Методичні вказівки до вивчення теми

ТЕМА 7 ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Вивчення теми доцільно почати зі з’ясування сутності та основних напрямів організації праці. В економічній теорії під су­спільною організацією праці розуміють формування й підтри-мування природних, розумних пропорцій між сферами прикла-дання праці, а отже, і між сферами суспільного виробництва й невиробничою сферою.

Організація праці є найбільш важливою складовою органі-зації виробництва. Організація діяльності виробничого підприєм-ства - комплексне вдосконалення підготовки виробництва, ви-робничих процесів і системи їх обслуговування. Найбільш важ-ливим завданням організації виробництва є забезпечення раціона-льного поєднання живої праці з засобами виробництва на кожній ділянці підприємства, а також забезпечення ефективної взаємодії виробничих, управлінських та обслуговуючих ланок.

Організація праці на підприємстві повинна забезпечувати раціональне поєднання і розподіл праці в колективі, професійний підбір кадрів, їхню ефективну діяльність і умови для реалізації їхніх творчих можливостей; у той же час вона має бути науко­вою, забезпечувати неперервне впровадження у виробництво до­сягнень науки й передового виробничого досвіду, найбільш ефек-тивне використання трудових, матеріальних ресурсів і виробни-чих фондів підприємства.

Сукупність досягнень науки і техніки, передового виробни-чого досвіду, на які спирається наукова організація праці в розро­бленні заходів з організації праці, називають її основами. Остан-ні групуються таким чином:

- соціально-економічні - визначають цілі, характер, зміст пра-ці в суспільстві, соціально-економічну спрямованість захо-дів організації праці;

- техніко-економічні -досягнення технічних наук, сукупність знань і досвіду в галузі застосування і вдосконалення зна-рядь і предметів праці, техніки і технології виробництва;

- психофізіологічні основи - висновки й рекомендації наук, які вивчають фізіологію та психологію праці, зміни, які відбу-ваються в організмі людини з виконанням трудових дій у певних виробничих умовах;

- правові основи - закони, нормативи і правила, які регулю­ють трудову діяльність;

- нормативні основи - вимоги, які містяться в різних норма-тивних документах і матеріалах, що регламентують вироб-ничі й трудові процеси, економіку та управління виробницт-вом.

Основні напрями наукової організації праці полягають у: розробленні та впровадженні раціональних форм розподілу і кооперації праці;

- поліпшенні організації підбору, підготовки й підвищення кваліфікації кадрів;

раціоналізації трудових процесів, впровадженні передових способів і методів праці;

- вдосконаленні організації та обслуговування робочих місць;

- вдосконаленні нормування праці;

- впровадженні ефективних форм і методів матеріального і морального стимулювання праці;

- покращенні умов праці;

- зміцненні дисципліни праці.

Необхідність організації праці обумовлена такими об'єктив­ними категоріями, як розподіл і кооперація праці.

Розподіл праці відокремлення діяльності окремих праців­ників та їх груп у процесі праці. Завдяки розподілу праці підви-щується продуктивність праці, вдосконалюються знаряддя праці.

Слід відзначити, що розподіл праці - тільки один бік трудо­вої діяльності. Він викликає необхідність об'єднання праці окре-мих працівників у групи в спільному трудовому процесі, у взаємопов'язаних трудових процесах на всіх рівнях від робочих місць окремих виконавців до підприємств, підгалузей і взаємопо­в'язаних галузей економіки.

Кооперація праці - об'єднання, встановлення взаємозв'язку між розрізненими, спеціалізованими виконавцями в процесі тру-дової діяльності.

Складність і значення кооперації праці безпосередньо на виробництві зростає з поглибленням одиничного розподілу праці. На сучасному етапі господарювання основними напрямами вдосконалення розподілу та організації праці є:

формування окремих трудових процесів і складу виробни-чих операцій з урахуванням економічної доцільності, пси-хофізіологічних і соціальних наслідків розподілу праці; складання проектних балансів робочого часу для окремих працівників за професіями і робочими місцями, за бригадами, ділянками і цехами з ув'язуванням цих балансів між собою, з трудомісткістю виконуваних робіт і трудових функцій; розробка тарифно-кваліфікаційних характеристик для кож-ного виду робіт і чіткого переліку функціональних обов'яз-ків працівників, що забезпечують виконання окремих тру-дових процесів в умовах розподілу праці;

- забезпечення рівної інтенсивності праці на всіх ділянках ви-робничого процесу і науково обґрунтованих режимів праці й відпочинку;

- забезпечення ритмічності, безперебійності трудового і виро­бничого процесів за рахунок чіткої кооперації праці й під-вищення продуктивності праці на організаційній основі. Протягом вивчення теми студенти мають зрозуміти, що

ефективна організація праці на підприємстві неможлива без за-безпечення відповідної організації робочих місць як первинних ланок виробничої ст–ктури.

Робоче місце частина виробничого простору одного чи групи працівників, оснащена основним і допоміжним технологіч-ним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для проведення певного виду робіт.

Всі робочі місця класифікують за такими ознаками: за ступенем механізації:

робочі місця ручної роботи - всі трудові процеси на них ви­конуються за допомогою трудового зусилля виконавця, із застосуванням найпростішого інструмента;

- машинно-ручні - оброблення предметів праці механізмами і за рахунок зовнішньої енергії (електричної, теплової), але за безпосередньої участі працівника;

- механізовані - основні технологічні процеси повністю вико­нуються машинами й механізмами, а за робітником залиша-ється лише функція управління машинами; автоматизовані - весь технологічний процес здійснюється верстатом, машиною чи агрегатом автоматичної дії без уча-сті працівника, за яким зберігається функція пуску і зупинки автомата, контролю за його роботою і за необхідності - на-лагодження;

апаратурні - оснащені різними апаратами, впливають ними на предмет праці за рахунок теплової, електричної, хімічної чи біологічної енергії.

за ознакою спеціалізації:

спеціалізовані - оснащені обладнанням спеціального при­значення, можуть виконуватися ті самі чи близькі за змістом операції та види робіт;

- універсальні - провадяться різнорідні роботи, вони оснащені універсальним обладнанням, що дозволяє швидко переходити від одного виду робіт до іншого.

за ознакою розподілу праці:

індивідуальні, де постійно зайнятий один виконавець, колективні, де трудові процеси здійснюються групами пра-цівників, в обслуговуванні великих машинних агрегатів то-що.

за кількістю обладнання, що обслуговується: одноверстатні (одноапаратурні, одноагрегатні) та багатоверстатні (багатоапаратурні, багатоагрегатні).

за місцеположенням:

стаціонарні, розташовані та обладнані на одному місці;

- пересувні, що постійно пересуваються у просторі.

Для успішного виконання виробничих завдань необхідно, щоби кожне робоче місце було належним чином організоване.

Організація робочого місця - комплекс заходів, спрямова-них на створення найбільш сприятливих та безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників.

Основними складовими організації робочого місця є:

1.Оснащення робочого місця - сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, технологічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, засобів з охорони праці й техніки безпеки.

Основне технологічне обладнання - верстати, робочі маши-ни, агрегати, технологічна апаратура, тобто все те, за допомоги чого здійснюється основний п–оцес виробництва;

Допоміжне обладнання транспортери та інші види транс­порту, збиральні, зварювальні й випробувальні стенди, різні ван-тажопідіймальні устрої тощо.

Технологічне оснащення - вимірювальний інструмент, тех-нічну документацію тощо.

Організаційне оснащення - виробничі меблі, тара, засоби сигналізації, зв'язку, освітлення, засоби з охорони праці й техніки безпеки.

Аналіз оснащеності робочих місць проводиться з урахуван-ням: прогресивності конструкцій, коефіцієнту оснащеності робо­чого місця, ступеню використання оснащення.

2. Планування робочого місця - доцільне просторове розмі-щення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці та самого працівника.

3. Обслуговування робочого місця - система заходів із за-безпечення робочих місць засобами, предметами праці та з на-дання різноманітних послуг виробничого характеру.

Умови праці - зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність та проду-ктивність праці.

Фактори, які визначають умови праці та впливають на здо­ров'я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

- соціально-економічні - мають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;

- психофізіологічні - обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне й нервово-психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці);

- санітарно-гігієнічні - визначають зовнішнє виробниче сере-довище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;

- естетичні –сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу);

- соціально-психологічні - характеризують взаємовідносини у трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.

МОП виділяє десять груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини: фізичне зусилля; нервова напруга; темп роботи; робоче положення; монотонність роботи; температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні; забрудненість повітря; виробничий шум; вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці; освітленість у робочій зоні.

Напрями створення на робочих місцях нормальних умов праці:

- впровадження у виробництво нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини;

- застосування нових прогресивних технологій, які сприяють виведенню людей зі шкідливих робочих зон;

- впровадження сучасних засобів техніки безпеки для запобі-гання виробничому травматизму;

- проведення організаційних, психофізіологічних і соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забез­печення санітарно-гігієнічних умов, які запобігали би про­фесіональним захворюванням;

- покращення естетичних умов виробництва на основі впро-вадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці.

Основою раціональної організації праці є нормування праці.

Нормування праці - це визначення трудових витрат певної кількості і якості (змісту), необхідних для виробництва або будь-якого перетворення матеріального продукту або послуги.

У ринковій економіці, базованій на найманій праці, нор­мування праці розуміється як визначення обсягу робіт певної якості (змісту), який працівник має виконати за ціну своєї робочої сили відповідно до його кваліфікації.

Головна задача нормування полягає у встановленні необхід-них витрат живої праці (витрати робочого часу), уречевленої праці (обладнання, технологічний процес, предмет праці) та умов виконання роботи (організація робочого місця, розділення й коо-перація, умови праці та ін.) з метою:

- підвищення продуктивності праці;

- визначення потрібної чисельності, професійного та кваліфі-каційного складу працюючих;

- організації оперативного планування;

- організації оплати праці;

- удосконалення організації праці.

Зміст нормування праці на підприємстві:

- вивчення організації виробничих процесів, організації праці та витрат робочого часу в цілях розробки й впровадження у виробництво раціональної організації праці, спрямованої на підвищення її продуктивності, зниження собівартості про­дукції та покращення умов праці;

- визначення необхідних витрат робочого часу на виконання заданої роботи (норм часу) чи кількості продукції, що пови-нна бути виготовлена в одиницю часу (норм виробітки), -відповідних до сучасного рівня розвитку техніки й організа ції виробництва умовах;

створення умов щодо організації заробітної плати у відпові-дності з принципом розподілу за кількістю і якістю праці;

- вивчення передових методів праці, створення умов, що сприяють їх широкому поширенню.

Під час нормування доцільно додержуватись таких основ­них рекомендацій:

- норми праці повинні встановлюватися на основі наукових даних, враховуючих прогрес техніки;

ефективність праці (отримання максимуму продукції при мінімумі витрат праці) не повинна досягатися за рахунок перевищення нормальної інтенсивності праці та при погір­шенні її умов;

- до розробки норм праці необхідно залучати працівників у цілях використання їх досвіду та творчої ініціативи.

Для реалізації основних функцій норми праці - міри праці, мі–и винагороди за працю, підвищення ефективності виробницт-ва необхідна висока їх якість, а отже, комплексне обґрунтування з урахуванням усіх факторів, що впливають на їх величину.

Фактори, що впливають на норми праці:

- технічні - технічні вимоги до якості продукції; параметри використовуваних технічних засобів; режими використання обладнання, інструменту, пристосувань;

- економічні - витрати живої та уречевленої праці (витрати виробництва); плановий обсяг випуску продукції; наявний обсяг ресурсів;

- психофізіологічні - темп праці; міра зайнятості робітників на протязі зміни; витрати енергії працівників; ступінь моно-тонності праці; кількість інформації, що переробляється протягом трудового процесу;

- санітарно-гігієнічні - характеристики виробничого середо­вища; санітарні норми;

- соціальні - інтерес до роботи; взаємовідношення у трудових колективах; самостійність працівника; співвідношення ви-трат фізичної та розумової праці; різноманітність праці; змі-стовність роботи;

- правові - тривалість робочої зміни і тижня; режим праці та відпочинку.

Види норм праці:

норма часу Н_ч- це кількість робочого часу, об’єктивно по-трібного для виконання конкретної роботи (операції) за певних організаційно-технічних умов;

норма виробітку Н_в - це кількість одиниць продукції у на-туральних показниках, яку повинен виробити працівник за оди­ницю робочого часу (за годину, зміну, місяць) за певних органі-заційно-технічних умов. Норму виробітку визначають за форму-лою:

де Т₃м - змінний робочий час.

Між зміною норми виробітку і норми часу існує залежність: якщо норма часу зменшується на х %, то норма виробітку зростає

на у %:

норма обслуговування Н₀ - це кількість виробничих об’єктів (верстатів, робочих місць, людей, виробничої площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) за одиницю ро-бочого часу;

норма чисельності Нх_ШС - це розрахункова кількість праців­ників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення. Норма чисельності персо­налу визначається за формулою:

де m - кількість верстатів; К₃м - коефіцієнт змінності роботи вер­статів;

а також

норма керованості - оптимальна кількість працівників чи структурних підрозділів, що доцільно підпорядкувати одному пе-вному керівникові;

нормоване завдання - розрахунковий обсяг роботи, який по­винен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць).

В основі нормування лежить аналіз структури робочого часу.

Основні методи вивчення витрат робочого часу:

- хронометраж - застосовується для аналізу прийомів праці і визначення витрат часу на виконання тих елементів опера-цій, що повторюються;

- фотографія робочого часу - проводиться для встановлення структури витрат часу;

- фотохронометраж - застосовується для аналізу структури витрат робочого часу і для одночасного визначення витрат часу на окремі позиції виробничої операції.

Методи нормування праці:

- аналітичний метод - оснований на вивченні і аналізі мето-дів і прийомів виконання нормованої роботи, організації і умов праці на робочому місці, рівня механізації і ефектив-ності використання обладнання з метою виявлення резервів скорочення витрат праці і підвищення її продуктивності. На основі такого аналізу розробляються раціональний порядок і організаційно –технічні умови виконання робіт, більш до­сконала організація праці, що враховуються під час проек-тування норм витрат праці. Залежно від способу визначення витрат часу має два різновиди:

- аналітично-дослідницький - витрати часу на операцію ви-значають на основі їх вимірювання шляхом спостереження безпосередньо на робочих місцях;

- аналітично-розрахунковий - витрати часу розраховують за нормативами режимів роботи обладнання і часу, а також за формулами залежності часу від факторів тривалості;

- досвідно-статистичний (оціночний) - полягає у визначенні норм на основі досвіду нормування аналогічних деталей і даних про фактичні витрати на їх виготовлення;

- математико-статистичний метод - це непряме вимірю­вання витрат праці на основі математико-статистичного до-слідження, аналізу і визначення непрямих багатофакторних залежностей.

Студентам має бути зрозуміло, що для ефективного функці-онування підприємства слід поряд з використанням прийомів і методів нормування праці, опрацьованих вітчизняною наукою та практикою у минулі десятиріччя, враховувати специфіку ринко-вої економіки. Для цього на рівні підприємства нормування праці повинно стати функцією менеджменту, тобто нормуванням праці потрібно управляти.

Метою управління нормуванням праці є підвищення продуктивності праці, закріплення ролі норм як міри праці, дося-гнення економічно обґрунтованих співвідношень між зростанням продуктивності праці і підвищенням заробітної плати.

За сучасних умов міжгалузеві та галузеві норми мають не обов’язковий, а рекомендаційний характер. Згідно Кодексу зако­нів про працю України запровадження, заміна і перегляд норм праці проводиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом. Власник або уповно­важений ним орган повинен роз'яснити працівникам причини пе-регляду норм праці, а також умови, за яких мають застосовувати-ся нові норми. Про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє праців­ників не пізніш як за один місяць до запровадження.

План семінарського заняття

1 Сутність і основні напрями організації праці.

2 Форми розподілу й кооперації праці.

3 Класифікація робочих місць, їх організація, планування та обслуговування.

4 Умови праці та фактори, що їх визначають.

5 Суть і функції нормування праці

6 Норми праці і їх види

7 Класифікація витрат робочого часу. Основні методи їх ви­вчення

8 Методи нормування праці

9 Загальна процедура розроблення нормативних матеріалів з праці

10 Управління нормуванням праці в умовах ринку

Теми рефератів

■ Наукова організація праці: зміст і основні напрями

■ Психофізіологія в організації праці

■ Сучасні вимоги до організації робочих місць

■ Групові форми організації праці

■ Атестація і паспортизація робочих місць

■ Нормування як складова організації праці

■ Методи і шляхи підвищення ефективності використання ро­бочого часу

■ Сутність міри і норми праці в умовах ринкової економіки

■ Нормування праці як фактор поєднання інтересів підприєм-ства і робітників

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: