Структура геологічного знання як методологічна проблема у гідрогеології

Так, було показано, що в результаті крупних тектонічних перебудов структури земної кори відбувалися такі важливі для осадконакопичення процеси:

- збільшувалася диференціація рельєфу земної поверхні від одного геологічного періоду до другого, що значно ускладнювало осадконакопичення;

- безперервно зростала концентрація природних вод, що сприяло процесу розширення явищ седиментації від циклу до циклу.

Структурні пояснення об’єкту полягають у встановленні його внутрішніх елементів і способу їхнього злиття у єдине ціле або у встановленні місця об’єкту, що пояснюється у якійсь більшій системі. Цей тип пояснень переважає у сучасних мінералогії і кристалографії. Так, в результаті робіт з кристалохімії сульфідів виникло закінчене уявлення про структурно – хімічні особливості цієї групи мінералів.

У цьому випадку об’єкт пояснюється за допомогою законів, що відбивають не його власну предметну область, а область об’єктів подібних до того, що пояснюється. Модель має бути не лише подібною до об’єкта вивчення, але і обов’язково відрізнятися від останнього. При цьому застосовується власний закон (або сукупність законів) побудови моделі.

Існує багато прикладів моделей, які відіграють важливу роль у геологічних науках і, зокрема, у гідрогеології. Це речові, знакові (карти, схеми, діаграми і т. ін.) та ін. моделі. Однак не кожна модель використовується для наукового пояснення, оскільки моделювання є багатофункціональним. Тому нерідко модель потрібна не для пояснення процесу, а для виконання якоїсь іншої функції. Так, досить рідко пояснювальну функцію виконують різні штучні матеріальні моделі, оскільки при побудові таких моделей необхідною попередньою умовою моделювання є вичерпне знання законів оригіналу. Такого роду моделями є, наприклад, природні аналоги, що обираються у інженерній геології для прогнозу осідань будівель за співвідношенням якісних і кількісних критеріїв.

Значно ширше використовуються для пояснення ідеальні моделі. У цьому випадку за модель править будь – яка гарно розроблена теорія чи гіпотеза, яка завдяки високому рівню узагальнення має високу пояснювальну здатність. Поряд зі специфічними поняттями в геології широко застосовуються і пояснення, що запозичені з інших наук. У зв’язку з цим слід враховувати, що об’єкт геології на відміну від об’єктів інших природничих наук через свою складність може бути вивчений комплексним шляхом. Так, можна описати процеси формування підземних вод на основі аналітичної хімії. Тоді ми охопимо лише один бік емпіричного матеріалу. Щоб зафіксувати дійсну геологічну природу об’єкту необхідним є опис і інших боків явища, у поняттях інших теоретичних областей (для гідрогеології, у поняттях динаміки, пористості порід і т. ін.). Ця особливість геологічного знання, яку можна визначити як його системність, обов’язково повинна бути прийнятою до уваги.

У геологічній науці на сучасному етапі розвиваються процеси, котрі поступово призводять до виникнення нових форм спостереження і експерименту, опису і пояснення.

Суттєві прогресивні зміни відбулися у засобах фіксації наукових фактів. Нові відкриття у геології та гідрогеології зобов’язані методам, створеним на основі нових фізичних розробок (як, наприклад, мас – спектрометрія), що дозволили розширити доступну для вивчення сферу геологічної інформації, розповсюдивши її на океани, верхню мантію і навіть інші планети Сонячної системи. Створення нових методів експерименту дозволило перевірити багато гіпотез і пропозицій, які раніше вивчалися майже виключно на удаваній основі.

Суттєвих змін зазнали форми опису. Це стосується і усвідомлення проблеми удосконалення геологічної мови (і гідрогеологічної термінології, зокрема).

Одним із засобів емпіричного рівня є, на нашу думку, класифікація, яка дуже широко застосовується у різних геологічних галузях як один з основних засобів упорядкування та систематизації фактичного матеріалу. Майже всі класифікації включно з генетичними виконують функцію опису (класифікації підземних вод, гідрогеохімічних аномалій і т. ін.).

Зараз в гідрогеології майже для усіх класів об’єктів існує по декілька класифікацій, що різною мірою відповідають фактичному матеріалу. Напрацьовано певні вимоги до побудови геологічних класифікацій, що враховують формально – логічні посилання.

Приступаючи до побудови класифікації, необхідно зафіксувати ту безліч об’єктів, на яких проводиться побудова та визначити ті поняття, на які вона спирається. Слід провести формальний розбір формулювань понять, оскільки вони, як правило, не відповідають необхідним вимогам формальної логіки.

При побудові нових класифікацій має сенс також проаналізувати вже існуючі класифікації, особливо ті з них, які відносяться до однієї і тієї ж спільноти об’єктів. Вони можуть відрізнятися між собою:

а) визначенням спільності об’єктів;

б) системами признаків;

в) концепціями про зв’язок між ознаками;

г) експериментальним матеріалом;

д) формальними помилками, що допущені при побудові.

Подальший розвиток класифікаційних побудов повинен йти як через удосконалення класифікацій у формальному відношенні, так і через удосконалення їхньої змістовної основи.

Особливістю сучасного геологічного знання є перехід до нових типів наукового пояснення. Якщо у класичній гідрогеології переважали генетичні та субстанціальні пояснення, то зараз поруч з ними широко розповсюдженими є структурні і модельні пояснення.

Однією з форм перебудови сучасного наукового знання є процес теоретизації природничих наук (удосконалення наукових уявлень). Розвиток науки відбувається як внаслідок накопичення емпіричних фактів, так і завдяки удосконаленню концептуальної структури знання. На будь – якому етапі свого розвитку наука певним чином обробляє здобуті факти, формуючи з них цілісну картину об’єкту.

Теоретизація може проявлятися не лише у вигляді систематизації фактів, а і у формулюванні теорії, що об’єднує факти, які пояснювалися раніше на основі різних, не пов’язаних між собою, теорій. Тобто вже у вигляді систематизованих теорій, а також у побудові теорії, в основі якої лежить принципово новий опис об’єктів науки.

Спробуємо продемонструвати систему побудови гідрогеологічної теорії на прикладі теорії гідрогеохімічних аномалій (В. Суярко, 1986):

- виявлення наукових фактів, що не можуть бути пояснені на основі існуючих теоретичних концепцій і тому вступають у конфлікт з існуючими теоріями (такими були факти розвантаження по розломах глибинних вод у яких містяться ендогенні флюїди);

- висунення ідеї, що пояснювала загальний закон об’єктів дослідження, (такою ідеєю було уявлення про різнонаправлені процеси “привносу” і “виносу” мінеральної речовини підземними водами);

- розробка системи теоретичних понять нової наукової концепції і формулювання основного закону взаємозв’язку об’єктів дослідження з оточуючим геологічним простором;

- інтерпретація теорії і пояснення її на основі сукупності емпіричних фактів (причому пояснення, для підтвердження істинності теорії, було спрямоване на конкретні об’єкти та мало відтворити їхню індивідуальність);

- розширення кола явищ і процесів, які можна пояснити за допомогою даної теорії, поступове визначення меж теорії та загальна інтерпретація змісту теорії.

Хоча геологічні і гідрогеологічні теорії відносяться до типу теорій, що мають назву якісних, “емпіричних”, проте і такі теорії будуються не лише на основі синтезу емпіричного досвіду, отриманого в результаті спостережень і експерименту, але і через синтез попередніх теоретичних знань. Тобто стає необхідним категоріальний синтез теорії. На відміну від синтезу емпіричного знання, синтез теорії відрізняється його системністю, оскільки теорія – це система розуміння об’єкту. У зв’язку з цим суттєвого значення набуває історичний аналіз попередніх теоретичних концепцій у геологічних науках. Причому цей аналіз, в першу чергу, є важливим для вирішення фундаментальних задач сучасної науки.

Сформулюємо конкретні задачі методологічного дослідження структури гідрогеологічного знання:

а) визначення специфіки гідрогеологічних класифікацій, гіпотез, моделей та інших засобів пізнання у гідрогеології;

б) усвідомлення особливостей гідрогеологічного експерименту, його різновидів, функцій, зв’язку зі спостереженням і особливо теорією;

в) розробка питань історії формування окремих гідрогеологічних концепцій та теорій, що дозволить отримати деякі фактори створення сучасного концептуального апарату гідрогеології;

г) виділення та аналіз принципів логічних основ гідрогеологічних теорій; д) обґрунтування ролі системного підходу як при формуванні окремих геологічних теорій, так і при розгляді їхньої єдності та синтезу;

е) гносеологічний і функціональний аналіз окремих специфічних гідрогеологічних засобів досліджень (таких, як гідрогеологічна карта).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: