РОЗУМНА КНИГА ПРО РОЗУМНЕ ПРАВО

(Рец. на кн.: Гьофе Отфрід. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу. Пер. з нім. Л. А.Ситниченко, М. Д.Култаєвої [Vernunft und Recht: Bausteine zu einem interkulturellen Rechtsdiskurs / Otfried Höffe. – 2 Aufl. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1998]. – К.: Альтерпрес, 2003. – 264 с.)

Ім’я німецького філософа права Отфріда Гьофе (Höffe) вже достатньо відоме філософ­ському загалу в Україні, а з по­явою перекладу його книги «Розум і право. Складо-ві інтер­культурного пра­вового диску­рсу» ним, безперечно, зацікав­ляться всі, хто має дослідницькі інтереси в сфері філософії права. Всесвітню ві­домість фі­лософу принесла книга «Політична справедли­вість. Основи критичної філософії права і дер­жави» (1 вид., 1987, 2 вид. 1994) [1; див. також 2, 3], яка стала гідною відповіддю європейської філософії на знамениту працю аме­риканського філософа Джона Ролза «Теорія справедливості».

Книга складається з 12 розділів, поділених на дві головні частини («Засади» та «Актуальні пи­тання»), післямови перекладача Л. А. Ситниченко «Практична філософія Отф­ріда Гьофе», списку літератури, іменного покаж­чика та короткої до­відки про автора.

Загалом книга Гьофе репрезентує рівень су­часної західної філософії права і держави пері­оду глобалізації. Саме сучасна глобалізація, на думку автора, стимулює нові теоретичні зусилля задля обґрунтування прав людини і демократії, оскільки ці наріжні камені західної цивілізації зазнавали багато викликів і до 11 вересня 2001 року. Німецький філософ ставить ґрунтовні пи­тання: чи не залежать права людини від особли­вих умов Заходу? Чи є вони чинними у різних правових культурах? Чи панує справедливість в демократичній конституційній державі? Як може існувати міжнародна правова спільнота? При­кметно, що відповіді передбачаються не за­для втіхи інтелектуальної еліти Заходу, не для об­ґрунтування якоїсь зверхності європейської пра­вової культури і традиції, а для неупередже­ної дискусії міжнародної наукової спільноти (того самого «інтеркультурного правового дис­курсу»).

О. Гьофе створив власну наукову концепцію справедливості, яка орієнтована на перспективу деталізації та критичної перевірки власне антро­пологічних засад спільного людського життя (ві­льних від несуттєвих на такому рівні етнічно-культурних особливостей). Ця концепція визнає конфліктний характер людського співіснування, що породжує соціальний примус. Доведення не­можливості елімінувати примус із соціальних відносин дозволило автору в «Політичній спра­ведливості» дати відсіч теоретичним зазіханням на право як з боку анархістів, так і з боку мора­льного антилегалізму. Тому Гьофе категорич­ний: «ризиком, якого принаймні надовго людина не дозволяє собі, є життя поза правом». А оскі­льки існування поза правом можливе тільки в утопії, німецький теоретик береться в рецензо­ваній нами праці за детальний аналіз самого права як осердя соціальних відносин, особливо в сучасних умовах. Зважаючи на перманентну за­грозу «конфлікту цивілізацій» в еру глобалізації, філософ визнає обов’язковим створення універ­сальної – інтеркультурної концепції права.

Саме тому О. Гьофе наголошує, що в теорії права слід спиратись не на концептуалізації пар­тикулярних інтересів європейсько-американської правової культури, (нехай і нерозривно пов’язаних із комплексом морально-правових цінностей християнської традиції), а на ті скла­дові, які ви­йшли з інтеркультурного правового дискурсу. А в політично-правовій практиці слід втілювати лише інтеркультурно виправдані принципи, від­критими для різних культур сучас­ного людства.

Не дивлячись на анотацію перекладеної книги, зрозуміти її не тільки студентам, а навіть аспірантам-правникам буде надзвичайно важко без знайомства з працями (а не тлумаченнями цих праць в підручниках) низки видатних теоре­тиків в галузі політичної філософії та філософії права: І. Канта, Г. В. Ф. Гегеля, М. Вебера. Спи­раючись на досягнення класиків філософії права та полемізуючи з концепціями Ю. Габермаса та Дж. Ролза, О. Гьофе реконструює нормативний зміст правової форми як такої. Підвалиною цієї рекон­струкції слугує теза про те, що факт по­всюдної організації людьми свого спільного іс­нування у формі права є втіленням соціального розуму. Звичайно ж, видатний філософ сучасно­сті роз­крив безперспективність скептицизму щодо право­вого розуму як в ранніх варіантах ідеалізму та ути­літаризму, так і сучасних «пост­модерних» його ва­ріантів.

Друга частина книги присвячена теоретич­ному аналізу генези сучасної держави, яка не тільки не відмирає (згідно з прогнозами теорети­ків анархізму та комунізму), але і розширює та істотно видозмінює свої функції в сучасному су­спільстві. Гьофе дає теоретичні відповіді на пи­тання про здатність держави вирішувати актуа­льні соціально-правові колізії сучасності, дотри­муючись критеріїв захисту прав людини та де­мократії. Книга містить також практичні аспекти вирішення актуальних політично-правових пи­тань сучасної європейської спільноти.

Стосовно теоретичних зауважень до рецензо­ваної праці, то навряд чи рецензент і навіть най­видатніші представники вітчизняної філософії права будуть спроможні в найближчі роки на теоретичну полеміку, яка б відповідала теорети­чній глибині, оригінальності та концептуальному рівню філософії права О. Гьофе.

Список літератури

1. Хеффе Отфрид. Политика, право, справед­ливость: Основоположения критической фило­софии права и государства [Пер. с нем.: Politische Gerechtigkeit. Grundlegung einer kritischen Philo-sophie von Recht und Staat]. – М.: Гнозис, 1994.

2. Гьоффе Отфрід. Теорії справедливості // Вибрані праці. – К., 1998. Перевидано: Гьофе Отфрід. Справедливість і субсидіарність. Ви­ступи в Україні / перекладач і упорядник Л. А. Ситниченко. – К.: Альтерпрес, 2004. – 140 с.

3. Гьофе Отфрід. Демократія в епоху глобалі­зації / пер. з нім. Л. Ситниченко, О. Ло­зінської. – К.: Альтерпрес, (планується) 2006.

kkkkkkkk

© 2005 В. С. Бігун

Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА: ПРОБЛЕМИ І ПІДХОДИ*

Наприкінці 2005 року в Львові на всеукраїнсько­му “круглому столі” “Ан­тро­пологія права: філософ­сь­кий та юридичний ви­міри”** було презентовано навчальний посібник “Фі­лософія права: проблеми та підходи” за редакцією ві­до­мого вченого-юриста, про-фесора Львівського на­ціо­нального університету П. М. Рабіновича.

Перед тим, як викласти деякі основні, на нашу думку, положення та висновки посібника й критичні міркування, відзначимо такі його особ­ливості.

По-перше, методологічний характер дослід­ницького матеріалу.

По-друге, в зв’язку з першим, розгляд обра­них філософсько-правових проблем під впливом тенденції антропологізації предмета філософії права та на засадах “потребового” підходу.

По-третє, те, що посібник є результатом праці кола науковців (П. М. Рабінович, С. П. Доб­рян­ський, Д. А. Гудима, О. В. Грищук, Т. І. Ду­даш, Т. І. Пашук, С. П. Рабінович, Л. В. Ярмол, Ю. І. Анохін), які складають основу нинішньої наукової школи професора П. М. Рабіновича з загальної теорії прав людини й працюють у Ла­бораторії досліджень теоретичних проблем прав людини юридичного факультету ЛНУ.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: