Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Методичні вказівки по вивченню теми. Пропонується підготовка до семінарського заняття за таким планом:




Пропонується підготовка до семінарського заняття за таким планом:

1. Передумови виникнення моралі.

2. Особливості розвитку моральності у стародавні часи та в епоху Середньовіччя.

3. Індивідуалізм та прагматизм як характерні риси буржуазної моралі. Вплив буржуазної моралі на становлення та розвиток капіталізму.

4. Основні тенденції розвитку моралі у сучасному світі.

Вивчення першого питання передбачає використання історичного методу. На початковому ступені історичного процесу структура первісного суспільства забезпечує функціонування цього суспільства як єдиного механізму з достатньо нерозвиненими і однорідними формами виробництва (охота і збирання) – така структура обумовлює єдність індивіда з суспільством. Єдність інтересів не знає необхідності в безлічі регуляторів, яку можна спостерігати в сучасній культурі. Регулювання інтересів здійснюється безпосередньо в практичній діяльності. Єдине, чого потребує первісна людина – приборкання інстинктів. Отже, необхідно зробити важливий для подальшого висновок, що первинним виступає не економічний, а зоологічний індивідуалізм. Приборкання індивідуалізму в первісній культурі здійснюється через табу (заборони). Табу є найбільш раннім моральним кодексом, відомим з історії. Воно є засобом розв’язання конфлікту інтересів. Про наявність виникаючих суперечностей свідчить сам зміст заборон: можна реконструювати конфлікти, які породжують заборону проявляти нестриманість під час розподілу здобичі (невипадково виникає заборона вбивати звіра, якого вислідив інший мисливець), заборону робити подарунки жінці, що стала дружиною іншого члена племені, та ін.. Аналіз і узагальнення заборон показує, що всі вони були закономірною реакцією на виникаючі в суспільстві суперечності і конфлікти. Доцільно самостійно проаналізувати сучасні норми і моральні правила, та виявити основу, суспільну необхідність, що визначила їх, звернути увагу на те, що основою норм завжди стає ситуація зіткнення інтересів і суперечності між людьми, що живуть в умовах соціального об'єднання.

Отже, суть норм і заборон – розв’язування ситуацій зіткнення інтересів і суперечностей між людьми, що живуть в умовах соціального об'єднання. Але первісні табу ще не можна назвати мораллю як такою, це протомораль - первинна форма регулювання відносин, яка виникає стихійно та має безпосередньо-практичний характер, тобто моральність. При розкритті змістовності поняття «моральність» доцільно розглядати його відносно до понять «мораль» та «етос». Так моральність сукупність душевних властивостей; етос звичай, образ думок, характер; мораль – ( лат. ) вдача, звичай, закон, розпорядження. Розгляд цих феноменів необхідно робити, спираючись на історичний та соціогенетичний методи. Так, в первісному суспільстві, в якому немає «я» і особа ще не виділяється з колективу, суспільна норма і вимога одночасно існують як особиста норма, власне переконання, тобто вдача, моральність. Норми моралі виникають в процесі розвитку практичної життєдіяльності в умовах необхідності підтримки і захисту суспільства від руйнування. З розпадом первіснообщинного устрою благо кожного залежить від його особистого господарства, доходів, кваліфікації і т.д. Саме у цей момент безпосередня мораль (моральність) втрачає свою силу, універсальні етичні регулятори руйнуються і виникає гостра соціальна необхідність в специфічних цілеспрямованих формах регулювання. Так виникають моральні цінності і мораль як така.

Отже, можна зробити такі висновки, що мораль цілеспрямована форма регулювання суспільних відносин, яка виконує свою регулятивну функцію в ситуації конфлікту інтересів, моральні цінності - прийняті в тому чи іншому суспільстві загальні уявлення про добро та благо.

Для повноти розуміння моралі треба розглядати її з позицій системного підходу, тобто як складну систему взаємозалежних елементів. При вивченні проблеми розвитку моралі треба спиратися на конкретно-історичний підхід, який через аналіз моралі кожного історичного періоду дозволить виявити більш загальні головні закономірності в її історичному розвитку; аксіологічний підхід, що передбачає вивчення системи моральних цінностей в конкретних історичних періодах; антропологічний підхід, предметом вивчення якого є антропологічний тип - образ людини культури в різноманітті його проявів: від типів чуттєвих станів і світогляду до відтворюваних ним системи цінностей і норм, форм практичної життєдіяльності. При врахуванні визначених підходів аналіз моралі конкретних історичних періодів треба побудувати з урахуванням суспільних завдань, що ставить перед собою те чи інше суспільство, які й обумовлюють домінування тих чи інших моральних цінностей.

При вивченні античного типу моралі, необхідно враховувати, що особливістю моральних відносин античного суспільства є полісна громадська мораль. Безпосереднім соціальним завданням античності, в умовах перманентної війни, було формування громадянина поліса, який підпорядкований його законам та здатен його захистити. Тому в античності важливого значення набуває ідеал калокагатії, що відбивав нерозривну єдність моральних та естетичних якостей людини, краси тіла та сили разом з моральним героїзмом.

Успішне функціонування античного суспільства пов’язане з підтримкою головної етичної домінанти – моральнісного обов’язку античного громадянина перед суспільством. Реалізація етики обов’язку здійснюється через стандартизацію та культивування почуття героїчного. Саме в героїчному, в образі героя розкривається тісний зв’язок індивідуального блага з благом суспільним. Героїчне посідає одне з головних місць саме в ситуації, коли з розвитком суспільних відносин виникає перевага приватних інтересів над суспільними, що спричиняє розбіжність безпосереднього почуттєвого життя із зовнішніми вимогами. Прикладом образу героя та героїчної самопожертви в ім’я інших може стати давньогрецька трагедія Есхіла „Прометей”, в якій відбувається наочна демонстрація єдності інтересів людини з інтересами суспільства, здійснюється чуттєве пізнання обов’язку перед суспільством та ствердження цього обов’язку в індивідуальній свідомості як власне переконання, внутрішні інтереси особи.

В середньовіччі оформлюється ідеологічний поворот від античних полісних цінностей до цінностей християнських. Розгляд таблиці 1 допоможе в розумінні та усвідомленні важливих відмінностей між язичницьким та християнським світосприйманням. Якщо в античності головним було відношення до традиції та полісу, то для середньовіччя більш важливим стає прийняття моральнісних ідеалів Бога, Христа, звертання до ближнього. Практична значущість цих моральнісних ідеалів обумовила соціальну практику жертовного змінення людини – практику відречення людини самої від себе заради піднесеного, чистого, духовного життя. В теолого-філософських концепціях та моральному кодексі ченця цей процес відбивається через ідею подолання плотського. Згідно прийнятих культурних ідеалів в середньовіччі стверджуються головні культурно-етичні домінанти, такі як аскеза, смиренність, милосердя, співстраждання та ін., що визначають риси середньовічного релігійного антропологічного типу.

Поруч з релігійним антропологічним типом середньовіччя, який утворювали перш за все селяни, необхідно виділити також бюргерський та лицарський типи. Порівнянню цих типів особистості допоможе звернення до табл.2, на матеріалі якої видно, що в основі бюргерських цінностей закладені основні риси майбутньої ділової та підприємницької особистості, рицарські ж цінності відбивають презирство до праці, втілюють аристократичну, перш за все, воїнську та світську мораль. Звідси, головними культуротворчими силами, що беруть свій початок саме з рицарської культури стають ідея добровільної вірності сюзерену, та культ прекрасної Дами. Рицарські походи за Чашею Грааля та до Труни Господньої, оспівані в романах, найбільш повно відбивають культ добровільного служіння. Героїчні чесноти: сила, відвага, безстрашність, мужність, стійкість, самоподолання, жертовність, готовність і здібність до несподіваних і тяжких випробувань і т.і. - втілюють культурно-етичні домінанти антропологічного образу вірного воїна. Добровільна вірність сюзерену, як головний принцип рицарства, визначає створення в культурі ієрархії влади та управління, панування і підкорення, розпорядження і виконання на основі добровільного служіння з почуття обов’язку. Необхідно підкреслити, що високо розвинене рицарське почуття обов'язку вплинуло на виникнення такого типу Новоєвропейської особи, як дворянин. І, хоча дворянський обов’язок несумісний з особистим життям, у відмінності від рицарського з його культом служіння Дамі, в цілому саме рицарські васальні відносини стають джерелом дворянського добровільного та сумлінного служіння державі. Доцільним буде зробити самостійний порівняльний аналіз типів моралі рицаря та дворянина на прикладах з мистецтва (наприклад, образ Дон Кіхота з роману Сервантеса та братів Гораціїв з трагедії Корнеля «Горації» та картини Давида).

Треба зауважити, що визначені культурно-етичні домінанти, яким дає життя рицарський тип, вступають в певне протиріччя до тих, що утворює релігія. При порівнянні героїчних рицарських та релігійних чеснот зазначимо, що рицарські мстивість, відвага, прагнення до слави, честолюбство - несумісні з вимогами християнського терпіння, милосердя та смиренності. Кохання ж рицаря до прекрасної Дами зовсім не відповідає вимогам аскези та релігійним поглядам на жінку, як „сосуд диявола”. Спробуйте поміркувати, як можуть існувати в контексті однієї культури такі різні етичні домінанти? Відповісти на це запитання можна знову таки з позицій розуміння тих суспільних завдань, що обумовлюють існування тих чи інших антропологічних типів в певній культурі. Так, релігійна культура була зорієнтована на виховання покірних селян, рицарство ж як таке створює окремий тип людини, головним завданням якого стає сумлінне та добровільне служіння. Більш того, в рицарському культурному типі переплітаються язичницькі та варварські елементи. Доцільно самостійно порівняти героїчний рицарський тип середньовіччя з античним на прикладі Ахіллеса («Іліада») та германським на прикладі Торстейна («Сага о Торстейні Битом»). З античного ідеалу калокагатії цей тип успадкував чесноти сили, краси та аристократично-класову ознаку благородного народження, що в сутності своїй не відповідає ідеї християнської рівності всіх перед Богом. З германсько-героїчної традиції – ідеал вільних відношень між васалом та сюзереном. Весь цей складний конгломерат культур, що переплелися в рицарському типі, відтворюють його своєрідність та самостійність, але це не заважає йому залишатися в рамках офіційної релігії саме через головне призначення рицарства - утвердження християнства в хрестових походах.

Розвиток в епоху Відродження товарно-грошових відносин, який вимагав більшого практицизму в житті, призводить до руйнування ціннісно-нормативного устрою середньовічного суспільства та ствердження індивідуалізму в усіх сферах життя. На зміну ідеї гріховності плотського начала в людині, поділенню людської природи на гріховну тілесну та піднесену духовну приходить ідея поєднання божественного й природного, „реабілітація” природного, земного життя людини, утвердження „самоцінності” людського існування. Егоцентризм морально-філософських поглядів епохи Відродження висуває на перший план індивідуальну особистісну самоцінність. Філософська абсолютизація індивідуальної самоцінності оформилися в поглядах видатних гуманістів, які оголосили людину Богом (Піко делла Мірандола) і вінцем творіння (М. Фічіно), дали істотний поштовх для секуляризації європейської культури, звільнення її від так званих „забобонів” середньовіччя. Всі ці ідеї стали фундаментом кардинально нової моралі буржуазного суспільства, яка носить назву індивідуалістичної моралі. Індивідуалізм - здатність усвідомлювати себе як окрему (від суспільства, нації, класу, колективу, сім'ї) особистість як особливу цінність, гідної шанування і любові.

Виникає новий тип особистості з набором принципово нових «чеснот», що припускають в індивідові активне, діяльне відношення до життя, заповзятливість, хватку, ініціативу, ощадливість і обачність, здорове честолюбство і кар'єризм. Людина повинна прагнути до успіху, але при цьому повинна враховувати і поважати права і прагнення інших людей, без чого неможливо влаштувати суспільне життя на взаємовигідних засадах.

Для визначення основних принципів моралі новонародженого буржуазного індивідуалізму можна звернутися до трактату Лоренцо Валли „Про насолоду як істинне благо”. В цілому ці принципи можна звести до таких постулатів:

- основа людської природи - егоїзм, що відбивається в прагненні людини до задоволень й униканні страждань;

- істинні чесноти цінні лише як засіб для досягнення особистих насолод чи як своєрідний гарант її тривалості;

- в „ієрархії цінностей” перше місце займає користь, друге місце посідає краса й лише останнє – чесноти;

- найвищою цінністю є не просто людина, а індивідуальне, особистісне „я”;

- любов до інших людей ставиться в залежність від любові до самого себе;

- моральні принципи святенництва та аскетично-чернечі чесноти є фальшивими та протиприродними;

Необхідно зробити висновок з приводу того, до яких моральних наслідків призводить принцип індивідуалізму. Так, зведення в абсолют принципу користі та задоволення як головних чеснот новонародженого буржуазного суспільства породжує безліч моральних проблем: моральне відчуження індивіда, коли загальні принципи людяності, виражені в моральних цінностях, знаходяться в протиріччі з його особистим інтересом, тому залишаються чужими людині, виглядають нав'язаними, унаслідок чого втрачається моральний зв'язок між людьми, виникає відчуття самотності. Це перетворює людські відносини на утилітарні, пройняті холодною байдужістю і ворожістю. Також існує постійна небезпека перетворення індивідуалізму як цінності буржуазної моралі в агресивний, войовничий егоїзм, з якого зростає бездуховність споживача, культ чуттєвості і пихатості, насильства і жорстокості. Отже, негативними аспектами капіталістичної буржуазної моралі є: партикуляризм, байдужість до загальних інтересів, конфлікт з суспільною мораллю, досягнення вищого блага індивідуалізму та користі (утилітаризм) виключно з орієнтацією на індивідуалістичний розрахунок. Мораль якраз і потрібна для засудження і протидії цим проявам аморалізму, цинізму, нігілізму, споживчого відношення до життя, для ствердження між людьми людяніших відносин. Вона покликана протистояти відчаю і безнадійності, що охоплюють людину, яка усвідомила свою унікальність і самоту буття, свою відособленість від «колективів» з властивими ним інтересами і прагненнями поглинути і підпорядкувати собі індивіда. Тим самим мораль допомагає людині залишитися людиною в найважчих несприятливих обставинах, в умовах тиску і спокуси, відстояти свою людську гідність і самоповагу.

Історичним досягненням епохи Відродження є те, що відмова від Бога закладає фундамент моральної автономії особистості. Тут важливо з позицій єдності історичного і логічного зрозуміти безпосередній зв'язок індивідуального розвитку людини з історичним розвитком людства. Отже, в цей час закладаються передумови переходу від середньовічної моралі „сорому й вини” до „моралі совісті”, тобто до індивідуально-особистісного контролюючого механізму. Цей момент в історичному розвитку моралі стає переломним для становлення автономної особистості, здатної самостійно приймати рішення та бути відповідальною за свої вчинки. Досягненням буржуазної моралі є також прийняття в якості суспільних цінностей таких принципів як свобода, рівність, гідність тощо. Поняття гідності спирається на принцип рівності всіх людей в моральному відношенні, ґрунтується на рівному праві кожної людини на пошану, заборону принижувати її гідність незалежно від того, яке соціальне положення вона займає. Гідність людини - одна з вищих етичних цінностей сучасної культури.

Інший шлях історичного розвитку моралі - соціалістична мораль. Необхідно зосередити увагу на тому моменті, що капіталістична та соціалістична мораль ґрунтуються на протилежних принципах: перша – на індивідуалізмі, друга – на колективізмі. Головними рисами соціалістичної моралі є такі:

- Общинність, яка нівелює особу;

- Ущемлення особистих інтересів ради загального блага;

- Зрівняльна рівність;

- Принцип колективної відповідальності.

Негативними рисами соціалістичної моралі є соціальна пасивність, подвійна мораль. Їх виникнення можна прослідити через аналіз радянської суспільної практики, який показує, що суспільна мораль підтримувалася завдяки замкнутому інформаційному простору, в межах якого формувався ідеал аскетичного самообмеження в поєднанні з соціальним оптимізмом. Оскільки з соціальної системи цінностей були вилучені інші стимули окрім моральних (заохочення, схвалення), класове розшарування якийсь час стримувалося. Проте з часом шляхи моральної дії були вичерпані і останній засіб - моралізаторство, заклики до почуття відповідальності і працьовитості - не мало своєї дії, що врешті й породило «соціальну пасивність», «подвійну мораль».

При підготовки до останнього питання - основні тенденції розвитку моралі у сучасному світі – необхідно йти від практичних проблем сучасного світу, тобто моральних конфліктів епохи, які ще не знайшли свого морального визначення та потребують розробки моральних настанов та принципів. Так, інтенсивний розвиток цивілізації обумовлює певні тенденції в розвитку сучасної моралі. Можна попередньо визначити такі з них:

- з інформатизацією та активними культурними взаємодіями відношення між людьми стають більш вільними та відкритими, норми моральності трансформуються від локально-групових до загальнолюдських;

- із зростанням спеціалізації людської діяльності виникає необхідність в створенні спеціальних моральних кодексів (лікаря, юриста, воїна, педагога, журналіста і т.і.);

- в коло етичних проблем включаються актуальне сьогодні питання недбалого відношення людини до місця його існування, набуває розвитку екологічна етика, біоетика;

- зростання нерозуміння між різними культурними групами породжує тероризм та націоналістичні рухи, що потребують вироблення нових моральних вимог;

- проблеми голоду, демографічної кризи, перманентних світових війн та ін. потребують вироблення спеціальної етики самозбереження;

- збільшується значущість індивідуальної моралі, що виявляється в зростанні моральної свободи і та відповідальності особи.

Спробуйте самостійно проаналізувати кожну з зазначених тенденцій. Якої трансформації набувають норми моралі в таких ситуаціях?

 

2.3. Питання для контролю засвоєння матеріалу:

1. Якою мірою суспільний розвиток детермінує систему моральних цінностей?

2. Деякі вчені життя первісних людей вважали "золотим віком" моральності. Як Ви гадаєте, чому?

3. Чи існує мораль у первісному суспільстві? Обґрунтуйте Вашу точку зору.

4. Що є спільного у первісного табу із сучасною моральною нормою? В чому головні відмінності між ними?

5. Які моральні чесноти виховує антична культура? Які суспільні завдання обумовлюють необхідність виховання саме таких моральних чеснот?

6. Які культурно-етичні домінанти стверджуються в середньовіччі?

7. Як вплинуло на розвиток моральності у середньовічній Європі поширення християнства?

8. Які моральні чесноти культивуються в лицарському етосі?

9. Проведіть порівняльний аналіз кодексу монаха та кодексу лицаря. Чим можна пояснити одночасне існування у межах однієї культури двох настільки різних кодексів поведінки?

10. Які зміни у суспільній свідомості, зокрема, у системі моральних цінностей, сприяли розвиткові капіталізму у Західній Європі?

11. Які людські чесноти вшановує буржуазна мораль?

12. Які тенденції розвитку моральності є визначальними у сучасному світі?

2.4. Практичні завдання до теми:

Тестові завдання

Оберіть правильні відповіді:

2.4.1.1. Якими особливостями характеризується християнська система моральних уявлень?

а) центром світоглядних уявлень і моралі є Бог – творець усього сущого, наділений всевіданням, всемогутністю, всеблагістю;

б) людина є творінням за образом і подобою Божою; вона наділена Божим даром – свободою волі і благом; найвища її мета – служити Богові;

с) стосунки між людьми повинні бути втіленням принципу справедливості: "кожному – по справах його" ("око за око, зуб за зуб");

д) не можна вірити навіть Святому Письму, якщо воно одержане не від Церкви;

є) усі чесноти людини сконцентровані у щонайвищій любові до Бога як до носія моралі, блага.

2.4.1.2. Які чинники, на Ваш погляд, призвели до виникнення християнських, євангельських норм моралі?

а) політика імператорів Риму щодо поширення ідей іудаїзму в межах усієї Римської імперії;

б) підґрунтям їх виникнення є общинні ідеї рівності, взаємної підтримки, довіри один до одного;

с) ця мораль постає як практичне втілення філософсько-етичних вчень Платона і Аристотеля;

д) це було формою протесту проти розбещених нравів і жорстокості експлуататорів у стародавньому римському суспільстві;

є) захоплення Риму варварськими племенами у V ст. н.е.

2.4.1.3. Теоцентризм – це світоглядна позиція, в основі якої лежить уявлення про верховенство (визначте правильну відповідь):

а) бога;

б) людини;

с) природи;

д) космосу;

е) науки.

2.4.1.4. Виділіть із вказаних суджень ті, які вказують на головні риси моралі раннього капіталізму (буржуазної моралі):

а) відбувається нове відкриття моральної гідності: людина спроможна добитися успіху шляхом власних зусиль;

б) цінуються підприємливість людини, її ділова активність;

с) посилюється значення релігійних моральних вимог;

д) людина відчуває себе повністю залежною від волі Бога, від Провидіння;

є) стрімко зростають людський егоїзм та індивідуалізм.

2.4.1.5. Нижче змішані моральні поняття, що належать до різних епох. Виділіть ті, що віддзеркалюють особливості моралі феодального суспільства.

а) індивідуалізм;

б) вірність своєму правителю, сеньйору;

с) прагнення до особистого збагачення; мислення "грошевими" категоріями;

д) лицарська хоробрість і честь;

є) колективізм.

2.4.1.6. Визначить принципи моралі в сучасному світі:

а) гуманізм;

б) почуття міри;

в) колективізм;

г) принциповість;

д) патріотизм;

е) поступовість;

є) справедливість;

 

2.4.2. Тексти для герменевтичного аналізу:

2.4.2.1. Прочитайте та проаналізуйте текст. До якого типу моралі можна віднести представлену в ньому життєву позицію: теологічного, індивідуалістичного чи соціалістичного? Аргументуйте відповідь.

«Тоді прийняв бог людини як творіння невизначеного образу і, поставивши його в центрі світу, сказав:. Я ставлю тебе в центрі світу, щоб звідти тобі було зручніше оглядати все, що є в світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоб ти сам, вільний і славний майстер, сформував себе в образі, який ти віддаєш перевазі. Ти можеш переродитися в нижчі, безрозсудніші істоти, але можеш переродитися по велінню своєї душі і у вищі божественні. О, вища щедрість Бога-батька! О, вище і чудове щастя людини, якій дано володіти тим, чим побажає, і бути тим, чим хоче!» (Піко делла Мірандола «Мова про гідність людини»).

 

2.4.3. Завдання для самостійної роботи

2.4.3.1. Зробіть порівняльний аналіз типів моралі рицаря та дворянина на прикладах з мистецтва (образ Дон Кіхота з роману Сервантеса та братів Гораціїв з трагедії Корнеля «Горації» та однойменної картини Давида).

2.4.3.2. Зробіть самостійне порівняння героїчного рицарського антропологічного типу середньовіччя (наприклад, Збишек з твору Г.Сенкевича «Крестоносці», або Артур з роману Мелорі) з античним на прикладі Ахіллеса(«Іліада») та германським на прикладі Торстейна (напр., «Сага о Торстейні Битом»).

2.4.3.3. Уявіть себе нормотворцем моралі. Яких би моральних норм ви запропонували дотримуватись, щоб уникнути:

1. Війни, 2. Екологічних проблем

3. Тероризму, 4. Націоналізму

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных