Приготування розчину лугу 1 страница

1. На технічних вагах зважити 40 г гранул NaOH або KOH та пересипати наважку в фарфоровий стакан.
2. За допомогою мірного циліндру додати в стакан з лугом 60 мл води та розчинити луг, перемішуючи розчин скляною паличкою.

Після виконання лабораторної роботи студент повинен:

Контрольні питання

1. Чому хімічний посуд обов’язково повинен бути чистим?

2. Що треба знати, вибираючи спосіб миття посуду?

3. В яких випадках застосовуються хімічні методи очищення посуду?

4. Приготування хромової суміші та правила техніки безпеки при роботі з нею.

5. Миття посуду хромовою сумішшю.

6. Приготування розчину калій перманганату.

7. Приготування концентрованого розчину лугу.

8. Складіть ОВР методом йонно-електронного балансу, розставте коефіцієнти, визначте окисник та відновник і тип окисно-відновної реакції:

А) KMnO₄ + KNO₂ + KOH → K₂MnO₄ + KNO₃ + H₂O

Б) KMnO₄ + Na₂SO₃ + HCl → MnCl₂ + Na₂SO₄ + KCl + H₂O

В) H₂MnO₄ → MnO₂ + HMnO₄ + H₂O

Г) K₂Cr₂O₇ + H₂S + H₂SO₄ → Cr₂(SO₄)₃ + S + K₂SO₄ + H₂O

Д) K₂Cr₂O₇ + HCl → CrCl₃ + Cl₂ + KCl + H₂O

Е) K₂Cr₂O₇ + Na₂SO₃ + H₂SO₄ → Cr₂(SO₄)₃ + Na₂SO₄ + K₂SO₄ + H₂O

Є) Cl₂ + KOH → KClO3 + KCl + H₂O

Ж) Na₂S₂O₃ + I₂→ Na₂S₄O₆ + NaI

Лабораторна робота

Тема: Миття посуду різними засобами з наступним його висушуванням.

Мета: навчитися мити хімічний посуд, застосовуючи різні методи, використовуючи різні миючі засоби та пристосування для миття, висушити хімічний посуд.

Обладнання, матеріали: забруднений хімічний посуд, поверхнево-активні миючі засоби (мило, “GALA” тощо), натрій карбонат (тех.), хромова суміш, концентрована H₂SO₄, 4%-ний розчин KMnO₄, 2 н. розчин оксалатної (щавлевої) кислоти, 40%-ний розчин NaOH або KOH, дистильована вода, йоржики, щітка, органічний розчинник (тех.), сушильна шафа, щипці, підставка з кілками для холодного сушіння посуду.

Правила техніки безпеки: працювати в гумових рукавицях та захисному одязі, з концентрованими кислотами та розчинами, що містять кислоту, працювати у витяжній шафі! Не допускати потрапляння окисників та лугів на шкіру та в очі!

Опорні знання:

Для роботи хімічний посуд має бути бездоганно чистим, інакше це може вплинути на результати роботи.

Увага! Скляний посуд вважається чистим, якщо на його стінках не утворюється окремих крапель води і вода залишає рівномірну тонку плівку.

Для вибору правильного способу миття хімічного посуду треба:

1) Знати властивості речовин, що забруднюють посуд.

2) Використовувати розчинність забруднюючих речовин в різних розчинниках (гарячій чи холодній воді, кислотах, лугах).

3) Використовувати властивості окисників та переводити за їх допомогою нерозчинні забруднювачі в розчинні речовини.

4) Використовувати поверхнево-активні речовини (мило, синтетичні миючі засоби).

5) Застосовувати механічне очищення.

6) Використовувати тільки дешеві матеріали.

7) Знати правила техніки безпеки та дотримуватися їх.

Існують механічні, фізичні, хімічні, фізико-хімічні методи миття посуду та їх комбінації.

Механічні методи: попередньо змочивши посудину водою, її відчищають щіткою або йоржиком, уникаючи ударів нижнім кінцем йоржика об дно посуду.

Увага! Не можна чистити скляний посуд піском, бо він залишає подряпини, від чого при нагріванні посуд може тріснути.

Фізичні методи:

А) миття водою – якщо забруднення розчиняються у воді, посуд можна вимити гарячою водою, після чого сполоснути 2-3 рази дистильованою водою, щоб видалити розчинені в водопровідній воді солі.

Б) миття парою – дозволяє видалити жирові забруднення, але потребує набагато більше часу. Використовуються різні пристосування для миття посуду водяною парою.

В) миття органічними розчинниками (діетиловий ефір, ацетон, спирти, бензин, петролейний ефір тощо)– для видалення смолистих чи інших органічних речовин в посуд наливають невелику порцію розчинника, споліскують та зливають розчинник в склянку для зливу. Повторюють цю операцію, доки забруднення не розчиниться.

Увага! Працювати з органічними розчинниками треба у витяжній шафі та подалі від вогню!

Г) миття милом та іншими поверхнево-активними речовинами (ПАР).

Хімічні методи:

А) миття хромовою сумішшю – споліскують посудину водою, а потім наливають підігріту хромову суміш на 1/3 об’єму посудини та обережно змочують внутрішні стінки, повільно обертаючи посудину. Виливають хромову суміш назад в ємність для зберігання та дають обробленій посудині постояти декілька хвилин, після чого споліскують її спочатку водопровідною, а потім дистильованою водою. Піпетки миють, занурюючи їх в мірний циліндр, наповнений хромовою сумішшю.

Увага! Хромова суміш може використовуватися, доки не змінить своє забарвлення з темно-оранжевого на темно-зелене.

Б) миття калій перманганатом – розчин калій перманганату наливають в посудину і додають трохи концентрованої сульфатної кислоти, що призводить до розігрівання суміші. Відпрацьований розчин вдруге не використовують. Якщо після миття на стінках посуду утворився бурий наліт, його споліскують розчином солі Мора або щавлевої кислоти.

В) миття кислотами та лугами – деякі смолисті речовини розчиняються в концентрованих кислотах та лугах, для чого в колбу наливають приблизно 1/4 її об’єму кислоти або лугу та струшують багато разів її вміст. Після чого колбу миють водопровідною водою та споліскують дистильованою водою.

Увага! Концентровану кислоту не можна виливати в мийку! Не можна зливати в одну ємність концентровану кислоту та розчин лугу, бо через сильне розігрівання суміші вона може розбризкуватися!

Якщо посуд потрібен для робіт, що проходять у відсутності слідів вологи (напр., багато органічних реакцій), потрібне висушування. Якщо посуд буде використовуватися для роботи з водними розчинами, то, як правило, висушування не потрібно.

Розрізняють два методи висушування:

А) Холодне сушіння (без нагрівання) – на кілках, на столах з отворами, струмом повітря, спиртом та ефіром, в ексикаторі.

Б) Сушіння при нагріванні – гарячим повітрям, над електроплиткою, над полум’ям пальника, в сушильній шафі.

· Сушіння спиртом та ефіром: посудину обтирають зовні рушником та споліскують спочатку чистим етанолом, а потім діетиловим ефіром, після чого пари ефіру видувають холодним повітрям.

· Сушіння в сушильній шафі: вимитий посуд за допомогою щипців поміщають в сушильну шафу, нагріту до 80 – 105 ºС, дном вниз на 0,5 - 1 год, після чого виймають щипцями та охолоджують.

Методичні рекомендації щодо виконання та оформлення:

При виконанні роботи строго дотримуватися методики виконання, вказаної в інструкції, а також правил техніки безпеки.

Зміст і послідовність виконання завдання:

Миття посуду

1. Вимити забруднений посуд, комбінуючи різні методи, сполоснути його дистильованою водою.

Сушіння посуду

1. Помістити посуд для сушіння:

А) на кілках – посуд, що використовується для роботи з водними розчинами;

Б) в сушильну шафу (за допомогою щипців) – посуд, що використовується в органічному синтезі та для зважування.

Після виконання лабораторної роботи студент повинен:

Контрольні питання

1. Для чого потрібне ретельне миття посуду?

2. Які існують методи миття посуду? В чому вони полягають?

3. Правила техніки безпеки під час миття посуду різними методами.

4. Коли потрібно сушіння посуду?

5. Методи сушіння посуду.

6. Методи холодного сушіння.

7. Сушіння в сушильній шафі.

Тестові завдання до РОЗДІЛУ 1.

1. До стаціонарного обладнання лабораторії належить:

А) витяжна шафа;

Б) пробірка;

В) ексикатор;

Г) кульковий холодильник.

1. Назвіть зображений хімічний посуд спеціального призначення:

А) плоскодонна колба; Б) градуйована пробірка; В) ексикатор; Г) кульковий холодильник.

1. Назвіть зображений хімічний посуд спеціального призначення:

А) колба Вюрца; Б) пробірка; В) ексикатор; Г) кульковий холодильник.

1. Назвіть зображений хімічний посуд спеціального призначення:

А) промивалка; Б) колба Вюрца; В) колба Кляйзена; Г) апарат Кіппа.

1. Назвіть зображений мірний посуд

А) піпетка Мора; Б) градуйована пробірка; В) мірна колба; Г) бюретка.

1. Назвіть зображений фарфоровий посуд

А) ступка з товкачиком; Б) тигель; В) випарювальна чашка; Г) фарфоровий стакан.

1. Назвіть зображений хімічний посуд спеціального призначення:

А) промивалка; Б) колба Вюрца; В) колба Кляйзена; Г) апарат Кіппа.

1. Назвіть зображений мірний посуд:

А) піпетка Мора; Б) градуйована пробірка; В) мірна колба; Г) бюретка.

1. Назвіть зображений фарфоровий посуд:

А) ступка з товкачиком; Б) тигель; В) випарювальна чашка; Г) фарфоровий стакан.

1. Назвіть зображений хімічний посуд спеціального призначення:

А) плоскодонна колба; Б) градуйована пробірка; В) ексикатор; Г) кульковий холодильник.

1. Назвіть зображений хімічний посуд спеціального призначення:

	А) промивалка; Б) колба Вюрца; В) колба Кляйзена; Г) апарат Кіппа.
Назвіть зображений мірний посуд:	Назвіть зображений фарфоровий посуд:
	А) градуйована піпетка; Б) градуйована пробірка; В) мірна колба; Г) бюретка.		А) ступка з товкачиком; Б) тигель; В) випарю-вальна чашка; Г)фарфо-ровий стакан.

1. Серед нижче перелічених предметів не є металевим устаткуванням лабораторії:

А) пробіркотримач;

Б) штатив з підставкою та лапками;

В) алонж;

Г) пінцет.

1. Поліетиленовий посуд використовується для зберігання концентрованих розчинів:

А) лугів;

Б) кислот;

В) солей;

Г) органічних розчинників.

1. Відміряти приблизний об’єм рідини можна за допомогою:

А) бюретки;

Б) мірного циліндру;

В) градуйованої піпетки;

Г) мірної колби.

1. Точний об’єм рідини можна виміряти за допомогою:

А) мензурки;

Б) мірного циліндру;

В) мірної колби;

Г) градуйованої пробірки.

1. Оберіть посуд, який не знадобиться для титрування:

А) бюретка;

Б) лійка;

В) конічна колба;

Г) колба Вюрца.

1. Перед початком титрування необхідно:

А) переконатися, що рівень рідини за нижнім меніском знаходиться на нульовій поділці;

Б) долити робочий розчин в бюретку так, щоб рівень рідини був трохи вище нульової поділки;

В) довести рівень рідини до поділки «1 мл»;

Г) злити робочий розчин в стакан.

1. Апарат Кіппа призначений:

А) для досягнення вакууму;

Б) для добування газів в умовах лабораторії;

В) для перегонки рідин;

Г) для зберігання чистих речовин.

1. Яка з нижчевказаних речовин не є осушувачем, що використовується для заповнення ексикаторів?

А) купрум(ІІ) сульфат (безводний);

Б) натрій карбонат;

В) кальцій хлорид;

Г) концентрована сульфатна кислота.

1. Миття хімічного посуду за допомогою хромової суміші відноситься до способу миття посуду:

А) механічного;

Б) фізичного;

В) хімічного;

Г) фізико-хімічного.

1. Замінювати хромову суміш треба в разі зміни її кольору з темно-оранжевого до:

А) червоного;

Б) зеленого;

В) синього;

Г) чорного.

1. Миття хімічного посуду за допомогою щітки та йоржика відноситься до способу миття посуду:

А) механічного;

Б) фізичного;

В) хімічного;

Г) фізико-хімічного.

1. Для приготування хромової суміші потрібні реактиви:

А) калій дихромат і вода;

Б) калій дихромат, концентрована сульфатна кислота і вода;

В) металічний хром і сульфатна кислота;

Г) хром(ІІІ) нітрат і нітратна кислота.

1. Висушувати посуд не можна:

А) в ексикаторі;

Б) в сушильній шафі;

В) струменем повітря;

Г) гарячою водяною парою.

1. Висушувати посуд не можна:

А) на кілках;

Б) на полиці;

В) гарячою водяною парою;

Г) струменем повітря.

1. Сушити посуд не треба, якщо в ньому:

А) планується приготування водного розчину;

Б) буде проводитися висушування речовини до постійної маси;

В) буде готуватися розчин реактиву в хлороформі;

Г) планується зберігати реактив.

1. Розчини лугу для зберігання не можна закривати пробками:

А) корковими;

Б) гумовими;

В) скляними;

Г) пластмасовими.

1. Розчини реактиву в органічному розчиннику, наприклад, в ацетоні, для зберігання не можна закривати пробками:

А) корковими;

Б) гумовими;

В) скляними;

Г) пластмасовими.

РОЗДІЛ 2

Ваги та зважування. Приготування розчинів. Перекристалізація

Ваги та зважування

Кількості реагуючих речовин і добутих з них продуктів зважують на вагах.

Зважування – це порівняння маси даного тіла з масою гир, маса яких відома та виражена в певних одиницях (мг, г, кг).

В залежності від точності, з якою проводять зважування, ваги поділяють на групи:

1) для грубого зважування (точність до 1 г) – чашкові,циферблатні;

2) для точного зважування (точність від 1 до 10 мг) – аптечні,технічні,технохімічні;

3) аналітичні:

а) звичайні (точність до 0,1-0,2 мг);

б) напівмікрохімічні (точність до 0,01 - 0,02 мг);

в) мікрохімічні (точність до 0,001 мг);

г) ультрамікрохімічні (точність до 10^-6 – 10^-9 мг);

4) спеціальні (пробірні, торсійні тощо).

Кожна з цих груп поділяється на підгрупи в залежності від конструктивних особливостей.

Кожні ваги мають свій набір гир, що мають назву різноваги. Сучасні цифрові ваги різновагів не потребують.

Аналітичні ваги - найточніший вимірювальний прилад, дуже чутливий до зміни зовнішніх умов, тому їх встановлюють в окремій кімнаті - ваговій - на спеціальних столах з мармуровою поверхнею.

Наважка - це певна кількість речовини, зважена з великою точністю.

Загальні правила взяття наважки речовини:

1) Перевірити, чи встановлено рівновагу вагів.

2) Старувати ваги або зважити тару (бюкс, годинникове скло, папір) для взяття наважки.

3) На ліву шальку вагів помістити тару, на праву - різноваги. Наважку речовини насипати в тару.

! Всі операції виконуються при вимкнених вагах!

Усі зважування в одній роботі проводять на одних і тих самих вагах, користуючись одним і тим самим набором різновагів.

Предмети, які зважують, повинні мати кімнатну температуру.

Лабораторна робота

Тема: Зважування на технічних та аналітичних вагах. Встановлення нульової точки вагів

Мета: ознайомитися з будовою і принципом роботи технічних та аналітичних вагів. Оволодіти методикою зважування на технічних та аналітичних вагах.

Обладнання, матеріали: ваги технічні, ваги аналітичні ВЛР-200г, набір різновагів, бюкс, шпатель, кристалогідрат барій хлориду BaCl₂∙2 H₂O, шматочки паперу для врівноваження технічних вагів.

Правила техніки безпеки: дотримуватись правил роботи з електроприладами та хімічними реактивами.

Опорні знання:

Для точного зважування застосовують технічні та технохімічні ваги (див. рис. 1).

Рисунок 1 -. Технохімічні ваги

1 – коромисло; 2 – колонка; 3 – стрілка; 4 – шкала; 5 – ручка; 6 – стрижень; 7 – висок; 8 – шалька; 9 – підставка.

При проведенні лабораторних аналізів використовуються аналітичні ваги, напр., ваги лабораторні рівноплечі моделі ВЛР-200г, що призначені для точного визначення маси речовини (див. рис. 2).

Рисунок – 2 Електричні демпферні аналітичні ваги

моделі ВЛР -200г

1 - ручка для переведення вагів у робочий стан;

2 - дверцята; 3 - дужка з підвіскою;

4 - ручка ділильного пристрою;

5 - ручка для накладання (зняття) вбудованих гир; 6 – екран ділильного пристрою; 7 - екран;

8 - екран гирьового механізму;

9 - ручка для регулювання нульового положення шкали.

Будова та принцип роботи аналітичних вагів

Робота на вагах проводиться з використанням методів точного зважування. Ваги складаються з таких основних вузлів: основи, коромисла зі стрілою, серег з підвіскою, заспокоювача коливань коромисла, гирьового механізму, оптичного пристрою, ділильного пристрою, кожуха, виносного трансформатору.

За допомогою гирьового механізму ручкою (5) проводиться накладання (зняття) вбудованих гир. При повороті ручки у лівому вікні екрану (7) з'являються цифри, що вказують масу навішаних вбудованих гир.

Оптичний пристрій використовується для проектування зображення шкали на екран. Для зняття відліку по шкалі на екрані є відлікова відмітка у вигляді двох паралельних штрихів (трикутників).

Регулювання нульового положення шкали проводиться ручкою (9).

Ділильний пристрій дозволяє проводити відлік на вагах з точністю до 0,005 мг; відлік знімається з диску у правому вікні екрану. Диск ділильного пристрою поділено оцифровкою від "00" до "95".

Установка відліку проводиться ручкою (4).

На екрані знімаються відлік по ліміту гирьового механізму, по шкалі і диску ділильного пристрою. Наприклад, якщо на правій чашці вагів стоїть набір гир 14; у лівому вікні екрану встановилася цифра 6 диску гирьового механізму, в центральному вікні - відмітка числа 25 шкали та число 35 у вікні ділильного пристрою, то загальний відлік дорівнює 14,62535 г.

Зверху ваги закріплені кожухом. Встановлення вагів по рівню проводиться обертанням регулюючих ніжок. Живлення вагів проводиться від мережі змінного струму 200 В через виносний трансформатор.

Підготовка до роботи вагів

Ввімкнення вагів в електромережу проводиться за 20-30 хв до початку роботи.

Перед початком роботи необхідно перевірити правильність встановлення нульової відмітки шкали та відсутність вібрації (за зображенням шкали на екрані – відсутність коливань).

Увага! Зважувати тільки сидячи! Ходіння інших осіб біля робочого місця під час роботи на вагах не дозволяється!

Порядок зважування

1. Увімкнути ваги в електромережу 220 В. Почекати 20 -30 хв.

2. Ваги включаються, тобто переводяться у робочий стан, безпосередньо перед зважуванням та виключаються одразу по закінченні операції зважування. Включення вагів проводиться поворотом будь-якої з ручок (1) у верхнє положення.

3. Перед кожним зважуванням необхідно перевірити та в разі необхідності встановити нульову точку вагів. Це означає, що показники на екранах (8), (7) та (6) повинні бути нульові. Регулювання нульового положення шкали проводиться встановленням диску ділильного механізму на відмітку "00" за допомогою ручки (4) та поміщенням нульової відмітки шкали між штрихами (або трикутниками) на екрані (7) за допомогою ручки регулювання нуля (9).

4. Відкрити ліві дверцята вагів та помістити об’єкт, що зважується (бюкс, тигель тощо) на ліву чашку вагів. Закрити дверцята вагів.

Увага! При зважуванні дверцята вагів повинні бути закриті!

5. Відкрити праві дверцята вагів та за допомогою пінцета встановити необхідний набір гир.

Увага! Не можна брати гирі руками! Від вологи і жиру рук змінюється їх маса та вони псуються.

6. Перевести ваги в робоче положення плавним поворотом ручки (1).

7. Якщо після включення вагів зображення шкали не попадає на екран (шкала іде вниз), додатково накладають вбудовані гирі за допомогою ручки (5). (При повороті ручки (5) у вікні екрану (8) з'являються цифри, що відповідають масі вбудованих гир в десятих частинах граму).

8. Якщо після включення вагів зображення шкали не попадає на екран (шкала іде вгору), знімають зайві накладені вбудовані гирі за допомогою ручки (5).

Увага! Всі операції по накладанню та зніманню гир та наважки проводяться при вимкнених вагах (ручка (1) опущена)!

9. Зняти показання маси об’єкту, що зважується за сумою гир на правій чашці вагів та показниками екранів (8), (7) та (6). Ділильний пристрій дозволяє знімати відлік на вагах з точністю до 0,05 мг.

10. Після завершення процесу зважування зняти об’єкт, що зважується, гирі з набору різновагів (за допомогою пінцету) з чашок терезів та вбудовані гирі – за допомогою ручки (5).

11. По закінченню роботи перевірити нульову точку вагів та відключити ваги від електромережі.

Увага! Не допускається залишати на чашках вагів гирі або речовини, що зважуються!

Пам'ятайте! Зважування сипких матеріалів та рідин проводиться в спеціальному посуді з притертою кришкою(бюксах). Насипання сипучого матеріалу в бюкси проводиться не над чашкою вагів, а на спеціальному, окремо встановленому столику.

Методичні рекомендації щодо виконання та оформлення:

При виконанні роботи строго дотримуватися методики виконання, вказаної в інструкції, а також правил техніки безпеки.

Зміст і послідовність виконання завдання:

Зважування на технохімічних вагах

1. Врівноважити чашки технохімічних вагів за допомогою шматочків паперу.
2. Підбираючи гирі з набору різновагів, знайти масу бюкси з кришкою з точністю до 0,1 г та записати її в протокол лабораторної роботи.
3. Звільнити чашки вагів, помістити гирі в коробку з різновагами (за допомогою пінцету) та переконатися, що ваги вимкнені.

Зважування на аналітичних вагах

1. Увімкнути ваги в електромережу та почекати 20 хв.
2. Встановити нульову точку аналітичних вагів.
3. Помістити на ліву чашку вагів бюксу з кришкою, що була зважена на технохімічних вагах.
4. Помістити (за допомогою пінцету) на праву чашку вагів гирі, що відповідають масі бюкси в грамах.
5. Ручкою (5) накласти десяті частини граму маси бюкси.
6. Визначити масу бюкси з точністю до 0,05 мг та записати її в протокол лабораторної роботи.
7. Взяти в бюксу наважку кристалогідрату барій хлориду масою в межах 0,90000 – 1,10000 г. Масу наважки записати в протокол лабораторної роботи.
8. Після закінчення зважування зняти навантаження з вагів, перевірити нульову точку та вимкнути ваги з електромережі.
9. Прибрати робоче місце.

Після виконання лабораторної роботи студент повинен:

Контрольні питання

1. Класифікація вагів та їх призначення.
2. Точність зважування.
3. Поясніть принципову схему будови аналітичних вагів типу ВЛР-200г.
4. Що таке нульова точка вагів? Як її встановити?
5. Чому не можна ходити біля робочого місця під час зважування? Чому зважування повинно проводитись при закритих дверцятах вагів?
6. Порядок зважування та технічних вагах.
7. Порядок зважування на аналітичних вагах.

Задачі

1. Порожній бюкс має масу 16,46785 г, а при зважуванні цього ж бюкса з кристалічним калій дихроматом аналітичні ваги показали 23,00340 г. Яка маса наважки?
2. Взяли наважку солі 1,50000 г в годинниковому склі, маса скла з сіллю складає 12,53465 г. Чому дорівнює маса тари?
3. Маса бюкса з наважкою до висушування складала 25,97645 г. Після висушування та охолодження бюкса в ексикаторі знов висушили бюкс, і тепер його вага становить 25,74835 г. Яка мас води, що випарувалася?

2.2. Приготування розчинів

Розчинами називають однорідні суміші двох або кількох речовин.

За агрегатним станом розчини поділяють на газуваті, рідкі та тверді.

За властивістю розчинятися в тому чи іншому розчиннику речовини поділяють на необмежено і обмежено розчинні.

Кількість твердої речовини, яку можна розчинити в даній кількості води, має межу, яка залежить від властивостей взятих речовин, та від тих умов, в яких відбувається розчинення. Коли ця межа досягнута, виходить насичений розчин. Концентрація насиченого розчину називається розчинністю. Насичення розчину якою-небудь речовиною залежить від її розчинності в даному розчиннику за даних умов.

Розчинність речовини часто виражають її масою, що міститься в 100 масових частках розчинника. Наприклад, розчинність натрію хлориду за температури 18°С дорівнює 35,86 г у 100 г води.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: