ВПЛИВ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА ФЕРМЕНТАТИВНУ АКТИВНІСТЬ СЛИНИ ЛЮДИНИ

Мета роботи: визначити активність амілази слини під дією різних концентрацій сульфату міді.

Прості ферменти при гідролізі розпадаються виключно на амінокислоти. Прикладами простих ферментів є гідролітичні ферменти, а саме: пепсин, трипсин, папаїн, уреаза, фосфатаза та ін. Більшість природних ферментів відноситься до класу складних ферментів, які, крім поліпептидних ланцюгів, містять небілковий компонент, присутність якого є суттєвою для ензиматичної активності. Під впливом різних фізичних та хімічних факторів (вплив УФ та рентгенівського опромінення, ультразвуку, осадження мінеральними кислотами, лугами, солями важких металів та ін.) відбувається денатурація ферментів, як і інших білків.

Дослідження ферментативної активності дозволяє не тільки знайти факт забруднення тим або іншим ксенобіотиком, але і визначити його мінімальну концентрацію для придушення активності амілази, а виходить, і життєдіяльності організму в цілому.

Прилади, посуд, реактиви

Водяна баня або термостат на 40⁰С, мірні піпетки, штативи, 32 пробірки, слина нерозбавлена профільтрована через вату, 5%-ний розчин крохмалю, 0,3%-ний розчин йоду в йодиді калію (3%-ний розчин), 1%-ний розчин сульфату міді.

Порядок виконання роботи

В основі визначення амілазної активності лежить реакція гідролізу крохмалю під дією амілази слини до мальтози з наступним визначенням повноти розщеплення крохмалю за кольоровою реакцією з йодидом у залежності від ступеня розведення слини (тобто концентрації ферменту). Пробірки розміщають у штативі в чотири ряди по вісім пробірок. В кожну пробірку наливають 1 см³ води, а потім у перші пробірки кожного ряду додають 1 см³ нерозбавленої слини і т.д. (Л.р. № 5). Таким чином, виходить градієнт розведення слини.

В усі пробирки першого (контрольного) ряду налити по 1 см³ води, у пробирки 2, 3, 4 налити по 1 см³ сульфату міді різної концентрації. Далі в усе пробирки слід додати по 2 см³ розчину крохмалю, перемішати і поставити на 15 хв в термостат при 40⁰С. Після охолодження в пробирки додати по каплям йодид калію та відзначити в кожному ряду номер останньої, за порядком, пробирки, в якій проба на крохмаль негативна (без забарвлення). Розділивши ступінь розведення контрольної проби, в якій реакція з йодом на крохмаль негативна, на ступінь розведення відповідних проб з досліджувальними розчинами розрахувати, у скільки разів інгібітор гальмує дію амілази слини.

Заштриховані номери пробірок свідчать про наявність у них крохмалю і декстрину. В контрольному ряду остання пробирка з гідролізованим крохмалем - №6 (розведення в 64 рази), в другому ряді - №3 (розведення в 8 разів), в третьому ряді № 2 (розведення в 4 рази), в четвертому ряду № 1 (розведення в 2 рази). Таким чином, інгібування активності ферменту під дією 0,01% в 8 разів (64:2), 0,05% в 16 разів, 0,1% в 32 рази сильніше у порівнянні із контролем.

Питання для самоперевірки

1. Які реактиви використовують для визначення впливу важких металів на амілазну активність слини людини?

2. Що відбувається з ферментами під впливом різних фізичних та хімічних факторів?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: