Описати методику редакторського аналізу рубрикації. Визначити функції заголовка у суспільно-політичному тексті та типи його зв’язку з текстом.

Заголовок є необхідним компонентом тексту. Він репрезентує твір, з нього читач розпочинає ознайомлення з текстом. Ясна річ, що заголовок має бути тісно повязаним із текстом, становити з ним цілісність. Типові вимоги до заголовків найповніше сформулював М. М. Сікорський. Заголовок має відповідати змістові й задумові твору, бути точним, ясним, простим, стислим, оригінальним. Проте Д. С. Григораш додає до них ще й вимоги конкретності та емоційності, позаяк абстрактний заголовок позбавлений оцінного елемента, не виявляє ставлення автора до фактів, приховує в собі тенденцію до того, щоб уникати узагальнень.

Як стверджують укладачі "Гіда журналіста", у французьких дослідженнях із журналістики заголовок називають "тріумфальною аркою" до публікації. У цих дослідженнях заголовки поділяють на інформаційні та мотивувальні (ті, що інтригують, принаджують читача).

Вимоги до інформаційного заголовка: він має бути гранично простим і зрозумілим, становити найпростішу синтаксичну конструкцію; бути максимально коротким.

Мотивувальний заголовок має шокувати, трансформувати відому фразу, використовувати гру слів, сполучати слова в несподіваний спосіб тощо. У визначенні функцій заголовка, які передають його зв'язок із текстом, ми схильні дотримуватися класифікації, яку запропонувала Л. Г. Кайда. Вона виокремлює такі функції саме газетного заголовка: рекламна, називна, інформативна, апелятивна, емотивна. "Заголовок називає текст (називна функція), повідомляє про щось (інформативна функція), він є першою фразою, яка встановлює контакт між автором і читачем (апелятивна функція), він передає ставлення автора до повідомлення (емотивна функція), він покликаний привернути увагу до тексту (рекламна функція).

Водночас у "Гіді журналіста" названо такі "чотири функції заголовка":

1) заголовок дозволяє читачеві зробити вибір, що саме він читатиме;

2) заголовок спонукає прочитати текст;

3) заголовок дозволяє структурувати полосу;

4) заголовок працює на імідж видання3. 1 хоча не можемо визнати таку класифікацію повною, вона разом з тим передає низку цікавих спостережень за журналістською практикою не тільки у Франції.

Що ж до типів зв'язку заголовка з текстом, то, за цілком обґрунтованим, на наш погляд, визначенням Л. Г. Кайди, їх три: прямий, асоціативний і змішаний, що об'єднує два перших.

Отже, редакторський аналіз заголовка є насправді набагато складнішим процесом, ніж може здатися на перший погляд. Редактор має встановити зв'язки заголовка з текстом, визначити відповідність назви твору тим вимогам, про які тут ішлося, з'ясувати, які функції й наскільки ефективно виконує заголовок. На думку М. М. Сікорського, до аналізу заголовка редактор вдається декілька разів: за першого ознайомлення з текстом, а також тоді, коли оцінює композицію, характеризує розробку теми. А остаточного висновку щодо заголовка доходить лише тоді, коли завершує редакторський аналіз5. Аналіз рубрикації загалом пов'язаний з глибоким аналізом змісту й форми, композиції тексту, архітектоніки сторінки, номера газети, журналу та ін.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: