Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Взаємовплив козацького та світового військових мистецтв




Великий вплив на формування військового мистецтва Запорізької Січі справило також західноєвропейське військове мистецтво часів початку Тридцятилітньої війни 1618-1648 років. Згідно з цим військовим мистецтвом вважалося, що основними родами військ, з тактичної точки зору, є піхота та артилерія. Кінноті ж відводилась допоміжна роль. Приділялась велика увага фортифікаційній справі, побудові та штурму укріплень. Але під кінець Тридцятилітньої війни зароджується лінійна тактика, зменшується глибина побудови військ на полі бою, що збільшує їх фронт, отже, і кількість атакуючих. Тепер в одну лінію стають піхота, кіннота і артилерія. Зростає роль кавалерії. Богдан Хмельницький брав участь у Тридцятилітній війні напередодні її завершення (1645 рік) на боці Франції проти Іспанії. Отже, він був свідком і учасником зародження нових тактичних способів збройної боротьби, особисто був знайомий з талановитим французьким військовим теоретиком і полководцем Конде.

Цікаво, що в той час, коли Б. Хмельницький підняв повстання 1648 році, в Англії діяв талановитий полководець Англійської буржуазної революції XVII століття О. Кромвель. Він також вимушений був створювати кінноту революційної армії, рівнозначну дворянській кавалерії короля. Ці великі люди епохи листувалися між собою.

У першій половині XVII століття запорозьке козацтво піднялося до рівня кращих європейських армій, а своєю активною, наступальною, ініціативною стратегією і маневреною тактикою перевершувало феодальні армії Європи, що послідовно додержувалися стратегії позиційної оборонної війни. Запорозьку піхоту вважали найкращою в Європі.

До речі, за свідченням сучасного польського історика Веслава Маєвські, тактичні засоби збройної боротьби, створені Богданом Хмельницьким, були запозичені польськими воєначальниками, зокрема, С. Чернецьким. [4, c. 230] Проте козацький досвід використання рухомого табору поляки не змогли застосувати повною мірою. Так, якщо козацький табір був неприступним в степу, то на складній гористій місцевості з ярами, болотами та дібровами виникала небезпека його розриву. В цих умовах особливо ураженими від куль стають коні, бо ворог має можливість непомітно підійти до табору. Тільки висока майстерність побудови та використання табору, якою володіли козаки, могла в таких умовах забезпечити його захисні функції. Польсько-шляхетське військо було кінним. В піхоті служили тільки бідні люди. В основному це були козаки або найманці з інших країн. Коли військо вимушене було рухатись під захистом табору з возів, шляхта вважала для себе принизливим спішуватись і виконувати обов'язки піхотинців. Останніх же в кавалерії було дуже мало, бо на кожні десять вершників був один піхотинець. Кожні чотири вершники мали віз, але його обороняли озброєні обозні та слуги. Тож високої майстерності в побудові та використанні рухомого табору з возів, запозиченого у козаків, польське військо не мало. Так, відступаючи від Корсуня 26 травня 1648 року, польсько-шляхетський табір з возів зайшов у Горохову Діброву, де через природні рельєфні перепони (яр та болото), а також штучно зроблені козаками (канави та завали), які тут були в засідці, був у двох місцях розірваний і вщент розгромлений. [4, c. 150]

Козаки були добрі майстри будувати земляні укріплення. Папський нунцій Торрес, котрий відвідував Польщу та Україну, зауважував: «Козак воює стільки ж мушкетом, скільки й мотикою та лопатою... насипає землю й робить укріплення серед безмежних рівнин свого краю». Блискавично споруджували запорожці вали, засіки, шанці, редути, табір. «Нема в світі війська, яке б уміло краще будувати шанці, ніж козаки»,– писав тогочасний трансільванський літописець. «Як тільки викопає собі укріплення над якоюсь річкою,– продовжував літописець, – козак цілком стає неприступний». [13, c. 214]

Серед козаків здавна був дуже поширений спосіб захисту вояків від вогню ворога, тоді ще не відомий у Західній Європі. Цей спосіб самообкопування стрільців український народ виробив в умовах південних степів під загрозою повсякчасної небезпеки нападу татар. Він був надійнішим порівняно з використовуваними польською шляхтою та її солдатами-найманцями, передусім німцями, панцирями і кольчугами, які в епоху широкого застосування в боях рушничного вогню захищали вже мало. [1, c. 13-14]







Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2022 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных