Схема 1. Ознаки держави 4 страница

Аналізуючи політичну свідомість, слід розкрити суть та специфіку політичної свідомості уявлень, що опосередковують ставлення суб’єктів до проявів політичної влади. Необхідно показати та охарактеризувати структурні елементи політичної свідомості – політичну психологію і політичну ідеологію, а також два її рівні – буденну та теоретичну свідомість. Слід зазначити, що політична свідомість виконує певні соціальні функції – виховну, регулюючу, захисну, прогностичну та комунікативну. Політична свідомість є одним із найголовніших складових елементів політичної культури. Однак, не всі її вияви належать до політичної культури. На цьому аспекті при розгляді питання слід зупинитися детальніше.

Четверте питання потрібно розпочати з визначення таких важливих для сучасної політики понять, як екологічна свідомість та екологічне мислення. Адже сучасний стан навколишнього середовища прямо залежить від особливого ставлення урядовців до проблем у цій галузі. Екологічна свідомість найчастіше визначається як сукупність поглядів, теорій та емоцій, що відображають проблему співвідношення суспільства і природи в плані оптимального їх вирішення відповідно до конкретних потреб суспільства та можливостей природи. Екологічну свідомість у сфері політики можна визначити як усвідомлення політиком загострення екологічної ситуації та негативних наслідків розвитку екологічної кризи; вміння та звичку діяти по відношенню до природи так; щоб не порушувати зв’язків та колообігів природного середовища; сприяти покращенню охорони довкілля заради не лише нинішнього, але й майбутніх поколінь. При розгляді питання необхідно зупинитись на розумінні студентами поняття екологічного мислення як у сфері політики, так і у суспільстві загалом.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Порівняйте у вигляді таблиці особливості політичної свідомості тоталітарного та демократичного суспільства.

2. У вигляді схеми зробіть аналіз рівнів політичної свідомості.

3. Опишіть особливості формування політичної культури у сучасній Україні.

4. У вигляді таблиці охарактеризуйте відомі у політичній науці класифікації політичної культури.

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Гаєвський Б., Ребкало В. Культура державного управління: організаційний аспект. – К., 1998.

4. Короткий політологічний словник./Укладач О.Юристовський. – Львів, 2003.

5. Матусевич В. Політична культура: теоретико-методологічні методи дослідження//Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. - № 4-5.

6. Пірен М. Екологічна культура – складова національної культури в державі //Церква і соціальні проблеми. – Львів, 2000.

7. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

8. Політологія /За наук.ред.А.Колодій. – К., 2000.

9. Політологія /За ред. І.С.Дзюбка, К.М. Левківського. – К., 2001.

10. Політологія /За ред. Бабкіної О.В., Горбатенька В.П. – К., 2001.

11. Політологія /За наук.ред. А.Колодій. – К., 2000.

12. Практикум з політології / За заг. Ред.. Ф.М. Кирилюка. – К., 2003.

13. Щербенко Е. Політична культура в громадянському суспільстві// Вісн. Нац. акад.наук України – 1998, - № 11-12.

Тема 13. ОСОБА В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА

План

1. Особа як суб’єкт політичної діяльності.

2. Процес політичної соціалізації.

3. Політична поведінка особи та політична участь особи.

Методичні поради

Людина, особистість має невід’ємне право участі у політичному житті суспільства, впливу на владу. Тому розпочинаючи аналіз першого питання слід перш за все зазначити, що вивчення участі особи у політиці, шляхів та засобів реалізації її громадянських і політичних прав є одним із найважливіших завдань політології. Людина є головним суб’єктом політики, завдяки діяльності якої і діють соціально-політичні спільноти та інститути. Доцільно наголосити, що кожна особа є членом певних об’єднань – політичних партій, громадських організацій, долучається до суспільно-політичних рухів. На цьому рівні вона стає суб’єктом політики. Крім того, кожна особа на протязі свого життя реалізовує свої політичні права та обов’язки шляхом виборів, референдумів, демонстрацій та т.і. Тому часто вона також стає безпосередньо об’єктом політичної діяльності, політичних відносин у суспільстві. З’ясовуючи місце особи у політичній сфері суспільства, необхідно висвітлити головні обставини, завдяки яким суб’єкт політики здатен до творення, організації, управління та іншої діяльності, а також ідеї щодо ролі особи як суб’єкта політичної діяльності в історії політичної думки.

Вивчення проблеми політичної соціалізації варто розпочати з визначення її суті. Слід зупинитися на відомих концепціях політичної соціалізації – П. Шарана, Є. Шестопала тощо. Політична соціалізація – це процес засвоєння індивідом політичних знань, цінностей, переконань, включення його у політику. Як і любий інший процес у суспільстві, політична соціалізація виконує певні функції – інформаційну, ціннісно-орієнтовану, установчо-нормативну та діяльнісну. Крім того, різні механізми передачі культурних традицій і норм у певних політичних системах дають змогу вирізнити типи політичної соціалізації, на які також слід звернути при розгляді питання.

Політична соціалізація, або входження людини, особи у політику може тривати ціле життя і тому має свої стадії, які починаються від 3-4 рр. до 40-60 рр.

На цей процес впливають як сім’я, школа, установи та організації, ЗМІ, погляди досвідчених осіб, так і стихійні чинники війни, революції, політичні та економічні кризи. У політичному контексті слід простежити цей процес соціалізації на прикладі тих країн, які існують і розвиваються в умовах конфлікту, або кризи. Розглядаючи питання варто наголосити, що високий рівень політичної соціалізації індивідів є передумовою високого рівня розвитку суспільних відносин та їх стабільності.

Процес політичної соціалізації передбачає готовність індивіда до його участі у політичному житті суспільства, що проявляється через політичну поведінку. Тому в третьому питанні необхідно зупинитись на сутності поняття політична участь та політична поведінка особи та їх формах. Щодо політичної участі, то слід зазначити, що існує декілька підходів до вирізнення її типів та рівнів. Поширеною є типологія політичної участі американським соціологом Л. Мілбертом, який запропонував своєрідну шкалу “підвищення” участі у політичних процесах. Розрізняють також індивідуальну і колективну, активну і пасивну, добровільну і примусову політичну участь.

Розглядаючи політичну поведінку, слід зазначити, що під нею розуміють будь-яку форму участі у здійсненні влади або протидії її здійсненню. Найзагальнішою типологією політичної поведінки є теорія М.Вебера: це політики за випадком, за професією та за сумісництвом. Однак, найбільш поширеною і прийнятною є типологія, запропонована польськими дослідниками. Вони розрізняють відкриту і закриту політичну поведінку. Особливо необхідно зупинитись на характеристиці основних видів “закритого типу” (аномія, апатія, відчуження) і причинах політичної бездіяльності. Для формування особистої політичної поведінки досить істотним є тип політичного режиму. Так, у тоталітарному режимі відбувається відчуження індивіда від політики через жорстку запрограмованість поведінки. Розглядаючи питання, доцільно зупинитися на особливостях політичної участі та політичну поведінку в Україні.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Здійсніть характеристику (у вигляді таблиці) ідеального громадянина у сучасній демократичній державі та «бездумного ентузіаста» в тоталітарній державі.

2. Дайте коротку характеристику політика, мотиваційною основою боротьби за владу якого є гра («влада як гра»), наведіть приклади політиків, які на Вашу думку відповідають подібній характеристиці.

3. Охарактеризуйте основні причини низького рівня політичної участі громадян.

4. Порівняти поняття «політична соціалізація» та «політична участь» особи.

5. Розкрийте зміст таких форм політичної участі: мітинг, демонстрація, пікетування, масова громадянська непокора. Які з них мають найбільшу політичну дієвість і чому?

Література

1. Білей О. Машина спрощення /Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні// Політична думка – 2000. № 2.

2. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Кухта Б. Політологія: історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

4. Макеєв С. Сучасна Україна: громадянська свідомість і політична участь населення//Політична думка. – 2000. – № 2.

5. Політологія /За ред. А.Ф. Колодій. – К., 2000.

6. Піча В., Хома Н. Політологія. – К., 2002.

7. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

8. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. О.В.Бабкіної – К., 2002.

9. Політологія: Підручник /І.С.Дзюбко та ін. – К., 2001.

10. Політологія /За наук.ред. А.Колодій. – К., 2000.

11. Шляхтун П. Політологія: Підручник. – К. Либідь, 2002.

12. Яременко О., Міщенко М. Політичні уподобання українців як чинник впливу на політичні процеси// Політична думка. – 2000. - № 1.

13. Чайка В.С. Екологія – Вінниця, 2002.

ТЕМА 14. ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА І ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

План

1. Політичні еліти: сутність та наукові теорії.

2. Типологія, функції та шляхи формування політичних еліт.

3. Витоки та типологія політичного лідерства.

4. Політичне лідерство і еліта в Україні.

Методичні поради

У будь якій державі еліта, а особливо політична еліта, відіграє надзвичайно важливу роль. Особливо це стосується здійснення авторитетного керівництва у сфері політики. Тому розгляд першого питання слід розпочати з визначення самого терміну “еліта”, а також сутності політологічного осмислення даного поняття.

Слід зазначити, що спроби наукового розуміння сутності еліт сягають у найдавніші часи. Однак, перші теорії, які розглядають еліти у сучасному розумінні з’явились в кінці ХІХ – поч. ХХ ст. До таких теорій належать концепції вчених т.зв. макіавеллістської школи: Гаетано Моска, Вільфредо Парета, Роберта Міхельса. Об'єднуючим критерієм даних концепцій є визнання елітарності будь-якого суспільства і випливаючих з цього особливостей існування еліт. Як протиставлення макіавелістській школі виникли ціннісні теорії еліт, теорії демократичного елітизму, плюралістичні теорії, ліберальні концепції.

Розглянувши наукові підходи до проблеми існування інституту політичного лідерства західних вчених, студентові доцільно висвітлити становлення елітарних теорій в Україні. Насамперед цей процес слід пов’язати з іменами Д.Донцова та В.Липинського.

Розповідаючи у другому питанні про типологію політичних еліт, варто, насамперед зазначити, що їх можна класифікувати за різними ознаками. Так, В.Парето вирізняв правлячу і неправлячу еліту, або контреліту. За часом і засобами утвердження панування політичні еліти поділяються на традиційні й сучасні. За ідеологічними цінностями бувають демократичні, ліберальні, тоталітарні й авторитарні еліти. За місцем у елітарній ієрархії розрізняють вищу, середню і нижчу еліти. Доцільно коротко охарактеризувати особливості кожної з названих типологій, звертаючи увагу передусім на позитивні та негативні сторони даних класифікацій.

Політична еліта виконує у суспільстві певні функції. Саме через них виявляється соціальне призначення політичної еліти. Політична еліта виконує наступні функції: інтегративну, регулятивну, мобілізаційну, стратегічну, комунікативну. Слід наголосити, що політична еліта виконує також і інші функції, які взаємопов’язані з функціями політичної системи суспільства в цілому.

Розглядаючи шляхи формування політичних еліт доцільно висвітлити наукові підходи до цієї проблеми таких вчених, як В.Парето, Р.Міхельс. Особливу увагу студентові слід зосередити на сучасному політологічному підході, який виокремлює дві основних системи відбору політичних еліт: антрепренерська і система гільдій.

Під час висвітлення третього питання потрібно зазначити, що феномен політичного лідерства передбачає, за визначенням політологів, першість особи у політичній структурі державної влади, політичних партіях, групах тиску. Проблемі політичного лідерства присвячували свої твори політичні мислителі різних часів, що, треба зазначити, не було випадковим. Тому, розпочинаючи розгляд питання слід висвітлити перш за все еволюцію проблеми від античності і до наших днів.

Слід наголосити, що оскільки лідерство – це “своєрідна потреба людей в організації своєї діяльності” (Горбатенко В.П.), то воно не має однозначного тлумачення. Розглядаючи різні підходи до визначення лідерства, варто зупинитися на визначеннях Едінгера, Опенгеймера, Амеліна, Хермана, Фромма та ін. політологів. Незважаючи на розбіжності у тлумаченнях, можемо стверджувати, що політичне лідерство розкривається через особисті риси політика, рівень його команди, характер політичної ситуації та тип політичного режиму в країні.

Так само, як і політичні еліти, інститут політичного лідерства виконує певні функції: новаторства, інтегративну, організаторську, комунікативну.

Аналізуючи типологію політичного лідерства доцільно зупинитися на класичній теорії М.Вебера. Він виділяв три типи політичного лідерства – традиційне (вічно-вчорашнє), харизматичне, легальне. Студентам варто характеризуючи кожен з названих типів навести конкретні приклади лідерства.

Слід також, висвітлюючи проблему, охарактеризувати типологію лідерства залежно від змістовного смислу стилю політичної діяльності лідерів (харизматичний, цезаристський, плутократичний, популістський, професійний типи); за місцем у політичному режимі і стилі діяльності (авторитарний, демократичний) та ін.

Особливо доречно визначити студентом типових рис політичного лідера.

У четвертому питанні студентові слід зазначити, що сучасний стан політичної еліти та політичного лідера в Україні пов’язаний із проблемою існування у минулому, зокрема у радянській період. Доцільно насамперед показати, що роль еліти в тоталітарному суспільстві виконувала номенклатура. Українська номенклатура, знаходячись на периферії радянської імперії не виконувала стратегічні політичні рішення. В незалежній Україні правляча еліта формувалась з різних прошарків номенклатури, частково з націонал-демократичної опозиції. Студентові слід, перш за все, висвітлюючи питання зупинитись на характеристиці сучасного стану політичної еліти в Україні, процесів, що впливають на формування нової еліти.

Доречно зазначити, що загалом, процес формування національної еліти й політичних лідерів в Україні лише розпочинається. А сучасний тип політичного лідера – професійного політика, який прагне реформ починає формуватися в середовищі нової політичної еліти, яка не пов’язана з колишньою номенклатурою.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Визначте основні якості і характеристики політичного лідера, які дозволяють вести активну політичну діяльність. Покажіть, який тип політичного лідера переважає в Україні.

2. Визначте позитивний і негативний вплив політичного лідерства на політичний процес. Наведіть приклади.

3. Порівняйте характерні риси двох основних типів лідерів – авторитарного і демократичного.

4. Проаналізуйте основні системи рекрутування еліт. Яка система рекрутування існує в Україні?

Література

1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

2. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

3. Вовкалич С. Еліта – найбільш конвертована валюта //Віче, - 1997. - № 5

4. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі//Віче. – 1999. - № 1.

5. Кухта Б. Політичний лідер. – Л., 2000.

6. Кухта Б. Політологія. Історія і теорія політичної науки. Курс лекцій. – Львів, 2007.

7. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – К., 2002.

8. Політологія/За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 2001.

9. Політологія / За заг. Ред.. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К., 2001.

10. Політологія /За наук.ред. А.Колодій. – К., 2000.

11. Україна: лідерство – еліта – влада// Політична думка. – 1994. - № 3.

12. Чешкова С. Політична еліта і демократична процедура // Нова політика. – 2001. - № 6.

ТЕМА 15. ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ

План

1. Поняття міжнародної політики і міжнародних відносин. Взаємодія факторів сили та інтересу у міжнародній політиці.

2. Геополітика та основні геополітичні концепції.

3. Основні геополітичні орієнтири сучасної України.

Методичні поради

Перед висвітленням основного матеріалу семінарського заняття студентам необхідно згадати попередньо опрацьований, а саме, згадати, що таке політична влада, хто може виступати суб’єктами політики, які зовнішні функції виконує держава тощо. Далі потрібно наголосити, що зовнішньополітичні функції будь-якої держави проявляються у тому, що вона проводить політику за межами своєї країни, з іншими державами. З цього випливає визначення міжнародної політики – це комплекс багатосторонніх політичних, економічних, дипломатичних, військових, культурних, науково-технічних відносин між державами; історично зумовлена форма інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форми взаємодії між його суб’єктами. З поняттям міжнародної політики пов’язано ще одне поняття – міжнародні відносини, які визначаються як особливий тип суспільних відносин, які виходять за межі внутрішньосуспільних стосунків і територіальних утворень. Це система міждержавних і недержавних взаємодій у глобальному, регіональному масштабі, або на рівні двосторонніх відносин. Потрібно розкрити основні форми, функції і напрями міжнародної політики, дати визначення суб’єктам міжнародних стосунків. Також слід визначити ознаки міжнародних економічних, політичних і культурних зв’язків.

Важливим при розгляді міжнародних відносин є наголошення на дискусійності питання про те, що є головним на міжнародній арені – національний інтерес чи сила? Студентам потрібно показати свою точку зору на дану проблему, водночас, визначивши наукові підходи до її розгляду.

У другому питанні наголошується на важливості визначення поняття геополітики, при цьому слід описати процес формування наукових підходів при його становленні. В сьогоднішньому науковому співтоваристві вирізняють дві основні концепції геополітики: телурократичну (євразійство) та таласократичну (атлантизм). Потрібно проаналізувати та охарактеризувати інші існуючи геополітичні концепції. Студентам потрібно зупинитись на розгляді названих концепцій, порівняти, вказуючи на їх позитивні та негативні моменти у розгляді геополітичного орієнтиру сучасного світу.

У третьому питанні потрібно зазначити, що України займає певне місце у системі сучасних міжнародних відносин. Основні цілі, геополітичні акценти, пріоритети та напрямки зовнішньої політики сучасної України сформульовані у Акті незалежності України, у Декларації про державний суверенітет, виступах президента та інших документах. Студентам слід проілюструвати основні геополітичні акценти зовнішньої політики України, а саме: Україна – європейська держава, тому вона повинна зміцнювати і розширювати відносини з країнами Європи; Україна – колишня республіка СРСР, а отже існує потреба у збереженні і розвитку зв'язків колишніми республіками; Україна – морська держава, що зумовлює необхідність розвитку відносин з країнами Чорного та Середземноморського узбережжя; Україна не може забезпечити себе власними сировинними ресурсами, що примушує її закуповувати їх за кордоном тощо. У подальшому геополітичному вимірі Україна буде стояти перед трьома виборами: європоцентрична орієнтація, євразійська орієнтація або вибір «вільного стрільця». Студентам потрібно висловити власну думку щодо найперспективнішого геополітичного вибору України у ХХІ столітті.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. Один з видатних церковних діячів Франції Фенелон у ХІІ ст. висунув ідею, згідно з якою держава мала б перешкоджати посиленню своїх сусідів, щоб вони не змогли завдавати їй шкоди. Фенелон вважав, що зростання розмірів та могутності однієї держави «понад певну межу» веде до змін у загальній системі, в якій знаходяться всі держави. Про яку суттєву риси міжнародних відносин, на Вашу думку, йдеться? Наведіть аргументи.

2. У політичній науці поширена точка зору, згідно з якою зовнішня політика держави є квінтесенцією, відображенням ї продовженням внутрішньої політики. Якою мірою внутрішньополітична ситуація в Україні впливає на зовнішню політику?

3. Проаналізуйте геополітичний статус України.

4. Охарактеризуйте положення України у сучасних західних геополітичних концепціях.

Література

1. Акт проголошення незалежності України. Прийнятий Верховною Радою України. – К., 1991.

2. Бжезинский Я. Європейська політика України//Політична думка.1994. № 3.

3. Геополітика: Підручник / А.І.Кудряченко, Ф.М. Рудич, В.О.Храмов. – К.: МАУП, 2004.

4. Дергачев В.А. Геополітика. – К., 2000.

5. Дробкіна І.Г., Підгорецький Ю.В. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

6. Кондратюк В.О., Кондратюк С.В. Україна в полі геополітичних інтересів імперських сил на початку ХХ ст. – Л.: Апріорі, 2006.

7. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика: Навч. Посібник. – К., 2003.

8. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.

9. Рябов С. Теорія міжнародної політики// Політологічні читання. 1995. № 1.

10. Рудич Ф.М. Політологія. – К., 2005.

11. Рудич Ф.М. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. – К., 2002.

12. Україна у міжнародних відносинах ХХ століття: Навч. Посібн. / За ред.. проф. Малика Я.Й. – Львів: Світ, 2004.

13. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К., 2002.

14. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

ТЕМА 16. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

План

4. Політична глобалістика і процеси глобалізації.

5. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.

6. Нове політичне мислення та створення глобальної екологічної безпеки.

Методичні поради

Розгляд першого питання семінарського заняття слід розпочати із визначення понять глобалістика, політична глобалістики, процеси глобалізації. Глобалістика визначається як система міждисциплінарних наукових знань про життєво важливі загальнолюдські проблеми. Політична глобалістика є одним із напрямків глобалістики і її появу пов’язують із появою потреби вивчення глобальної тематики, політичних причин їх виникнення і загострення загальнолюдських проблем, з пошуком шляхів їх розв’язання, які пов’язані з політичною сферою життєдіяльності суспільства.

Перед ознайомленням з процесами глобалізації студентам потрібно проаналізувати основні особливості минулого, ХХ століття. Серед особливостей (це і зростання людського фактору, глобальні проблеми людства, світові війни та конфлікти тощо) необхідно виділити головне для висвітлення питання: історія людства поступово перетворювалась у світову історію, взаємовпливи, взаємозв’язки між державами перетворюються у взаємозалежність. Саме для характеристики процесів єдності, цілісності між державами та народами у кінці ХХ століття з’явився новий термін – глобалізація. Студентам необхідно навести приклади глобалізацій них процесів, які наявні в Україні, проаналізувати фактори, якими визначається глобалізація. Слід зазначити, що глобалізація викликає неоднозначне ставлення у наукових колах, перш за все через суперечливість її наслідків. До них відносять: можливі протиріччя між гомогенізацією світу та бажанням народів до збереження самобутності і ідентичності; існування нерівності у економічному розвитку держав;міграційні процеси; посилення неконтрольованих процесів у міжнародній сфері; формування асиметричної полярності тощо. Незважаючи на це, у 2000 році на Самміті тисячоліття під егідою ООН глобалізація була названа новою світовою ідеологією. За словами генерального секретаря ООН «Глобалізація – об’єктивний процес. Сітка взаємозалежних фінансових, економічних, інформаційних та інших взаємовідносин міцно накинута на всю земну кулю».

Приступаючи до аналізу політичних аспектів глобальних проблем сучасності, слід показати процес виникнення даного поняття, а також показати основні ознаки глобальних проблем, що відрізняють їх з-поміж інших. Глобальні проблеми – це поняття, яке досліджується на багатьох рівнях, однак найголовніші питання, які дискутуються – це коли виникли ці проблеми та конкретні дослідження глобальних проблем. Студентам потрібно висвітлити різні погляди та концепції стосовно глобальних проблем сучасності, особливо слід зупинитися на концепції Римського клубу.

Усі глобальні проблеми умовно можна розподілити на чотири основні групи:

- проблеми переважно соціально-політичного змісту: відвернення ядерної війни, припинення гонки озброєнь, вирішення регіональних, міждержавних конфліктів; будівництво ненасильницького світу, на основі утвердження довіри між народами, зміцнення системи загальної системи;

- проблеми переважно соціально-економічного характеру: ліквідація бідності і культурної відсталості, забезпечення ефективного виробництва; пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної і продовольчої кризи, оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану.

- соціально-екологічні проблеми, обумовлені подальшим погіршенням природного середовища. З особливою гостротою постала необхідність проведення заходів щодо гармонічного розвитку живої і неживої природи, щодо раціонального використання природного потенціалу планети; щодо відвернення шкідливого впливу на природу військової діяльності.

- проблеми людини, включаючи людський вимір суспільного прогресу; дотримання соціальних, економічних і індивідуальних прав і свобод; ліквідацію голоду, епідемічних захворювань, неосвіченості, духовний розвиток особистості; подолання відчуженості людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної життєдіяльності.

У другому питанні слід подати загальний огляд усіх глобальних проблем людства описати їх причинно-наслідковий зв’язок з науково-технічним прогресом. Тобто у якій мірі НТР спричинились до виникнення глобальних проблем, і яким чином з її допомогою можна ці проблеми вирішити. Також потрібно визначити джерела глобальних проблем сучасності, взаємини людини і природи, людини і суспільства, міжнародні відносини, політичні аспекти глобальних проблем людства (збереження миру, вирівнювання соціально-економічного розвитку країн, реалізація прав націй на самовизначення).

У третьому питанні потрібно описати нове політичне мислення як передумову вирішення глобальних проблем людства, процес формування людства як єдиного цілого, зростання взаємозалежності держав і народів. Визначити роль загальнолюдських цінностей, їх характеристику та оцінку з позицій класових і національних інтересів, вказати на позитивне значення деідеологізації міждержавних стосунків. Визначити роль міжнародних організацій (зокрема ООН) у вирішенні глобальних проблем.

Потрібно розглянути загрозу екологічній безпеці у сучасному світі. Екологічна криза пов’язана з небаченим прискоренням економічного і технічного розвитку, наслідком чого є посилення експлуатації природних ресурсів, руйнування гармонійних природних зв’язків, отруєння природного середовища. У цьому питанні необхідно також визначити шляхи і умови розв’язання екологічної проблеми, а також інших глобальних проблем людства. Необхідно довести, що міжнародна солідарність – це один з ключових моментів вирішення цих проблем.

Завдання студентам для самостійної роботи

1. У вигляді таблиці покажіть основні позитивні та негативні характеристики глобалізацій них процесів.

2. Покажіть (у вигляді таблиці) структуру глобальних проблем сучасності.

3. Визначте основні передумови виникнення глобальних проблем людства.

4. Які на Вашу думку, основні шляхи політичного розв’язання екологічної проблеми.

Література

1. Білорус О. Глобалізація. Прийняти виклик часу // Віче. – 2000. - № 12.

2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективних суспільств. Доповідь Римському клубові. К. 1990.

3. Екологізація гуманітарної освіти: Збірник наукових статей, матеріалів, документів. – Львів, 2004.

4. Кремень Т. Державний суверенітет України у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10.

5. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів // В кн.: Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – С. 473-476.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: