Розділення амінокислот за допомогою іонообмінної хроматографії

Іонообмінна хроматографія амінокислот ґрунтується на різній здатності амінокислот, які розділяють, до іонного обміну з тим чи іншим іонітом. Суміш амінокислот, отриманих кислотним гідролізом білків, розділяють на хроматографічній колонці з катіонообмінною смолою. Така синтетична смола містить міцно зв’язані негативно заряджені групи (наприклад, залишки сульфонової кислоти-SO^3-), до яких приєднані іони Na⁺. На катіонообмінник наносять суміш амінокислот у кислому середовищі (рН 3,0), де амінокислоти в основному являють собою катіони, тобто несуть позитивний заряд. Позитивно заряджені амінокислоти приєднуються до негативно заряджених частинок смоли. Чим більший сумарний заряд амінокислоти, тим міцніший її зв’язок зі смолою. Так, амінокислоти лізин, аргінін і гістидин зв’язуються із катіонообмінниками найміцніше, а аспарагінова і глутамінова кислоти – найслабше. Вивільнення амінокислот із колонки здійснюється шляхом вимивання (елюювання) їх буферним розчином зі зростаючою іонною силою (тобто зі збільшенням концентрації NaCl) і рН. При збільшенні рН середовища амінокислоти втрачають протон, у результаті зменшується їх позитивний заряд, а отже, і міцність зв’язування з негативно зарядженими частинками смоли. Кожна амінокислота виходить із колонки при певному значенні рН і іонної сили. Збираючи з нижнього кінця колонки розчин (елюат) у вигляді невеликих порцій, можна отримати фракції, що містять окремі амінокислоти.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: