигляді таблиці покажіть різницю між державою та іншими політичними інститутами (політичними партіями, політичними рухами).

4. Порівняйте у вигляді таблиці різні теорії походження держави (патріархальна, соціальна, договірна конфліктна тощо).

5. Проаналізуйте особливості взаємодії громадянського суспільства і держави за умов авторитарного режиму.

Література

1. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

2. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. К., 1995.

3. Конституція (Основний Закон України). Львів, 1996.

4. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – Львів, 2002.

5. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

6. Політологія / За ред.. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 2001.

7. Політологія./ За заг. ред.. А.Колодій. – К., 2003.

8. Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота. Навч.посібник. – К.: Астон, 2006.

9. Сіленко А. Права людини в соціальній державі // Нова політика. – 2002. - №1.

10. Селіванов В., Щедрова Г. “Громадянське суспільство” та деякі погляди на нього у західній політології //Право України, 1995, № 11.

11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). Підручник. – К.: Либідь, 2002.

12. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.

Тема 8: ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ

План

1. Поняття, зміст та виміри демократії.

2. Основні концепції, критерії та принципи демократії.

3. Сучасні форми демократії.

Методичні рекомендації

Поняття демократії неможливе без з’ясування його суті. У дослівному перекладі з грецької (demos – народ і kratos – влада) означає влада народу», народовладдя. Сьогодні, говорячи про демократію різні науковці вкладають свій зміст. Тому розглядаючи перше питання, студенту слід показати перш за все багатоманітність тлумачення демократії, багатовимірність цього терміну розпочинаючи з його витоків.

Перші уявлення про демократію прийшли у світову цивілізацію з античної епохи. Саме з цього періоду ми дізнаємось про перші чіткі форми демократії, рух за демократію. Так, відомий керівник Афін Перикл (490-429 рр. до н.е.) визначав демократію наступним чином: «Ми називаємо себе демократією, оскільки наше управління перебуває у руках багатьох, а не кількох». Давньогрецький мислитель Геракліт вважав, що демократія – це правління «нерозумних і гірших», він був прибічником аристократії і відкидав демократію як форму управління. У поняття «демократія» більш ніж за двотисячолітню історію вкладався різний зміст. Якщо за античний період демократія сприймалась більше як негативне явище, то в Новий час дивились на неї як на позитивно-прогресующе явище суспільного життя, ідеалізуючи демократію. На початку ХХ століття розгорнулась критика класичного розуміння демократії, а у другій половині ХХ століття з’явились сучасні теорії демократії з новітнім змістом. Висвітлюючи питання слід дати характеристику і проаналізувати історичні етапи розвитку демократії.

Сьогодні демократія для одних – це символ віри, непересічний ідеал, для інших – головна причина усіх негараздів. У політології термін «демократія» вживається в чотирьох значеннях: як влада народу, як форма устрою будь-якої організації, як ідеал суспільного устрою, як рух за народовладдя. Але найчастіше сучасною політичною наукою демократія представляється як тип демократичного режиму (парламентський, президентський) і як форма державного устрою, що визнає джерелом і носієм влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи.

Слід зауважити, що великого значення в утвердженні сучасних норм демократії відіграли «Декларація прав людини», прийнята ООН (1948), Хельсинська нарада (1975), правозахисний рух у постсоціалістичних країнах, Паризька нарада глав урядів європейських країн й прийнята нею «Паризька хартія для нової Європи» (1990).

Висвітлюючи друге питання потрібно зазначити, що з методологічної точки зору важливо розрізняти ліберальні концепції демократії, концепцію прямої (колективістської) демократії, концепцію соціалістичної демократії, концепцію плюралістичної демократії тощо. Бачення демократії в названих концепціях відрізняється суб’єктами, які мають пріоритет у здійсненні влади: народ, соціальна група, особистість, плюралістичні еліти.

Однак, прибічники різних концепцій і теорій є одностайними у виділенні загальних ознак демократії: визнання народу джерелом влади і сувереном у державі; рівноправність громадян; підлеглість меншості більшості під час прийняття рішень; повага до прав і інтересів меншості; виборність ключових органів держави. З цього студентам доцільно висвітлити основні характеристики демократичного режиму, навести конкретні приклади. До основних характеристик демократичного політичного режиму зазвичай відносять наступні: участь населення у здійсненні та формуванні державної влади; поділ влади; панування закону у всіх галузях суспільного життя; утвердження правової держави та громадянського суспільства; наявність легальної опозиції; виборність органів влади, їх підзвітність, легітимність державної влади; існування багатопартійності; незалежність ЗМІ; існування у політиці легальних методів; регулювання і демократичний контроль діяльності силових структур; відсутність пануючої офіційної ідеології; максимальне забезпечення прав нацменшин тощо.

Виходячи з характерних ознак демократичного режиму можна визначити основні критерії та принципи демократичної організації суспільства, від яких залежить не лише оцінка зрілості суспільства, а й визначення напрямів його подальшої демократизації. Тому при розгляді питання належить показати головні критерії демократичності суспільства – наявність фундаментальних прав і свобод людини; розуміння пріоритетності (верховенства) права людини; усунення дистанції між проголошеними правами та їх реальними втіленнями. Також студентам слід висвітлити основні принципи та цінності демократії.

Третє питання потрібно присвятити розкриттю основних характеристик сучасних форм демократій. В залежності від того, хто і як безпосередньо виконує владні функції, виділяють пряму і представницьку демократію. Характеризуючи названі форми демократії слід показати спільне і відмінне у цій характеристиці. Наголосимо, що ні одна з цих форм у «чистому вигляді» не існує. Сьогодення показує, що поєднання форм прямої і представницької демократії є надійним інструментом виявлення волі більшості.

В історії відома військова демократія – одна з форм організації влади, що утверджується на етапі розкладу первіснообщинного ладу і формування класового суспільства. Виділяють також демократію парламентську, плюралістичну, елітарну, «мітингову» та ін.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных