Методичні вказівки по вивченню теми. Підготовка до першого семінару пов'язана з певними труднощами методичного характеру

Підготовка до першого семінару пов'язана з певними труднощами методичного характеру. Зміст першого семінару в деякій мірі передбачає подальший матеріал даного курсу, тому при підготовки до нього необхідно чітко позначити ті положення, які в подальшому доповнюватимуться і уточнюватимуться.

Пропонується такий план підготовки до семінарського заняття:

1. "Етика і естетика" як навчальна дисципліна: предмет, основні завдання. Значення етичних та естетичних знань і вмінь у контексті професійної діяльності юриста.

2. Мораль як форма суспільної регуляції. Взаємозв’язок моралі зі звичаями, традиціями, правом.

3. Соціальні функції та структура моралі.

4. Моральні проблеми професійної діяльності працівників правоохоронних органів.

При розкритті першого питання треба враховувати, що етика та естетика – це складові частини філософського знання, отже предметом їх дослідження є людина в різноманітті її соціальних відношень, саме моральних та естетичних. Сферою етичного дослідження є мораль, її сутність, головні закономірності історичного розвитку та функціонування моралі у суспільстві. Основними питаннями, до яких звертається етика, є наступні: - Що таке добро і зло? – У чому полягає обов'язок людини перед іншими людьми та перед самим собою? – Що таке щастя та які шляхи до щастя є морально виправданими? – У чому полягає сенс життя? Що таке свобода та чи можна бути повністю вільним в сучасному світі? - та ін.

Естетика як філософська дисципліна досліджує сутність та особливості естетичного відношення людини до дійсності. Це наука про чуттєвий світ людини, чуттєве пізнання, можливості людини сприймати та оцінювати естетичні явища в мистецтві, житті та природі. Питання, до яких звертається естетика, це питання про сутність прекрасного та потворного, піднесеного та низького, героїчного та трагічного; суб’єктивні та об’єктивні чинники розвитку мистецтва, про специфіку художньої творчості, її внутрішні закони тощо.

Аналізуючи значення дисципліни в контексті професійної діяльності юриста, доцільно підготувати приклади (з практики та художніх творів), які підтверджують важливість оволодіння основами етичних та естетичних знань майбутніми правоохоронцями, тобто такі, в яких моральні та естетичні якості стають вирішальними регуляторами поведінки в критичних ситуаціях під час виконання службових обов'язків, за службовими межами.

Опрацювання другого питання передбачає застосування історичного методу до аналізу моралі, як регулятора суспільних відносин. Сфери діяльності, які різними способами регулюють інтереси людей (економіка, політика, мораль, право, мистецтво, релігія) виокремлюються в історичному розвитку суспільства поступово. На ранніх етапах всі регулятори мали цілісний характер, але в історичному процесі вони набули відносно самостійного і незалежного характеру, тобто виділилися в окремі сфери соціального регулювання, такі як мораль, релігія, право, економіка, мистецтво, та ін. Треба виділити, що с оціальні регулятори – це суспільні форми запобігання руйнуванню соціуму через вирівнювання інтересів людей, які виникли з практично-раціональної необхідності підтримки успішного функціонування спільноти.

Отже, мораль як соціальний регулятор виокремлюється в історичному процесі на певному ступені логічного саморозвитку суспільства. Необхідно зосередитись на визначенні поняття моралі. Мораль (від латинського moralis - етичний; mores - вдачі) є одним із способів нормативного регулювання поведінки людини, особливою формою суспільної свідомості і видом суспільних відносин. Мораль є системою принципів і норм, що визначають характер відносин між людьми відповідно до прийнятих в даному суспільстві понять про добро і зло, справедливе і несправедливе, гідне і негідне. Дотримання вимог моралі забезпечується силою духовної дії, громадською думкою, внутрішнім переконанням, совістю людини.

Особливістю моралі є те, що вона регулює поведінку і свідомість людей у всіх сферах життя (виробнича діяльність, побут, сімейні, міжособові і інші відносини). Мораль розповсюджується також на міжгрупові і міждержавні відносини.

Для розуміння сутності моралі необхідно розглянути її структурні елементи. У структурі моралі прийнято розрізняти моральні норми, моральні принципи, моральні ідеали, моральні критерії та ін.

Моральні норми – це соціальні норми, що регулюють поведінку людини в суспільстві, її відношення до інших людей, до суспільства і до себе. Їх виконання забезпечується силою громадської думки, внутрішнім переконанням на основі прийнятих в даному суспільстві уявлень про добро і зло, справедливість і несправедливість, чесноту і порок, належне і засуджуване.

Моральні норми визначають зміст поведінки, то, як прийнято поступати в певній ситуації, тобто властиві даному суспільству, соціальній групі моральні риси. Вони відрізняються від інших норм, що діють в суспільстві і виконують регулятивні функції (економічних, політичних, релігійних, правових, естетичних) за способом регулювання вчинків людей. Доцільно зіставити способи морального та правового регулювання. Способом морального регулювання, як наголошувалося, є громадська думка, загальноприйняті звичаї, індивідуальна свідомість. Способом правого регулювання є правовий акт, що створюється державною владою. Якщо норми права мають офіційно-обов'язковий характер, а їх виконання забезпечується органами державної влади, то норми моралі неінституалізовані та підтримуються виключно силою громадської думки, внутрішніми переконаннями і совістю людей. Мораль завжди пов'язана з добровільним виконанням вимог і розпоряджень на основі власного вільного вибору автономної особи. Свобода є основною умовою етичного вчинку.

Моральні принципи – одна з форм вираження моральних вимог, що в найбільш загальному вигляді розкриває зміст моральності, яка існує в тому або іншому суспільстві. Вони виражають основоположні вимоги, що стосуються моральної суті людини, характеру взаємин між людьми, визначають загальний напрям діяльності людини і лежать в основі його поведінки. Якщо моральна норма наказує, які конкретно вчинки повинна здійснювати людина, як поводитися в типових ситуаціях, то моральний принцип дає людині загальний напрям діяльності. До моральних принципів належать найбільш загальні, такі як гуманізм – визнання людини найвищою цінністю, альтруїзм - безкорисливе служіння ближньому, милосердя - жаліслива любов, колективізм - свідоме прагнення сприяти загальному благу.

Моральні ідеали – поняття моральної свідомості, в яких етичні вимоги, що пред'являються до людей, виражаються у вигляді образу морально довершеної особи, уявлення про людину, що утілила в собі найбільш високі моральні якості.

Всебічно зрозуміти сутність моралі дозволить функціональний підхід. Отже, серед головних соціальних функцій моралі треба визначити наступні: регулятивна, світоглядна, виховна.

Регулятивна – визначає мораль в якості регулятора суспільних відносин.

Світоглядна – визначає мораль як частину поглядів, принципів, переконань особи і суспільства на зміст і характер моральних відносин. Мораль в контексті світоглядної функції є своєрідною «системою координат» особи, що визначає межі добра і зла.

В ході вивчення питання функцій моралі треба критично проаналізувати стан моральності в сучасній культурі, необхідно звернути увагу на певні трансформації морального світогляду сучасної людини. Так, домінування в сучасній культурі принципу толерантності (терпимості), його спотворене трактування розповсюджується і на усілякі види аморальних вчинків, моральних збочень і потворностей, часто виявляється в моральній байдужості і відсутності моральних оцінок. Тим самим, в моральній свідомості відбувається спотворення моральних принципів, втрата тієї самої «системи координат» у більшості людей.

Виховна – формування морального світу особи (моральних почуттів, переконань, принципів) на основі загальнолюдського і національного досвіду моральних відносин. Виховна функція моралі полягає у відтворенні морального світу людини – знань і почуттів, формуванні у людей культурних констант, навиків власне людської поведінки, схематичних форм моральної діяльності і сприйняття світу. Виховна функція моралі підпорядкована загальному соціальному процесу формування конкретного антропологічного типу за певним моральним зразком (ідеалом), що прийнятий у тому або іншому суспільстві. Не можна не помітити, що в сучасній українській культурі на тлі занепаду моральної культури в цілому, виховна функція моралі здійснюється часто лише на декларованому рівні. Суперечності моральної практики сучасності девальвують процес морального виховання, а відсутність моральних ідеалів в контексті духовних і світоглядних соціальних трансформацій роблять його малорезультативним.

При вивченні останнього питання треба виходити с того, що мораль працівника правоохоронних органів є частиною суспільної моралі, тому підпорядкована найбільш загальним принципам загальнолюдської моралі. Найважливіші з професійно необхідних моральних якостей працівника міліції визначаються в нормативно-правових документах, які регламентують діяльність української міліції. Основними з цих документів є: Закон України "Про міліцію", Присяга працівника органів внутрішніх справ України, "Кодекс чести працівника органів внутрішніх справ МВС України", "Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України" та інші.

Найважливішими рисами професійної моральності працівника ОВД є такі:

- відношення до людини як до найвищої цінності; пошана і готовність стати на захист прав, свобод і гідності людини відповідно до вітчизняних і міжнародних правових норм і принципів загальнолюдської моралі;

- глибоке розуміння суспільної важливості професії вартового порядку, своєї особистої відповідальності перед державою і народом України;

- розсудливе і гуманне використання наданих законом повноважень в суворій відповідності з принципами законності і справедливості і вимог громадянського, службового і морального обов'язку;

- принциповість, мужність, моральна порядність, колективізм, об'єктивність і неупередженість в ухваленні рішень;

- свідома дисциплінованість, ініціативність, відданість інтересам справи, здатність відповідально діяти в критичних ситуаціях;

- небайдужість до чужого горя, нетерпимість до будь-яких форм насильства і знущання над людиною, готовність до самопожертвування заради рятування людського життя;

- самокритичність, наполегливість в подоланні власних недоліків, постійне вдосконалення професійної майстерності і підвищення рівня культури.

Необхідно критично проаналізувати моральний стан правоохоронної діяльності. У наш час ми є свідками того, як втрачаються моральні пріоритети та цінності, як відбувається поступова деморалізація суспільних відносин, моральна деформація співробітників органів внутрішніх справ. Для розуміння проблем і суперечностей сучасної моральної практики майбутньому юристу необхідне усвідомлення значення етики як науки і вивчення логіки історичного розвитку моралі і моральних відносин.

1.3. Питання для контролю засвоєння матеріалу:

1. Що вивчають етика та естетика?

2. Яке місце посідають етика та естетика у системі філософського знання?

3. Що таке мораль? Яке визначення моралі Ви можете запропонувати?

4. Назвіть та коротко охарактеризуйте основні соціальні функції моралі.

5. Дайте визначення поняттю моральної свідомості. Що становить зміст моральної свідомості?

6. На яких рівнях можна простежити взаємозв’язок суспільної, групової та індивідуальної моральної свідомості?

7. Що таке моральна норма? Які особливості відрізняють моральні норми від норм звичаю та норм права?

8. Чим відрізняються принципи від норм моралі?

9. Що таке моральна цінність? Які потреби людини вона задовольняє?

10. У чому полягає сутність моральної діяльності людини?

11. Що таке вчинок? Які елементи вчинку слід враховувати у його оцінці?

12. Визначте сутність та специфіку моральних відносин. Коротко охарактеризуйте найбільш поширені типи моральних відносин.

13. За допомогою яких засобів забезпечується моральна регуляція поведінки людини?

14. У чому полягає схожість та принципова відмінність між моральною та правовою регуляцією?

15. Яким чином впливають на поведінку людей звичаї, традиції та мораль? Порівняйте.

16. Які моральні риси повинні бути притаманними працівнику правоохоронних органів для належного виконання ним своїх службових обов’язків?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: