Типологія конфлікту

Як і у всякій типології, важливим є виділення критерію, на базі якого можна було б проводити систематизацію даного явища. Серед найбільш зручних для дослідження критеріїв соціального конфлікту можна назвати такі: масштаб і рівень поширення конфлікту – це зовнішньополітичні й внутрішньодержавні; урядові, парламентські, конституційні, загальнонаціональні. Найчастіше ми можемо спостерігати переплетення декількох рівнів. За рівнем публічності можна виділити відкриті й закриті від суспільства конфлікти. За часом протікання конфлікту – це можуть бути короткочасні й довгочасні. До розповсюджених гіпологіям можна віднести такий підхід, як виділення критеріїв через причини конфлікту або по конкретним конфліктогєнам. По ступеню радикалізації суспільних інтересів, виділяють обмежені й радикальні конфлікти. Досить розповсюдженим є критерій об'єктивності подій конфлікту. Так, виділяються дійсні конфлікти, де причинами виступають об'єктивні протиріччя; дуже часто конфлікти можуть бути випадковими, умовними, що існують до того періоду, поки учасники протиборства не усвідомлять незначність протиріч; часто конфлікти в процесі протікання стають змішаними, у таких конфліктів причини не завжди бувають прямими й об'єктивними; до неправильних конфліктів можна віднести таке протиборство, коли в конфлікті безпосередньо беруть участь не ті, хто перебувають у конфліктнім протистоянні; помилковими конфліктами вважаються ті, де відсутні реальні причини протистояння.

Як ми можемо побачити критеріїв може бути дуже багато, як і різноманітне саме життя людського суспільства. У реальнім житті ми найчастіше зустрічаємося з комбінацією різних типів конфліктів. У той час, кожний конфлікт має конкретну причину або її домінування, що може вплинути або навіть визначати весь хід його протікання, тому типологія конфліктів необхідна й завжди актуальна.

Виявлення конфлікту і його типу дуже важливо для підготовки заходів щодо його локалізації, а можливо навіть і згортанню або дозволу. Самих стилів поведінки в процесі конфлікту не так вуж і багато. Їх усього два; це силовий (військовий) і мирний. Мирний стиль є більш різноманітним і різноплановим, гнучким і мобільним, силовий (військовий), тому він більш мобільний при пошуку компромісів. До мирного стилю можна віднести різні переговори й судовий розгляд.

Як різновид мирного стилю можна виділити морально-правовий підхід, коли відбувається спроба поміняти базові соціальні норми конфлікту або площини його протікання.

Взагалі підходів у мирного стилю може бути безліч, знову ж через людського фактор соціального конфлікту. Як багатоманітні людські сприйняття навколишнього соціального середовища, так і багатоманітними повинні бути прояви підходів у поведінці періоду кризи. Так, при певних обставинах гарні результати може показати реалістичний підхід (метод торгу), інтеграційний або навіть ідеалістичний.

Класовий конфлікт

Даний тип конфлікту необхідно виділити із цілого ряду цілком однотипних соціальних конфліктів. В основі всіх соціальних конфліктів лежить штучне обмеження в соціальній мобільності, особливо в їхньому русі уверх. Усі перешкоди носять, як правило, не об'єктивні причини й у випадку їх усунення, як теоретично, але й навіть і практично, можна спробувати усунути конфліктність у даній сфері. Простіше кажучи, конфлікт можна було усунути через засоби дозволів існуючих протиріч. І це тільки для того, якщо його появі не існують об'єктивні передумови.

Відносно класового конфлікту ситуація виходить зовсім протилежна. В основі класового протистояння лежить протиріччя об'єктивно не розв'язні, а саме, відмінність у положенні й відношенні щодо засобів виробництва. Приватна власність на засоби виробництва не залишала ніяких шансів, з’явились протиріччя хоч якийсь компроміс. Таким чином, особливістю подібного конфлікту необхідно вважати; по-перше, об'єктивну складову неминучості конфліктного протиборства, по-друге, це однозначність результату подібного протистояння; по-третє, неможливість примирення або яких-небудь компромісів у ході конфліктного протиборства.

Конфліктність є природнім і об'єктивно викликаним станом у між класових відносинах, тому будь-які політичні дії в цій сфері повинні враховувати подібну особливість.

У цілому, подібна приреченість таких конфліктів була характерна для до індустріального періоду суспільного розвитку. У цей період відносини носили відкритий конфронтаційний характер, а в критичний період вони просто абсолютизувалися. Класичний капіталізм створив умови, коли тільки безкомпромісна боротьба могла поліпшити умови існування робітничого класу.

У сучаснім суспільстві домінуючими відносинами стають не класові, а загальнолюдські відносини. Подібна ситуація не скасовує самого факту існування класів, у той же час, об'єктивно створює перешкоду для деструктивних проявів у класовому протистоянні, сприяє пом’якшенню найбільш гострих форм цього протистояння, пошуку й впровадженню компромісних моделей соціального співіснування непримиренних соціальних утворів. Соціальна згода стає основною моделлю існування сучасного суспільства.

У суспільстві з ринковою економікою продовжують залишатися великі групи людей, розділені неоднаковим відношенням до власності на засоби виробництва, а звідси й міжкласові протиріччя й класова боротьба. На зм'якшення непримиренних соціальних інтересів між власниками засобів виробництв і найманими робітниками спрямована ПОЛІТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА.

Демократичні процеси дозволили трансформувати деякі функції державних інститутів. Держава більше не підтримує яких-небудь конкретних соціальних утворів у суспільстві. У конфліктних ситуаціях держава вже не виступає з підтримкою однієї зі сторін конфлікту. Держава виступає в ролі арбітра в міжкласових протиріччях, що дозволяє знаходити більш компромісні, а головне, мирні способи виходу з конфліктного протистояння, зм'якшує стан конфліктності, допомагає шукати найбільш оптимальні способи співіснування в суспільстві.

Література

Орлянський В.С. Конфліктологія [Навч.пос.]/В.С.Орлянський. – К.: Центр учбової літератури,2007.- 160 с.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: