Витрати готелю, їх види

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 764 затверджено «Основні положення щодо складу витрат виробництва (обігу) та формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України», на підставі яких встановлюється перелік статей витрат, що включаються до собівартості продукції (послуг), їх склад і методи розподілу за видами робіт і послуг.

Згідно з цією постановою та враховуючи особливості діяльності готелів, рекомендується враховувати витрати, що відносяться на собівартість готельних послуг, за наступними статтями витрат:

Стаття «Транспортні витрати» містить транспортні витрати на перевезення всіма видами транспорту, вантаження та розвантаження сировини та інших товарно-матеріальних цінностей. Сюди ж відноситься й вартість використання власного транспорту з виробничими цілями та залученого транспорту автотранспортних підприємств. Транспортні витрати на перевезення, вантаження та розвантаження основних фондів на витратах обігу не відображаються тому, що відносяться на зростання вартості основних фондів. Саме ця стаття свідчить про те, наскільки складно розділити транспортні витрати готельного комплексу між готелем і рестораном.

Стаття «Витрати на оплату праці» відображає витрати на оплату праці основного та виробничого персоналу, безпосередньо зайнятого обслуговуванням проживаючих у готелі, а також працівників, які займаються основною діяльністю, але не перебувають у штаті підприємства.

До складу витрат на оплату праці включаються:

- виплати заробітної плати, нараховані згідно з тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками;

- усі види надбавок і доплат (за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування та ін.);

- премії за виробничі результати;

- вартість безплатного форменого одягу, що залишається в особистому постійному користуванні;

- оплата чергових щорічних відпусток, навчальних відпусток;

- оплата за роботу у вихідні дні та святкові дні, у понаднормовий час;

- оплата робіт за трудовою угодою;

- різниця між окладами, що виплачуються за тимчасове заступництво;

- інші виплати, що включаються до фонду оплати праці (за винятком витрат на оплату праці, що фінансується за рахунок доходів, що залишаються у розпорядженні підприємства).

Стаття «Відрахування на державне соціальне страхування» включає відрахування за встановленими нормами на державне соціальне страхування та до пенсійного фонду (37% від фонду оплати праці), до державного фонду сприяння зайнятості населення (3% від фонду споживання) та на фінансування ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (12% від фонду оплати праці).

Стаття «Амортизація основних фондів» включає суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення, визначену згідно з балансовою вартістю основних виробничих фондів і затверджених у встановленому порядку норм, включаючи й прискорену амортизацію їх активної частини. З метою прискорення оновлення активної частини фондів Мінфін, Мінекономіки дозволяють підвищувати норми амортизаційних відрахувань, але не більше, ніж у 2 рази. При цьому, на машини, обладнання та транспортні засоби нарахування амортизації припиняється після закінчення нормативного терміну їх служби за умови повного перенесення всієї їх вартості на витрати виробництва й обігу.

Підприємства, що здійснюють свою діяльність на умовах оренди, у статті «Амортизація основних фондів» відображають амортизаційні відрахування на повне відновлення як власних, так і орендованих основних фондів.

Стаття «Витрати на оренду та утримання будівель, споруд та інвентарю» включає витрати на опалення, освітлення, водопостачання; утримання в чистоті приміщень і прилеглої території; придбання миючих засобів, квітів тощо; обслуговування обладнання, ліфтів та ін.

До цієї статті відносяться також витрати на охорону праці в розмірі 1 % відрахувань від доходів. Крім того, тут же враховуються витрати на сплату податку за спеціальне використання прісної води за затвердженими розцінками згідно постанови Кабінету Міністрів України № 75 від 9.02.1994 р.

Характерною особливістю статті «Знос санітарного та спеціального одягу, малоцінного інвентарю, посуду» є те, що знос за малоцінними та швидкозношуваними предметами нараховується у розмірі 50% їх вартості під час передачі зі складу в експлуатацію й ренту 50% вартості після списання за непридатністю.

Стаття «Інші прямі витрати» у складі собівартості послуг включає: платежі з обов’язкового страхування майна підприємства; плата за відсотками за короткотерміновими кредитами банків; витрати на виробничі відрядження; оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, поштово-телег­рафні та інші витрати; витрати на прання білизни та спецодягу; витрати на рекламу; інші витрати, що включаються до собівартості послуг, але не відносяться до раніше перерахованих елементів.

Нині підприємства готельного господарства створюють резерв коштів (ремонтний фонд) для забезпечення рівномірного включення витрат на проведення всіх видів ремонту основних виробничих фондів до собівартості послуг у складі статті «Інші прямі витрати».

Витрати, пов’язані з управлінням підприємством, як правило, відображаються в комплексній статті «Загальногосподарські витрати»: витрати на оплату праці та соціальне страхування адміністративно-технічного персоналу; витрати на утримання й обслуговування технічних засобів управління (обчислювальних центрів, вузлів зв’язку, засобів сигналізації та ін.); оплата інформаційних і аудиторських послуг; представницькі витрати, пов’язані з діяльністю підприємства, витрати на проведення офіційних прийомів іноземних представників та ін.

Правильна класифікація витрат та їх облік мають суттєве значення для аналізу планування собівартості послуг, виявлення джерел економії, а також для ув’язки собівартості з іншими розділами експлуатаційно-фінансового плану.

Нормування витрат

Норми витрат повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва на рівні підприємства. Диференціація норм по конкретних чи технологіях видам споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих і галузевих методик.

Нормування кожного виду витрат в готелі повинне забезпечуватися відповідними підрозділами (службами) у залежності від специфіки витрат.

Для розробки норм витрат на кожнім підприємстві повинні створюватися комісії, до складу яких входять фахівці відповідних відділів, служб і підрозділів підприємств.

Норми витрат ресурсів затверджуються на одиницю наданих послуг (ліжко-доба) установленої якості.

Норми витрат ресурсів на одні ліжко-діб визначаються як наскрізні показники. Тобто включають усі витрати даного виду, що виникають протягом повного технологічного циклу виробництва послуги основними, а також допоміжними службами підприємства.

Для розробки норм і нормативів і аналізу фактичних витрат використовується збалансована система взаємозалежних показників, що відбивають кількісну відповідність між розміром номерного фонду готелю (по окремих видах витрат — між розміром реалізованої ліжко-доби) і використанням усіх видів ресурсів.

Абсолютний розмір окремих витрат на обслуговування номерного фонду готелю, як правило, повинний бути дорівнює сумі використаних у виробництві ресурсів за даними збалансованої системи показників.

Відповідно до діючого нормативній базі норми витрат можна розділити: по об’єктах використання – на експлуатаційні і простою; по ступені агрегації – на індивідуальні і загальні; по складу витрат — на технологічні і загально виробничі, по періоду дії — на річні, квартальні (місячні) і сезонні.

Натуральні одиниці виміру норм витрат вибираються відповідно до видів витрат, а також прийнятої на підприємстві системою їхнього обліку й аналізу.

Нормування виробничих витрат матеріальних і трудових ресурсів готелем здійснюється з метою їхнього раціонального використання й економії і є основою для матеріального заохочення економії ресурсів і фінансової відповідальності за їхнє нераціональне використання, а також підтвердження правомірності даних витрат при здійсненні податкового обліку діяльності підприємства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: