Ю. С. ШЕМШУЧЕНКУ – 70 РОКІВ

Юрій Сергійович Шемшученко – знаний в Україні та за кордо­ном правознавець і організа­тор української юриди­чної науки й освіти.

Наукове кредо вче­ного: юридична наука має працювати на ви­передження, визначати розвиток суспільної прак-тики [1, с. 10].

Він є директором Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, почесним ректором Київського університету права НАН України, академіком НАН України і Академії правових наук України, іноземним членом Російської академії наук, за­служеним діячем науки й техніки України, лау­реатом Державної премії України в галузі науки й техніки.

Впродовж більш ніж 40 років творчої діяль­ності Ю. С. Шемшученко зробив вагомий внесок у розвиток української юридичної науки. Він є автором більше 800 наукових праць, у тому чи­слі близько 30 індивідуальних і колективних мо­но­графій з різних галузей юридичних знань; голо­вним (відповідальним) редактором майже 40 книг [1,2], підготував понад 25 докторів і канди­датів юридичних наук. Нагороджений орденами й медалями, іншими державними відзнаками.

Ю. С. Шемшученко народився 14 грудня 1935 року в старовинному Глухові Чернігівської (те­пер – Сумської) області в робітничій сім’ї. Його предки походили з козацького роду.

У 1944-54 рр. навчався у Глухівській середній школі № 2. Коли він навчався у третьому класі померла мати. Було важко. Батько – Сергій Іва­нович – працював і виховував трьох дітей, зігрі­ваючи їх теплотою свого серця й душі.

Після школи юнак став студентом Глухівсь­кого технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. У листопаді 1954 р. був призваний на строкову військову службу. Закін­чив річну школу авіаційних механіків у м. Моро­зовську Ростовської області, згодом служив ме­ханіком з авіаозброєння в одному з полків Батай­ського військового авіаційного учи­лища у Крас­нодарському краї.

Демобілізувавшися з армії влітку 1957 р., він вступив на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка й закінчив навчання 1962 р. Чотири роки працю­вав в органах прокуратури Сумської області. У той час почав друкуватися в наукових юриди­чних виданнях і місцевій пресі. Першою науко­вою публікацією була стаття «Дотримуватись закон­ності у діяльності сільських Рад» у другому но­мері журналу «Радянське право» за 1965 р.

Від 15 листопада 1966 до 15 листопада 1969 р. Ю. С. Шемшученко – аспірант Сектора (з чер­вня 1969 р. – Інституту) держави і права АН УРСР, очолюваного відомим ученим-міжнарод­ником, академіком АН УРСР В. М. Корецьким. Науко­вим керівником дисертації був правозна­вець-конституціоналіст, професор А. П. Таранов.

У лютому 1970 р. Ю.С. Шемшученко успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «За­безпечення соціалістичної законності в діяльно­сті місцевих органів радянського державного управління засобами прокурорського нагляду (на матеріалах Української РСР)». Вона лягла в ос­нову першої монографічної праці автора, підго­товленої у співавторстві з І. Бутко – «Місцеві Ради і забез­печення законності» (1973).

У листопаді 1969 р. Ю. С. Шемшученко обі­йняв посаду молодшого, а у грудні 1972 р. – старшого наукового співробітника Інституту. У цей же час він обрав новий напрям наукової дія­льності – екологічне право. Саме ця проблема­тика визначила зміст подальшого творчого по­шуку Ю. С. Шем­шученка й принесла йому ши­роке наукове ви­знання.

У 70-80-х роках він опублікував самостійно або у співавторстві низку монографічних праць еколого-правового характеру. Серед них: «Адмі­ністративно-правова охорона природи Українсь­кої РСР» (1973), «Організаційно-правові питання охорони навколишнього середовища в СРСР» (1976), «Юридична відповідальність у галузі охорони навколишнього середовища» (1978), «Охорона навколишнього середовища в містах» (1981), «Правова охорона навколишнього сере­довища у сільському господарстві» (1984), «Пра­вова охорона навколишнього середовища в га­лузі промислового виробництва» (1986), «Пра­вові проблеми екології» (1989).

У лютому 1979 р. Ю. С. Шемшученко успі­шно захистив докторську дисертацію «Державне управління охороною навколишнього середо­вища в СРСР».

У цих роботах учений виявив себе як фунда­тор нової наукової школи – управління якістю навколишнього середовища. Теоретичні висно­вки цієї школи були покладені в основу вдоско­налення екологічного законодавства та механі­зму його реалізації.

На початку 1979 р. Ю. С. Шемшученка було затверджено завідувачем відділу проблем радян­ського будівництва, а в квітні 1982 р. – завідува­чем відділу правових проблем сільського госпо­дарства й охорони навколишнього середовища Інституту. У жовтні 1985 р. за рішенням ВАК при Раді Міністрів СРСР йому було присвоєно звання професора.

У січні 1988 р. Загальні збори АН УРСР об­рали Ю. С. Шемшученка членом-кореспонден­том АН УРСР за спеціальністю «Право». Восени цього ж року колективи Інституту й Відділення історії, філософії та права АН УРСР демократи­чно обрали, а 12 жовтня Президія АН УРСР за­твердила Ю. С. Шемшученка директором Інсти­туту держави і права АН УРСР.

На новій посаді Ю. С. Шемшученко виявив здібності вмілого організатора юридичної науки, якому притаманне відчуття нового й прогресив­ного. Під його керівництвом Інститут істотно перебудував свою роботу, особливо після прого­лошення незалежності України. Наукові дослі­дження Інституту стали конкретнішими, спрямо­ваними на розбудову української державності та власної правової системи.

Ю. С. Шемшученко – активний учасник кон­ституційного процесу. Він входив до складу Конституційної комісії Верховної Ради України і робочої групи з розробки проекту Конституції України 1996 р. Був організатором створення концепції і проекту Основного Закону, запропо­нованих Інститутом і поданих до Верховної Ради України, а також членом Комісії з підготовки змін до Конституції України та інших законо­проектів, (квітень 2000 р.), Національної ради з питань адаптації законодавства України до зако­нодавства Європейського Союзу тощо. Вхо­дить до складу Комісії з реформування право­охорон­них органів при Президентові України (2005 р.).

Після призначення на посаду директора Ін­ституту Ю. С. Шемшученко істотно розширив сферу власної наукової діяльності. Він уже не обмежується еколого-правовою тематикою, а приділяє багато уваги науковій розробці про­блем теорії та історії держави і права, політоло­гії, кон­ституційного права і державного управ­ління, ко­смічного, кооперативного й аграрного права. Ю. С. Шемшученко є співавтором і відпо­відаль­ним редактором «Політологічного енцик­лопеди­чного словника» (1997 і 2004), моногра­фій «Український парламентаризм: минуле і су­часне» (1999), «Юридична наука і освіта на Україні» (1992), «Жертви репресій» (1993), «Право власності в споживчій кооперації Укра­їни» (1996), «Державотворення і правотворення в Україні» (2001) тощо. За редакцією вченого у 1997 р. побачила світ видатна пам’ятка україн­сь­кого права «Права, за якими судиться малоро­сій­ський народ». За цю працю Ю. С. Шемшуче­нко був удостоєний премії НАН України ім. М.П. Василенка.

Загальнодержавне і велике наукове значення має діяльність Ю.С. Шемшученка як голови ре­дакційної колегії 6-томної «Юридичної енцикло­педії» (1996-2004). Він був автором цього прое­кту, домігся прийняття урядової постанови з да­ного питання й доклав багато зусиль як керівник творчого колективу з підготовки цього фундаме­нтального видання. У 2004 р. «Юридична енцик­лопедія» одержала Державну премію України в галузі науки й техніки.

Ю. С. Шемшученкові належить ініціатива ви­дання 10-томної «Антології української юридич­ної думки» (2002-2005) за його загальною реда­кцією. Він був мозковим центром цього проекту. Фундаментальний багатотомник увібрав най­кращі надбання вітчизняних правознавців за два з половиною століття.

Вчений очолює Раду з координації фундамен­тальних правових досліджень НАН України. Як академік НАН України (1992 р.) і директор Ін­ституту тісно співпрацює з Президією НАН України. У 1993 р. під його керівництвом було підготовлено й видано монографії «Правовий статус Академії наук України», а у 1998 р. – «Академічна юридична думка». Ю.С. Шемшуче­нко чимало зробив для реабіліта­ції другого пре­зидента ВУАН М. П. Василенка та видання його творчої спадщини.

Ю. С. Шемшученко є одним із засновників Академії правових наук України, членом її Пре­зидії та академіком-секретарем Відділення агра­рного, екологічного та господарського права. Він також є академіком Української академії полі­тичних наук (з 1995 р.) і єдиним з українських учених-юристів іноземним членом Російської академії наук (з 1999 р.).

Активною є й міжнародно-правова діяльність Ю. С. Шемшученка. Він є експертом Ради Єв­ропи, членом Міжнародного арбітражного суду, Міжнародної ради з права навколишнього сере­довища (з 1990 по 1992 рік був Регіональним ко­ординатором цієї ради), Комісії екологічного права Міжнародного союзу захисту природи, по­чесним членом Інституту правових досліджень Польської академії наук, членом міжнародної Академії екологічного права (США), був учасни­ком багатьох міжнародних форумів.

Від 1998 р. Ю. С. Шемшученко очолює Між­народний центр космічного права НАН України. За його редакцією кілька видань витримав збір­ник законодавчих актів «Космічне право Укра­їни», а нині видається багатотомник «Космічне законодавство країн світу». Центр тісно взаємо­діє з Національним космічним агентством Укра­їни.

Ю. С. Шемшученко бере активну участь у громадському житті України. Він стояв біля ви­токів утвореної 1991 р. Української асоціації по­літологів і був першим її президентом. Ініцію­вав і організував створення професійної громад­ської правничої організації – Спілки юристів України. Був першим її головою (1991-1993).

Протягом десяти років (1994-2004) очолював Комісію з питань громадянства при Президен­тові України. Є членом Секції суспільних наук Комітету з Державних премій України в галузі науки й техніки (з 1993 р.).

Ю. С. Шемшученко – активний провідник ідей правової держави. Він багато робить для підвищення правосвідомості та правової куль­тури громадян. На це спрямовані його численні кваліфіковані виступи в пресі, по радіо й телеба­ченню.

Багато уваги приділяє Ю. С. Шемшученко й підготовці кадрів. Він очолює Спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій на здобуття на­укового ступеня доктора наук при Інституті. Його учні – доктори й кандидати юридичних наук працюють у багатьох країнах світу.

Ю. С. Шемшученко ініціював утворення пер­шого академічного навчального закладу – Вищої школи права при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Від 2000 р. цей заклад має назву Київського університету права НАН України. 14 липня 2004 р. Президією НАН України затверджена державна атестація Університету як наукової установи, якій нада­ється підтримка держави. Київський університет права НАН України отримав за групою «А» рей­тинг 520 балів. Таким чином Університет став єдиним, поки що, в нашій країні навчальним за­кладом IV рівня акредитації, науковий потенціал якого дорівнюється академічній науковій уста­нові. А разом з Інститутом він становить уніка­льний науково-освітній комплекс нового, євро­пейського типу. Тут готуються на високому про­фесійному рівні й з урахуванням новітніх досяг­нень юридичної науки юристи XXI століття. Саме на це спрямовує колектив Університету його ректор Ю. С. Шемшученко.

У полі його зору перебувають питання підго­товки нових підручників для вищих юридичних навчальних закладів. На пропозицію Ю. С. Ше­мшученка була затверджена спеціальна програма видання академічних підручників спі­льно Інсти­тутом і Університетом. У рамках цієї програми вже побачили світ такі з них, як «Ад­міністрати­вне право», «Цивільне право», «Тру­дове право», «Земельне право». Виданий у 2005 р. підручник «Екологічне право України: Академічний курс» вийшов за його редакцією і з його участю як співавтора цієї праці.

Академік Ю. С. Шемшученко зробив внесок у розвиток філософії права в Україні. Він став ре­дактором-співзасновником часопису «Про­блеми філософії права». Юрій Сергійович також підго­тував кілька праць з філософії права. Так, у своїй статті «Що є право?» (2005) він обстоює думку про те, що право є «системою соціальних загаль­нообов’язкових норм, встановлених чи са­нкціо­нованих державою» [2, c. 74; 3, с. 46]. Ра­зом з тим, вчений визнає значення й інших під­ходів. Так, під час святкування 10 річчя Київсь­кого університету права НАН України він звер­нувся до студентів та гостей з такими словами: «Сьо­годні ми вчимо наших студентів не тільки догми, але й духу права, що випливає із прин­ципу вер­ховенства права. Ми даємо студентові не тільки диплом, а й ґрунтовні знання» [4]. Ака­демік Ю. С. Шемшученко підтримує розвиток філосо­фії права в Україні.

Життя вченого не обмежується суто профе­сійною науковою та освітньою діяльністю. У нього широке коло друзів. Він захоплюється по­езією, історичною та мемуарною літературою, малює і грає в шахи, підтримує тісні зв’язки зі своїми земляками-глухівцями та сумчанами. Очолює Глухівське відділення Сумського земля­цтва у Києві. У 2000 р. видав працю про свого земляка, поета пушкінської плеяди В. І. Туман­ського («Наш друг Туманский»), а у 2003 р. пе­ревидав «Історію Малоросії» М. А. Маркевича, який також походив з Глухів­щини.

У Юрія Сергійовича надійні сімейні тили. Дружина – Інна Василівна – кандидат економіч­них наук, автор ряду праць з економічної про­блематики. Два сини – Олег і Геннадій – також зайняті творчою діяльністю, виховують дітей. Уся родина живе дружно, у взаємній злагоді.

Юрій Сергійович – людина широкого круго­зору, демократичних поглядів і переко­нань, та­лановитий і працьовитий учений, умі­лий органі­затор юридичної науки й освіти. Його наукове кредо – юридична наука має бути об’єктивною й працювати на випере­дження, визначаючи роз­ви­ток суспільної прак­тики. Ця парадигма черво­ною ниткою прохо­дить через його науковий до­робок.

Юрій Сергійович – великий життєлюб і пат­ріот України. Він звеличує її славу не каяттям у патріотизмі, що стало у наш час досить пошире­ним явищем, а наполегливою творчою працею й конкретними її результатами. Йому не байдуже як майбутнє України, так і її славне ми­нуле.

Щиро вітаємо ювіляра зі знаменною датою, зичимо міцного здоров’я на довгі роки, плідної наукової праці, творчих успіхів і наснаги.

Список літератури

1. Юрій Сергійович Шемшученко: Біобібліо­гра­фія. Упорядник і автор вступної статті В. І. Семчик. Відп. Ред. В. В. Цвєтков. – Інститут держави і права ім. В. М. Корець­кого НАН України, 2000. – 64 с.

2. Шемшученко Ю. С. Вибране. – К.: «Вида­вниц­тво «Юридична думка», 2005. – 592 с.

3. Шемшученко Ю. С. Що є право? // Анто­логія української юридичної думки. – Т. 10. – К., 2005. – С. 30-46.

4. Микола Гаращук. Vivat Akademia! // Юри­ди­чна газета. – № 24 (60) – 29 грудня 2005.

Часопис «Проблеми філософії права»

П. Ф. Йолон

Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: