Тема 4. Методичне забезпечення управління витратами

Управління витратами – це динамічний процес, який включає управлінські дії, мета яких полягає у досягненні високого економічного результату діяльності підприємства.

Під системою управління витратами розуміється комплекс заходів, спрямованих на максимізацію віддачі від ресурсів за умови збереження або підвищення якості продукції (рис. 1).

Рис. 1. Система управління витратами

Система управління витратами спрямована на вирішення наступних завдань:

- здійснення контролю за ходом господарської діяльності підприємства;

- виявлення тенденцій змін рівня, обсягу та структури витрат на обсяг виробництва та одиницю продукції;

- збір, аналіз інформації про витрати;

- нормування, планування витрат у розрізі елементів, виробничих підрозділів і видів продукції;

- пошуку резервів економії ресурсів і оптимізації витрат.

Основними принципами управління витратами є:

− відповідність системи обліку завданням управління витратами;

− аналіз і виявлення альтернативних шляхів досягнення мети;

− повнота і аналітичність інформації щодо рівня витрат;

− застосування ефективних методів зниження витрат;

− стимулювання і мотивація працівників до зниження витрат;

− оцінка і контроль результатів діяльності підрозділів;

− забезпечення та реалізація останніх досягнень економіки, математики та практики для подальшого удосконалення.

Як приклад розглянемо стратегічну систему управління витратами на промислових підприємствах України рис. 2.

Рис. 2. Система управління витратами промислового підприємства

Узагальнюючи матеріали зарубіжних та вітчизняних вчених, можна виокремити наступні базові концепції управління витратами рис. 3.

У працях багатьох вчених-економістів, зокрема та інших розкрито сутність, умови застосування, переваги й недоліки, а також процедуру вибору та організацію використання таких методів управління витратами рис. 4.

Поведінка витрат (Cost Behavior) – це характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

Для опису поведінки витрат у літературі традиційно використовують терміни: "змінні витрати" і "постійні витрати", а також "напівзмінні витрати" і "напівпостійні витрати".

При цьому як основний фактор витрат зазвичай розглядають обсяг діяльності (виробництва або реалізації).

Рис. 3. Концепції управління витратами

Рис. 4. Методи управління витратами

Змінні витрати (Variable Costs) – це витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат). Це означає, що збільшення кількості виробленої продукції у десять разів призведе до збільшення загальних змінних виробничих витрат також удесятеро. Типовим прикладом змінних витрат є прямі матеріальні витрати, відрядна зарплата, енергія для роботи обладнання, пальне для автомобілів, комісійні виплати торговим агентам.

Постійні витрати (Fixed Costs) – це витрати, що залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат). Прикладом постійних витрат є прямолінійна амортизація, орендна плата, зарплата персоналу офісу, страхування майна, адміністративні витрати, витрати на збут тощо.

Напівзмінні витрати (Semivariable Costs) – це витрати, що змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат). Прикладом напівзмінних витрат є витрати на придбання матеріалів за умови отримання знижки в разі закупівлі значної партії та оплати понаднормової роботи.

Змішані витрати (Mixed Costs) – це витрати, що містять елементи, як змінних, так і постійних витрат. Типовим прикладом змішаних витрат є плата за телефон, яка включає постійні витрати у вигляді абонентної плати та змінні витрати – плату за міжміські розмови. В основу розподілу витрат на постійні та змінні покладено припущення релевантного діапазону.

Релевантний діапазон (Relevant Range) – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв'язок між величиною витрат та їх фактором.

Напівпостійні витрати (Semifixed Costs) – де витрати, що змінюються ступінчасте при зміні обсягу діяльності.

Завдання розподілу затрат на постійні та змінні є важливим і одночасно складним. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні методи, а саме:

− технологічний аналіз;

− аналіз рахунків;

− метод вищої-нижчої точки;

− метод візуального пристосування;

− регресійний аналіз;

− спрощений статистичний аналіз.

Технологічний аналіз (Engineering Analysis) – системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності. Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їхньої доцільності, визначення найнеобхідніших операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їхнього використання. Це своєрідний функціонально–вартісний аналіз діяльності. Перевагою такого аналізу є те, що він зорієнтований на майбутні операції, а не на вивчення минулої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу і коштів.

Метод аналізу рахунків (Account Analysis Method) – метод визначення функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного фактора на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку. Метод аналізу рахунків доволі широко використовують на практиці. Але слід зважати на те, що він значною мірою базується на досвіді та інтуїції менеджера й аналізі минулих подій. Через те його вадою є певна суб'єктивність і можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності. Певною мірою уникнути зазначених вад можна за допомогою серії спостережень та застосування математичних методів.

Метод вищої-нижчої точок (High – Low Method) – це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності. При цьому визначають різницю у обсягах виробництва та сумою сукупних витрат:

Дані різниці показують на скільки зростають затрати при зростанні обсягу виробництва. Тому ставка змінних витрат на одиницю продукції становитиме:

Недоліком методу вищої-нижчої точок є те, що для побудови функції затрат, ми використовуємо лише дві точки досліджуваної сукупності (вищу та нижчу точки), ігноруючи всі інші. Якщо ж відсутня щільність зв’язку між вищою, нижчою та іншими точками, то побудована функція затрат не відображатиме реальної залежності між затратами та їх фактором.

Метод візуального пристосування (статистичний метод кореляції) (Visual–Fit Method) – ґрунтується на використанні всієї сукупності даних для побудови функції затрат. При цьому передбачається графічне відображення та візуальна побудова прямої лінії на основі досліджуваної сукупності даних.

Незважаючи на те, що даний метод дозволяє уникнути недоліків методу найвищої-найнижчої токи, він є надто суб’єктивним, а тому недосконалим. Адже результати розрахунків залежать від навичок роботи аналітика.

Регресійний аналіз (Regression Analysis) – статистична модель, яку використовують для визначення зміни середнього значення залежної змінної величини під впливом зміни значення однієї або декількох незалежних змінних величин. При застосуванні регресійного аналізу для визначення функції витрат загальну суму витрат розглядають як змінну величину, залежну від певного фактора (обсягу виробництва, кількості замовлень тощо), який виступає як незалежна величина. Лінійний взаємозв'язок між залежною та незалежною змінними величинами можна описати графічно як лінію регресії або за допомогою формули (рівняння регресії).

Модель, яка використовує тільки одну незалежну змінну величину для визначення зміни незалежної змінної величини, називають простим регресійним аналізом. Вона має вигляд: Y = а + bх.

Регресійний аналіз передбачає використання методу найменших квадратів, який дає можливість побудувати функцію затрат на основі системи рівнянь та одночасно уникнути недоліків, які має метод візуального пристосування. На відміну від методу вищої-нижчої точки, регресійний аналіз враховує всі дані спостереження для визначення функції витрат.

Для визначення функції витрат методом найменших квадратів необхідно розв’язати систему рівнянь:

де х – незалежна змінна величина (рівень спостережуваної діяльності);

у – залежна змінна величина (загальні або змішані витрати);

а – загальні постійні витрати;

b – ставка змінних витрат на одиницю діяльності;

n – кількість спостережень.

Спрощений статистичний метод (Simplified Statistical Method) – це метод визначення функції витрат, що передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х (обсягів виробництва), та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.

Суть його полягає в обчисленні середніх величин обсягу виробництва й витрат за двома групами показників. Для цього всю сукупність даних необхідно згрупувати у порядку зростання обсягів виробництва та визначити середні величини з кожної половини даних.

Розраховуючи результати розрахунків середніх величин, обчислюється величина постійних витрат за формулою:

де X0 і X1 – середні значення обсягів виробництва першої і другої груп;

Y0 і Y1 – середні значення витрат першої і другої груп.

1. Підготовка і обговорення питань:

1. Система управління витратами

2. Концепції управління витратами

3. Методи управління витратами

4. Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень. Поведінка та функції затрат

Задача

Задача 1. Розподіліть витрати, приведені нижче, на постійні і змінні.

1. Амортизація виробничого устаткування, що нараховується по виробничому методу.

2. Амортизація адміністративної будівлі.

3. Витрата основних матеріалів на виробництво продукції.

4. Заробітна плата працівників відділу технічного контролю.

5. Заробітна плата основних виробничих робочих.

6. Відрахування до пенсійного фонду на заробітну плату основних виробничих робочих.

7. Відрахування до фонду соціального страхування по безробіттю від заробітної плати працівників відділу технічного контролю.

8. Оренда виробничих площ.

9. Електроенергія для технологічних цілей.

10. Електроенергія для господарських потреб.

Задача 2. Заповнити приведену нижче таблицю, розрахувавши витрати на кожен об'єм виробництва.

Задача 3. Розподілити витрати на постійні і змінні витрати за всіма методами розподілу:

- вищої-нижчої точки;

- регресійний аналіз;

- спрощений статистичний аналіз.

Для виконання завдання використовувати дані таблиці 1.

Таблиця 1

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: