ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Обчислення оберненої геодезичної задачі за допомогою мікрокалькулятора МК-61, МК-52.
Програма для рішення ОГЗ для МК-52:
Порядок розв’язання
1. Ввести Хвп, натиснути х®П 1, ввести Yвп, натиснути 2. Після зупинки: зчитати значення a, воно також зберігається 3. Натиснути П®х d, зчитати значення Д. Рішення ОГЗ за допомогою калькуляторів із вбудованими функціями перерахування полярних координат у прямокутні і навпаки здійснюється у такому порядку. 1. Увімкнути калькулятор. 2. Упевнитись, що калькулятор налаштований для роботи у градусній системі (не у радіанах і не у градах), – у верхній частині індикатора виведено DEG (а не RAD і не GRAD). 3. Ввести Хц, натиснути –, ввести Хвп, натиснути =, х®М. 4. Ввести Yц, натиснути –, ввести Yвп, натиснути =. 5. Натиснути b. 6. Натиснути MR, натиснути а. 7. Натиснути 2ndF, а; на дисплеї зчитати значення Д. 8. Натиснути b, ¸, 6, =, на дисплеї зчитати значення дирекційного кута a у поділках кутоміра (великі поділки відокремлені від малих комою), при отриманні від’ємного значення додати до нього 60: натиснути + 6 0 = зчитати за дисплеї значення a. Обчислення дальності при її визначенні за допомогою короткої бази роблять за формулою
Д= в / tg , (4.22)
Обчислення проводять у такому порядку:
Кількість цілих знаків у числі визначають виходячи з величини : - якщо встановлюють за шкалою tg логарифмічної лінійки (шкалою 1 обчислювача СТМ), то ; - якщо встановлювали за шкалою S і Т логарифмічної лінійки (шкалою 2 обчислювача СТМ), то . Приклад 1. Обчислити відстань АВ, якщо на одній із точок перпендикулярно до напрямку АВ відкладений допоміжний базис в = 45 м, кут = 1-27,3 АВ = 45 / tg1-27,3 = 336 м. Обчислення горизонтальної дальності по виміряній нахиленій дальності проводять за формулою , (4.23)
Розрахунки проводять у такому порядку:
Приклад 2. Обчислити горизонтальну відстань, якщо дальність нахилу = 4870 м, а кут місця = 1-85, м. Обробку результатів оберненої засічки по дирекційних кутах (рис.4.11), аналітичним методом проводять у такому порядку: - визначають прямокутні координати контурних точок (А і В) вирішенням зворотних геодезичних задач, обчислюють дирекційний кут і відстань ВА; - змінюють дирекційні кути і на 30-00 і обчислюють кути А і В:
А = - , В = - , (4.24) - обчислюють кут
= - , (4.25)
Рисунок 4.11 – Схема оберненої засічки за дирекційними кутами
- обчислюють відстані від контурних точок до точки, координати якої визначають за формулами
, , (4.26)
- вирішенням прямих геодезичних задач обчислюють координати точки Р стосовно точок А і В. Різниця в координатах не повинна перевищувати 20 м, якщо координати контурних точок взяті з каталогу (списку) координат геодезичних мереж, і 50 м, якщо координати визначались по карті масштабом не менше 1:50000. За кінцеві координати точки беруть середнє арифметичне значення, якщо різниці у координатах точки не перевищують допустимих значень.
4.6 Вибір орієнтирів і складання схем орієнтирів
Орієнтири призначають з метою забезпечення швидкої і надійної передачі (прийому) цілевказання і доповідей про розвідані цілі, а також визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості стосовно орієнтирів. Орієнтири вибирають справа наліво по рубежах від себе до противника. Кількість орієнтирів повинна бути невеликою, і кожному із них присвоюється свій номер. За орієнтири вибирають окремі місцеві предмети, що ясно спостерігаються, які противник не може знищити і стосовно яких легко передавати цілевказання. Усі орієнтири старшого начальника, які спостерігаються з даного спостережного пункту, є обов'язковими для підрозділів розвідки. Їх вносять у схему орієнтирів і за ними зберігаються номери, присвоєні старшим начальником. У ході наступу у міру просування вперед призначають нові орієнтири. В обороні орієнтири вибирають як перед переднім краєм, так і в глибині оборони своїх військ. За кожним орієнтиром визначають із спостережного пункту дирекційний кут та дальності і готують схему орієнтирів. Відстані до орієнтирів визначають за допомогою приладів, по карті або окомірно, кути визначають за допомогою приладів. Схема орієнтирів (рис.4.12) являє собою креслення вільного масштабу, на яке у перспективному вигляді наносять орієнтири в смузі (секторі) розвідки. При перенесенні схеми орієнтирів на чистий аркуш паперу наносять: - умовний знак спостережного пункту, з якого ведуть спостереження і підписують його координати; - лінію основного напрямку стрільби і біля кінця цієї лінії підписують дирекційний кут основного напрямку; - орієнтири із збереженням їх вигляду і відносного розміщення на місцевості (ближній – ближче, дальній – далі від точки СП) і біля кожного орієнтиру підписують умовну назву орієнтиру, його номер, дирекційний кут і відстань до нього в метрах; - напрямок (лінії) з точки спостережного пункту на орієнтир; при цьому прокреслена лінія повинна підходити до тієї точки орієнтиру, на яку наводилося перехрестя приладу при вимірюванні кутів. У заголовку схеми вказують, для якого спостережного пункту вона складена. Внизу схема підписується тим, хто її робив, і вказується дата відпрацювання.
Рисунок 4.12 – Схема орієнтирів
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|