ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Визначення температури плавлення
Таблиця 1. Визначення температури плавлення невідомої речовини.
Таблиця 2. Температури плавлення деяких речовин.
Визначення температури кипіння
Таблиця 3. Визначення температури кипіння невідомої рідини.
Таблиця 4. Температури кипіння деяких рідин.
Визначення відносної густини за допомогою пікнометра
Таблиця 5. Визначення густини невідомої рідини при 20 ºС.
Таблиця 6. Густини деяких рідин при 20 ºС.
Після виконання лабораторної роботи студент повинен:
Захист роботи
Газові балони. Прості склодувні операції Газові балони. Гази зазвичай зберігають в зрідженому або стислому стані в спеціальних сталевих балонах різної місткості, що мають визначальний колір: О2 - синій з чорним написом «Кисень»; Н2 - темно-зелений з трьома червоними кільцями; СО2 - чорний з білим написом «Вуглекислота» повітря - чорний з білим написом «Стисле повітря» тощо. За конструкцією балони розділяють на два типи: для стислих газів і для зріджених газів, що мають сифонову трубку всередині балона. Будова балону: корпус, сифонова трубка, через яку речовина поступає у вентиль, вентиль, ковпак, п'ята балона. Для зберігання ацетилену застосовують спеціальні балони, які заповнюють пористою масою (вугілля), просоченою розчином ацетилену в ацетоні. Правила роботи з газовими балонами: - необхідно стежити, щоб в неробочому стані на балон завжди був нагвинчений ковпак; - пересувати обережно, оскільки поштовхи можуть викликати вибух; - неможна поміщати газові балони в місцях, де вони можуть нагріватися; - необхідно, щоб випускний вентиль не був забруднений, оскільки можливий спалах мастила і вибух (вентилі не змащують!); - балони періодично випробовують на тиск; - неможна працювати з несправними балонами, самостійно їх ремонтувати; - для точного регулювання подачі газу необхідно застосовувати редукційні вентилі; для кожного газу є свій редукційний вентиль; - гнучкий шланг міцно закріплюють на вентилі дротом, щоб при пуску газу він не злітав; - стислі або зріджені гази не можна відбирати безпосередньо в реакційну судину, їх пропускають через запобіжну склянку; - балони із зрідженими газами, що мають сифонові трубки, при роботі треба перевертати (особливо для С12), що запобігає викиданню з балона струменя зрідженого газу. Прості склодувні операції. Скло з'явилося за 2000-3000 до н.е. Скло - аморфне тіло, що одержують шляхом переохолодження розплаву, незалежно від його хімічного складу і температурної області затвердіння. Скло має в результаті поступового збільшення в'язкості механічні властивості твердих тіл, причому процес переходу з рідкого стану в склоподібне є оборотним. За типом склоутворювального компонентурозрізняють скло силікатне (на основі SіО2), боратне (В2О3), борсилікатне, алюмосилікатне, фосфатне (Р2О5). Для зручності склад скла виражають в % по масі оксидів, що входять в скло: звичайне – SіО2 - 74,5%, А12О3 - 0,5; СаО - 6,5; МgО - 2,0; Nа2О - 14,0; К2О - 2,0. При охолоджуванні розплавленого скла в ньому виникає з молекул силіцій(IV) оксиду кремнеземний каркас, що складається з атомів Силіцію і Оксигену, що чергуються, в осередках якого розташовуються різні катіони. Цей каркас попереджає кристалізацію скла і призводить до утворення неврегульованих просторових ґрат. Вадами називають чужорідні включення в склі (пухирці, каміння, шліфи) або наявність в ньому окремих ділянок з явно вираженою фізичними або хімічними недоліками (напр., хвилястість). Багато фізико-хімічних властивостей скла визначаються властивостями оксидів, що входять в його склад. Знаючи склад скла, можна розрахувати з відомою точністю його міцність, показник заломлення, коефіцієнт термічного розширення тощо і визначити межі застосування скла. Класифікація скла в залежності від його призначення: будівельне; архітектурно-декоративне; технічне; побутове; хіміко-лабораторне; електровакуумне; оптичне; тарне; посудне; художнє. Хіміко-лабораторне скло відрізняється високою хімічною і термічною стійкістю. Найвищими є вимоги до оптичного скла. Виготовлення виробів з розплавленої скломаси проводиться: видуванням, витягуванням, плющенням, пресуванням, литвом і комбінованими способами. Найпростіші склодувні операції: різання скляних трубок і палиць, оплавлення і спаювання їх, витягування капілярів. Найпростіші інструменти: ніж для різання скла, паяльний пальник, міхи (лінія стислого повітря), насадки для пальників Теклю і Бунзена, електричні повітродувки. Різання трубок і палиць Щоб відрізати шматок певної довжини, на трубці або палиці роблять відмітку у відповідному місці. Потім, узявши трубку, затискають її між вказівним і великим пальцем і ножем для різання скла роблять надріз, заздалегідь змочивши місце надрізу водою (розчином мила). Після цього, тримаючи трубку обома руками так, щоб надріз знаходився між ними, злегка згинають трубку із сторони, протилежної надрізу, і одночасно злегка розтягують. Після того, як трубка або палиця відрізана, кінці їх треба оплавити, щоб згладити гострі краї. Для оплавлення кінців трубку або палицю обертають в полум'ї паяльного пальника, що не світиться. Так розрізають трубки діаметром до 10-12 мм. Для розрізання товстих трубок до подряпини, нанесеної на трубці ножем для різання скла, притискують розігрітий до червоності кінець скляної палички діаметром 2-3 мм. Якщо тріщина не утворюється негайно, розжарену паличку віднімають і дмуть на місце надрізу. Утворення тріщини пояснюється швидким охолоджуванням. При різанні скла напилком достатньо зробити подряпину і зламати трубку. Якщо пиляти трубку, то виходять ламані краї. Витягування трубок Якщо треба відтягнути трубку або витягнути її в капіляр, то трубку вносять в полум'я паяльного пальника і при постійному обертанні нагрівають до тих пір, поки вона не розм'якне. Якщо треба отримати капіляр, то нагріту до розм'якшення трубку виймають з полум'я і швидко розтягують обома руками. Коли відтягують кінець трубки, то до цього кінця спочатку припаюють іншу трубку і нагрівають ту частину, яку потрібно відтягнути. Припаяна трубка потрібна тільки для того, щоб можна було триматися за неї. Непотрібний кінець обломлюють. Запаювання трубок Відтягують кінець трубки, обломлюють отриманий капіляр ближче до того кінця, який повинен бути запаяний, і знову нагріваючи капіляр, запаюють трубку. Щоб уникнути потовщення і закруглювати кінець, в трубку слід обережно вдувати повітря. Повітря вдувають, вийнявши трубку з полум'я. Згинання трубок Трубку не дуже сильно розм'якшують на полум'ї пальника і при згинанні дещо більше нагрівають опуклу сторону. Трубку, обертаючи навкруги осі, нагрівають по всій ширині полум'я і досягнувши потрібного розм'якшення, загинають зверху. Класти гарячу трубку або інший предмет на холодну поверхню не можна. Гарячий предмет треба закоптити в полум'ї пальника, що світиться, і покласти на азбестовий лист. Потрібно захищати гарячий предмет від вітру, оскільки при швидкому охолоджуванні в склі утворюються нерівномірні напруги, що приводять до утворення тріщин. Шліфовка скла Коли пластинку з скла треба зробити матовою, на одну сторону її приклеюють дерев'яний брусок, який служитиме рукояткою; потім тримаючись якомога нижче цього бруска, обережно водять склом по наждачному каменю. Шліфувати скло за допомогою абразивів можна, застосовуючи ультразвук. Утворюється дуже чиста поверхня. Свердлення скла Отвір на склі можна просвердлити гостро заточеним напилком або свердлом, загартованим дуже твердо. Перед свердленням свердло змочують розчином камфори в скипидарі або скипидаром. Круглі отвори в склі свердлять за допомогою ручної дрилі. Як свердло застосовують тонкостінну мідну трубку із затупленим кінцем, яку затискають в патрон ручної дрилі. Скло укладають на рівну поверхню, на скло кладуть шаблон — шматок фанери з отворами потрібного діаметра. Цей шаблон скріплюють зі склом, в отвір насипають карборундовий пил, додають стільки води, щоб утворилася густа кашка і, встановивши дриль з мідною трубкою, починають свердлення. При свердленні напилком або твердо загартованим свердлом для полегшення роботи застосовують спеціальні мастила. Травлення скла Для травлення скла застосовують концентрований водний розчин плавикової кислоти НF, який зберігають в поліетиленовій ємності. Підігріте скло спочатку покривають шаром захисного мастила. В цьому шарі роблять напис або потрібний малюнок і на це місце щіточкою наносять розчин плавикової кислоти. Через декілька хвилин скло обмивають в проточній воді, і захисний шар видаляють при нагріванні. Щоб протравлене місце було помітнішим, в нього втирають фарбу. Лабораторна робота Тема: Виготовлення капілярів
Мета: навчитися проводити найпростіші склодувні операції.
Обладнання, матеріали: пальник, скляні трубки, скляні палички, ніж для різки скла.
Техніка безпеки: дотримуватись правил роботи з нагрівальними приладами та склом.
Опорні знання: Часто в лабораторній практиці виникає необхідність в проведенні найпростіших робіт по склу: різання та згинання скляних трубок та паличок, спаювання їх, оплавлення їх країв, витягування трубок в капіляри. Для роботи зі склом необхідні газовий пальник із спеціальними насадками та ніж для різання скла (див. рис. 1).
Гострі краї трубки чи скляної палички необхідно оплавити. Увага! Класти гарячу трубку на холодну поверхню не можна, інакше утворяться тріщини! Методичні рекомендації щодо виконання та оформлення: При виконанні роботи строго дотримуватися методики виконання, вказаної в інструкції, а також правил техніки безпеки. Зміст і послідовність виконання завдання: Виготовлення капілярів
Після виконання лабораторної роботи студент повинен:
Захист роботи
Тестові завдання до РОЗДІЛУ 4
А) декантація; Б) фільтрування; В) розділення; Г) центрифугування.
А) декантація; Б) фільтрування; В) розділення; Г) центрифугування.
А) декантація; Б) фільтрування; В) розділення; Г) центрифугування.
А) «червона стрічка»; Б) «жовта стрічка»; В) «синя стрічка»; Г) «біла стрічка».
А) колір стрічки; Б) колір фільтрувального паперу; В) діаметр фільтру; Г) маса золи, яка утворюється при згорянні фільтру.
А) сублімація; Б) дистиляція; В) декантація; Г) екстракція.
А) сублімація; Б) дистиляція; В) декантація; Г) екстракція.
А) сублімація; Б) дистиляція; В) декантація; Г) екстракція.
А) стакан; Б) пісочна баня; В) кульковий холодильник; Г) годинникове скло.
А) колба Вюрца; Б) кипілки; В) годинникове скло; Г) алонж.
А) густина; Б) відносна густина; В) розрахункова густина; Г) умовна густина.
А) густина; Б) відносна густина; В) температура кипіння; Г) температура плавлення.
А) кульковий холодильник; Б) запаяний з одного боку капіляр; В) екстрактор Сокслета; Г) кипілки.
А) колба Ерленмейєра; Б) колба Кляйзена; В) конічна колба; Г) пікнометр.
А) фіксанал; Б) пікнометр; В) густиномір; Г) ареометр.
А) синій з чорним написом; Б) зелений з трьома червоними кільцями; В) чорний з білим написом; Г) жовтий.
А) синій з чорним написом; Б) зелений з трьома червоними кільцями; В) чорний з білим написом; Г) жовтий.
А) запаювання трубки; Б) виготовлення капіляру; В) згинання трубки; Г) шліфовка скла.
А) запаювання трубки; Б) виготовлення капіляру; В) згинання трубки; Г) шліфовка скла. Література 1) Воскресенский П.И. Техника лабораторных работ. - М.: Химия, 1973 - 717 с. 2) Шевченко І.Л. Техніка лабораторних робіт. - Х.: Вид-во НФаУ, «Золоті сторінки», 2003 - 108 с. 3) Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. Практикум. - К.: Либідь, 2003 - 208 с. 4) Шапиро С.А., Шапиро М.А. Аналитическая химия. - М.: Высшая школа, 1979 - 384 с. 5) Шляніна А.В. Практикум з аналітичної хімії. - К.: ВСВ «Медицина», 2010 - 144 с. 6) Ярославцев А.А. Сборник задач и упражнений по аналитической химии. - М.: Высшая школа, 1979. 7) Гурвич Я.А. Производственное обучение лаборантов-химиков. – М.: Высшая школа, 1987 - 280 с. 8) Гороновский И.Т., Назаренко Ю.П., Некряч Е.Ф. Краткий справочник по химии. - К.: Наукова думка, 1987 - 830 с. 9) Григорович О.В., Невський О.В. Хімічний експеримент у школі. - Х.: Вид-во Ранок, Веста, 2008 - 192 с.
Зміст
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|