Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Електромагнітні контактори




 

Основними несправностями контакторів є: обриви і міжвиткове замикання включаючих котушок; ослаблення кріплення і розпаювання кабельних наконечників, знощування і обрив з’єднувальних шунтів; зворотнє видування електричної дуги (у контакторів КМВ, МК-3.10); зачіпання рухомих частин за стінки дугогасильних камер; злам ізоляційних планок основи; неодночасне відключення здвоєних контактів (МК-15-01, КВЦ); попадання сторонніх предметів під якір (МКП).

Всі електромагнітні контактори по конструкції, виконанню і кінематичній схемі дії схожі між собою і вимагають виконання приблизно однакового об'єму ремонту. Тому процес їх ремонту розглянемо на прикладі найпоширеніших контакторів МК-310 і МКП-23.

Перед розбиранням контактор МК-310 продувають стиснутим повітрям, знімають дугогасильну камеру і оглядають вузли і деталі з метою визначення об'єму ремонту.

Ріг дугогасильної системи очищають від оплавлень і кіптяви металевою щіткою або наждачним полотном. Профіль рогу перевіряють за шаблоном і при великих оплавленнях відновлюють газовим зварюванням. Контакти із незначним знощуванням очищають личним напилком і шліфують. Поверхні зіткнення контакту із рогом обробляють припоєм ПОС-40.

У дугогасильної котушки перевіряють відсутність пошкодження поверхневої ізоляції, надійність паяння кабельних наконечників, заміряють опір обмотки і опір ізоляції між обмоткою і полюсами, який повинен бути не менше 10 МОм. При заниженому опорі ізоляції котушку сушать в печі при температурі 100—110°С або замінюють ізоляційну втулку осердя. Переріз дроту і кількість витків дугогасильної котушки повинен відповідати значенню струму тривалого режиму. У разі невиконання цієї умови порушується магнітне видування дуги, що приводить до сильного обпалення дугогасильних рогів і контактів.

Перевіряють відсутність міжвиткового замикання у включаючої котушки. Котушки, що пройшли ремонт, просочують в лаці. Перед просоченням їх сушать в печі, після чого в гарячому стані занурюють в просочувальний лак і витримують до припинення виділення пухирців. Пошкоджене оплетення виводів відновлюють прогумованою липкою стрічкою і фарбують лаком.

Якір, магнітопровід, сердечник промивають від бруду і при необхідності оцинковують. Втулки із спрацюваними отворами в контактоутримувачі, якорі, розпресовують і встановлюють нові. Осі і вали очищають від бруду, окалини, підгарів, цинкують і перед установленням змащують. Діаметр осей і валів повинен відповідати технічним умовам.

Ізоляційні планки і панелі основи, важелі, стійки повинні мати чисту глянсову поверхню або бути пофарбовані емаллю ГФ-92-ХК. Невеликі прогари зачищають напилком і шліфують дрібним скляним папером. Ремонтоване місце промивають бензином і двічі покривають емаллю. Ізоляційні деталі з тріщинами замінюють.

Пружини знімають, промивають і перевіряють за основними розмірами. Пружини, що мають сліди іржі, оцинковують і потім витримують в печі при температурі 200°С протягом 1 год. для видалення з поверхневого шару водню. Крайні витки пружини повинні мати рівну горизонтальну площину. Пружини із тріщинами і ті, що не відповідають характеристиці, замінюють. Кабельний наконечник і дистанційна перегородка контактора повинні бути міцно стягнуті мідними трубками між стінками. Спрацювання паза кабельного наконечника наплавляють латунню Л62 і обробляють. Місця кріплення дротів, що підводять, лудять припоєм ПОС-40. Нерівності луди зачищають напилком. Блокувальний пристрій контакторів промивають і оглядають. Нерівності контактної поверхні запилюють надфілем. Срібні контакти, що мають товщину напайок менше 1 мм, перепаюють із застосуванням припою ПСР-45.

Дугогасильну камеру продувають стиснутим повітрям і розбирають. Перегородки, стінки очищають в дробоструйній установці.

Невеликі прогари ацеідових виробів зачищають і закладають епоксидним компаундом. Дугогасильні роги очищають від кіптяви і нагару і відновлюють за розмірами. Кембрикові прокладки полюсів камери, що мають надриви і прогари, замінюють. Ізоляційна планка повинна бути міцно приклепана до полюсів. Полюси оцинковують або фарбують асфальтовим лаком БТ-99. Внутрішню поверхню лабіринтово-щілистих камер очищають шкрябаннями. Сколювання ребер відновлюють сумішшю азбестового волокна і гіпсового порошку.

Після ремонту окремих вузлів і деталей контактор МК-310 збирають в зворотній розбиранню послідовності.

Перед регулюванням контакторів переконуються у відсутності заїдання якоря при переміщенні його між крайніми положеннями. Спеціальними шаблонами виміряють величину розхилу і провалу силових і блокувальних контактів. Розхил на контакторах МК-310, МК.-15-01 визначають по відстані між розімкненими контактами і регулюють шляхом зміни висоти упорного штифта якоря (наплавляють або обпилюють).

Провал а (рис. 7.23) контролюють між утримувачами рухомого контакту і кронштейном у включеному положенні апарата. Зазор а, рівний 6—7 мм, відповідає провалу 6—8 мм. Для контакторів КВЦ-2 кут відхилення хвостовика тримача рухомого контакту від упора, рівний 6—7°, відповідає провалу 5—6 мм.

 

Рис. 7.23 – Визначення провалу електромагнітного контактора МК-310:

1-нерухомий контакт; 2-рухомий контакт; 3-кронштейн; 4-утримувач

 

Динамометром, укріпленим за болт кріплення рухомого контакту, перевіряють початкове і кінцеве натиснення контактів, регулюють натиснення підбором контактних пружин.

Контактори із подвійною контактною системою (МК-15-01, КВЦ-2) повинні забезпечувати одночасне розмикання контактів. Максимальне відставання одного контакту від іншого при розмиканні не повинне перевищувати 0,5 мм. Встановивши контактор в робоче положення, перевіряють його спрацьовування. Напруга спрацьовування контакторів повинна бути в межах 20—30 В при напрузі в ланцюзі управління 50 В і 55—60 В при напрузі в ланцюзі управління 110 В. Якщо при відповідній напрузі контактор не включається, перевіряють наявність немагнітного штифта на хвостовику якоря, переконуються у відсутності магнітного залипання якоря, контролюють характеристику відключаючої пружини. Якщо при зниженні напруги до 2,5 В якір не відпадає, то перевіряють наявність під шайбою якоря мідної прокладки, яку встановлюють для створення немагнітного зазору між сердечником і якорем.

Оглядають положення якоря у включеному стані контактора. Зазор А (рис. 7.24) між якорем і кінцями полюса сердечника допустимий не більше 0,4 мм.

Рис. 7.24 – Положення якоря електромагнітного контактора:

а -правильне; б -неправильне

 

На контакторах МК-310, КМВ-104 перевіряють правильність видування електричної дуги. Для цього до силових вивідних затисків підводять постійну напругу, причому на контакторах із постійним магнітом (КМВ-104) дотримують полярність під'єднування дротів. При примусовому замиканні і розмиканні силових контактів дуга, що виникла при розриві контактів, повинна витягуватися в область дугогасильної камери. Видування дуги всередину контактора МК-310 указує на неправильне намотування обмотки дугогасильної котушки, а на контакторах КМВ-104 — на неправильну установку постійних магнітів. Північний полюс постійного магніту контактора повинен знаходитися з правої сторони, якщо встановити контактор камерою вгору і дивитися на нього з боку рухомого контакту. Для контролю торець постійного магніту, який вказує на північний полюс, фарбують в синій колір. У постійних магнітів контакторів КМВ-104 перевіряють намагніченість. Омметром визначають величину опору включаючої і дугогасильної котушок. Опір і діаметр обмотки дугогасильної котушки повинен задовольняти технічним даним.

Після установлення дугогасильної камери перевіряють зазор між рухомим контактом і внутрішньою бічною стінкою камери, який повинен бути не менше 1 мм. Полюси дугогасильних камер повинні щільно торкатися полюсів дугогасильних котушок контактора. Проводять вимір опору ізоляції дугогасильної камери. Опір ізоляції стінок дугогасильної камери, виміряний між дугогасильними рогами при надітій камері, повинен бути не менше 50 МОм. Контактор випробовують на електричну міцність ізоляції змінним струмом промислової частоти напругою 9500 В між силовим ланцюгом і корпусом, силовим ланцюгом і ланцюгом управління, розімкненими силовими контактами і напругою 1500 В між ланцюгом управління і корпусом протягом 1 хв..

Контактор МКП-23 розбирають, ацеідову панель очищають від старої фарби. Невеликі сколи запилюють напилком і фарбують. Панелі із тріщинами і пропаленнями замінюють. Нові панелі після обробки просочують в льняному нерафінованому маслі або в кремнійорганічній рідині ГКЖ-94 і фарбують сірою емаллю ГФ-92-ХС.

Сталеве ярмо промивають бензином і оглядають якість з'єднання нерухомого осердя із ярмом. При качанні виступаючу частину осердя розклепують. Шпильки кріплення контактора із зірваним різьбленням замінюють. Знову встановлені шпильки із внутрішньої сторони ярма розклепують. Важіль і утримувач контакту очищають в дробоструйній установці. Тріщини обробляють і заварюють газовим зварюванням. Придатний до установлення важіль і утримувач покривають оловом.

Ярмо із осердям, пересувний якір, регулювальний болт для поліпшення магнітних властивостей відпалюють, після чого оцинковують. У включаючої і утримуючої котушок не повинно бути порушення поверхневої ізоляції. Для відновлення ізоляції використовують просочений в льняному маслі електрокартон, який обмотують пеньковим шнуром. Наконечники вивідних кінців обмоток повинні мати високоякісне паяння і бути залуджені. Опір котушок повинен відповідати технічним даним. З’єднувальний шунт із обривом жил більше 10% перерізу замінюють. Наконечники шунта повинні мати чисту рівну контактну поверхню. Контакти із незначним спрацюванням обпилюють лічним напилком і шліфують скляним папером. Великі оплавлення і вироблення відновлюють наплавленням.

Після збірання контактора перевіряють величину розхилу, провалу і кінцевого натиснення контактів.

Рис. 7.25 – Схема регулювання контактора МКП-23

1-болт; 2-якір; 3-магнітна прокладка; 4-ярмо

 

Повітряний зазор А (рис. 7.25) між рухомим якорем 2 і ярмом 4 при розімкнених контактах повинен бути рівний 10,7—12 мм, розхил контактів 10— 14 мм, провал 4,5—6,5 мм. Провал контактів контролюють по повітряному зазору А, який у момент дотику контактів повинен бути в межах 2,5—4 мм. Динамометром заміряють кінцеве натиснення контактів, яке встановлюють в межах 1 — 1,8 кгс.

Для регулювання контактор встановлюють в пристосування і до затисків а і б від джерела постійного струму підводять з’єднувальні дроти. Переривник ланцюга ПП ставлять у вимкнене положення і регулятором РН встановлюють по вольтметру V напругу 40—45 В. У момент включення переривника ПП кидок струму досягає 25—30 А. Регулятором РН плавно знижують струм, контрольований амперметром А до величини включення контактора. При подальшому зниженні струму контролюють струм відключення. Залежно від призначення і типу контактора струм включення повинен відповідати межам, вказаним в технічних даних. Для зниження струму включення болт 1 вкручують, зменшуючи тим самим повітряний зазор Б між болтом і рухомим якорем, і, навпаки, для збільшення струму включення болт вивертають. Струм відключення регулюють зміною товщини немагнітної прокладки 3, встановленої на верхньому ярмі магнітопроводу. Після регулювання болт закріплюють гайкою і пломбують.

Огляд і ремонт без зняття із ЕРС При поточних ремонтах ПР-1, ПР-2 і ПР-3 у електромагнітних контакторів перевіряють надійність кріплення кабелів, контактів, з’єднувальних шунтів. Протирають від кіптяви і бруду ізоляційні стійки, тягу, важелі. Силові і блокувальні контакти запилюють від оплавлень лічним напилком. Внутрішні поверхні дугогасильних камер очищають від нагару і кіптяви наждачним полотном або шкрябаннями. Перевіряють справність шарнірних з'єднань. Контролюють величину розхилів, провалу, контактних натиснень і повітряних зазорів, щільність прилягання ущільнюючих пристроїв і наявність контрольних пломб.

Групові перемикачі

 

Основними несправностями перемикача є знощування і порушення профілю кулачкових шайб, ослаблення кріплення кронштейнів контакторних елементів на стрижнях, вироблення і оплавлення силових і блокувальних контактів, знощування внутрішніх поверхонь пневматичного приводу, тріщини і вигоряння стінок дугогасильних камер, заїдання кулачкового вала при перемиканнях із однієї позиції в іншу, знощування і перекіс зубчатої передачі, витік повітря в пневматичному приводі і повітропроводі.

Перед розбиранням груповий перемикач продувають стиснутим повітрям і піддають зовнішньому огляду. З метою визначення об'єму ремонту перевіряють роботу групових перемикачів під напругою. При цьому особливу увагу звертають на правильність розгортки (діаграми замикань) контакторних елементів кулачкового вала по позиціях і фіксованих положеннях. Після перевірки апарати розбирають.

Раму групових перемикачів очищають від бруду і старої фарби шкрябаннями або металевими щітками. Знайдені тріщини в бічних стінках або зварних швах обробляють і заварюють. Місця, що мають погнутості і вм'ятини, підігрівають газовим пальником і виправляють. Отвори із спрацьованим або зірваним різьбленням заварюють, розсвердлюють і нарізують різьблення. Спрацьовані отвори під підшипник вала і блокувального барабана наплавляють, потім розточують або запресовують втулки.

Рис. 7.26 – Пневматичний привід групового перемикача:

1-циліндр; 2-шкіряна манжета; 3-поршень; 4-шайба; 5-рейка приводу; 6-направляюча; 7-пружинна шайба; 8-паронітова прокладка

 

Пневматичний привід розбирають, всі деталі промивають гасом і оглядають. Знайдені риски на внутрішній поверхні циліндра 1 (рис. 7.26) усувають шліфовкою. Невеликі риски на робочих поверхнях циліндра допускаються, якщо немає витоків повітря при тиску 7 кгс/см2. Спрацьованя циліндра понад 0,3 мм відновлюють хромуванням. Овальність і конусність циліндра допускаються до 0,5 мм. Поршні 3, що мають на зовнішній поверхні риски, шліфують, а із зношенням більше 0,3 мм відновлюють наплавленням, обточують і шліфують до креслярських розмірів. Зношені упорні поверхні направляючої 6 і рейки 5 приводу наплавляють і обробляють. Зубоміром визначають зношення зубів рейки і шестерень. Непридатні шкіряні манжети 2, а також пружинні шайби 7 поршня, що мають тріщини і злами пелюсток, замінюють. Гумові манжети при ремонті замінюють. Потріскану паронітову прокладку 8 і деформовану шайбу 4 замінюють.

Профіль зірки приводу силового контролера КСП-1 електропоїздів ЭР1, ЭР2 перевіряють спеціальним шаблоном. Зношені місця наплавляють і обробляють. Радіальний люфт ролика штока не повинен перевищувати 0,5 мм.

Перед установленням поршня робочу поверхню циліндра змащують тонким шаром мастила ЦИАТИМ-201. Герметичність приводу перевіряють по величині витікання стиснутого повітря із резервуару місткістю 1 л за допомогою спеціального пристосування (рис. 7.27). Для перевірки витоку встановлюють початковий тиск стиснутого повітря в резервуарі 0,65 МПа (6,5 кГс/см2). Кінцевий тиск повітря в резервуарі і приводі через 10 хв. після початку перевірки повинен бути не менше 0,6 МПа (6 кгс/см2). Допускається перевірка витікання омилюванням аналогічно перевірці приводів електропневматичних контакторів. Витікання в кришках ліквідовують шляхом заміни паронітових прокладок, а по штоку — зміною мідної шайби.

Рис. 7.27 – Схема пристосування для перевірки щільності приводів:

1-привід; 2-манометр; 3-резервуар; 4-кран

 

Редуктор головного контролера ЕКГ-8 електровозів змінного струму розбирають. Всі деталі промивають гасом. Знайдені тріщини в корпусі редуктора обробляють і заварюють. Після ремонту в корпус заливають гас і перевіряють відсутність витоків. Зношені посадочні місця валів під підшипники і шестерні відновлюють хромуванням або наплавляють із подальшим обточуванням. Різьблення черв'яка не повинне мати відколів і тріщин. Мальтійські хрести із сколами і тріщинами замінюють. Вироблення в пазах хреста менше 0,3 мм усувають шліфовкою. Прилеглі поверхні хреста і вала перевіряють калібрами. Мальтійський хрест, шестерню диска, черв'ячне колесо встановлюють на вал із натягом після попереднього їх нагріву до 110 — 120°С.

Після збирання редуктора заміряють осьові люфти валів, які повинні бути в межах 0,2—0,5 мм. Бічні зазори в зубчатих зчепленнях встановлюють в межах 0,17—0,36 мм.

Кулачковий вал розбирають, якщо необхідно замінити шайби, що лопнули, сколені, зношені, або виправити вал. Індикатором на токарному верстаті перевіряють прямолінійність вала. Прогинання вала більше 1 мм усувають або натисненням супорта, або додатковим обточуванням шайб по діаметру.

Профілі кулачкових шайб перевіряють шаблонами. Діаметр шайб повинен відповідати нормам допусків і зношування. Профіль замінюваної шайби силових контролерів КСП заздалегідь обробляють за шаблоном. Остаточну обробку профілю проводять після збирання апарата при підгонці діаграми замикань.

Зношені шийки вала і зім'яті місця відновлюють наплавленням із подальшою обробкою. Радіальні зазори в кулькових підшипниках вала допускаються не більше 0,2 мм.

Профіль зуба шестерні вала перевіряють зубоміром. Змонтовані на валу шестерні і кулачкові шайби повинні мати нульову відмітку. Установлення і розташування їх на валу перевіряють спеціальним шаблоном. Для отримання потрібних розмірів між кулачковими шайбами встановлюють прокладки, виготовлені із електрокартону.

Блокувальний барабан, знятий з перемикачів ПКГ-4, ПКГ-6, очищають від старого лака шкрябаннями і зачищають скляним папером. Зношені мідні і фіброві сегменти знімають з барабана. Спрацювання в мідних сегментах відновлюють наплавленням. Розроблені отвори під шурупи кріплення закладають дерев'яними пробками, які ставлять на емаль 1201. Головки шурупів, сегменти, що кріплять, утоплюють по відношенню до поверхні сегментів на глибину 0,25—0,75 мм. Поверхня у мідних сегментів (рис. 7.28) повинна бути вищою, ніж у фібрових, на 0,75—1 мм.

 

Рис. 7.28 – Положення блокувального пальця на барабані

1,2-фібровий і мідний сегменти; 3-блокувальний палець; 4-барабан

 

На набігаючому схилі сегмента знімається фаска, яка запобігає зламу блокувального пальця.

Поверхню мідних сегментів шліфують, а відкриті місця барабана двічі фарбують емаллю ГФ-92-ХК. Зношені шийки вала блокувального барабана відновлюють наплавленням із подальшою обробкою і шліфовкою. Радіальний зазор між шийкою вала і підшипником не повинен перевищувати 0,1 мм.

Ізоляційну колодку пальцеутримувача промивають бензином. Колодки із тріщинами, прожогами і ослабленими в запресовці гайками замінюють. Колодки повинні мати гладку поліровану зовнішню поверхню. Незначне вироблення блокувальних пальців зачищають лічним напилком і шліфують. Пальці із зношування більше 0,25 мм, тріщинами, втратою пружності замінюють. Лінія контакту блокувального пальця із мідним сегментом повинна бути не менше 75% ширини контакту, а контактне натиснення Р — в межах 1—2,5 кгс.

Контакторні елементи групових перемикачів промивають бензином і оглядають. До нерухомого кронштейна із дугогасильним рогом, важеля рухомого контакту, ізоляційного стрижня контакторного елемента групових перемикачів ПКГ-4, ПКГ-6 пред'являються такі ж вимоги, як і до аналогічних деталей електропневматичних контакторів типу ПК.

Зношування важеля рухомого контакту визначають шляхом накладення профільного шаблона і відновлюють наплавленням латунню до необхідного профілю.

Радіальний зазор в кулькових підшипниках не повинен перевищувати 0,2 мм. Вісь підшипників повинна міцно сидіти в отворах важеля і бути розклепана.

У контакторів головного контролера ЕКГ-8 лічним напилком зачищають спрацювання в напайках головних і розривних контактів. При товщині напайки головного контакту менше 1,2 мм пластину замінюють. Напайки виготовляють із металокерамічної пластини СІК-15М і припаюють до важеля припоєм ПСР-25. Гумові втулки силових контактів із тріщинами, надривами замінюють. Гнучкі шунти із обривом, оплавленням і зменшенням перерізу жил більше 10% замінюють. Ізоляційні боковини із невеликим підгаром очищають скляним папером і полірують.

Перевіряють характеристики пружин розривного контакту і включаючої. Після збирання контакторів провал розривних контактів контролюють по розхилу головних контактів у момент дотику розривних. Цей розхил встановлюють в межах 8 — 10 мм. Контакторні елементи силових контролерів електропоїздів знімають з напрямної рейки і розбирають. Ізолятори основи промивають бензином. Незначні підгари на поверхні зачищають скляним папером і шліфують, потім полірують або покривають безбарвним лаком. Ізолятори з тріщинами, відколами, прожогами і ослабленою запресуванням різьбової втулки замінюють.

Бронзові утримувачі контактів очищають в дробоструйній установці. Тріщини і спрацьоване різьблення заварюють і відновлюють. Сталеві рухомі важелі із виробленням отворів більше 0,2 мм відновлюють електронаплавленням або постановкою вала більшого діаметра. Вали контактора, що мають спрацювання по діаметру більше 0,18 мм, замінюють. Сталеві боковини і кріпильні деталі контактора оцинковують. Пружини контактора замінюють, якщо характеристика їх відхиляється від норми більш ніж на ±8%. Голчаті підшипники промивають в гасі. Зношені голки замінюють. Контакти з виробленням робочої поверхні більше 2 мм наплавляють або замінюють.

Перевірка і контрольні випробування. Після збирання групові перемикачі і контролери піддають перевірці і контрольним випробуванням. Перевіряють відсутність додаткового тертя або заїдання при ручному переведення кулачкового вала із однієї позиції в іншу або із одного положення в інше. Контролюють відсутність заїдання рухомого важеля при включенні і відключенні контактора. Визначають послідовність і тривалість замикання силових і блокувальних контактів згідно діаграмі замикань.

Діаграма показує кути повороту вала і відповідне положення контакторних елементів.

Для перевірки розгортки на кінець кулачкового вала встановлюють диск, розбитий на градуси (лімб), а стрілку покажчика градусів суміщають із нульовою відміткою лімба. Повертаючи вал вручну, визначають його кути повороту. Відхилення розгортки контакторних елементів від значень, вказаних в технічних вимогах, не повинні перевищувати ±2°. На кожному фіксованому положенні контакторні елементи повинні бути повністю включені або вимкнені. Наприклад, ролик відключеного контакторного елемента на фіксованій позиції кулачкового вала силового контролера КСП повинен знаходитися на відстані не менше 3 мм від профільної поверхні (рисунок 7.29, а), а ролик включеного контактора не повинен упиратися в поверхню профілю схилу шайби і повинен розташовуватись від схилу на відстані не менше 1 мм (рис. 7.29, б).

Рис. 7.29 –Розташування ролика контакторного елемента на фіксованій позиції вала

 

Розхил і провал у контакторних елементів ПКХ-4, ПКХ-6 визначають тим же методом, що і у електропневматичних контакторів. Провал контакторних елементів КСП визначають по різниці довжини притираючої пружини при розімкнених і замкнутих контактах. Стиснення притираючої пружини, рівне 7— 9,5 мм, відповідає провалу 8—10,5 мм. Початкове і кінцеве натиснення силових і блокувальних контактів заміряють динамометром, закріпленим за болт рухомого контакту.

Перевіряють дію групових перемикачів при тиску повітря 3,5 кгс/см2 в пневматичному приводі або напрузі 35 В при електричному приводі. Заміряють час хронометричного обертання кулачкового вала від першої до останньої позиції при номінальному значенні стисненого повітря або напрузі ланцюга управління. На головних контролерах ЕКГ-8 перевіряють момент спрацьовування граничної муфти. Для цього контролер встановлюють посередині позиції. Шестерню вала першого шестипазового хреста стопорять. На місце рукоятки ручного приводу встановлюють важіль (рис. 7.30) із плечем 100 мм і обертають вал, прикладаючи зусилля через динамометр. Зусилля, при якому муфта починає спрацьовувати, повинне бути в межах 25—30 кгс. В ланцюгах електричного приводу виміряють опір котушок електропневматичних вентилів, додаткових резисторів і електричну міцність ізоляції.

 

Рис. 7.30 – Перевірка моменту спрацювання граничної муфти приводу ЕКГ-8

 

Огляд і ремонт без зняття із ЕРС. При технічних оглядах і поточних ремонтах ПР-1, ПР-2 і ПР-3 перевіряють надійність кріплення деталей і вузлів апарата, високовольтних контактів, сполучних шин, кабельних наконечників. Контролюють відсутність заїдання в шарнірних з'єднаннях контакторних елементів шляхом повільного включення і виключення елементів від руки. Шаблонами визначають величину розхилу і провалу контактів. Виміряють початкове і кінцеве натиснення контактів. Перевіряють міцність установлення кулачкових і дистанційних шайб на валу і переконуються в правильності розгортки контакторних елементів. Проводять перевірку чіткості перемикання кулачкового вала з однієї позиції на іншу або із одного положення в інше. Знімають дугогасильні камери і очищають внутрішні поверхні від кіптяви і нагару. Перевіряють дію апарата при номінальних і мінімальних значеннях напруги і стисненого повітря. При необхідності усувають витікання стисненого повітря.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных