Терміни і поняття у геології та гідрогеології

Важливе значення для адекватного розуміння наукових теорій, для правильного використання методологічного апарату, а головне – для однозначного осмислення результатів досліджень має наукова термінологія. Особливо це стосується геологічних наук, де питання термінології, що застосовується для мовного визначення одних і тих же явищ і процесів, може бути відмінним у різних дослідників. Приведення термінології у відповідність до конкретного значення слів є одним з напрямків сучасної методології.

Що ж таке термін? Термін – слово або словосполучення, що означає певне поняття якоїсь галузі науки. За її межами він втрачає своє значення і детермінологується, тобто переходить у загальновживану лексику. Зрештою, це просто своєрідний символ або знак для висловлювання. При умовіоднозначності термін перетворюється в поняття. Кожен термін повинен мати лише один смисл, причому смисл і значення терміну – одне й те саме. Від терміну вимагається, щоб він однозначно відповідав поняттю, був коротким і зручним для зберігання та обробки інформації. Можна сказати також, що термін – це загальна назва предметів, що об'єднані у якийсь клас за ознаками, суттєвими для конкретної мети досліджень. Окремий предмет може носити своє власне ім'я (Лопань, Харківський університет та ін.) або мати своє особливе, неповторне визначення (ідіому). Сукупність однорідних предметів теж позначається терміном. У цьому відношенні термін – пряма протилежність ідіоми.

Предмети, що позначаються тим або іншим терміном, можуть бути як матеріальними (кристали, води, проби), так і нематеріальними (ідеї, проблеми, методи, помилки), як ті, що існують в дійсності, так і ті, що можуть існувати але чомусь не існують.

Кожен предмет має багато ознак, одні з яких ми кваліфікуємо, як суттєві, інші – як несуттєві. Думка про суттєві признаки предметівякогось класу як раз і є поняттям. Скороченим позначенням або замінником поняття слугує термін.Кожен термін має значення і смисл, а кожнепоняття - об'єм ізміст. Значенням терміну є названі ним предмети певного класу, а смислом – викладена засобами мови інформація про них. З методологічної точки зору смисл терміна – це спосіб, яким відповідні предмети є заданими нам для визначення. Бажано, щоб кожен термін у межах відповідної предметної теорії мав лише одне значення. Фактично ж він має і два, і три і більше значень. Наприклад, термін "фільтрація” означає: 1) проціджування, просочування рідин і газів через порувату фільтрувальну перетинку (середовище) під дією зовнішніх сил та капілярних явищ (осмосу); 2) пропускання або затримання фільтром коливань, струмів, часток речовин тощо.

Багатозначність (омонімічність) терміну не завжди недопустима. Вона є прийнятною у тих випадках, коли з контексту зрозуміло, яке саме значення мається на увазі. Синонімія теж є принципово допустимою, але встановлюється не завжди вірно і має важливе значення у термінології. Тому однією з задач науки як раз і є встановлення синонімічності різних виразів.

Кожний термін може мати скільки завгодно смислів в залежності від того, до якої теоретичної системи він входить, тобто в залежності від мети, з якою робиться його визначення і від контексту, в якому він приймає участь. Неоднозмістовність (полісемія та амфіболія) є недопустимими у одному і тому ж значенні, але у різних визначеннях одного і того ж терміна смисл невідмінно буде різним. І це цілком допустимо, якщо у кожній роботі при першій же згадці терміна робиться виноска, який саме смисл мається на увазі. Так, термін "мінералізація" можна вживати і для позначення процесів відкладення рудної речовини мінералоутворюючими розчинами, і як речовину, що була відкладена в результаті цього процесу, і як загальний ваговий вміст у воді розчинних мінеральних речовин. Значення ж цього терміну при його різних смислах одне й те ж саме - певні мінеральні частки у різних середовищах і формах знаходження.

Об'єм поняття - це число предметів, що мають ознаки, які складають зміст поняття, а зміст поняття - це перелік існуючих ознак, за якими предмети даного класу виділено з маси інших предметів і узагальнено у даному понятті.

Від термінів вимагається, щоб вони :

1. Правило предметності. У реальному визначенні суттєве говорить не про назву (ім'я) предмета, а про сам предмет. У номінальному визначенні суттєве розшифровує сенс терміну. Тобто говорить про те, який предмет, з якими якостями названий іменем, що фігурує в якості того, що визначається.

Приклад реального визначення: берил - силікат берилу і алюмінію, що має якусь будову і певні властивості. Приклад номінального визначення: "білий девон" - назва миколаївської світи верхнього девону (D₃^а) в зоні зчленування Донбасу з Приазовським кристалічним масивом.

2. Правило однозначності. У будь-якій науці (гідрогеологія, мінералогія, геохімія та ін.), що об'єднує багато теорій, кожне визначення повинно даватися лише одному визначаючому, тобто кожен смисл повинен бути пов'язаний лише з одним значенням, але не навпаки. У різних теоріях один і той же термін може отримати різні значення. Коротше кажучи, значення терміну буде одне й те саме, а смисл - різний, але, як вже згадувалося, будь-якому смислу відповідає одне і лише одне значення.

Порушення цього правила різноманітні. Так, геологи часто плутають слова "точність", "мінливість", "витриманість" і т.п.

3. Правило однозмістовності. У даній теорії одне (будь-яке) визначальне виражає лише одне поняття або один смисл. За межами даної теорії той же термін може мати інші визначення.

4. Правило якості. Визначальне повинне вміщувати лише такі терміни, котрі вже мають визначення.

Невелика кількість термінів може бути визначена через терміни, які не отримали логічно виведеного з фактів визначення у межах даної науки. Такі, наприклад, терміни: геологічне тіло, геологічний процес, геологічні дослідження. Визначити їх можна тільки аксіоматично, але на їхній базі можна побудувати визначення усіх термінів в геології.

5. Правило реалізуємості. Визначення предмету повинно будуватися лише на таких ознаках предмету, констатація котрих технічно є принципово можливою.

6. Правило природності мови. Геологічне визначення повиннеробитися природною мовою. Тому визначення геологічних термінів, що зроблені на штучній (математичній, логічній або "кібернетичній") мові - недопустимі. Недоліки природньої мови нівелюються позитивами (гнучкість, універсальність і т. ін.). У науковій мові не може зовсім не бути елементів штучності (у вигляді особливих термінів, знаків). Але у випадку, якщо таких елементів мало, мова називається природною. У цьому розумінні ми і кажемо про природність мови геологів ("геологічної" мови).

7. Правило наукового стилю. Стиль геологічного визначення, як мовної конструкції, повинен бути лише науковим, а не якимось іншим (художнім, публіцистичним та ін.). У зв'язку з цим у геологічному визначенні є забороненимириторичні фігури(інверсії, риторичні питання, замовчування іін.),а також так званітропи ( метафори, метоніми, гіперболи, іронія та ін.), тавтологія і багатосмисленість у одному й тому ж визначенні.