Методичні вказівки до вивчення теми. Для поглибленого засвоювання матеріалу цієї теми потрібно знати, що подолання Україною економічної кризи можливе лише за умови підвищення ефективності

Для поглибленого засвоювання матеріалу цієї теми потрібно знати, що подолання Україною економічної кризи можливе лише за умови підвищення ефективності суспільної праці. У загально-му розумінні в економічній теорії під ефективністю суспільного виробництва розуміють відношення результату діяльності (обсяг і вартість виробленої та реалізованої продукції, величина доданої вартості, прибуток тощо) до витрат на його виробництво (вар­тість використаних економічних ресурсів: людського капіталу, природних ресурсів і вартості засобів виробництва). Відношення результату до витрат вважається економічною ефективністю. Крім економічної ефективності, існує поняття соціальної ефекти­вності –відповідність результату суспільної праці потребам сус­пільства та особистості.

Ефективність суспільної праці визначається великою кількі-стю різноманітних і взаємодоповнюючих показників, які відо­бражають результати праці з того чи іншого боку і використову-ються в господарському механізмі ринкової економіки. Одним із таких показників є показник продуктивності. Під продуктивніс­тю розуміють відношення кількості продукції; створеної вироб-ничою системою за певний період часу, до кількості ресурсів, ви-трачених для створення, виробництва цієї продукції за цей же пе-ріод.

Важливо розуміти, що в економічній теорії та практиці іс­нують два напрями у використанні трудових ресурсів і робочої сили:

інтенсивний - скорочення витрат на одиницю продукції; - екстенсивний - залучення до праці осіб, які ще не зайняті у

національному виробництві або з якихось причин тимчасово

не працюючих, або зростання бюджету робочого часу.

З точки зору як окремого виробництва, так і суспільства, доцільно розвивати інтенсивний напрям використання ресурсів праці, який характеризується п–одуктивністю праці.

Продуктивність праці це показник її ефективності, ре-зультативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції; робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, ви-траченої на виробництво цього обсягу, - з іншого.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих ве-личин виділяють два показники:

- виробіток -прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

де г – продуктивність праці;

Q - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Т - час, витрачений на виробництво продукції; N - чисельність п–ацівників.

- трудомісткість це обернений показник рівня продуктив-ності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, по-слуг), і розраховується за формулою:

Продуктивність праці в масштабі суспільства (всієї економі-ки) вимірюється непрямим способом як відношення знов створе-ної вартості (національного доходу) за певний період до обліко-вої чисельності персоналу, зайнятого в сфері матеріального виро-бництва протягом цього періоду. Особливості визначення виробі-тку на підприємствах залежать від використання різних методів у вимірюванні обсягу продукції і трудових витрат.

Виділяють такі методи обчислення продуктивності праці: - натуральний метод - характеризується показниками ви-робітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу (обсяг проду-кції - тонни, штуки, метри, кілограми - віднесено до середньооб-лікової чисельності працівників або витрат праці - людино-годин, людино-днів тощо). Приклади натуральних показників: виробіток, трудомісткість.

Перевага цього методу полягає в установленні залежності між обсягом виробництва і трудовими витратами, у виключенні впливу на показник продуктивності праці змін в обсягах поста-вок, організаційній структурі виробництва, дозволяє тісно пов'я-зати зміни продуктивності праці з виявленням резервів її росту, зіставити затрати праці на однакові вироби в різних цехах під-приємства.

- умовно-натуральний метод - застосовується в тому випад-
ку, коли на підприємстві виробляється декілька видів одно­
рідної продукції. Для обчислення обсягів виробленої проду-
кції перераховують планову і фактично вироблену кількість
кожного виду продукції в умовні одиниці за коефіцієнтами,
встановленими спеціальною шкалою.

Перевага цього методу в безпосередній зрівнюваності пока-зників продуктивності праці.

Недолік натурального та умовно-натурального методів по­лягає в тому, що можна вимірювати продуктивність праці лише в межах окремих видів продукції або робіт;

- вартісний метод - характеризується вартісними показниками продуктивності праці, обчислюваними як співвідношення виробленої продукції у грошових одиницях до витрат робочого часу. Приклади вартісних показників: валова продукція в поточних або порівняних цінах у розрахунку на одного працівника за певний період часу (рік, півріччя, квартал, місяць), товарна та реалізована продукція в поточних цінах у розрахунку на одного працівника за певний період (рік, півріччя, квартал, місяць) тощо.

Перевага - вартісні показники продуктивності праці є уні­версальними, оскільки дозволяють порівнювати продуктивність праці у виробництві незіставних благ. Недоліком вартісного ме-тоду є те, що необгрунтоване завищення ціни продукції товаро-виробниками призводить до фіктивного зростання продуктивнос­ті їхньої праці.

- трудовий метод - використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. Як вимірник використовуються нормо-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції.

Перевага - показник вільний від впливу ціноутворюючих факторів. Недолік - застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці. За науково обґрунтованих норм цей метод точно характеризує динаміку продуктивності праці.

З метою визначення динаміки або характеристики виконан-ня плану з продуктивності праці розраховуються індекси проду­ктивності, які є відносними величинами.

Факторами підвищення продуктивності праці називаються рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється її рівень.

Фактори підвищення продуктивності праці поділяють на групи:

матеріально-технічні фактори:

створення, оволодіння і впровадження нової техніки;

оволодіння й застосування прогресивних технологій;

- підвищення якості і конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- комплексна автоматизація виробництва й управління вироб-ничими процесами;

- модернізація діючого обладнання і виробництва;

- підтримання конкурентоспроможності. організаційно-економічні і структурні фактори:

- перебудова виробництва за потребами ринку;

- удосконалення організації виробництва;

- впровадження НОП;

розвиток прогресивних структур і функцій управління виро­бництвом і персоналом,

- підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності. економіко-правові і нормативні фактори:

- удосконалення нормативно-правового забезпечення підви-щення продуктивності праці;

- посилення економічних стимулів і розвиток самоорганізації на мікро- і макрорівні;

створення бази науково-методичного забезпечення і інфор-мації для суб’єктів економіки. фактори, що матеріально стимулюють працівників:

- підвищення рівня тарифної ставки;

- удосконалення системи оплати праці;

- удосконалення системи заохочення тощо.

соціально-психологічні фактори визначаються:

стилем керівництва у підрозділах, на підприємстві в цілому; - мотивацією управління економікою.

Фактори підвищення продуктивності праці та шляхи її під-вищення на підприємстві вважаються пріоритетними. Викорис-тання кожної групи факторів безпосередньо пов’язано із аналізом чинних резервів можливого підвищення продуктивності праці за певних організаційно-економічних умов виробництва у кожному структурному виробничому підрозділі і підприємству в цілому.

Під резервами підвищення продуктивності праці розгля-дають невикористані реальні можливості економії витрат живої й уречевленої праці. Кількісно наявність резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнями продуктивності праці за певний проміжок часу.

Резерви підвищення продуктивності праці шляхом поліп-шення використання робочого часу виявляють порівнянням ди­наміки річний - денний - годинний виробіток.

Річний виробіток визначається діленням обсягу виробленої протягом року продукції на середньооблікову чисельність робіт-ників.

Годинний виробіток визначається діленням обсягу виробле-ної продукції на кількість годин, відпрацьованих протягом року усіма робітниками.

Денний виробіток розраховується діленням обсягу виробле-ної продукції на кількість днів, відпрацьованих протягом року усіма робітниками підприємства.

Із поняттями «фактори» і «резерви» тісно пов’язано поняття «шляхи підвищення продуктивності праці», тобто конкретні напрями підвищення продуктивності праці за рахунок викорис­тання певних факторів і резервів та їх ранжування за пріоритетні-стю для конкретного підприємства у часовому періоді.

Управління продуктивністю праці - це частина більш широкого процесу управління підприємством, яка охоплює пла-нування, організацію, керівництво, контроль і регулювання під-вищення продуктивності праці. Сутність управління продуктив-ністю полягає в тому, щоб досягати максимально можливого рів-ня її підвищення за наявних економічних умов.

Якщо вважати показником продуктивності праці відношен-ня виробленої продукції до витрат, то продуктивність праці може підвищуватися за умов, коли:

1) обсяг продукції зростає, а витрати зменшуються;

2) обсяг продукції зростає швидшими темпами порівняно з витратами;

3) обсяг продукції залишається незмінним, а витрати змен­шуються;

4) обсяг продукції зростає за незмінних витрат;

5) обсяг продукції зменшується повільнішими темпами, ніж витрати.

З урахуванням цих випадків повинна вибиратись і управлін-ська стратегія щодо забезпечення зростання продуктивності пра-ці.

Рекомендованою є така послідовність дій при розробленні програми управління продуктивністю:

1 Аналіз ситуації, що склалася

2 Визначення можливих напрямів її розвитку

3 Вибір доцільного рішення через процедури розробки від-повідного комплексу заходів щодо підвищення продуктивності та його реалізації з використанням діяльності груп продуктивності

ПРИКЛАД

Визначити індекс продуктивності праці на швацькій фабри-ці в умовно-натуральному вимірі за даними, наведені в табл. 8.1. Коефіцієнти переводу в умовні штуки визначити за плановою трудомісткістю, прийнявши за одиницю чоловічу сорочку моделі М12.

Таблиця 8.1 - Обсяг виробництва і витрати праці по видах

Продукції

Розрахунок

Визначаємо коефіцієнти переводу в умовні штуки для кож-ного виду продукції (гр.6) як частку від ділення планових витрат праці по цьому виду продукції на витрати праці по сорочці мод.М12. Наприклад, для продукції «Сорочка мод.М15Н» К = 1540: 750 = 2,05.

Розраховуємо продуктивність праці (план і факт) по кожно­му виду продукції в натуральних одиницях вимірювання як част-ку від ділення відповідного значення обсягу виробництва на ви-трати праці:

(гр.7) = (гр.2): (гр.4); (гр.8) = (гр.3): (гр.5).

Визначаємо продуктивність праці (план і факт) по кожном-виду продукції в умовних одиницях вимірювання як добуток від повідного коефіцієнту переводу на продуктивність праці в нату-ральних одиницях вимірювання:

(гр.9) = (гр.6) х (гр.7), (гр.10) = (гр.6) х (гр.8).

Результати розрахунків наведено в таблиці:

Планова продуктивність праці по всій продукції: ППл = ХППл; = 0,2 + 0,293 + 0,120 = 0,613 (ум. шт. / людино-год.) Фактична продуктивність праці по всій продукції: ППф = ХППфі = 0,187 + 0,301 + 0,150 = 0,638 (ум. шт. /лю­дино-год.)

Індекс продуктивності праці на швацькій фабриці: Iпп = ППф: ППпл = 0,638: 0,613 =1,04 Отже продуктивність праці на швацькій фабриці зросла на 4% порівняно з планом.

План семінарського заняття

1 Поняття продуктивності і продуктивності праці.

2 Методи вимірювання продуктивності праці.

3 Фактори і резерви підвищення продуктивності праці в еко­номіці ринкового типу.

4 Управління продуктивністю праці.

Теми рефератів

■ Ефективність, продуктивність і результативність праці.

■ Продуктивність праці в Україні.

■ Програми підвищення продуктивності праці.

■ Управління продуктивністю праці.

■ Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: