В різних умовах обстановки

Умови розвідки вночі значно ускладнюються, тому поряд з використанням оптичних приладів спостереження застосовують електронно-оптичні прилади розвідки. В цей же час для виявлення і засічки цілі використовують освітлення місцевості освітлювальними снарядами та мінами, освітлювальними ракетами та освітлювальними авіаційними бомбами.

Для ведення розвідки вночі велику допомогу надає вивчення місцевості до настання темряви. Розвідники повинні знати на місцевості нічні орієнтири (місцеві предмети, помітні вночі за силуетами), чітко уявляти рельєф місцевості.

Під час підготовки спостережних пунктів до ведення розвідки в нічних умовах необхідно вдень:

- підготувати прилади спостереження і засоби освітлення до роботи вночі;

- вибрати і засікти видимі вночі орієнтири;

- виставити на віддалі не ближче 50 м від спостережного пункту один-два світлових орієнтири і визначити відліки по них (для контролю орієнтування приладів);

- виставити видимі вночі білі кілки в основному напрямку і в напрямку на 2-3 орієнтири;

- підготувати оптичні прилади для послаблення світлового імпульсу ядерного вибуху.

З настанням темного часу особовий склад за необхідності діє в спеціальних захисних окулярах, що захищають очі від дії квантових випромінювачів і ядерного вибуху; безпосередня охорона спостережних пунктів посилюється.

Визначення координат цілей, що виявляють себе спалахом і звуком пострілу, проводиться за допомогою кутомірного приладу й секундоміра, а також додатково організується спряжене спостереження і розгортають передові спостережні пункти.

Спостереження за противником вночі в умовах обмеженої видимості доповнюються підслуховуванням. У цих умовах від розвідників потрібне уміння вести розвідку на слух, тобто уловлювати і визначати джерело звуку, напрямок і приблизну відстань до нього і за цими даними встановлювати характер цілі та визначати характер дії противника.

Під час ведення розвідки на слух необхідно брати до уваги, що вночі різні шуми чутніше, ніж вдень, що за відсутності вітру чутність краще.

Приблизну відстань до цілі, яка проявляє себе звуком, а також її характер можна визначити за граничною чутністю. Вночі джерела звуку чутні на такому віддаленні від спостерігача:

- розмова –100-200 м;

- відривання окопів у ґрунті – 1000 м;

- відривання окопів вручну – 100 м;

- рух колони автомобілів по ґрунтовій дорозі – 500 м, по шосе – 1-2 км;

- рух артилерії по ґрунтовій дорозі – 1-2 км, по шосе – 1-3 км;

- рух танків та інших гусеничних машин по ґрунтовій дорозі – 2 км, по шосе – 3-4 км;

- стрільба з мінометів – 2-3 км;

- стрільба з автомата – до 4 км, з кулемета – 5-6 км, з гармат – до 15 км.

Під час організації розвідки у горах необхідно враховувати такі особливості:

- обмежені можливості для спостереження по фронту і в глибину внаслідок сильно пересіченого рельєфу місцевості;

- складність виявлення і засічки цілей, розташованих на обернених схилах і лощинах;

- необхідність приведення похилих відстаней у горизонтальні при вимірюванні їх далекоміром, а також визначення висот цілей (реперів) за допомогою приладів;

- складність проведення топогеодезичної прив'язки спостережних пунктів;

- складність пересування поза дорогами при переміщенні спостережних пунктів, а також використання командирських машин управління, РРП для ведення розвідки;

- метеорологічні умови, що різко змінюються (туман, серпанок), ускладнюють розвідку і засічку цілей.

Для кращого спостереження місцевості, особливо підступів до переднього краю, розгортають передові й бокові спостережні пункти, а також ешелонують спостережні пункти по висоті. У деяких випадках спостережні пункти можуть розташовуватися позаду вогневих позицій артилерії.

Під час вибору спостережних пунктів необхідно враховувати, що при наступі вверх по схилу спостереження краще вести зі схилів сусідніх висот (гір), а при спостереженні вниз по схилу - із схилів цих же висот.

Для забезпечення спостереження одних і тих же ділянок місцевості пункти спряженого спостереження вибирають, як правило, на одному рівні. Якщо це неможливо, то їх вибирають так, щоб різниця висот не перевищувала 1/5 довжини бази. Довжину бази, виміряну за допомогою далекоміра, приводять до горизонтальної.

Під час вибору спостережних пунктів враховують можливість утворення в горах обвалів, каменепадів, зсувів і снігових лавин.

Під час засічки цілей за допомогою далекоміра при кутах нахилу (місця цілі) більше 1-00 виміряну дальність приводять до горизонтальної. Горизонтальну дальність Дг вираховують за формулою

, (5.5)

де Дн – дальність, що виміряна за допомогою далекоміра;

– кут місця цілі,

або визначають поправку () на приведення відстані, виміряної далекоміром, до горизонту (додаток Г), а потім вираховують горизонтальну дальність за формулою

Дг = Дн - . (5.6)

Висоту цілей за допомогою приладів визначають у такому порядку:

- вимірюють дальність до цілі і за необхідності приводять її до горизонтальної;

- вимірюють кут місця цілі ;

- розраховують перевищення цілі (Δh_ц) стосовно спостережного пункту за формулою:

Δh_ц =Дг tg ; (5.7)

- вираховують висоту цілі

h_ц = h_сп + Δh_ц. . (5.8)

Під час організації розвідки у лісистій місцевості ускладнюються вибір і топогеодезична прив'язка спостережних пунктів, цілевказання, ведення розвідки противника і обслуговування стрільби артилерії.

Спостережні пункти вибирають ближче до переднього краю і розташовують, як правило, на високих деревах чи спеціально обладнаних вишках. Для засічки цілей широко застосовують далекоміри.

Під час ведення розвідки особливу увагу звертають на виявлення вогневих засобів на узліссі, а також на галявинах і просіках, які сприяють прихованому маневру живої сили та вогневих засобів противника.

Під час організації розвідки у пустелях необхідно враховувати можливість руху поза дорогою, складність маскування, орієнтування, вибору контурних точок при проведенні топогеодезичної прив'язки; різкі перепади температури протягом доби; необхідність запасу води та палива; погіршення умов спостереження за наявності вітру, що піднімає велику кількість піску та пилу.

Основні зусилля розвідки зосереджують вздовж доріг і у напрямках оазисів з населеними пунктами.

Оптична розвідка у пустелях найбільш ефективна при тихій погоді та у ранкові та вечірні години.

Під час високих температур повітря (більше 35°С) вимірювання відстаней за допомогою стереоскопічних далекомірів супроводжується великими помилками. В цих умовах додатково розгортають пункти спряженого спостереження.

Для квантових далекомірів при високих температурах створюють штучний температурний режим за допомогою чохлів і установки парасольок, що захищають далекоміри від прямих сонячних променів.

Під час організації розвідки у північних районах необхідно враховувати: важко доступний характер гірської і болотистої тундрової місцевості, обмежену кількість районів, пристосованих для розташування спостережних пунктів, суворий клімат із складними метрологічними умовами; полярні день та ніч; а також неможливість використання у північних широтах (В>65°) магнітної стрілки бусолі (теодоліта) для орієнтування приладів спостереження.

Під час переміщення спостережних пунктів необхідно передбачити розвідку маршрутів, звертаючи особливу увагу на глибину снігового покриву, товщу льоду на водних перешкодах, наявність об'їзних шляхів. Для пересування особового складу у зимових умовах широко використовують лижі.

Під час оборони морського узбережжя необхідно забезпечити значну дальність виявлення цілей. З цією метою для засічок цілей широко використовують пункти спряженого спостереження, які розгортають на базі 1000 - 2000 м, а інколи і більше. Це дозволяє засікати цілі і обслуговувати стрільбу артилерії з потрібною точністю на відстані до 20 км за умов аналітичної обробки результатів засічки.

Спостережні пункти розташовують так, щоб спостерігалися не тільки поверхня моря і підступи до узбережжя, а також найближча глибина оборони своїх військ, що дозволяє вести спостереження і обслуговування стрільби артилерії по противнику, що висадився.

На гористих ділянках узбережжя передбачається ярусне розташування спостережних пунктів.

У населених пунктах ведення оптичної розвідки ускладнене обмеженням секторів ведення розвідки і великою кількістю полів невидимості внаслідок наявності великої кількості різних будівель. Великі перешкоди для спостереження створюють дим від будівель, що горять, і пил, який піднімається від вибухів авіабомб, снарядів і мін.

Розвідку у населених пунктах організовують за напрямками дій військ. Взводу (відділенню) розвідки призначають напрямок розвідки.

Більшу частину спостережних пунктів розташовують у бойових порядках загальновійськових підрозділів. Частину спостережних пунктів розташовують на верхніх поверхах і дахах високих будівель, заводських трубах.

Найбільш вигідними місцями для розміщення спостережних пунктів є кутові будинки, з яких можна спостерігати вздовж вулиці. Зміна спостережних пунктів здійснюється частіше, при цьому відстань переміщення невелика (не більше 200-300 м), в таке місце, з якого можливе виконання бойового завдання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: