Політичні вчення ХІХ-ХХ ст. ст. 1 страница

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

П О Л І Т О Л О Г І Я

(Методичні вказівки до курсу лекцій

для студентів усіх форм навчання)

Частина 1

УДК. 30.001

Політологія: Метод.вказівки для студентів усіх форм навчання. Ч.1. Запоріжжя: ЗНТУ, 2011.- с.

Авторський колектив: Соколенко Ю.М. (лекц.1), Варяник В.Т. (лекц. 2,1; 2,2/; Орлянський В.С. (лекц.4,5), Ясир М.Д. (лекц. 2,3; 3).

Рецензенти: Т.Є. Ніколаєва, кандидат філософських наук, доцент ЗНУ,

Н.О.Омельченко, кандидат філософських наук, доцент ЗНУ.

В навчальному посібнику висвітлені основні положення курсу "Політологія", проблеми політичної теорії та практики суспільного розвитку.

Широко використовано наукові джерела вітчизняної та зарубіжної літератури.

Затверджено на засіданні

кафедри політології та права

ЗНТУ, протокол № 5

від 11 січня 2011 р.

© Запорізький національний технічний університет, 2011

ЗМІСТ

Лекція І.ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ. (Соколенко Ю.М.)........................... 4

Лекція ІІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТОЛОГІЇ

2.1 Політичні вчення Античності, епохи Відродження та Нового Часу (Варяник В.Т.)......................................................................

2.2 Політичні вчення ХІХ-ХХ ст.ст.(Варяник В.Т.)...........

2.3 Розвиток політичної думки в Україні. (Ясир М.Д.)....................

Лекція ІІІ. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА ТА МЕХАНІЗМ ЇЇ ЗДІЙСНЕННЯ (Ясир М.Д.)..................................................................

Лекція ІV. ПОЛІТИКА ТА ІНТЕРЕСИ. ЕТНОПОЛІТИКА

(Орлянський В.С.)……………………………….

Лекція V. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ТА КРИЗИ

(Орлянський В.С.)………………………………

Лекція І. Предмет, методологія і функції політології як науки

План

1. Політологія як наука, об'єкт її дослідження.

2. Предмет політології, її структура, закономірності та категорії.

3. Функції і методи політології, її зв'язок з іншими суспільними науками.

Основу проблем науки про політику становить узагальнення національного політичного досвіду. В країнах Європи та США наука про політику виділяється з державознавства та правознавства. В Німеччині процес становлення науки про політику зв’язані з формуванням і розвитком «правової школи». В Англії серйозний імпульс формуванню науки про політику надало створення в кінці Х1Х ст. Лондонської школи економіки і політичних наук. У Франції наука про політику народилася на перехресті державознавства, політичної історії та соціології. З кінця Х1Х ст.. в США інтенсивне оформлення науки про політику сталося зі створенням при Колумбійському коледжі школи політичної науки.

Політологія як наука виникла ще в Стародавній Греції з появою держав-полісів і до кінця XIX століття формується в різні наукові школи і напрямки дослідження. У 1880 р. в США починає видаватися перший політологічний журнал "Політичні знання", а у 1903 р. утворюється національна політологічна асоціація. Сфера політики охоплює питання державного устрою, керівництво соціальними спільностями. У політиці відображаються корінні, життєві інтереси спільностей, класів. Політика має свою якісну визначеність, складність і багатогранність.

В сучасних умовах вивчення політології рекомендовано ЮНЕСКО /1948р./, в наш час вона вивчається у всіх вищих навчальних закладах, маючи один з найвищих рейтингів серед гуманітарних дисциплін. В Україні у зв'язку з гуманізацією вищої освіти політологія введена як обов'язкова дисципліна.

Політологія як поняття складається з двох грецьких слів – "політика", яке означає державні або суспільні /громадські/ справи, та "логос" – слово, тобто наука. Саме слово "політика" походить від грецької назви "поліс", тобто "місце", "місто", в якому проживає компактна спільнота вільних громадян. Поліс являє собою структуру соціального /полісного/ єднання, яке спирається на колективно вироблені закони, норми та правила полісного життя. Вчення про такий соціально організований поліс, про його внутрішній устрій відомий грецький філософ Аристотель назвав "політиєю". Суть політії складається з розподілу обов'язків та повноважень з метою забезпечення ефективності полісної діяльності і цілісності полісного колективу. Отже, політика в давнину розглядалась як мистецтво, здатність здійснення спільних справ, управління всім полісним співтовариством – державою.

В сучасних умовах політика розглядається досить широко і має десятки різних визначень. Політика являє одну з форм соціальної діяльності органів влади, партій, рухів: сферу відносин між державами, класами, націями, групами людей з приводу завоювання, володарювання і використання влади, а також є не що інше, як участь громадян в управлінні справами держави, як мистецтво управління державою.

Отже, політика або політична діяльність охоплює декілька сфер суспільного життя: а) державне управління; б) вплив політичних партій і рухів на хід суспільних процесів і прийняття рішень; в) участь громадян в політичному житті.

Важливе місце в політичній діяльності займає політичне керівництво, реалізація, здійснення політичної влади. Воно в найбільш загальній формі може бути зведено до трьох компонентів: 1) виробленню та обгрунтуванню найбільш принципових цілей і задач /перспективних і плинних/, які ставить перед собою суспільство, клас, соціальна група, а від їх імені в їхніх інтересах – політичні партії або рухи; 2) визначення методів, форм, засобів політичної діяльності, за допомогою яких можна було б найбільш ефективно реалізувати поставлені цілі й задачі й які найкращим чином відповідають конкретній ситуації і відповідають ідеології тієї або іншої політичної партії або руху; З) підбору і розстановці кадрів, їх навчанню, висуненні однодумців і прихильників у законодавчі і виконавчі органи влади, організації виборчих кампаній.

В процесі політичної діяльності її суб'єкти вступають у певні відносини між собою та з суб'єктами іншої соціальної орієнтації з питання про політичну владу в різних формах і галузях її прояву. Політичні відносини сприймаються перед усе як інтереси соціальних груп, політичних партій, і як такі вони знаходяться в центрі уваги держави і відіграють роль динамічного початку в механізмі суспільного розвитку, базуючись на матеріальних і духовних потребах людини.

Неузгодженість корисних інтересів різних соціальних груп в суспільстві здатне викликати нестабільну суспільну ситуацію і веде до політичного протистояння, політичної кризи. Щоб цього уникнути, в політиці головну увагу необхідно приділяти гармонізації інтересів при їх широкому різноманітті, створенню стабільного стану та згоди в суспільстві.

Існує низка каналів реалізації політичних інтересів. Це перш за все: а) діяльність владних структур /представницької, виконавчої та президентської/; б) політичний вплив партій, організацій /установ/, церкви, засобів масової інформації; в) тиск масових політичних сил /страйки, мітинги, протести і т.д./.

Політика, як і будь-яка діяльність, є цілеспрямованою. Це означає, що у суб'єкта політики ще до початку діяльності повинно бути уявлення, образ тих організаційно-управлінських форм, в які потім буде втілена діяльність соціальних суб'єктів. Іншими словами, суб'єкт політики /лідер, партія/ перш ніж приступити до здійснення своїх функцій, повинен отримати достатні і кваліфіковані знання логіки майбутньої діяльності. Сама ж політика є діяльністю, за допомогою якої відбувається перетворення цього знання в реальні організаційно-управлінські форми, тобто "перехід" ідеального в матеріальне.

Необхідно підкреслити, що політична діяльність може бути ефективною, досягати поставленої мети, якщо вона спирається на наукову основу, теоретичні знання, тобто науку політологію, науку, необхідну для проведення політики. Звідси, об'єктом політології як науки є політичне життя, політичні процеси в суспільстві, аналіз функціонування та розвитку політичних систем і політичних режимів, владних структур, форми, методи і засоби політичного управління та керівництва.

Політологія – це наука що аналізує і характеризує політику, як науково обгрунтовану діяльність політичних партій, суспільно-політичних і громадських рухів, об’єднань, товариств та державних політичних інститутів, що випливає з самого повсякденного життя людей та суспільства.

Політологія є наукою про політику, так і наука для політики, тому що політика не може ефективно функціонувати, не опираючись на політологічні знання. В той же час політологія не може розвиватися, не спираючись на аналіз існуючої політичної практики. Він необхідний, щоб бачити, як в дійсності функціонують ті наукові ідеї, які лежать в основі політики, чи відповідають вони її результатам. І нарешті, аналіз політики дає можливість вирішувати проблему істинності політологічного знання, ефективності його застосування.

Розкриваючи зміст і сутність політичної сфери суспільного життя як об'єкту політології, необхідно при цьому звертати увагу на ефективність політичної діяльності, яка забезпечує свободу, максимум умов для розвитку суспільства і що свобода не може бути реалізована без відповідної міри відповідальності. Отже, свобода людини має міру, яка одночасно є і мірою обмеження свободи, тобто політичної відповідальності.

Аналіз наявної літератури з політології показує, що головна увага приділяється в політиці досягненню, завоюванню та утриманню влади як засобу досягнення цілі і не розкривається основна тенденція політичного розвитку країн сучасного світу, наскільки і яким чином забезпечується задоволення матеріальних і духовних потреб громадян, стверджується свобода як джерело розвитку суспільства і людини.

Ці ідеї лягли в основу міжнародних документів у "Загальній декларації прав людини", прийнятої в ООН 10 грудня 1948р., а також "Паризькі Хартії для нової Європи", затвердженої в Парижі на Нараді з безпеки та співробітництва в Європі 21 листопада 1990 р. "Наш час, – говориться в цьому документі, – це час здійснення тих надій і сподівань, які жили в серцях наших народів на протязі десятиріч: тверда прихильність до демократії, заснованої на правах і основних свободах; розквіт через економічну свободу і соціальну справедливість, рівну безпеку для всіх наших країн".

Далі тут же говориться про основні права і свободи людини і зобов'язаннях держав і урядів з їх реалізації, тобто здійсненню їх захисту. 34 глави європейських держав заявили, що "ми зобов'язуємось будувати, консолідувати і зміцнювати демократію як єдину систему правління в наших країнах".

Сьогодні про свободу говорять всі політики, але всі вони вкладають в її зміст різні поняття, іноді зовсім протилежного значення. У зв'язку з цим доцільно згадати висловлювання американського президента Авраама Лінкольна, який під час громадянської війни в США писав: "Ми всі за свободу, але, використовуючи одне й теж слово, ми не всі маємо на увазі одне й теж. Для деяких слово "свобода" означає можливість для кожного робити все, що йому завгодно, з самим собою та з продуктами своєї праці. А для інших теж саме слово може означати можливість для деяких людей робити все, що їм завгодно, з іншими людьми та з продуктами чужої праці. Ось вам дві не тільки різні, але й не сумісні речі, які називаються одним й тим же словом "свобода". Звідси виходить, що кожна з цих речей різними людьми називається двома несумісними іменами – свободою та тиранією.... Так і трапляється, що процес щоденного звільнення тисяч людей від іга рабської залежності одні люди вітають як прогрес свободи, а інші клянуть як знищення всякої свободи".

Актуальність цих положень в наш час не принижується, оскільки всі політичні партії і рухи взяли на озброєння слова "свобода", "суверенітет", "незалежність", але переслідують зовсім різні політичні цілі. Отже, необхідно більш конкретно зупинитися на змісті цього поняття.

Свобода, пише Ф. Енгельс, "складається в основному з пізнання необхідностей природи, пануванні над ними самими і над зовнішньою природою, отже вона є необхідним продуктом історичного розвитку" /Маркс К., Енгельс Ф. 3ібр. тв. т.20, с.116/. Розкриваючи це положення, він пов'язує досягнення свободи з необхідністю оновлення та розвитку суспільства. Свобода виступає як властивість діяльності людини на основі пізнання необхідності. Свободу як поняття можна розглядати як сукупність конкретних економічних, соціально-політичних та духовних умов, які забезпечують соціальний розвиток суспільства та особистості.

Уява про предмет та об’єкт науки про політику сформувалася лише на початку ХХ ст., після того як склалась певна система цінностей і академічна потреба в систематичному вивченні політики.

Отже об'єктом політології виступає соціальний механізм, політична система суспільства, яка утверджує свободу, сприятливі умови для розвитку людини, предмет є влада, головна функція якої – розподіл ресурсів, забезпечення загального порядку; специфічні проблеми і окремі політичні інститути, вивчення процесів і механізмів того, як люди використовують політичні і соціальні інститути, що регулюють її спільне життя, вивчення людей, які приводять в рух інших.

Політологія, як і інші науки, має і свій предмет дослідження, який являє собою сукупність політичних закономірностей, які визначають виникнення та еволюцію політичних інтересів і відносин людей, соціальних груп в суспільстві; становлення, розвиток і зміну політичної влади; різні форми і методи політичної діяльності, розвиток політичного процесу; ствердження свободи та гуманізму в суспільстві.

Політичні закономірності суспільства слід розглядати як закономірності, які відображають об'єктивні, суттєві, стійкі, необхідні і повторювані зв'язки і відносини, які утворюються між людьми в процесі життєдіяльності, функціонування і розвитку політичної сфери, її взаємодії з іншими сферами громадського життя.

Своєрідність політології полягає в тому, що всі соціальні процеси і явища вона розглядає відносно політичної влади. Без влади не може бути політики, оскільки влада виступає засобом її реалізації. Політика або політична діяльність охоплює різні сфери громадського життя і одночасно все суспільство як соціальний організм. Звідси виходить, що предметом політології є різні закономірності, які можна поділити на чотири групи: політико-соціологічні, політико-економічні, політико-соціальні, політико-психологічні.

Політико-соціологічні закономірності розкривають природу і сутність функціонування і розвитку суспільства, держави та сучасної цивілізації як єдиної соціальної системи. Ця група закономірностей по своєму змісту характеризується сукупністю зв'язків і відносин, протиріччями, притаманними соціальній системі, суспільству в цілому.

Серед них протиріччя між сучасною науково-технічною революцією і соціальним прогресом, між загальнолюдськими цінностями і класами, загальнолюдськими і національними інтересами, між інтеграцією і обособленням народів і націй, між ствердженням демократії, свободи та рівнем політичної культури, свободою та відповідальністю, виробництвом та споживанням і т.д.

Провідне місце серед політико-соціологічних закономірностей в політичній сфері займає демократизація суспільного життя, розширення меж свободи людини – найважливішого критерію соціального прогресу. Але свобода як соціальне явище має складну суперечливу природу. Свободу неможна уявити без відповідальності, так само і відповідальність є необхідною умовою свободи. Будь-яка вільна діяльність завжди цілеспрямована і завжди відбувається у визначених умовах, визначених межах. Чим ширші межі вільної діяльності особистості, тим більш зростає і об'єм відповідальності. Політичну відповідальність слід розглядати як діяльність зі знанням справи, як діяльність, яка проводиться у відповідності з вимогами соціального прогресу, вимогами закономірностей суспільного розвитку. Волюнтаризм в політиці вельми небезпечне явище, яке веде до свавілля, порушення свободи, до загострення соціальних конфліктів і громадянської війни.

Отже, демократизація громадського життя відбувається на основі розширення меж свободи і зростання відповідальності громадян, суб'єктів політичної діяльності, додержання визначеної міри відносин між свободою та відповідальністю. Ця закономірність охоплює всі сфери громадського життя і визначає основний напрямок розвитку сучасної цивілізації. Головне в політиці – створити ефективний механізм реалізації об'єктивних закономірностей, які визначають темпи суспільного розвитку у відповідності до вимог соціального прогресу.

В процесі будівництва в Україні демократичного суспільства, правової держави значно зростає роль і значення політико-соціологічних закономірностей, політичного керівництва. Тут можна виділити три обставини, які суттєво змінили взаємодію свободи і відповідальності. Це ствердження різноманітності форм власності і створення рівних можливостей для їх розвитку. Це – політичний плюралізм, свобода вибору шляхів розвитку суспільства і видів діяльності. Це – створення пріоритету загальнолюдських інтересів і цінностей, прагнення до збереження життя і миру, безпеки всіх народів і націй, необхідність інтеграції і співробітництва у всіх сферах діяльності в ім'я майбутнього людства.

Друга група – політико-економічні закономірності, які відображають співвідношення між економічним базисом суспільства і політичною владою як елементом надбудови. Ці закономірності визначаються залежністю структури, функцій політичної системи суспільства від його базису. Іншими словами, політика і відповідно системи політичної, державної влади детерміновані розвитком економічних процесів.

Разом з тим політична влада є похідною по відношенню до економічної, має самостійність, яка відкриває широкі можливості для політичного впливу на економічні процеси. Але в той же час самостійність політичної влади, спроби за допомогою адміністративного примусу діяти в обхід економічних законів неминуче призводе, створює кризисну ситуацію в суспільстві.

Третя група закономірностей – політико-соціальна. Зв'язуючою ланкою між економічними і політичними процесами є соціальна структура, яку створюють класи та інші соціальні спільноти. Політика являє собою особливу сферу відносин між класами, націями, іншими соціальними групами, корінні економічні потреби яких і визначають зміст політичних інтересів. Однією з основних закономірностей системи політичної влади /політики/ є зміцнення стабільності в суспільстві. Ця закономірність в різних системах політичної влади реалізується по-різному. Наприклад, авторитарна система для зміцнення стабільності об'єктивно потребує максимальної концентрації влади, широке використання насилля. Демократична система, навпаки, передбачає розподіл влади /судова, законодавча, виконавча/, спирання на принципи зацікавленності та злагоди.

Об'єктивною закономірністю стабілізації суспільства є врахування інтересів всіх класів і соціальних груп в політиці, визнання першості загальнолюдських інтересів над класовими, груповими. Ця закономірність, як і інші, не отримала належної розробки в нашій країні, що негативно відбивається на стабілізації політичної ситуації, сприяє загостренню соціальної напруги.

Четверту групу закономірностей можна умовно назвати політико-психологічними. Вони відображають взаємовідносини між особою і владою, особою і державою, свободою і відповідальністю особи в суспільстві. Політика – це необхідність і одночасно потреба сучасної людини; вона стала поводирем і в той же час обмежувачем будь-яких її дій у всіх сферах громадського життя. В сучасних умовах значно зростає роль особи в формуванні і реалізації політики, в будівництві демократичного суспільства.

Розглянувши закономірності політичної сфери, можна зробити висновок, що політологія – це наука про закономірності функціонування і розвиток політичної системи, яка здійснює владу, наука про управління і керівництво процесами, утвердження і розвиток свободи і гуманізму в суспільстві.

Політологія як наука має складну структуру, в якій виділяються такі напрямки:

1. Історія політичної думки. Політична філософія та соціологія.

2. Теорія влади і політичних систем.

3. Теорія політичних інститутів і процесів.

4. Теорія політичної діяльності партій, організацій /установ/, особи.

5. Політична конфліктологія.

6. Теорія політичного управління і керівництва.

7. Теорія політичної культури, ідеології і політичної свідомості.

8. Теорія міжнародних політичних відносин.

9. Прикладна політологія.

Важливе місце в політології займає система наукових понять, де ключовими є "політика", "політична влада", "свобода". Специфіка понять і категорій політології полягає в тому, що вони розкривають різні сторони і відносини політичної влади, її структуру та механізм здійснення.

Так, категорія "політична система" характеризує взаємовідносини різних інститутів влади в процесі їх функціонування; "політичний процес" відображає сукупність діяльності соціальних суб'єктів, завдяки якій відбувається формування, розвиток і використання політичної влади; "політична соціалізація" означає процес засвоєння особистістю норм і цінностей, які підтримуються в суспільстві даною системою влади; "держава" розглядається як основний інститут політичної влади і "свобода", як умова і джерело соціального розвитку.

Політологія одночасно виступає в двох якостях, як самостійна академічна галузь знань і як навчальна дисципліна. Політологія як наука займається дослідженням політичної думки, політичних систем, політичних процесів, політичної свідомості і політичної культури, а також глобальних світових політичних проблем і закономірностей розвитку.

Політологія як наука проводить фундаментальні та прикладні дослідження, які є проявом конкретної допомоги інститутам влади, оновленню політичної системи суспільства, а викладачам-політологам – реалізувати зв'язок навчання з життям. Таким чином, основне завдання політології є досягнення істини, дослідження проблем і протиріч реальної політичної практики, узагальнення, систематизація і аналіз економічного матеріалу, роз'яснення процесів і виявлення довгострокових тенденцій, прогнозування політичних явищ і відпрацювання практичних рекомендацій по удосконаленню політичного управління і керівництва.

Що являє собою істина в політиці? Це, перед усе, адекватне знання, отримане в результаті досліджень політичних явищ, процесів, ситуацій, фактів, зміст якого визначається об'єктом вивчення і не залежить від суб'єктивної думки, оцінки, уявлень людей. Істина в політиці – конкретна форма наукового знання, якій характерна абсолютність і відносність, об'єктивність якої доводиться практикою.

Політологія як навчальна дисципліна має інші цілі і завдання. Вивчення курсу "Політологія" дає студентам знання про політичну сферу суспільства, про закономірності його розвитку, а також систему знань про сучасні політичні інститути, їх устрій і функціонування, про права, свободи і обов'язки громадян в демократичному суспільстві, політико-правовому стані особистості, про засоби і форми її участі в політичному житті, про типи, форми, динаміку політичних процесів, їх суб'єктів, про зміст і шляхи формування політичної культури, про різноманітність ідейно-політичних концепцій сучасності, про суть і принципи нового міжнародного порядку, про рушійні сили світового розвитку, про політичне управління і керівництво. Слід також підкреслити, що в процесі вивчення курсу політології не можна ухилятися від розглядання конкретних сьогоденних політичних подій, конфліктів, проблем і шляхів їх вирішення.

Політологія як наука і навчальна дисципліна тісно пов'язана з іншими суспільними науками. Це обумовлено тим, що всіх їх об'єднує загальний об'єкт дослідження – політичне життя суспільства у всій різноманітності її конкретних проявів.

Розглянемо деякі загальні зв'язки політології з філософією, економікою, правовою наукою, політичною історією і політичною соціологією.

Так, філософія розглядає найбільш загальні питання політики. Філософське обгрунтування політики використовується політологією для визначення методології та світоглядної спрямованості аналізу політичних явищ і процесів. Такий розділ філософії як етика дає науці про політику широкий спектр даних і узагальнень про системи цінностей, норм, оцінок, зразків поведінки.

Економіка, яка економічно обгрунтовує політичні процеси, дозволяє бачити в політичних процесах боротьбу за реалізацію економічних інтересів. Політологія дає наукове обгрунтування принципів вироблення і здійснення економічної політики, державного регулювання економічних процесів. Отже, не випадково загальнотеоретична частина економії називається політичною економією.

Правова наука вивчає механізм розробки і реалізації правових рішень. Тісний зв'язок правової і політичної наук зумовлений тим, що без системи політичної влади соціальні норми і відносини не можуть мати загальнообов'язковий характер. В той же час політична влада не може нормально функціонувати без правового оформлення.

Отже, право окреслює загальні межі діяльності держави та інших організацій, суб’єктів політичної діяльності.

Політична історія досліджує процес розвитку політичного життя суспільства, державних інститутів, партій і рухів. Співвідношення політології і політичної історії визначається тим, що, з одного боку, політична наука допомагає створювати теоретичну базу аналізу еволюції політичних процесів, з іншого – історія і сучасна політична практика служать не тільки визначальним критерієм правильності теоретичних висновків політичної науки, а також є основою нових узагальнень та висновків. Тобто, історія дає можливість використовувати генетичні /головним чином причинні/ і функціонально-генетичні пояснення для аналізу політичних явищ.

Найбільш тісно пов'язана з політологією політична соціологія, яка вивчає систему взаємодії політики з соціальним середовищем, розвиток політичних процесів в кореляції з вивченням свідомості, інтересів і мотивів поведінки індивідів, соціальних та етнічних груп і їх організацій. Основну увагу політична соціологія приділяє аналізу соціальної структури і неформальних політичних інститутів, суспільної думки з точки зору їх впливу на політичні відносини.

В останнє десятиріччя політична соціологія все частіше звертається до вивчення офіційних політичних інститутів і норм, соціальної природи політичної влади, процесів демократизації суспільства. В свою чергу, сучасна політологія швидко "соціолігізується" внаслідок широкого застосування методів дослідження, які запозичені у соціологів. Отже, з точки зору об'єкту і методів дослідження, політична соціологія і політологія мало чим відрізняються, хоча зостаються принципові відмінності в предметі пізнання. Якщо соціологія розглядає політичні явища відносно розвитку соціальних процесів, то політологія їх аналізує з точки зору політичної влади. Наприклад, соціолог, який розглядає такий інститут як армія, в першу чергу звертає увагу на соціальні процеси, їх зв'язок з іншими процесами, які відбуваються в суспільстві. Політолог же бачить в армії інструмент політичної влади, аналізує її місце і роль в системі владних інститутів, які склалися, досліджує, як владні відносини проявляються в ній самій, впливають на її розвиток.

Політологія має тісний зв'язок і з психологією, праксеологією, теорією організації, кібернетикою, логікою та іншими. Наприклад, праксеологія вивчає умови та зміст будь-якої людської діяльності: господарчої та індивідуальної. Розкриваючи залежність діяльності від знань, умов, змін в оточенні, тобто досліджуючи весь суб'єктивний і об'єктивний контекст реалізації діяльності – ця наука являє собою цілісність для дослідження політичної діяльності і рішень. Теорія організації дозволяє виявити суспільний контекст раціональної діяльності політичних суб'єктів, їх зовнішніх і внутрішніх обумовленостей.

Одним з об'єктів дослідження політології є політична діяльність, оскільки політика і являє собою діяльність визначеної групи людей, організації, держави у здійсненні поставлених цілей за допомогою визначених заходів.

У політичному житті мають місце різні види політичної діяльності: форми, напрямки, система процедур, участь в політиці, яка відрізняється змістом, мотивацією, завданнями і проявами в конкретних діях.

Політична діяльність, як і будь-яка інша, розділяється перш за все на теоретичну і практичну. Політична теорія набуває дієвості та ефективності, якщо спирається на практичний досвід мас і співпадає з їх потребами. Обидва види в цілому охоплюють сферу політичного життя і реалізуються через відповідні специфічні форми. Для теоретичної політичної діяльності характерні такі види /форми/ як теоретико-пізнавальні, методологічна, світоглядна, прогностична. Практична діяльність в політиці спрямована на врегулювання взаємовідносин в суспільстві між класами, соціальними групами, націями; аналітична – пов'язана з аналізом тих чи інших подій, підготовкою і проведенням політичних заходів; виховна – спрямована на формування політичних переконань, політичної культури.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: