Тривіальні назви речовин, які використовуються в науці, виробництві, торгівлі та побуті

1. Суміші речовин
Алунд	- вогнетривкий матеріал на основі Al2O3 з домішками інших оксидів
Білильне вапно (хлорне вапно)	- суміш CaClO2, CaCl2 i Ca(OH)2
Бордоська рідина	- розчин мідного купоросу CuSO4·5H2O у вапняному молоці
Вапняна вода	- насичений водний розчин гашеного вапна Са(ОН)2
Вапняне молоко	- суспензія твердого гашеного вапна Са(ОН)2 у вапняній воді (пересичений розчин)
Купоросне масло	- технічна концентрована сірчана кислота H2SO4
Натронне вапно	- суміш гашеного вапна Са(ОН)2 і їдкого натру NаОН
Нашатирний спирт	- розчин аміаку у воді
Олеум	- розчин SO3 у 100 %-й сірчаній кислоті (димляча сірчана кислота містить H2S2O7)
Плавикова кислота	- водний розчин HF
Рідке скло	- водний розчин силікатів натрію і калію (Na, K)SiO3
Синильна кислота	- водний розчин HCN
Соляна кислота	- водний розчин HCl (концентрована соляна кислота містить 35 % HCl)
Терміт	- суміш порошку Al і Fe3O4
Хлорна вода	- водний розчин хлору (містить HClO і HCl)
Хлорне вапно	- див. білильне вапно
Царська водка	- суміш одного об’єму концентрованої азотної кислоти HNO3 і трьох об’ємів концент­рованої соляної кислоти (вміст HCl до 35 %)
2. Мінерали і ювелірне каміння
Агат	- SiO2 (різнокольоровий)
Аквамарин	- Be3Al2Si6O18 (зеленувато-блакитний)
Алмаз	- вуглець С (те ж саме ювелірний діамант, брильянт)
Аметист	- Al2O3 (фіолетовий)
Апатит	- Са5(РО4)3(Cl, OH, F)
Боксит	- AlO(OH), інколи Al2O(OH)4, Al2O3· n H2O
Бура	- Na2B4O7 · 10H2O
Галіт	- NaCl
Гематит	- Fe2O3
Гіпс	- CaSO4 · 2H2O
Графіт	- С (гексагональна)
Доломіт	- CaMg(CO3) 2
Залізний колчедан	- див. пірит
Ізумруд	- Al2O3 (зелений) і Be3Al2Si6O18 (яскраво-зелений)
Ільменіт	- (TiFe)O3
Кам’янасіль	- див. галіт
Каолін (каолініт)	- Al4(Si4O10)(OH)8
Корунд	- Al2O3
Криоліт	- Na3(AlF6)
Кристобаліт	- SiO2 (тетрагональна, кубічна)
Магнезит	- MgCO3
Магнетит (магнітний залізняк)	-
Магнітний колчедан (піротин)	- Fe0.877S
Малахіт	- CuCO3 · Cu(OH)2
Опал	- SiO2 · H2O
Ортоклаз	- K(AlSi3O6)
Пірит	- FeS2
Польовий шпат (калієвий)	- див. ортоклаз
Польовий шпат (натрієвий)	- див. альбіт
Плавиковий шпат	- див. флюорит
Рутил	- TiO2 (тетрагональна)
Рубін	- Al2O3 (червоний)
Сапфір	- Al2O3 (синій)
Сердолік	- SiO2 (оранжевий)
Сірчаний колчедан	- див. пірит
Сидерит	- FeCO3
Сильвін	- KCl
Слюда (калієва)	- KAl2 (AlSi3O10)(OH,F)2
Сурик	- ( PbIV)O4 або Pb3O4
Сфалерит	- ZnS (кубічна)
Тинкан	- див. бура
Тридиміт	- SiO2 (ромбічна, гексагональна)
Топаз	- Al2O3(жовтий)
Тунгстит	- WO3·H2O
Флюорит	- CaF2
Халькопірит	- (FeIIICuI)S2
Хризоберил	- (BeAl2)O4
Хроміт (хромистий залізняк)	- ( Fe)O4
Цинкова обманка	- див. соралерит
Циркон	- ZrSiO4
Червоний залізняк	- див. гематит
Шпінель благородна	- (MgAl)O2 (рубіни, сапрафіти)
Яшма	- SiO2 з домішками Fe2O3, Fe3O4
3. Металеві сплави (масова частка складових подана у відсотках)
Алюмель	- на основі Ni, містить Al (1,8…2,5), Мn (1,8…2,2), Si (0,8…2,0), інколи Fe (0,5)
Амальгами	- сплави ртуті Hg з металами ІА, ІІА, ІБ, ІІБ груп (можливе утворення інтерметалідів)
Бабіти	- олов’яні: Sn (82…84), Sb (10…12), Cu (6); свинцеві: P (80…82), Sb (16…18), Cu (2)
Бронзи	- на основі Cu, містять Sn, Al, Be, Pb, Cr, Si та інші елементи
Дюралюміній (дюраль)	на основі Al, містить Cu, Mg, Mn
Інвар	Fe(63), Ni(36), Mn(0,5), C(0,5)
Константан	Cu(60), Ni(40)
Латуні	Cu із Zn (до 50), містять Al, Fe, Mn, Ni, Pb та ін.
Мельхіор	Cu з Ni (5…30), містить Fe, Mn
Монель	Ni з Cu (27…29), містить Fe, Mn
Нейзільбер	Cu з Ni (5…35) і Zn (13…45)
Нержавіючі сталі	хромонікелева: Cr (18), Ni (9), решта – сталь; хромиста: Cr (13…27), решта – сталь
Ніхром	Ni (65…80), Cr (15), містить Si, Al
Победіт	WC (90), Co (10)
Сплав Вуда	Bi (50), Pb (25), Sn (12,5), Cd (12,5)
Томпак	латунь з малим вмістом Zn (3…12)

Міжнародна організація зі стандартизації (ISО)

Міжнародна організація зі стандартизації (англ. Interna­tional Organization for Standardization, ISO) – міжнародна організація, метою діяльності якої є ратифікація стандартів, розроблених спільними зусиллями делегатів від різних країн.

Організація ISO заснована 23 лютого 1947 двадцятьма п’ять­ма національними організаціями зі стандартизації як коорди­нуючий орган.

Доки ISO залишається неурядовою організацією, її можли­вості в розробці та ратифікації стандартів значно більші, ніж в інших подібних організацій. Це сприяло тому, що багато її стандартів стали державними в багатьох країнах, і дозволяє досить ефективно координувати дії багатьох національних організацій із стандартизації.

ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC), котра відповідає за стандартизацію електро­апаратури.

Назва організації зазвичай пишеться, як «ISO». Великою і дуже поширеною помилкою є те, що це вважають за акронім, котрий нібито розшифровується як «International Standards Organization», чи щось подібне. ISO – не акронім; ця назва походить від грецького слова «isos», що українською перекладається як «рівний».

Найжорсткіші вимоги до якості містять міжнародні стан­дарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації – ISO, що їх використовують для сертифікації виробів, призна­чених для експорту в інші країни й реалізації на світовому ринку. Міжнародна організація зі стандартизації (англ. Internstional Organization for Standardization, ISO) – міжнародна організація, яка займається випуском стандартів.

На сьогодні до ISO входить 161 країна зі своїми національ­ними організаціями зі стандартизації. Україну в ISO представляє Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики [1]. Загалом у складі в ISO більш ніж 80 ко­мітетів-членів. Крім комітетів-членів членство ISO можуть мати т. зв. члени-кореспонденти, котрі є організаціями зі стандар­тизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент уведена для країн, що розвиваються.

Організаційно до ISO входять керівні і працюючі органи. Керівні органи – Генеральна асамблея (найвищий орган), Рада, Технічне керуюче бюро. Робочі органи – технічні комітети (ТК), підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).

Генеральна асамблея – це зібрання керуючих осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представити не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерігачі. Члени-кореспонденти й члени-абоненти беруть участь як спостерігачі.

Рада керує роботою ISO в перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральної асамблеї, направити в комітети-члени опитування для консультації або доручити комітетам-членам їхнє вирішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів – членів Ради. У період між засіданнями й за необхідності Рада може приймати рішення шляхом переписки.

Раді ISO підпорядковуються сім комітетів: ПЛАКО (технічне бюро), СТАКО (комітет із вивчення наукових принципів стан­даризації); КАСКО (комітет з оцінювання відповідності); ІНФКО (комітет із науково-технічної інформації); ДЕВКО (комітет із надання допомоги країнам, що розвиваються); КОПОЛКО (комітет із захисту інтересів споживачів); РЕМКО (комітет зі стандартних зразків).

Практичне заняття

Організація метрологічної служби підприємства
та її роль в економічних показниках виробництва (4 год)

Мета: вивчити організацію роботи Державної метрологічної служби, відомчих метрологічних служб і метрологічної служби підприємства і їхню роль в економічних показниках виробництва.

Що необхідно зробити студенту перед початком заняття:

1. Напередодні практичного заняття необхідно уважно ознайомитись із методичними рекомендаціями до заняття.

2. За вказаними літературними джерелами й матеріалами, що викладені в розділі «Пояснення змісту основних понять і термінів» необхідно знайти відповіді на основні питання, що розглядаються на занятті.

3. Прийти на заняття підготовленим.

Питання, які розглядаються на практичному занятті

1. Метрологія та її задачі. Основні терміни метрології.

2. Системи одиниць фізичних величин (СІ, СГС, МКГСС, МТС та ін.). Переклад одиниць фізичних величин із систем СГС, МКГСС, МТС та ін. у систему СІ.

3. Структура Державної, відомчої метрологічної служби й метрологічної служби виробничого об’єднання (підприємства) і організація їхньої роботи. Нормативно-технічна база забез­печення єдності вимірів.

4. Методи вимірів і визначення похибок вимірювання.

5. Роль метрологічної служби в економічних показниках виробництва.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: