Взуттєва промисловість

За різними оцінками, ринок взуття в Україні становить 100–170 млн пар, його приріст – 10–12 % на рік. Тоді як в Західній Європі на душу населення припадає 6–8 пар взуття, у нас цей показник становить всього 2,7 пари.

Експорт взуттєвої промисловості сьогодні зумовлений в основному схемами роботи з давальницькими матеріалами або на замовлення. Так, найбільші обсяги продукції галузі були експортовані до Італії – близько 32 %, Польщі – 20 %, Росії – 16 %, Угорщини – 8 %, Німеччини – 6 %, Білорусі й Румунії – по 4 % (рис. 14.3).

Рис. 14. 3. Діаграма експорту та імпорту взуттєвої промисловості в грошовому вираженні за 2007 р. (дол. США)

У 2007 р. найбільше експортували частин взуття, шкіряного взуття, взуття із гуми й пластмаси. Загальна сума експорту за 2007 р. становила 143,5 млн доларів.

Значну частку на українському ринку взуття займає імпорт, який у більшості випадків базується на поставках із Китаю, що склали у 2007 р. близько 69 % від загального імпорту взуттєвої продукції. Уже багато років Китай залишається найбільшим у світі експортером текстильних виробів, одягу, взуття, годинни­ків, велосипедів, швейних машин тощо, тому практично в кожній країні в імпорті легкої промисловості він займає лідируючі позиції.

Сьогодні в Україні існують кілька фабрик, що працюють на давальницькій сировині. Це підприємства в Ужгороді, Жито­мирі, Києві. Свою продукцію вони переважно відправляють на експорт – до Румунії, Словаччини, Польщі. По суті, це вироб­ництва збірки. Інші регіони, у яких зосереджене взуттєве вироб­ництво, – Харків, Дніпропетровськ, Бровари. Багато більш дріб­них виробництв розміщено на територіях колишніх великих підприємств на основі оренди. За підсумками 2007 р. найбільше вироблено взуття з натуральної шкіри (близько 17 млн пар), із текстильних матеріалів і штучної шкіри (понад 11 млн пар), набагато менше взуття з гуми й полімерних матеріалів (близько 2 млн пар).

Інвестиційна привабливість підприємств легкої промисло­вості в розміщенні капіталу (у вигляді фінансів, обладнання, сировини) полягає у швидкій окупності вкладень, завдяки незначним строкам виробництва й реалізації продукції, у швидкому переформуванні асортименту, наявності місцевих сировинних ресурсів (вовна, льон, шкірсировина) і потенціаль­ній ємності ринку України.

Висока конкурентоспроможність провідних компаній націо­нальної легкої промисловості, зростаючий середній дохід насе­лення, історична розвиненість легкої промисловості України дозволяє галузі знайти значні можливості. Легка промисловість в Україні має серйозні перспективи для подальшого розвитку навіть за участі сильних конкурентів на ринку.

У 2007 р. Міністерством розроблено ряд заходів, спрямова­них на вдосконалення державного регулювання розвитку легкої промисловості, підтримку інноваційно-інвестиційних проектів, удосконалення структури виробництва з урахуванням розвитку світових ринків товарів легкої промисловості, розвиток вітчиз­няної сировинної бази, проведення ефективної митно-тарифної політики, забезпечення сертифікації продукції і впровадження систем управління якістю, а також науково-технічне забезпе­чення технологічного переоснащення підгалузей легкої промис­ловості. Крім того, раніше Кабінет Міністрів України схвалив концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р. Відповідне розпорядження уряду № 673 датовано 27 грудня 2006 р.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: