Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Тема 1. Література рідного краю як наукова дисципліна




Предмет, структура, завдання курсу “Література рідного краю”. Характеристика інформаційних джерел дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи.

Об’єкт і предмет курсу. Література рідного краю як складова професійної підготовки майбутнього учителя, спрямована на вивчення творів письменників, пов’язаних з Південним берегом Криму і Севастополем.

 

Змістовий модуль II

Тема 1. Поезія

Дмитро Черевичний. Поет-лірик, сатирик, гуморист. Збірки гуморис­тич­но-сатиричні “Мій супутник” (1960), “Душевний підхід”. Особливості коміч­но­го та смішного у Д. Черевичного. Традиції сатирично-гумористичної українсь­кої уснопоетичної народної творчості, Остапа Вишні у поезії Д. Черевичного. Розробка жанрів гумористичної та сатиричної мініатюри, віршованого фейлето­ну, гуморески. Обробка анекдотів.

Мотиви, образи, враження з сільського життя. Висміювання ледарів, базік, гуляк, окозамилювачів, підлабузників, головотесів, п’яниць, хабарників, всіх тих, що готові влаштуватись за чужий рахунок. Запозичення дошкульних слів, вира­зів з народного розмовного мовлення. Дотепність і художня довершеність вір­шів про Крим курортний. Д. Черевичний-лірик. Збірки “Пісні напровесні” (1963), “Хліб на столі” (1979), “Обрії” (1984). Тяжіння поета до класичних форм, ви­ко­ристання випробуваної у віках строфіки. Майстерність поета в галузі сонета.

Види лірики у Д. Черевичного: громадсько-політична, пейзажна, інтимна. Тема України, героїзму давніх наших предків-козаків. Зображення подвигів ук­раїнського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками (триптих “Степи пісням снять”, вінок сонетів “Обеліски”, “Аджимушкайські монологи”, балада-диптих “Біля братської могили” та ін). Образи героїчного Криму. Мирні будні народу. Лірична проникливість пейзажної лірики. Помітна сторінка твор­чості поета – інтимна лірика (“Сонети про любов”).Поєднання ліричної сповіді про чари кохання медитативністю. Елементи поетики народної пісні в ліриці Д. Черевичного. Перекладацька діяльність поета.

Данило Кононенко. Талановитий поет, перекладач, публіцист. В індивіду­а­льному стилі поета тісно зійшлися пісенність та жива розмовність, що надали його ліриці своєрідного колориту. Перша збірка “Джерело” (1972). Тяжіння до життєвої правдивості, простоти вислову. Йому чужа манірність, надуманість та ускладнена асоціативність. Мотив воєнного лихоліття – центральний мотив збірки. Збірки “На весняному березі”, “Квітучих соняхів оркестр”, “З любові й добра”, “Душі не приспані тривоги” – пафос цих збірок. Д. Кононенко – співець суверенної України. Мотиви патріотизму. Теми розвитку української культури, мови (“Вік Україну люби”, “Слово до кримських українців”, “Рідна мова”). Продовження мотивів В. Сосюри, виражених у вірші “Любіть Україну”. Образ Криму (“Півострів”, “Біля моря”, “Дума про кобзаря”, “Янтарні грона виног­ра­ду”). Інтимна лірика. Використання класичних форм, строфічних структур, рит­мо­мелодики, елементів суміжних мистецтв. Звернення до жанру пісні. Кращі пісні покладено на музику. Д. Кононенко-перекладач. Розробка гострих проб­лем сучасності в публіцистиці поета. Д. Кононенко – Голова Кримської орга­ні­зації Національної Спілки письменників України, лауреат премії ім. Степана Руданського Кримського фонду культури, Заслужений діяч мистецтва АРК.

Орест Корсовецький. Поет, публіцист, фольклорист, педагог, “їй-богу, талановитий!” – так писав про нього Максим Рильський. Перші проби пера – тексти листівок, віршів – закликів до боротьби проти гітлерівських окупантів, написаних за наказом командира підпільної групи (1941 р.). Велика роль М. Ри­ль­ського у формуванні таланту О. Корсовецького. Після закінчення Вінницького педінституту (філологічний факультет, спеціальність – українська мова та літе­ратура) став учителем. Почав друкуватись в районних газетах, а 1957 р. вперше виступив у журналі “Дніпро”. З 1966 р. по 1987 р. жив на Чукотці. Учителював, навчав дітей чукчів, евенів, ескімосів. Повернувся в Крим, уже будучи пенсіо­нером.

Збірка О. Корсовецького “Над слідом ведмежим намет” (1987). Поетичне відкриття в українській літературі Чукотки. Багатство прийомів, виражально-зображальних засобів. Збагачення синтезу елементів суміжних мистецтв – му­зики, живопису, театру, хореографії. Ліричний герой лірики О. Корсовець­кого – романтик, сповнений жаги незвичайного, невмолимо прагне “дівизни чуда”. Натх­ненні вірші про чукчів-дітей тундри, чесних трударів, що “серцем спасибі кажуть”. Задушевні вірші про рідну Україну. Тема війни проти гітлерівського фашизму. Героїко-трагедійна балада “Безсонний трубач” – взірець високої май­с­терності, де поет по-своєму, по-новому одкриває романтичні “дивниці”. Вірші про Крим – край героїчної слави. Тема трагедії кримських татар. Глибоко хви­люючі роздуми про долю суверенної України. її культури, мови. Публіцистика О. Корсовецького, її бойовитість в розвінчанні печерного великодержавного шовінізму. Пристрасне ствердження національної ідеї. Заклопотаність пробле­ма­ми розвитку української культури, мови. О. Корсовецький – лауреат премії Івана Огієнка.

Михайло Тернавський. Талановитий поет-лірик, унікальне явище: писав п’ятьма мовами. Поет-есперантист. Перекладач. Митець відомий у багатьох країнах світу. Основні мотиви лірики М. Тернавського: любов до рідного краю, роздуми на вічні загальнолюдські теми – щастя, нещастя, недолі, любові, ду­ховного поривання людини, суті людського життя. Особливості медитативності лірики М. Тернавського. Образ України, українського народу. Алегоричність – один із засобів осягання життя. Викриття псевдотеорійки “злиття націй”, аси­мі­ляції мов, що завдала колосальних збитків національній свідомості народу. Ін­тимна лірика, її естетична своєрідність. М. Тернавський-перекладач. Поет-гу­ма­ніст, його виступи в алегоричній формі проти тоталітаризму. Верлібр у твор­чості М. Тернавського. Особливості індивідуального стилю митця.

Віктор Гуменюк. Талановитий поет молодшого покоління 1980-х років. Перекладач. Літературознавець. Лауреат літературної премії імені В. Симо­нен­ка. Автор збірок “Росянистик”, “Стежина”. Основні мотиви лірики поета. Тонке відчуття краси природи, читання її настрою, оригінальність і пластичність об­ра­зів для її художнього осягнення. Інтимна лірика В. Гуменюка. Витонченість, душевна теплота ліричної сповіді. Новаторське використання елементів усно­по­етичної народної творчості. Збагачення вірша по лінії музичності. Вміле ви­користання верлібру, білого вірша. Вдалі спроби скористатися жанром япон­сь­кої лірики хокку.

Мотиви викриття фашизму. Гордощі за Україну, що здобула свою суве­рен­ність, бореться за світле майбутнє. Мотив утвердження мистецтва могутньої сили, здатної рятувати світ, щоб не полетів “у провалля дике”. Перекладач
В. Шекспіра, А. Міцкевича, Пас Октавіо, а також кримськотатарського поета Юнуса Кандима. Літературно-критичні, наукові праці поета. Доцент, кандидат філо­логіч­них наук, завідувач кафедри української літератури ТНУ ім. В.І. Вер­над­ського.

Віктор Виноградов. Поет-лірик. Лауреат видавництва “Смолоскип”. Ав­тор збірки “Шлях дощу”. Незалежний художник. Манера молодого автора, який “функціонує в режимі модернізму” (Роксолана Харчук). Неординарність і сві­жі­сть поетичної думки в його ліриці. Образність заснована на несподіваних і сміли­вих асоціативних зближеннях. Синтезування елементів музики та живопису. В. Ви­ноградов – обдарований художник. Любить музику. Колір, світло, гра відтінків, тонів, півтонів, виступаючи в мистецьки винайденій єдності з музичністю, на­дають віршам естетичної наснаженості і новизни (“Бабусина п’єса для альта”).

Пейзажна лірика В. Виноградова. Захоплення красою природи. “Дзвінкі акварелі”, що “Здатні п’янити, мов запах озону після грози” (С. Кочерга).

Замикання поета в герметичному світі снів, ілюзій. Боязнь суспільної за­ан­гажованості.

Василь Латанський. Обдарований поет-лірик, педагог. Вірші поета про дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Жартівливість тону, гумо­рис­тична забарвленість – ознака стилю поета. Драматично-болючі мотиви занепаду сучасної школи, поневіряння вчителів, трагічна доля дітей, що “зомлівають з голоду”. Публіцистичні та літературно-критичні статті письменника в пресі. Проблеми української культури, мови. Виступи проти шовінізму.

Валентин Негода – поет-лірик, мислячий, своєрідний. Учений-садівник. Продовжувач традицій славних садівників Симиренків. Автор збірки “Райське яблуко”. Людина і природа – один із мотивів збірки. Природа, творчість, краса і людське щастя – невіддільні. Пробудження інтересу до поезії іще в шкільні роки. Публікуватися почав у зрілому віці. Патріотичні мотиви у збірці, вір­шо­вих добірках, опублікованих у пресі. Заклики до сучасників не забувати своїх славетних предків “із козацького коша”, їхніх героїчних подвигів в ім’я свободи рідної землі. Застереження поета: бути недремними до тих, хто у відпо­віда­ль­ний момент нашої історії прагне “підступно оббрехати”, “священну волю потай розіп’яти”. Інтимна лірика поета, її щирість і задушевність. Образи краси крим­ської природи. Зв’язок поетики збірки з поетикою народної пісні.

Звернення Дмитра Вітюка до поезії. Панівний мотив – мотив долі Укра­ї­ни. Віри в її щасливе майбутнє.

Володимир Проценко. Розмаїття тем і мотивів у ліричних творах. Вис­мі­ю­вання людських вад. Роздуми над сенсом людського буття. Зображення краси людських стосунків. Подих рідної землі. Поєднання римованих та неримованих віршів. Експериментування у верлібрі. Автор поетичних книжок “Ой, не тужи”, “Подих вічності”, “Енергія землі”, “Севастополю”, “Ода рідному краю”.

Анатолій Студецький. Автор 12 поетичних і публіцистичних збірок, вір­шованих романів “Плин”, “Блукач”, “Помаранчеве слово”. Переспів “Слова про Ігорев похід”. Тонкі відчуття краси землі, морської стихії, тяжіння до витон­че­них поетичних форм. Доля людини, поклик до життя, майбутнє молодого поко­ління українців.

Іван Левченко. Заслужений журналіст України, кандидат історичних наук, доцент, лауреат багатьох загальнонаціональних і регіональних конкурсів журналістської майстерності, віце-президент Фундації Тараса Шевченка в Се­вастополі, очолював Севастопольську регіональну державну телерадіоком­па­нію, помічник Уповноваженого ВР України з прав людини.

Заслужений журналіст України (11.1998). Лауреат конкурсу телерадіо­прог­рам “Калинові острови – 99” (3 премія за передачу “Шлях до злагоди”), автор 7 те­лефільмів, 4 поетичних книжок та більш 20 творів поза збірками. Поезії на­пов­нені тонкого відчуття краси природи та щирих людських стосунків. Філософ­сь­кі роздуми над проблеми любові і зради, життя і смерті, подружжя і родинного життя.

 

Тема 2. Жіноча поетична творчість

Валентина Невінчана. Своєрідність ліричного обдарування поетеси. Щира задушевність, інтимне забарвлення, сповідальність її лірики. Перші проби пера, навіяні гіркими переживаннями початку війни з німецьким фашизмом. Від­с­тупи юнки на схід з біженцями, прощанням з рідною Россю, селом, ріднею. Нав­чання в евакуйованому в Казахстан Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на філологічному факультеті. Поява віршів про розлуку з ко­ханим, про працю в госпіталі, спілкування з пораненими бійцями. “Ластівка” (1962) – перша збірка В. Невінчаної. Наступні дві: “Голубі дороги” (1967), “Тепло любові на віки” (1984) – видані в Сімферополі. Інтимна лірика, її ак­ва­рельна прозорість, душевна отепленість, м’якість. Багатство асоціативних збли­жень з поетикою народної пісні, відтворення інтимних переживань в суп­роводі романтичної мрійливості. Крим в ліриці В. Невінчаної. Захоплення красою природи морського краю. Крим – героїко-патріотичний (“Севастополь”, “Парад на Графській пристані в Севастополі”, “На горі Мітрідат”. Тема Ук­раї­ни. Ви­разне виявляння національної свідомості поетеси (“Україні”, “У Каневі”, “Запо­розький дуб”). Образ Т. Шевченка.

Героїчна поема “Безсмертя” про подвиг кримчанки Марії Василівни Ок­тябрської, що воювала на танкові, на будівництво якого внесла гроші, загинула від ран. Нариси В. Невінчаної про людей праці. Перекладацька діяльність пое­теси. Гуманістичний пафос лірики В. Невінчаної, що подарувала нам “тепло любов – на віки”. Особливості стилю лірики В. Невінчаної.

Олена Гринник – талановитий поет. Тонке відчуття художнього слова. Образи природи, людських відчуттів. Гострі проблеми сьогодення, біль за долю України, становлення українського військового флоту. Севастополь зачаровує своєю красою і героїчним минулим. Але головне багатство міста – це все ж та­ки люди, які творять історію. Автор 6 поетичних збірок, дипломант Міжна­род­ного конкурсу в Італії “Поезія миру – 98”.

Катерина Козицька-Найдьонова. Гостре відчуття запитів епохи, легкість і водночас вишуканість поетичної форми. Проблеми минулого і сучасного, ін­тимні переживання ліричного героя. Залюбленість у севастопольську землю, подих древнього Херсонеса. Пише російською та українською мовами. Збірки “Плин”, “Я – херсонеситка”, “Тайноцвіт”.

Світлана Кочерга. Обдарована поетеса – лірик з своїм поглядом на життя. Тяжіння до мистецького синтетизму. Винахідливе створення живописно-коло­ристичних гам в поєднанні з своєрідною ритмомелодикою вірша. Широка роз­робка культурологічних мотивів. Тяжіння поетеси до медитативності: проблеми призначення людської особистості, самореалізації долі, устрімленості до щастя. Про це засвідчує її перша (Збірка “Димінуендо”, вірш “Доля”). Кандидат філо­логічних наук, доцент, завідувач музею Лесі Українки, автор ряду історико-лі­тературних праць.

Галина Хмільовська – талановита поетеса, журналіст, лауреат літера­тур­ної премії їм. В. Симоненка. Автор збірки “Терпкі меди мого кохання”, що вий­ш­ла двома виданнями. Поетесі властиве гостре відчуття вагомості слова, тя­жін­ня до активного індивідуалізованого використання багатств рідної мови. Визна­чальний мотив збірки – мотив кохання. Поєднання в інтимній ліриці поетеси м’якої задуми з лірично-драматичною напругою, пісенною інтонаційністю. Мо­тиви патріотизму в збірці. Гнівне засудження тих, хто “здирається на трон жит­тя, щоб поїдом всіх жерти”, а також тих, що замірилися на велике історичне за­воювання – на суверенність України. Заклик до звільнення від “лакейського моління чужим богам”, “від донорства чужого поля і чужої долі”. З гіркотою і болючою прикрістю пише вона про тих “дітей України”, що “зреклися свого ко­ріння”, “своїх пісень, своїх сорочок, своїх розстріляних знамен”. Відцуралися навіть своєї мови, переродилися в безпам’ятних манкуртів. І за все це “російсь­ко­мовним населенням нас величають відтепер”.

Двоплановість в розробці кримської теми. З одного боку Крим – край ди­вовижної краси природи, з другого – “нужденний дарунок долі”, край траге­дій­ної депортації кримських татар. Мотиви культурології. Жанр ліричного портре­та. Образи діячів культури Криму. Вірші-послання (матері, сестрі, бабусі).

Громадсько-політичний пафос віршів, які завершують друге видання книги “Терпкі меди мого кохання” – “Віддаю вам XX століття”. Своєрідність стилю поезії Г. Хмільовської.

 

Тема 3. Проза і драматургія

Леонід Никоненко – актор, драматург. Звернення до драматургії сти­муль­овано відставанням драматургії, яку актор помітив часи своєї сценічної дія­ль­но­с­ті. П’єса “Голубий слід” навіяна довголітніми спостереженнями над будів­ництвом Північно-Кримського каналу, найбільшої у Європі іригаційної систе­ми. Дина­мізм сюжету. Гострота соціальних, особистих, психологічних конфлік­тів. Яск­равий образ бригадира Надії. Морально-етична проблематика п’єс “Чу­жий”, “Сільські дівчата”. Драматизм людського життя, трагедія таланту у п’єсі “По­лин”. Комедії Л. Никоненка: “Розтрачене кохання”, “Чмо”. Складність кризо­во­го сьогодення, що обернулося стражданням беззахисних бідних громадян. Тра­гізм життя творчої інтелігенції. Риси індивідуального стилю драматурга.

Дмитро Вітюк. Початки творчості в молоді роки. Вірші, оповідання, але не публікував їх. Учений, за фахом біолог. Творець оригінального роману “Ле­деринові теки”. Жанр роману – роман-трагедія про страхіття колективізації ук­раїнського села, голодомору, репресій, фізичних розправ з безвинними трудів­никами, переслідування інтелігенції, страждання студентської молоді, дітей-си­ріт. Особливості композиції, сюжету. “Ледеринові теки” – різновид роману в новелах. Розгалуженість сюжету. Відтворення руйнування вічних загально­люд­ських ідеалів гуманізму тоталітаризмом.

Новий роман Д. Вітюка “Кремінний томагавк”. Продовження шукань авто­ра в розробці жанру роману в новелах. Культурологічні проблеми твору: засво­єння загальнолюдських духовних цінностей, віддалених від нас тисячоліттями. Проблеми науки в умовах сьогодення. Морально-етична проблематика у ро­ма­ні. Своєрідність розробки ідеї національної свідомості українського народу. Образ України.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных