Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Магматичні гірські породи.




Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

На долю магматичних гірських порід випадає до 56-60% усієї маси гірських порід земної кори. В залежності від умов, в яких відбувається застигання магми, магматичні породи поділяються на дві групи: а) глибинні, або інтрузивні, що утворилися при застиганні магми, що впровадилась в земну кору; б) ефузивні, що вилились, пов'язані з застиганням магми, що вилилась на поверхню Землі при вулканічному виверженні і загубила при цьому частину своїх летючих компонентів.

Інтрузивні в свою чергу поділяються на власне глибинні (абісальні), що застигли на великих глибинах, і напівглибинні (гіпабісальні) породи, що утворилися при застиганні магми поблизу поверхні Землі. Представники порід однієї групи відрізняються від порід іншої за структурою і часто за текстурою.

Абісальним породам властива повнокристалічна структура і щільна текстура, що обумовлюється рядом причин: 1) в глибоких шарах земної кори застигання магми відбувається повільно (впродовж мільйонів років) за поганої теплопровідності вміщуючих магму порід; 2) в магмі зберігаються гази і пара (мінералізатори), сприяючі кращому росту кристалів, а великі тиски вищезалягаючих порід забезпечують утворення щільних текстур. В результаті на великих глибинах утворюються породи, що складаються повністю з зерен мінералів, що в неї входять, щільно прилягаючи одне до одного. В залежності від величини зерен розрізняють крупнозернисті (більш ніж 6 мм), середньозернисті (від 2 до 6 мм) і дрібнозернисті (менші за 2 мм) породи.

Гіпабісальним породам властива порфировидна структура, що являє собою вкраплення зерен одного мінералу в загальну дрібнозернисту масу, порфірова - зерна вкраплені в прихованозернисту масу. Утворення порфірової структури відбувається наступним шляхом: з магми при її підйомі до поверхні Землі викристалізовуються окремі мінерали; маса, що залишилася, вживлюючись в поверхневі, більш холодні шари земної кори, швидко застигає, не встигнувши добре розкристалізуватися. Серед гіпабісальних порід є і породи з кристалічною структурою.

Магматичні гірські породиподіляються не тільки за походженням, але и за хімічним (мінералогічним) складом. В залежності від відсоткового вмісту в магматичних гірських породах кремнекислоти вони поділяються на наступні групи: кислі породи з вмістом SiO2 75-65%, середні – SiO2 біля 65-52%, основні – SiO2 біля 62-40 і ультраосновні – SiO2 менш ніж 40%. Співвідношення світлих і темних силікатів в породі визначає її забарвлення. Забарвлення - важлива діагностична ознака для визначення кислотності магматичної породи. В кислих породах переважають світлі силікати, тому ці породи світлі; в основних та ультраосновних - темні силікати, тому і породи темно-зелені або навіть чорні. Середні за кислотністю породи мають сірі тони. Питома вага зростає від кислих (2,5-2,7) до ультраосновних (3,2-3,3).

Кислі породи характеризуються високим вмістом кремнекислоти (65-85%), незначним вмістом кольорових силікатів (3-12%) і загальним світлим забарвленням. Питома вага близько 2,7. Характерна присутність кварца і значка кількість ортоклазу, іноді кислого плагіоклазу, біоліту або мусковіту , менше присутня рогова обманка, ще менше - авгіт. Серед кислих порід більше розповсюджені інтрузивні породи, менше - їх ефузивні аналоги. Граніт - абісальна порода з повнокристалічною структурою. Породоутворюючі мінерали граніту: кварц, ортоклаз, біотит, інколи рогова обманка і авгіт. Граніт переважно має рівномірнозернисту структуру, але інколи на фоні основної добре розкристалізованої маси помітні крупніші кристали мінералів, що мають той самий склад, що і загальна маса. Така структура зветься порфіроподібною. Порфироподібні, крупнозернисті біотіто-гранітообманкові граніти з великими окремими кристалами ортоклазу мають назву рапаківі. Напівглибиний аналог граніту - кварцевий порфір; вилившийся аналог граніту - ліпарит. Кварцевий порфір і ліпарит мають такий склад, як граніт. Ліпарит має афанітову або порфірову структуру. Порода, що за своїм складом відповідає ліпариту але має склоподібну структуру, називається вулканічним склом або обсидіаном. Обсидіан - аморфна маса темного до чорного кольору з раковистим зломом. Утворення обсидіану часто супроводжується утворенням пемзи - пористої некристалічної породи, що супроводжує вулканічні виверження кислої, багатої на гази магми. Кварцевий порфір має щільну текстуру і порфіроподібну структуру. Колір його основної слаборозкристалізованої маси сіруватий або рожево-білий, вкраплені зерна кварцу, інколи польового шпату. Вилив кислої магми часто супроводжується викидом крихких продуктів виверження того ж складу. Ці продукти утворюють піропластичні породи. Пухкі накопичення найменших часток утворюють вулканічний попіл, частки розміром від 0,5 до 2 мм утворюють вулканічний пісок, більші уламки - розміром до 30 мм - називають лапілями; камінці розміром від 30 мм до кількох метрів в перерізі називають вулканічними бомбами. Внаслідок спікання вулканічного попелу і піску утворюється вулканічний туф; якщо порода містить крупніші уламки, вона називається вулканічною брекчією. Внаслідок змішування попелу з мулоподібними відкладами водойми утворюється туфіт.

Середні породи вміщують 52-65% кремнекислоти. Характеризуються більшим вмістом світлих мінералів, ніж темних, серед породоутворюючих переважають рогова обманка, біотит, менше - авгіт. Колір сірий або світло-сірий. Структури: повнокристалічна, середньозерниста і порфірова. Текстура - щільна. Типові представники: інтрузивні гіпабісальні - сієніт, діорит; ефузивні - трахіт, андезит, андезитовий порфірит.

Лужні породи характеризуються меншим вмістом кремнекислоти (40-50%) і значним вмістом лугів. Внаслідок нестачі кремнекислоти в цих породах замість калієво-натрієвих польових шпатів утворились фельдшпатиди —нефелін в інтрузивних і лейцит - в ефузивних породах. Лужні породи світлі за кольором. Питома вага - 2,7. Зустрічаються рідко, мають велике практичне значення - з ними пов'язані родовища апатиту, циркону, титанових і рідкоземельних руд. Типовий представник — нефеліновий сієніт.

Основні породи вміщують близько 40-62% кремнекислоти. Головні породоутворюючі мінерали: піроксени і плагіоклази, може бути присутня рогова обманка. Породи мають темний колір, на загальному фоні висвічують зерна плагіоклазів. Типові представники: габро, базальт, діабаз.

Ультраосновні породи вміщують менше 40% кремнекислоти. Породи цієї групи складаються переважно з олівіну і піроксену, тобто силікатів, бідних на глинозем і луги, але багатих на оксиди заліза і магнію. Питома вага -3,2-3,3. Колір від темно-зеленого до чорного. Ці породи здебільшого інтрузивні, ефузивні представники зустрічаються дуже рідко. Типові представники: піроксеніт, перидотит, дуніт. На поверхні Землі ці породи розповсюджені мало, але вони мають велике практичне значення, з ними пов'язані родовища хрому, платини, міді, срібла, кобальту, нікелю, азбесту, тальку.







Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2022 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных