ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ. 1. Охарактеризуйте фінансові послуги на фінансовому ринку України.

1. Охарактеризуйте фінансові послуги на фінансовому ринку України.

2. Поясніть зміст прав і обов’язків споживача фінансових послуг.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте матеріал параграфа 27 розділу 13.

2. Повторіть хід розв’язування завдань 1–2, які ви опрацювали під час уроку в робочому зошиті.

3. Вивчіть головні поняття за матеріалом даного параграфа, подані в словнику основних термінів.

4. Виконайте в робочому зошиті домашні завдання 3–4 (стор. 103–104).

ВІДПОВІДІ ДО ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Завдання 3.

1. Фінансова послуга − це операція з фінансовими активами, що виконується в інтересах третіх осіб з метою отримання ними прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

2. З метою захисту та для запобігання кризовим явищам держава здійснює регулювання і нагляд за ринками фінансових послуг.

3. Договір про фінансові послуги складається з обов’язкових реквізитів та умов договору.

Завдання 4. Тести

1. – а); 2. – б); 3. – в); 4. – г); 5. – а).

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Державне регулювання ринків фінансових послуг – здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання і нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Ринки фінансових послуг – сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій із цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Споживач фінансової послуги – юридична або фізична особа.

Учасники ринків фінансових послуг – юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Фінансова послуга – операція з фінансовими активами, що виконується в інтересах третіх осіб з метою отримання ними прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансові активи – специфічні неречові активи (кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), які обертаються на фінансовому ринку і являють собою законні вимоги їхніх власників на отримання грошового доходу в майбутньому.

РОЗДІЛ 14

Страхування

Урок 28. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ГРОМАДЯН

Мета уроку

Ознайомлення з тим, що таке страхування, хто є основними учасниками страхових відносин, які особливості укладення і виконання договорів страхування в Україні та чому потрібно страхувати відповідальність громадян.

Тип уроку

Комбінований урок з виробленням практичних навичок із застосуванням мультимедійної презентації та робочого зошита учня.

Основні компетентності учня

Знає і розуміє: навіщо потрібне страхування, які форми страхування існують і хто виступає основними учасниками страхового процесу.

Уміє і застосовує: приймати рішення щодо необхідності страху­вання і роз­раховувати розмір компенсації збитку при настанні стра­хового випадку за договором страхування цивільної відпові­дальності автовласників.

Виявляє ставлення хто і як може купувати страхові поліси, роль і оцінює: договору у страховому процесі.

Орієнтовний план уроку

1. Звідки виникло страхування?

2. Які ознаки властиві страхуванню?

3. Учасники страхових відносин: хто вони?

4. Страхові посередники: чи потрібні вони на страховому ринку?

5. За яких випадків дія договору страхування припиняється і втрачає свою чинність?

6. Коли договір страхування є недійсним?

7. Який порядок дій при настанні страхового випадку?

8. Які існують види страхування відповідальності громадян?

9. У чому полягає сутність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів?

10. Який розмір виплат за страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів?

11. Що таке міжнародна система автострахування «Зелена картка»?

Ключові тези

1. У результаті пошуку способів захисту інтересів людини було винайдено страхування, суть якого полягає в тому, що втратиодного або кількох постраждалих компенсуються за рахунок коштів, накопичених великою сукупністю людей. Яскравою ілюстрацією цього підходу є прислів’я: «Зі світу по нитці – голому сорочка».

2. Сьогодні навряд чи можна знайти особу, яка б не була зацікавленою у збереженні власного майна та здоров’я і відмовлялася б від компенсацій у разі, якщо її майно чи здоров’я зазнали ушкодження. Саме зацікавленість у відшкодуванні завданих майну чи здоров’ю збитків стала передумовою виникнення страхування.

3. Основними учасниками страхових відносин є: страховик – юридична особа (страхова компанія), яка бере на себе чужі ризики і виплачує відшкодування, і страхувальник, фізична чи юридична особа, яка має зацікавленість у страхуванні.

4. Виділяють дві форми страхування – обов’язкову і добровільну, кожній з яких притаманні характерні риси.

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

Страхування, як і власність, обмін, ринок, є однією з найдавніших категорій суспільного виробництва. Сенс цього поняття ґрунтується на його кореневому значенні – «страх». Страх перед стихійними силами природи (паводки, землетруси, градобій, пожежі), перед грабіжниками та розбійниками призвів до розуміння необхідності створення запасів для усунення негативних наслідків цих природних і соціальних явищ.

? Звідки виникло страхування

Витоки страхування – у далекому минулому. Ще наші далекі предки усвідомили, що голоду можна уникнути, створюючи запаси їжі. Пізніше, з розвитком людської цивілізації в Давньому Єгипті, державах Месопотамії, а пізніше в Давній Греції та Давньому Римі запаси провіанту, призначені для подолання можливого голоду, створювали таким чином, щоб окремі господарства давали для цього лише дещицю своїх статків. Оскільки господарств було багато, це дозволяло централізовано накопичувати значні запаси їжі та коштів, які могли бути спрямовані в місцевості, вражені неврожаєм, війною, епідемією тощо, для забезпечення їх харчами.

Ще у другому тисячолітті до н. е. китайські та вавилонські торгівці почали зменшувати ризик втрати свого товару, розподіляючи його поміж різними суднами. Пізніше, в епоху Відродження, європейські купці, споряджаючи далекі морські експедиції, не мали жодних гарантій, що їхні кораблі повернуться з бажаними товарами. Якщо кораблі не поверталися, купці, які їх споряджали за власні кошти, як правило, ставали банкрутами. Тому вони почали об’єднуватись у спілки, вносячи до кас цих спілок завчасно обумовлені суми коштів (значно менші, ніж їм коштувало спорядження експедиції). У разі, якщо корабель одного з купців не повертався з експедиції, він мав змогу отримати певну компенсацію з каси спілки, що дозволяло йому уникати банкрутства та продовжувати свою діяльність.

ü Щоб зрозуміти, як здійснювалася компенсація, розглянемо приклад. Розгорніть робочий зошит і розв’яжіть завдання 1 (стор. 105).

Завдання 1

Страхування, у теперішньому його варіанті, з’явилося після Великої лондонської пожежі 1666 року, коли за чотири дні згоріло близько 13,5 тис. будівель і близько 70 тис. людей залишилися без домівок.

Умовою існування страхування як виду підприємницької діяльності є усвідомлення можливості настання несприятливих подій великою кількістю осіб, яким така подія може загрожувати, однак ці особи повинні також розуміти й те, що очікувана несприятлива подія для них може і не настати, тобто кошти, сплачені страховикові, не будуть їм повернуті.

? Які ознаки властиві страхуванню

Головною ознакою страхування є солідарна (групова) розкладка збитку, тобтовтратиодного або кількох постраждалих компенсуються за рахунок створених усіма учасниками ресурсів. Що більше учасників бере участь у страхуванні, то меншу частку ресурсів (нині це найчастіше гроші) вони повинні виділити для компенсації шкоди, завданої постраждалим.

? Як виявляється зацікавленість у страхуванні

Сенс страхування як явища полягає в мінімізації майнових чи інших збитків при настанні випадкових або закономірних несприятливих подій, однак не всіх, а лише тих, обов’язковою ознакою яких є невизначеність, пов’язана з їх настанням.

Пояснимо поняття невизначеності на прикладах. Так, іноді певний будинок може згоріти від пожежі (однак цього може ніколи і не статися – випадкова подія). Будь-яка людина хворіє (це від­бувається коли-небудь із кожною людиною – закономірна подія). Однак у першому варіанті не відомо, який конкретно будинок згорить, а в другому – яка саме людина захворіє на ту чи іншу хворобу. Крім того, в обох випадках невідомим залишається час настання несприятливої події. Саме невідомий час настання стра­хової події є основою для страхування життя. Страхування життя – дещо відмінний вид страхування від ризикового, адже страховим випадком у такому виді страхування є дожиття або недожиття до певного віку, а це обов’язково колись станеться. У першому випадку кошти отримує сама людина, у другому – її сім’я.

Важливими особливостями страхування є й те, що страхуванню підлягають лише ті невизначеності, на частоту і силу негативного прояву яких людина не має можливості впливати (наприклад, стихійні лиха) і щодо запобігання чиїм негативним проявам було здійснено все можливе(наприклад, поміркуймо, чи розумно було б страхувати будівлі від вогню, якщо б у них не виконувалися вимоги пожежної безпеки, а за навмисний підпал не передбачалася кримінальна відповідальність ).

Отже, страхування – це система захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхової премії) на випадок настання визначених договором страхування або чинним законодавством подій (страхових випадків).

? Учасники страхових відносин: хто вони

Основними учасниками страхових відносин є: страховик – юридична особа (страхова компанія), яка бере на себе чужі ризики і виплачує відшкодування, і страхувальник, фізична чи юридична особа, яка має зацікавленість у страхуванні.

Додатковими учасниками страхових відносин можуть бути: застрахований і вигодонабувач (особа, яка отримує страхову виплату, якщо із застрахованим відбувається страховий випадок, наприклад, йому здійсню­ється виплата в разі загибелі застрахованого).

Згідно із законодавством України страховик повинен отримати ліцензію на здійснення діяльності в галузі страхування від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Держфінпослуг України).

? Страхові посередники: чи потрібні вони на страховому ринку

Крім того, що страхова компанія може самостійно реалізовувати на ринку страхові продукти власної розробки, вона для організації ефективної взаємодії зі страхувальникамиможе користуватися послугами посередників, а саме: страхових агентів і страхових брокерів. Страхові агенти є представниками конкретних страхових компаній і діють від їхнього імені і за їхнім дорученням, а страхові брокери є незалежними від страхових компаній фізичними або юридичними особами, що можуть реалізовувати на свій страх і ризик страхові продукти як однієї, так і багатьох страхових компаній.

ü Розгорніть робочий зошит і розв’яжіть завдання 2 (стор. 106).

Завдання 2

Установіть відповідність між термінами і визначеннями:

Страхування може бути добровільним або обов’язковим. Першим історично виникло добровільне страхування.У разі добровільного страхування відносини між сторонами регулюються добровільно укладеними договорами страхування. Починаючи з XX століття, у багатьох державах для вирішення соціально-економічних завдань були запроваджені певні види обов’язкового страхування (наприклад, медичне страхування, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо). Обов’язкове страхування впроваджується і здійснюється на підставі вимог законодавства і передбачає пряме регуляторне втручання держави у страхові взаємовідносини.

Договір страхування застосовується переважно у сфері добровільного страхування. Вінявляє собою письмову угоду між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладають відповідно до правил страхування, які розробляє страховик для кожного виду страхування окремо. Факт укладення страхової угоди може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом).

? За яких випадків дія договору страхування припиняється
і втрачає свою чинність

Дія договору страхування може припинятися і втрачати чинність
у таких випадках:

· за згодою сторін, тобто в тому разі, коли страховик і страхувальник доходять згоди щодо припинення дії договору страхування;

· закінчення строку дії договору страхування;

· виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі, тобто повної виплати страхової суми за наслідками настання страхового випадку;

· несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

· смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

· ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України;

· в інших випадках, передбачених законодавством України.

? Коли договір страхування є недійсним

Договір страхування може бути визнаним недійсним виключно в судовому порядку в разі:

· якщо його укладено після страхового випадку;

· якщо об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіска­ції на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили;

· в інших випадках.

Пам’ятайте, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або із законодавством не «автоматично», а на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складають страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) у формі, яку визначає страховик.

Страховик має право відмовитися здійснювати страхові виплати або страхове відшкодування, якщо виявлено таке:

· навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

· вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

· подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або факт настання страхового випадку;

· отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їхньому заподіянні;

· несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхо­вого випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Крім вказаних вище підстав, страхові компанії відповідно до власного досвіду, як правило, у договорі страхування можуть передбачати ще й інші підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Тому необхідно уважно вивчати всі пункти страхового договору, навіть написані дрібним шрифтом.

На жаль, в Україні частими є випадки, коли страхові компанії затягують виплати страхового відшкодування. Одним із можливих шляхів подолання такої ситуації є звернення зі скаргою до Держфінпослуг України, яка як уповноважений орган згідно зі статтею 35 Закону «Про страхування» здійснює державний нагляд за страховою діяльністю. Держфінпослуг України має вагомі засоби впливу на недобросовісного страховика, яких цілком достатньо для того, щоб переконати страховика виконати вимоги законодавства.

Іншим шляхом захисту громадянином власних інтересів може бути гарантоване Конституцією України звернення з позовною заявою до суду.

? Який порядок дій при настанні страхового випадку

У разі настання страхової події слід дотримуватися порядку вчинення дій, визначених договором страхування, а саме:

· письмово повідомити страховика про випадок, що стався в порядку і строки, передбачені договором страхування;

· виконати інші умови договору страхування в частині повідомлення про страховий випадок уповноважених структур. Це, зокрема, залежно від характеру страхового випадку можуть бути МВС, МНС тощо;

· за наявності в договорі страхування зобов’язання щодо пові­домлення асистуючої компанії (компанія, яка працює за дорученням страховика та сприяє розслідуванню страхового випадку) необхідно повідо­мити її про випадок і виконати всі надані рекомендації (як правило, така умова міститься в договорах автотранспортного страхування, договорах страхування подорож­ників);

· надати повний перелік документів, передбачених договором страхування або законом. Такими документами можуть бути рішення компетентних органів, довідки, банківська документація, витяги тощо. Перелік документів закріплюється законом або договором;

· забезпечити безперешкодне розслідування страхового випадку та виконувати всі дії, передбачені законом або страховим договором (наприклад, надати транспортний засіб для огляду, з’явитися на проведення автотоварознавчого дослідження, утримання від вчинення певних дій. Слід пам’ятати, що перелік таких дій обмежується законом, договором та правилами страхування).

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відпові­дальності власників наземних транспортних засобів є страхувальники, страховики, особи, цивільна відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) і потерпілі. Страх­у­вальниками виступають дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори обов’язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної за участі застрахованого транспортного засобу.

? Який розмір виплат за страхування цивільної
відповідальності власників транспортних засобів

За цим видом страхування обов’язкова грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний провести виплату за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50 000 грн на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, тобто 250 000 грн, відшкодування потерпілому зменшується.

Обов’язкова грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний провести виплату за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 100 000 грн на одного потерпілого.

Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (у тому числі моральна), пов’язана з такими подіями:

· лікуванням потерпілого;

· тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

· стійкою втратою працездатності потерпілим;

· смертю потерпілого.

ü Щоб зрозуміти, яким чином страхова компанія здійснює страхові виплати, розглянемо приклад. Розгорніть робочий зошит і розв’яжіть задачу 1 (стор. 106).

Задача 1

Умова. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення між автомобілем і мотоциклом), що сталася з вини власника автомобіля, обидва водії загинули. Мотоцикл, вартість якого 40 000 грн, повністю знищений. Власники (водії) автомобіля і мотоцикла мали страхові поліси з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Визначити суму страхових виплат, що буде виплачена спадко-
ємцям загиблих власників транспортних засобів.

Розв ’ язок