Рівні еталонної моделі OSI

1. Прикладний

2. Подання даних

3. Сеансовий

4. Транспортний

5. Мережний

6. Канальний

7. Фізичний

Рівні моделі утворюють ієрархічну систему, у якій запит, який виникає на якому-небудь рівні, передається для виконання на більш низький рівень, і навпаки, результати обробки запитів передаються з більш низьких рівнів на більш високі. Для опису зв'язків між двома сусідніми рівнями встановлюється набір правил і угод - інтерфейс, що і визначає набір сервісів, які надаються рівнями.

Більшість пристроїв мережі реалізує всі сім рівнів. Однак деякі реалізації мережі пропускають один або більше рівнів. Два нижчі рівні OSI реалізуються апаратним і програмним забезпеченням; інші п'ять вищих рівнів, як правило, реалізуються програмним забезпеченням.

В основі моделі OSI лежать 2 ключові принципи: 1. Концепція відкритих систем, тобто 2 різні системи, що підтримують функції відповідного рівня, можуть обмінюватися даними на цьому рівні; 2. концепція однорангового з'єднання типу “точка-точка“, тобто дані, що сформовані на конкретному рівні моделі, призначені тільки відповідному рівню іншого пристрою.

Прикладний рівень - це найближчий до користувача рівень OSI. Він відрізняється від інших рівнів тим, що не забезпечує послуг жодному з інших рівнів OSI, однак він забезпечує ними прикладні процеси, що лежать за межами масштабу моделі OSI. Прикладами таких прикладних процесів можуть служити програми обробки таблиць, програми обробки текстової інформації, програми банківських терміналів тощо. Прикладний рівень ідентифікує і встановлює наявність передбачуваних партнерів для зв'язку, синхронізує спільно працюючі прикладні програми, а також встановлює угоди по процедурах усунення помилок і управління цілісністю інформації. Прикладний рівень також визначає, чи є в наявності досить ресурсів для передбачуваного зв'язку.

Рівень подання даних відповідає за те, щоб інформація, що посилається з прикладного рівня однієї системи, синтаксично зрозуміла відповідному рівню іншої системи. При необхідності він здійснює трансляцію між форматами подання інформації шляхом використання спільного формату подання інформації. Цей рівень відповідає не тільки за формат і подання даних користувача, але також за структури даних, що використовують програми.

Сеансовий рівень установлює, кординує і завершує сеанси взаємодії між прикладними задачами. Сеанси складаються з діалогу між двома або більше об'єктами подання. Цей рівень синхронізує діалог між об'єктами рівня подання даних і керує обміном інформацією між ними, а також надає засоби для відправлення повідомлень у виняткових ситуаціях про проблеми сеансового, представницького і прикладного рівнів.

У той час як прикладний, представницький і сеансовий рівні відповідають за прикладні питання, чотири нижчих рівні вирішують проблеми транспортування даних.

Транспортний рівень забезпечує транспортування даних об’єктами, що взаємодіють, та надання послуг з надійного обміну даними між логічними об’єктами сеансового рівня. Це дозволяє вищім рівням не вникати в ці деталі. Зокрема, транспортний рівень вирішує такі питання, як виконання надійного транспортування даних через мережу.

Мережний рівень забезпечує можливість зв’язок між двома абонентами за допомогою мережної адреси у пакеті даних, забезпечуж передання даних та обробку помилок, керує потоками даних, надає послуги з формування пакетів та маршрутів проходженя запитів та даних через мережу.

Канальний рівень забезпечує надійний транзит даних через фізичний канал. Виконуючи цю задачу, канальний рівень вирішує питання фізичної адресації (на противагу мережної чи логічної адресації), топології мережі, лінійної дисципліни (яким чином кінцева система використовує мережний канал), повідомлення про несправності, упорядкованої доставки блоків даних і керування потоком інформації.

Фізичний рівень визначає електротехнічні, механічні, процедурні і функціональні характеристики активації, підтримки і дезактивації фізичного каналу між кінцевими системами. Специфікації фізичного рівня визначають такі характеристики, як рівні напруги, синхронізацію зміни напруги, швидкість передачі фізичної інформації, максимальні відстані передачі інформації, фізичні з'єднувачі та інші аналогічні характеристики.

Для різних рівнів моделі потрібно реалізувати відповідні протоколи.

Список літератури

1. Андон Ф.И., Лаврищева Е.М. Методы инженерии распределенных компьютерных приложений. - К.: Наук.думка, 1997.

2. Экономическая информатика. Учебник. - Под редакцией П.В.Конюховского и Д.Н.Колесова. - СПб.: Питер, 2000.

3. Компьютерные сети. Учебный курс. - М.: "Русская редакция", 1999.

4. Плескач В.Л., Рогушина Ю.В., Кустова Н.П. Інформаційні технології та системи. - К.: "Книга", 2004.

Контрольні питання

1. Що таке комп'ютерна мережа?

2. На які групи поділяються комп’ютери, підключені до мережі?

3. На які типи поділяються комп’ютерні мережі?

4. На які групи за своїми функціями поділяються сервери?

5. Для чого потрібні комунікаційні вузли?

6. За якими показниками оцінюють якість функціонування мереж?

7. З яких рівнів складається розробила еталонна модель взаємодії відкритих систем OSI/ISO?

8. Які принципи лежать в основі еталонної моделі взаємодії відкритих систем OSI/ISO?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: