Проблемна ситуація. Тема: «Інновація як основний чинник підвищення ефективності виробництва».

У сучасних умовах підвищення ефективності виробництва можна досягти переважно за рахунок розвитку інноваційних процесів, які отримують кінцеве вираження в нових технологіях, нових видах конкурентоспроможної продукції.

За своєю природою інновації включають в себе не тільки технічні чи технологічні розробки, а й будь-які зміни в кращий бік у всіх сферах науково- виробничої діяльності. Постійне оновлення техніки і технологій робить інноваційний процес основною умовою виробництва конкурентоспроможної продукції, завоювання і збереження позицій підприємств на ринку і підвищення продуктивності, а також й ефективності підприємства.

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності.

Більшість дослідників приділяють найбільшу увагу технологічним інноваціям, що є прямою характеристикою інтенсивності розвитку виробництва. До них відносять всі зміни, що зачіпають засоби, методи, технології виробництва, що визначають науково -технічний прогрес.

Відповідно, інновації організаційного, управлінського, правового, соціального, екологічного характеру відносять до нетехнологічним інновацій.

Класифікація нововведень за критерієм значимості у розвитку продуктивних сил суспільства передбачає їх розподіл на такі групи:
По-перше, базові нововведення - це такі нововведення, які реалізують найбільші винаходи і стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів, якісних змін технологічної системи, створення нових галузей. Такі інновації потребують тривалого періоду часу і великих витрат для освоєння, але зате забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект.

По-друге, великі і принципові нововведення - інновації, що виникли на базі аналогічного рангу винаходів, наукових та технічних рекомендацій, в результаті яких відбувається зміна поколінь техніки в рамках даного напрямку або поява нової технології при збереженні вихідного фундаментального наукового принципу. Створена в результаті переважно прикладних досліджень і розробок нова техніка і технологія має більш високі техніко - економічні показники, що дозволяють задовольнити нові потреби. Реалізація даних інновацій відбувається в більш короткий термін і з меншими витратами, але і стрибок в технічному рівні та ефективності набагато менше.

По-третє, середні і комбінаторні нововведення являють собою використання різних сполучень конструктивного з'єднання елементів. Реалізуючи винаходи середнього рівня та ноу-хау, дані інновації дозволяють створити базу для освоєння нових моделей і модифікації даного покоління техніки, удосконалити існуючу технологію, покращити основні техніко-економічні показники продукції, що випускається.

По-четверте, дрібні і комбінаторні нововведення - нововведення, що виникають на основі дрібних винаходів, раціоналізаторських пропозицій, виробничого досвіду. Вони необхідні для підтримки техніко -економічного рівня основних або поліпшення другорядних техніко-економічних параметрів техніки і технології, поліпшення параметрів продукції, що випускається, що сприяє більш ефективному виробництву цієї продукції, або підвищенню ефективності її використання.

З метою підвищення ефективності функціонування підприємства інноваційна діяльність повинна забезпечувати:

а) найбільш повне і своєчасне задоволення потреб;

б) конкурентоспроможність підприємства за показниками якості продукції та ефективності виробництва;

в) ефективність у широкому спектрі радикальності нововведень і гнучко пристосовуватися як до еволюційних, постійно реалізованим нововведень і т.д.

В даний час в стратегіях багатьох підприємств відбувається певна переорієнтація, тобто перехід від всебічного використання економічного ефекту великомасштабного виробництва до більш цілеспрямованої інноваційної стратегії. Нововведення є найважливішими засобами забезпечення стабільності господарського функціонування, ефективності функціонування та конкурентоспроможності. Існує сувора залежність між конкурентними позиціями, ефективністю підприємства і його інноваційним потенціалом. Ефективність функціонування підприємства можна досягти за рахунок підвищення якості продукції, реалізації політики ресурсозбереження, випуску нових, конкурентоспроможних проектів, освоєння рентабельних бізнес-проектів.

Таким чином, можна стверджувати, що інновація - це нововведення, запроваджене у діяльність підприємства з метою підвищення його ефективності на основі кращого задоволення певної суспільної потреби. При цьому слід зазначити, що під ефективністю слід розуміти певний економічний, виробничий, соціальний, екологічний та інший результат, очікуваний від впровадження нововведення.

Пошук вирішення проблеми:

1. За рахунок чого в сучасних умовах можна досягти підвищення ефективності виробництва?

2. Що включають в себе інновації за своєю природою?

3. Хто є основоположником теорії інновацій? У чому полягає актуальність його вчення?

5. Що включають в себе «нові комбінації змін у розвитку» виробництва Й.Шумпетера?

6. Що розуміють під інновацією відповідно до міжнародних стандартів?

7. Що відносять до нетехнологічних інновацій?

8. На які групи діляться нововведення за критерієм значимості у розвитку продуктивних сил суспільства? Якою мірою вони сприяють зниженню витрат виробництва?

9. Охарактеризуйте стратегії багатьох підприємств в даний час.

Питання для дискусії:

1. Розкрийте економічний зміст виробництва та виробничої системи.
2. В чому полягає сутність закону спадної продуктивності змінного фактора виробництва та його значення для виробника?
3. Чи є отримання максимального прибутку підприємством обов’язково обумовленим забезпеченням при цьому мінімальних витрат?

Теми реферативних доповідей:

1. Сутність закону спадної продуктивності змінного фактора виробництва.

2. Двофакторна виробнича функція або ізоквантна варіація факторів виробництва.

3. Взаємозамінність факторів виробництва: гранична норма технологічної заміни.

4. Постійний, зростаючий та спадний ефекти від збільшення масштабу виробництва.

5. Поняття принципу рівності зважених граничних продуктів.

6. Теоретичні концепції підприємства; неокласична, інституціональна, підприємницька.

7. Динамічність зовнішнього середовища та його вплив на внутрішню динаміку виробництва.

8. Поняття: адаптивність, гнучкість та гомеостатичність виробничо-ринкової системи.

9. Доповнюваність, подільність, мобільність та інтенсивність використання факторів виробництва.

10. Види виробничих функцій: класична, неокласична, лінійно-обмежена, технологічні виробничі функції.

11. Еластичність масштабу та її зв’язок з еластичністю виробництва.

12. Мінімально ефективний розмір виробництва та структура ринку.

13. Обґрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: