ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Тема 1. Література рідного краю як наукова дисциплінаПредмет, структура, завдання курсу “Література рідного краю”. Характеристика інформаційних джерел дисципліни, методичні рекомендації до самостійної роботи. Об’єкт і предмет курсу. Література рідного краю як складова професійної підготовки майбутнього учителя, спрямована на вивчення творів письменників, пов’язаних з Південним берегом Криму і Севастополем.
Змістовий модуль II Тема 1. Поезія Дмитро Черевичний. Поет-лірик, сатирик, гуморист. Збірки гумористично-сатиричні “Мій супутник” (1960), “Душевний підхід”. Особливості комічного та смішного у Д. Черевичного. Традиції сатирично-гумористичної української уснопоетичної народної творчості, Остапа Вишні у поезії Д. Черевичного. Розробка жанрів гумористичної та сатиричної мініатюри, віршованого фейлетону, гуморески. Обробка анекдотів. Мотиви, образи, враження з сільського життя. Висміювання ледарів, базік, гуляк, окозамилювачів, підлабузників, головотесів, п’яниць, хабарників, всіх тих, що готові влаштуватись за чужий рахунок. Запозичення дошкульних слів, виразів з народного розмовного мовлення. Дотепність і художня довершеність віршів про Крим курортний. Д. Черевичний-лірик. Збірки “Пісні напровесні” (1963), “Хліб на столі” (1979), “Обрії” (1984). Тяжіння поета до класичних форм, використання випробуваної у віках строфіки. Майстерність поета в галузі сонета. Види лірики у Д. Черевичного: громадсько-політична, пейзажна, інтимна. Тема України, героїзму давніх наших предків-козаків. Зображення подвигів українського народу в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками (триптих “Степи пісням снять”, вінок сонетів “Обеліски”, “Аджимушкайські монологи”, балада-диптих “Біля братської могили” та ін). Образи героїчного Криму. Мирні будні народу. Лірична проникливість пейзажної лірики. Помітна сторінка творчості поета – інтимна лірика (“Сонети про любов”).Поєднання ліричної сповіді про чари кохання медитативністю. Елементи поетики народної пісні в ліриці Д. Черевичного. Перекладацька діяльність поета. Данило Кононенко. Талановитий поет, перекладач, публіцист. В індивідуальному стилі поета тісно зійшлися пісенність та жива розмовність, що надали його ліриці своєрідного колориту. Перша збірка “Джерело” (1972). Тяжіння до життєвої правдивості, простоти вислову. Йому чужа манірність, надуманість та ускладнена асоціативність. Мотив воєнного лихоліття – центральний мотив збірки. Збірки “На весняному березі”, “Квітучих соняхів оркестр”, “З любові й добра”, “Душі не приспані тривоги” – пафос цих збірок. Д. Кононенко – співець суверенної України. Мотиви патріотизму. Теми розвитку української культури, мови (“Вік Україну люби”, “Слово до кримських українців”, “Рідна мова”). Продовження мотивів В. Сосюри, виражених у вірші “Любіть Україну”. Образ Криму (“Півострів”, “Біля моря”, “Дума про кобзаря”, “Янтарні грона винограду”). Інтимна лірика. Використання класичних форм, строфічних структур, ритмомелодики, елементів суміжних мистецтв. Звернення до жанру пісні. Кращі пісні покладено на музику. Д. Кононенко-перекладач. Розробка гострих проблем сучасності в публіцистиці поета. Д. Кононенко – Голова Кримської організації Національної Спілки письменників України, лауреат премії ім. Степана Руданського Кримського фонду культури, Заслужений діяч мистецтва АРК. Орест Корсовецький. Поет, публіцист, фольклорист, педагог, “їй-богу, талановитий!” – так писав про нього Максим Рильський. Перші проби пера – тексти листівок, віршів – закликів до боротьби проти гітлерівських окупантів, написаних за наказом командира підпільної групи (1941 р.). Велика роль М. Рильського у формуванні таланту О. Корсовецького. Після закінчення Вінницького педінституту (філологічний факультет, спеціальність – українська мова та література) став учителем. Почав друкуватись в районних газетах, а 1957 р. вперше виступив у журналі “Дніпро”. З 1966 р. по 1987 р. жив на Чукотці. Учителював, навчав дітей чукчів, евенів, ескімосів. Повернувся в Крим, уже будучи пенсіонером. Збірка О. Корсовецького “Над слідом ведмежим намет” (1987). Поетичне відкриття в українській літературі Чукотки. Багатство прийомів, виражально-зображальних засобів. Збагачення синтезу елементів суміжних мистецтв – музики, живопису, театру, хореографії. Ліричний герой лірики О. Корсовецького – романтик, сповнений жаги незвичайного, невмолимо прагне “дівизни чуда”. Натхненні вірші про чукчів-дітей тундри, чесних трударів, що “серцем спасибі кажуть”. Задушевні вірші про рідну Україну. Тема війни проти гітлерівського фашизму. Героїко-трагедійна балада “Безсонний трубач” – взірець високої майстерності, де поет по-своєму, по-новому одкриває романтичні “дивниці”. Вірші про Крим – край героїчної слави. Тема трагедії кримських татар. Глибоко хвилюючі роздуми про долю суверенної України. її культури, мови. Публіцистика О. Корсовецького, її бойовитість в розвінчанні печерного великодержавного шовінізму. Пристрасне ствердження національної ідеї. Заклопотаність проблемами розвитку української культури, мови. О. Корсовецький – лауреат премії Івана Огієнка. Михайло Тернавський. Талановитий поет-лірик, унікальне явище: писав п’ятьма мовами. Поет-есперантист. Перекладач. Митець відомий у багатьох країнах світу. Основні мотиви лірики М. Тернавського: любов до рідного краю, роздуми на вічні загальнолюдські теми – щастя, нещастя, недолі, любові, духовного поривання людини, суті людського життя. Особливості медитативності лірики М. Тернавського. Образ України, українського народу. Алегоричність – один із засобів осягання життя. Викриття псевдотеорійки “злиття націй”, асиміляції мов, що завдала колосальних збитків національній свідомості народу. Інтимна лірика, її естетична своєрідність. М. Тернавський-перекладач. Поет-гуманіст, його виступи в алегоричній формі проти тоталітаризму. Верлібр у творчості М. Тернавського. Особливості індивідуального стилю митця. Віктор Гуменюк. Талановитий поет молодшого покоління 1980-х років. Перекладач. Літературознавець. Лауреат літературної премії імені В. Симоненка. Автор збірок “Росянистик”, “Стежина”. Основні мотиви лірики поета. Тонке відчуття краси природи, читання її настрою, оригінальність і пластичність образів для її художнього осягнення. Інтимна лірика В. Гуменюка. Витонченість, душевна теплота ліричної сповіді. Новаторське використання елементів уснопоетичної народної творчості. Збагачення вірша по лінії музичності. Вміле використання верлібру, білого вірша. Вдалі спроби скористатися жанром японської лірики хокку. Мотиви викриття фашизму. Гордощі за Україну, що здобула свою суверенність, бореться за світле майбутнє. Мотив утвердження мистецтва могутньої сили, здатної рятувати світ, щоб не полетів “у провалля дике”. Перекладач Віктор Виноградов. Поет-лірик. Лауреат видавництва “Смолоскип”. Автор збірки “Шлях дощу”. Незалежний художник. Манера молодого автора, який “функціонує в режимі модернізму” (Роксолана Харчук). Неординарність і свіжість поетичної думки в його ліриці. Образність заснована на несподіваних і сміливих асоціативних зближеннях. Синтезування елементів музики та живопису. В. Виноградов – обдарований художник. Любить музику. Колір, світло, гра відтінків, тонів, півтонів, виступаючи в мистецьки винайденій єдності з музичністю, надають віршам естетичної наснаженості і новизни (“Бабусина п’єса для альта”). Пейзажна лірика В. Виноградова. Захоплення красою природи. “Дзвінкі акварелі”, що “Здатні п’янити, мов запах озону після грози” (С. Кочерга). Замикання поета в герметичному світі снів, ілюзій. Боязнь суспільної заангажованості. Василь Латанський. Обдарований поет-лірик, педагог. Вірші поета про дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Жартівливість тону, гумористична забарвленість – ознака стилю поета. Драматично-болючі мотиви занепаду сучасної школи, поневіряння вчителів, трагічна доля дітей, що “зомлівають з голоду”. Публіцистичні та літературно-критичні статті письменника в пресі. Проблеми української культури, мови. Виступи проти шовінізму. Валентин Негода – поет-лірик, мислячий, своєрідний. Учений-садівник. Продовжувач традицій славних садівників Симиренків. Автор збірки “Райське яблуко”. Людина і природа – один із мотивів збірки. Природа, творчість, краса і людське щастя – невіддільні. Пробудження інтересу до поезії іще в шкільні роки. Публікуватися почав у зрілому віці. Патріотичні мотиви у збірці, віршових добірках, опублікованих у пресі. Заклики до сучасників не забувати своїх славетних предків “із козацького коша”, їхніх героїчних подвигів в ім’я свободи рідної землі. Застереження поета: бути недремними до тих, хто у відповідальний момент нашої історії прагне “підступно оббрехати”, “священну волю потай розіп’яти”. Інтимна лірика поета, її щирість і задушевність. Образи краси кримської природи. Зв’язок поетики збірки з поетикою народної пісні. Звернення Дмитра Вітюка до поезії. Панівний мотив – мотив долі України. Віри в її щасливе майбутнє. Володимир Проценко. Розмаїття тем і мотивів у ліричних творах. Висміювання людських вад. Роздуми над сенсом людського буття. Зображення краси людських стосунків. Подих рідної землі. Поєднання римованих та неримованих віршів. Експериментування у верлібрі. Автор поетичних книжок “Ой, не тужи”, “Подих вічності”, “Енергія землі”, “Севастополю”, “Ода рідному краю”. Анатолій Студецький. Автор 12 поетичних і публіцистичних збірок, віршованих романів “Плин”, “Блукач”, “Помаранчеве слово”. Переспів “Слова про Ігорев похід”. Тонкі відчуття краси землі, морської стихії, тяжіння до витончених поетичних форм. Доля людини, поклик до життя, майбутнє молодого покоління українців. Іван Левченко. Заслужений журналіст України, кандидат історичних наук, доцент, лауреат багатьох загальнонаціональних і регіональних конкурсів журналістської майстерності, віце-президент Фундації Тараса Шевченка в Севастополі, очолював Севастопольську регіональну державну телерадіокомпанію, помічник Уповноваженого ВР України з прав людини. Заслужений журналіст України (11.1998). Лауреат конкурсу телерадіопрограм “Калинові острови – 99” (3 премія за передачу “Шлях до злагоди”), автор 7 телефільмів, 4 поетичних книжок та більш 20 творів поза збірками. Поезії наповнені тонкого відчуття краси природи та щирих людських стосунків. Філософські роздуми над проблеми любові і зради, життя і смерті, подружжя і родинного життя.
Тема 2. Жіноча поетична творчість Валентина Невінчана. Своєрідність ліричного обдарування поетеси. Щира задушевність, інтимне забарвлення, сповідальність її лірики. Перші проби пера, навіяні гіркими переживаннями початку війни з німецьким фашизмом. Відступи юнки на схід з біженцями, прощанням з рідною Россю, селом, ріднею. Навчання в евакуйованому в Казахстан Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на філологічному факультеті. Поява віршів про розлуку з коханим, про працю в госпіталі, спілкування з пораненими бійцями. “Ластівка” (1962) – перша збірка В. Невінчаної. Наступні дві: “Голубі дороги” (1967), “Тепло любові на віки” (1984) – видані в Сімферополі. Інтимна лірика, її акварельна прозорість, душевна отепленість, м’якість. Багатство асоціативних зближень з поетикою народної пісні, відтворення інтимних переживань в супроводі романтичної мрійливості. Крим в ліриці В. Невінчаної. Захоплення красою природи морського краю. Крим – героїко-патріотичний (“Севастополь”, “Парад на Графській пристані в Севастополі”, “На горі Мітрідат”. Тема України. Виразне виявляння національної свідомості поетеси (“Україні”, “У Каневі”, “Запорозький дуб”). Образ Т. Шевченка. Героїчна поема “Безсмертя” про подвиг кримчанки Марії Василівни Октябрської, що воювала на танкові, на будівництво якого внесла гроші, загинула від ран. Нариси В. Невінчаної про людей праці. Перекладацька діяльність поетеси. Гуманістичний пафос лірики В. Невінчаної, що подарувала нам “тепло любов – на віки”. Особливості стилю лірики В. Невінчаної. Олена Гринник – талановитий поет. Тонке відчуття художнього слова. Образи природи, людських відчуттів. Гострі проблеми сьогодення, біль за долю України, становлення українського військового флоту. Севастополь зачаровує своєю красою і героїчним минулим. Але головне багатство міста – це все ж таки люди, які творять історію. Автор 6 поетичних збірок, дипломант Міжнародного конкурсу в Італії “Поезія миру – 98”. Катерина Козицька-Найдьонова. Гостре відчуття запитів епохи, легкість і водночас вишуканість поетичної форми. Проблеми минулого і сучасного, інтимні переживання ліричного героя. Залюбленість у севастопольську землю, подих древнього Херсонеса. Пише російською та українською мовами. Збірки “Плин”, “Я – херсонеситка”, “Тайноцвіт”. Світлана Кочерга. Обдарована поетеса – лірик з своїм поглядом на життя. Тяжіння до мистецького синтетизму. Винахідливе створення живописно-колористичних гам в поєднанні з своєрідною ритмомелодикою вірша. Широка розробка культурологічних мотивів. Тяжіння поетеси до медитативності: проблеми призначення людської особистості, самореалізації долі, устрімленості до щастя. Про це засвідчує її перша (Збірка “Димінуендо”, вірш “Доля”). Кандидат філологічних наук, доцент, завідувач музею Лесі Українки, автор ряду історико-літературних праць. Галина Хмільовська – талановита поетеса, журналіст, лауреат літературної премії їм. В. Симоненка. Автор збірки “Терпкі меди мого кохання”, що вийшла двома виданнями. Поетесі властиве гостре відчуття вагомості слова, тяжіння до активного індивідуалізованого використання багатств рідної мови. Визначальний мотив збірки – мотив кохання. Поєднання в інтимній ліриці поетеси м’якої задуми з лірично-драматичною напругою, пісенною інтонаційністю. Мотиви патріотизму в збірці. Гнівне засудження тих, хто “здирається на трон життя, щоб поїдом всіх жерти”, а також тих, що замірилися на велике історичне завоювання – на суверенність України. Заклик до звільнення від “лакейського моління чужим богам”, “від донорства чужого поля і чужої долі”. З гіркотою і болючою прикрістю пише вона про тих “дітей України”, що “зреклися свого коріння”, “своїх пісень, своїх сорочок, своїх розстріляних знамен”. Відцуралися навіть своєї мови, переродилися в безпам’ятних манкуртів. І за все це “російськомовним населенням нас величають відтепер”. Двоплановість в розробці кримської теми. З одного боку Крим – край дивовижної краси природи, з другого – “нужденний дарунок долі”, край трагедійної депортації кримських татар. Мотиви культурології. Жанр ліричного портрета. Образи діячів культури Криму. Вірші-послання (матері, сестрі, бабусі). Громадсько-політичний пафос віршів, які завершують друге видання книги “Терпкі меди мого кохання” – “Віддаю вам XX століття”. Своєрідність стилю поезії Г. Хмільовської.
Тема 3. Проза і драматургія Леонід Никоненко – актор, драматург. Звернення до драматургії стимульовано відставанням драматургії, яку актор помітив часи своєї сценічної діяльності. П’єса “Голубий слід” навіяна довголітніми спостереженнями над будівництвом Північно-Кримського каналу, найбільшої у Європі іригаційної системи. Динамізм сюжету. Гострота соціальних, особистих, психологічних конфліктів. Яскравий образ бригадира Надії. Морально-етична проблематика п’єс “Чужий”, “Сільські дівчата”. Драматизм людського життя, трагедія таланту у п’єсі “Полин”. Комедії Л. Никоненка: “Розтрачене кохання”, “Чмо”. Складність кризового сьогодення, що обернулося стражданням беззахисних бідних громадян. Трагізм життя творчої інтелігенції. Риси індивідуального стилю драматурга. Дмитро Вітюк. Початки творчості в молоді роки. Вірші, оповідання, але не публікував їх. Учений, за фахом біолог. Творець оригінального роману “Ледеринові теки”. Жанр роману – роман-трагедія про страхіття колективізації українського села, голодомору, репресій, фізичних розправ з безвинними трудівниками, переслідування інтелігенції, страждання студентської молоді, дітей-сиріт. Особливості композиції, сюжету. “Ледеринові теки” – різновид роману в новелах. Розгалуженість сюжету. Відтворення руйнування вічних загальнолюдських ідеалів гуманізму тоталітаризмом. Новий роман Д. Вітюка “Кремінний томагавк”. Продовження шукань автора в розробці жанру роману в новелах. Культурологічні проблеми твору: засвоєння загальнолюдських духовних цінностей, віддалених від нас тисячоліттями. Проблеми науки в умовах сьогодення. Морально-етична проблематика у романі. Своєрідність розробки ідеї національної свідомості українського народу. Образ України. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|