Форми залягання ефузивних гірських порід.

Ефузивним породам властиві склувата (маса не розкристалізована, аморфна), афанітова (прихованокристалічна, кристали відрізняються лише за допомогою мікроскопу) і порфірова структури. Головним типом текстури ефузивних порід є пориста, притаманна лише вилитим породам і обумовлена виділенням газів із застигаючої лави. Порожнини в ефузивних породах з часом можуть заповнюватися мінеральною речовиною і тоді текстуру ефузивних порід називають мигдалекам’яною. Часто ефузивним породам властива флюїдальна (зі слідами течії) текстура (довга вісь мінеральних зерен породи орієнтована за напрямком потоку).

Середні и основні лави, бідні кремнеземом, дуже рухливі і частіше ніж кислі, поширюються на значні відстані від центрів виливу. Кислі лави, що містять велику кількість кремнезему, нерідко накопичуються поблизу вулканічних апаратів, утворюючи навколо кратера високі вулканічні конуси з крутими схилами. Вилив кислих лав звичайно супроводжується вибухами и виділенням великої кількості пірокластичних продуктів у виді вулканічних бомб, уламків лав, попелу. Шаруватість у застиглих лавових потоках звичайно, пога­но виражена. Найбільш надійними поверхнями, що вказують на положення по­току, є його покрівля і підошва, що межують з породами іншого складу. У потужних покривах опорними поверхнями можуть бути границі між потоками різного складу, які мають різне забарвлення, а також текстуру чи структуру. Не менш надійними виявляються також шари або горизонти пірокластичних утворень серед лав. Флюїдність, що часто є присутньою серед ефузивних порід кис­лого и лужного складу, як правило, не рівнобіжна граничним поверхням потоків, а відбиває рух часток лави у середині потоку. Переміщення часток виявляється вкрай нерівномірним, нерідко спіралеподібним із завихреннями и відхиленнями від загального напрямку. Умови нагромадження вулканогенних товщ у наземних і підводних середовищах дуже різні. Наземним виливам властива мінливість гіпсометричного положення підстави лавових потоків, у значній мірі залежить від нерівностей рельєфу. Нерідко лави покривають річкові тераси, що дозволяє визначити час їхнього утворення. Ефузивні породи, що утворюються в наземних умовах, звичайно, чергуються з шарами, складеними пірокластичним матеріалом: попілом, вулканічними брекчіями и бомбами. Останнім властиві еліптичні і закручені форми, що виникають при польоті лави, яка застигає у повітрі. Наземним виливам властиві також лінзи и скупчення агломератів (і селевих утворень), що виникають під час злив, які нерідко супроводжують виве­рження. Серед вулканогенних порід іноді з'являються и інші типи континентальних утворень: пролювіальні и елювіальні відкладення, вугілля та ін. Товщі вулканогенних порід, що накопичуються в континентальних умовах, нерідко утворюють самостійні стратиграфічні комплекси, не паралельні з розрізами інших за генезисом одновікових порід. Такі комплекси відокремлюються від тих, що їх підстилають і вище лежачих утворень неузгодженнями. У цілому вулканогенні товщі, що утворилися в назем­них умовах, відрізняються різкою мінливістю потужностей і насиченістю пога­но відсортованим пірокластичним матеріалом. Скло наземних лав і туфів згодом окислюється и здобуває червоно-бурий колір. Вулканогенні товщі, що утворилися при підвідних виливах, багато в чому відмінні від вищеописаних. Відносно рівний рельєф морського дна сприяє формуванню витриманих за потужністю покривів що залягають узгоджено серед морських опадів. Прошарки попелу, що зустрічаються серед покривів лав, нерідко добре відсортовані. Осадові породи, що часто перешаровуються з лавами, мають морське походження (вапняки, піщаники, аргіліти і т.д.). Ці ж породи заміщують лави по простяганню. Ефузивні породи, що нагромадилися на морському дні, легко піддаються зеленокам'яному переродженню; серед основних порід нерідко присутні силіти. Окремості у вулканогенних породах, що утворилися при підводних виверженнях, мають правильні, добре розвинені форми. Особливо характерні подушкова і кульова окремості.

Метаморфічні гірські породи і процеси метаморфізму. Метаморфічні гірські породи утворюються внаслідок перетворення магматичних, осадових або раніш утворених метаморфічних гірських порід під впливом високих температур і тиску і внаслідок пневматолізу. Пневматоліз - це процес, внаслідок якого відбуваються зміни мінералогічного складу первинних (материнських) гірських порід під дією хімічно активних речовин, що виділяються із магми, при її проникненні в первинні породи. Магма змінює вміщуючі породи шляхом дії високих температур. Орієнтований тиск виникає при гороутворенні. Всебічний тиск виникає внаслідок опускання гірських порід в більш глибокі зони земної кори, де вони відчувають тиск вищезалягаючих товщ і вплив високих температур, характерних для таких зон. В залежності від того, який фактор переважає в перетворенні гірських порід, розрізняють наступні види метаморфізму: динамометаморфізм, регіональний і контактовий метаморфізм.

Динамометаморфізм – процес, при якому основним діючим фактором є орієнтований тиск. Під дією тиску породи стискаються або перетираються на найменші частки - меланізуються. Мінерали в гірських породах, що зазнали динамометаморфізму, здобувають характерну орієнтацію. Довгими вісями мінерали орієнтовані перпендикулярно тиску, ця обставина зумовлює зменшення зв'язків в напрямках паралельних розміщенню довгих осей кристалічних зерен внаслідок чого виникає розшарування породи на окремі, іноді надзвичайно тонкі плитки з блискучими поверхнями. Так утворюються слюди, хлорити, тальк. Текстура цих порід очкова або плойчата.

Регіональний метаморфізм відбувається внаслідок дії петростатичного тиску і високих температур, що властиві глибоким зонам земної кори і охоплюють величезні площі. Товща осадових порід поступово заглиблюється під дією ваги осадів, що накопичуються, або внаслідок рухів земної кори. При цьому товща переходить в пластичний стан, тому що на глибині 25 км температура і тиск становлять 1500С і 5000 атм. На глибинах 12-16 км породи зазнають порівняно незначних перетворень - тут формуються пере­важно сланці-глинисті, хлоритові, талькові. При більш високих тиску і температурі відбувається повна перекристалізація початкових гірських порід, часто цей процес супроводжується зміною мінералогічного складу, причому зміни в гірських породах відбуваються в твердій речовині, без зміни її стану. В таких умовах глини можуть перетворитися на слюдяні сланці або гнейси.

Контактовий метаморфізм зумовлений дією магматичних мас, що проникають у вміщуючі породи. В умовах контактного метаморфізму проникаюча магма впливає на вміщуючу товщу в усіх напрямках, оплавлюючи і збагачуючи породу поблизу контакту газами, що виділяє магма. Застигання магми відбувається протягом мільйонів років. Внаслідок змішування розплавлених вміщуючих порід з магмою виникають нові мінерали і породи, що утворюють контактну оболонку або контактний ареал. Якщо зміни відбуваються внаслідок дії гарячих газів і пари без участі рідини, процес має назву пневматолітового метаморфізму; якщо метаморфізм відбувався під дією гарячих метаморфізованих розчинів - це гідротермальний метаморфізм. В ході пневматолітового і гідротермального метаморфізму зміни порід полягають в метасоматичній переробці із зміною хімічного і мінералогічного складу. Змінення порід під впливом виключно високих температур одержало назву термального метаморфізму. Внаслідок термального метаморфізму відбуваються зміни текстури і структури гірських порід, інколи змінюється їх мінералогічний склад. Зазначені типи метаморфізму та морфізму можуть виявлятись самостійно, але частіше їх дія відбувається в різних поєднаннях. Типові представники метаморфічних гірських порід:

Глинисті сланці - початкова стадія змінення глинистих порід. Від глин відрізняються наявністю добре виявленої сланцюватості, за якою відбувається розколювання сланцю на окремі площини; глинисті сланці не розмокають в воді, до осадових порід їх наближає наявність матового блиску, що властивий глинам. На відміну від типових метаморфічних порід глинисті сланці не мають повнокристалічної структури.

Філіти - мають повнокристалічну тонкозернисту структуру, що не розрізняється візуально, блиск шовковистий на поверхнях розколу за сланцюватістю.

Хлоритові сланці виникають за рахунок метаморфізму основних магматичних порід.

Талькові сланці складаються майже виключно з тальку; утворюються в процесі метаморфізації ультраосновних магматичних порід, або внаслідок гідротермального метаморфізму серпентинітів.

Кристалічні сланці - більш метаморфізовані за філіти, хлоритові і талькові сланці породи. Утворюються за умов більш високого тиску і температур. Мають сланцювату або плойчасту текстуру. Структура явно кристалічна. Кристалічні сланці об'єднують велику групу порід. Найбільш типовими можна вважати слюдяні сланці, до складу яких входять слюда і кварц. Вони мають повнокристалічну структуру і сланцювату текстуру. Утворюються з філітів, глинистих сланців, глин внаслідок їх глибокого перетворення. Гнейс - утворюється в глибинних зонах земної кори внаслідок метаморфізму вивержених порід, насамперед кислих, осадових і багатьох метаморфічних порід. Має сланцювату будову.

Кварцити - утворюються внаслідок перекристалізації кварцевих пісків, пісковиків і інших кременистих порід. Мають повнокристалічну, здебільшого дрібнозернисту структуру. Текстура щільна, масивна.

Мармури - утворюються внаслідок перекристалізації вапняків і інших осадових порід, багатих на кальцит. Структура повнозерниста, текстура - масивна, іноді сланцювата.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: