Підготовка сировини до збагачення

Процесу збагачення корисної копалини передують ряд етапів.

Дробіння і подрібнення сировини

Дробіння здійснюється за допомогою щокових та конусних дробарок. Щокові дробарки прості за конструкцією, але менш потужні. Конусні дробарки складніші, проте вони більш потуж­ні й можуть налагоджуватись на певний максимально необхід­ний розмір шматка (наприклад, для доменної печі – 100 мм) і тому вважаються більш досконалими.

Подрібнення (така потреба виникає, наприклад, для титано­вих руд) здійснюють на млинах, де сировина подрібнюється до розмірів 0,1–1 мм.

Грохочіння

Це процес просіювання на певну шматкуватість.

Відбувається на спеціальних машинах – грохотах, які облад­нані колосниковими, листовими або дротяними ситами, що при­водяться в рух кулачковими механізмами. За допомогою грохо­тів руду або вугілля можна розсортувати на декілька (до 10) фракцій.

Усереднення сировини

Здійснюється на усереднювальних складах ГЗК з метою стабілізації сировини за якістю шляхом перемішування порід, що поступають із різних шахт (родовищ). Сировина (руда або вугілля) спеціальним штабелеукладачем засипається в штабель шарами товщиною 20–30 см.

Потім сировина зачерпується знизу вверх, усі прошарки переміщуються між собою. Таким чином відбувається усеред­нення.

При відділенні корисної копалини від пустої породи вико­ристовуються різні властивості порід: маса, колір, магнітні й електричні властивості, радіоактивність. У результаті збагачен­ня отримують декілька продуктів: концентрати, проміжні про­дукти, хвости.

Концентрат – продукт із підвищеним вмістом необхідного мінералу.

Хвости – це відходи збагачення. Вони складаються з пустої породи й невеликої кількості корисних компонентів.

Проміжним називають продукт, у якому вміст корисного компонента більший, ніж у руді, але менший, ніж у концентраті. Проміжний продукт підлягає подальшому або повторному збагаченню.

Існують різні способи збагачення: ручне або механічне відби­рання (золото), промивання на конвеєрі під душем (для порід, що містять піщано-глинисті домішки); промивання з допомогою поршневої відсадної машини; флотаційне збагачення – шляхом продування повітря через сировину, що знаходиться в пульпі; магнітна сепарація (для магнітної сировини).

Для видалення із сировини вологи, вуглекислого газу й особливо сірки часто застосовують випал руди у випалювальних печах тунельного типу. При цьому залізняк F₂О₃ іноді перехо­дить у магнітний стан – Fe₃О₄.

Після збагачування концентрація заліза в руді збільшується до 60–70 %. Але при добуванні, транспортуванні, переванта­жуванні, збагаченні частина корисної копалини настільки подрібнюється, що стає непридатною для використання в доменному процесі. Тому дуже подрібнену руду або концентрат ошматковують, тобто переробляють на агломерат або окатиші.

Шихту для агломерату готують із дрібних концентратів, колошникового пилу, подрібненого палива й вапняку. Після перемішування шихту спікають за температури 1 100…1 200 ^оC на спеціальних агломераційних машинах. При цьому паливо згорає, сірка вигорає, Fe₂O₃ частково відновлюється до FeО. Утворюються пористі спечені шматки матеріалу, який нази­вають агломератом (офлюсованим).

90 % концентрату у вигляді пилу змішують з 1 % бетоніту (дрібнодисперсна глина) і 9 % вапняку. Потім суміш ретельно перемішують, зволожують і подають до тарілчатого грануля­тора, де вона окупчується, перетворюється в гранули розміром 10–20 мм. З допомогою стрічкового конвейера гранули посту­пають на сушку і відпалювання. За температури 1 200 ^оC гра­нули зміцнюються. Після вистигання вони відвантажуються для використання в доменній печі.

Таким чином, вихідними матеріалами, що надходять із гірни­чодобувної промисловості до металургії є: руда, концентрат, агломерат, окатиші, вугілля і вапно.

Економічна ефективність застосування продукції хімічної та гірничодобувної промисловостей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: