Неінвазивні кардіологічні дослідження

Хоча існує багато методів неінвазивних досліджень, які використовуються для підтвердження діагнозу стабільної ІХС, оптимальне застосування наявних ресурсів потребує попереднього визначення показника претестової імовірності захворювання, що базується на простих клінічних даних. Після встановлення діагнозу ІХС подальша курація хворого значною мірою залежить від тяжкості симптомів, ризику кардіоваскулярних ускладнень і побажань самого пацієнта. Йдеться про вибір між виключно медикаментозною терапією чи реваскуляризацією, з відповідним визначенням типу останньої. Існує усього кілька рандомізованих досліджень, які оцінювали результати діагностичних тестів, тому їх класифікація за рівнем доказовості базується на даних нерандомізованих досліджень і мета-аналізах цих же досліджень.

Базові дослідження

Перед проведенням будь-якого тестування необхідно оцінити загальний статус пацієнта, наявність супутніх захворювань і провести опитування щодо якості життя (наприклад, за анкетою «QoL»). Якщо попередня оцінка стану здоров’я пацієнта робить перспективу реваскуляризації малоімовірною, подальше обстеження хворого доцільно скоротити до клінічно необхідного мінімуму, при цьому потрібно призначити відповідну терапію, з можливим пробним призначенням антиангінальних препаратів, навіть якщо діагноз стабільної ІХС не повністю підтверджений.

Базове (першої лінії) дослідження пацієнтів з підозрою на стабільну ІХС включає загальний та біохімічний аналізи крові (таблиця 6), ЕКГ у стані спокою (таблиця 8), можливо – амбулаторне моніторування ЕКГ (якщо є вірогідність, що клінічна симптоматика обумовлена пароксизмальними порушеннями ритму) (таблиця 10), ЕхоКГ у стані спокою (таблиця 9), у вибраних хворих – рентгенографія грудної клітини (таблиця 11). Таке дослідження може проводитись амбулаторно.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: