Фактори, що визначають рівень тарифів

У більшості країн оплата за проживання стягується подобово, для чого в готелях встановлюється єдина розрахункова година, різна в готелях різних країн і навіть в окремих конкретних готелях. У більшості випадків – це 12-та година дня. В Україні Правила користування готелями теж рекомендують вважати єдиною розрахунковою годиною 12-ту годину дня, але залишають це на розсуд адміністрації готелю, дозволяючи застосовувати також погодинну оплату в разі потреби. Доцільним в комплексах, санаторіях та готелях є встановлення різних годин дня (найкраще 8 год. ранку) для розрахунків і поселення гостей.

Оплата за проживання здійснюється по тарифах, встановлених готелем на базі розрахунків його комерційної служби. Основним є базовий тариф – так званий «тариф стійки» (Rack Rate), який представляє повну вартість номеру без знижок і використовується для розрахунків з усіма пересічними клієнтами. Але готелі використовують також спеціальні тарифи, які визначають їх цінову політику. Перелік таких тарифів може бути досить різноманітним:

- агентські тарифи – пропонуються для турфірм, які активно користуються послугами готелю і сприяють його завантаженню;

- сезонні й святкові тарифи – використовуються для залучення клієнтів у несезонний період, міжсезоння або у святкові дні, коли їх приплив до готелю значно зменшується;

- тарифи для постійних клієнтів, які часто користуються послугами готелю – у деяких готелях пропонуються на бонусній накопичувальній основі;

- тарифи для довготривалого проживання – подобова плата зменшується, коли термін проживання клієнта перевищує певну кількість днів;

- тарифи для дітей як правило, складають половину вартості проживання дорослої людини; дитячий вік у більшості країн визначається готельними правилами у межах 12 років. За проживання дитини до 2 років (Enfant) оплата на стягується; так само і для дитини до 12 років (Child), а в українських правилах до 5 років за умови, що їй не надається окремого ліжка;

- тарифи для пільгових категорій клієнтів та інші види тарифів, зі знижками на розсуд адміністрації конкретного готелю.

У готелях України раніше застосовували різні види тарифів для громадян України (найнижчі), громадян держав СНД (дещо вищі) та інших зарубіжних країн (найвищі), що викликало різке незадоволення останніх. З 2002 р. цю практику було відмінено на державному рівні.

До 2004 р. в Україні існував готельний збір. Він стягувався на користь міського бюджету у розмірах, що не перевищують 10 % ціни номера за добу (Декрет Кабміну України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.03 p.), але його конкретний розмір у встановлених межах визначався місцевою владою. Готельний збір існує і тепер у низці країн, його розмір, як правило, не перевищує 5-10 % за умови одноразової сплати зазначеної суми при поселенні гостя. У деяких країнах його розмір залежить від класу готелю. В Україні такий збір спочатку стягувався у розмірі 10 % від вартості кожного дня проживання, пізніше у деяких містах його почали варіювати у залежності від категорійності готелю. Все це значно підвищувало вартість проживання та не було економічно вигідно для готелів. Після розгляду на державному рівні різних варіантів зменшення готельного збору його було повністю скасовано. (Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 березня 2003 p. № 641-IV // www. uapravo.net). В результаті готелі економічно виграли, хоча на цінах за проживання це позначилося мало, оскільки вони диктуються кон’юнктурою ринку, але міський бюджет втратив значну частку надходжень, тому питання запроваджувати чи не запроваджувати готельний збір у майбутньому залишається дискусійним.

Гнучка цінова політика дозволяє готелю забезпечувати максимально повну завантаженість й високі фінансові результати діяльності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: