Надання іноземній державі, іноземній організації або їх працівникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Ця форма в узагальненому виді відбиває сутність державної зради. І перша, і друга її форми є конкретизованими різновидами надання допомоги у підривної діяльності. У формі «надання допомоги…» державна зрада кваліфікується за «залишковим принципом», тобто коли відсутні ознаки перших двох форм. Надання допомоги наявне у разі сприяння іноземним шпигунам, диверсантам, терористам, укриття розвідників, вербування агентів для підривної діяльності. Такими діями можуть бути надання допомоги агентам у їх працевлаштуванні, підбор конспіративних квартир та будь-які інші дії, що вчинюються у мирний час та не в період збройного конфлікту, тобтоне створюють ані переходу на бік ворога, ані шпіонажу.

Момент закінчення такої форми злочину, на нашу думку – також отримання громадянином України відповідного завдання від іншої сторони (якщо має місце саме такої варіант діяння). Наприклад, якщо громадянин України погодився в певний час сховати іноземного шпигуна чи диверсанта, його дії вже слід кваліфікувати як закінчену державну зраду. Вказаній погляд на момент закінчення державної зради у формі надання допомоги, знов таки, випливає зі змісту ч. 2 ст.111, яка встановлює умови звільнення від цього злочину.

Діяння, що розглядається може бути і бездіяльністю. Наприклад, особа за завданням представника іноземної держави не виконує певні обов’язки, що дає можливість здійснити підривну дію проти України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: