Монтаж трансформатора 1 страница

Після підготовки складових частин приступають до монтажу трансформатора. Монтаж складових частин роблять без ревізії активної частини, якщо при транспортуванні, зберіганні й розвантаженні не було порушень, які могли б привести до ушкоджень усередині бака трансформатора. У випадку виявлення порушень перед установкою складових частин роблять ревізію, що включає сукупність робіт розкриття, перевірки, усунення замічених несправностей і герметизації активної частини трансформатора.

Через те, що ізоляція трансформатора дуже гігроскопічна, вологе повітря, проникаючи в бак, приводить до її зволоження. Щоб уникнути цього в період розгерметизації бака трансформатора, вживають наступних заходів.

Насамперед, роботи організовують так, щоб у період розгерметизації бака трансформатора (від моменту розкриття якої-небудь заглушки, що відкриває доступ повітря в бак трансформатора, до його герметизації) був по можливості меншим. Із цією метою розробляють детальний план-графік монтажу складових частин, передбачають безперервну роботу монтажного персоналу, ретельно готовлять технологічне устаткування й інструмент, розставляють складові частини в місцях, зручних для їхнього підйому автокраном й установки на трансформаторі. Крім цього, приймають спеціальні заходи щодо захисту ізоляції від зволоження. Ефективним способом захисту ізоляції в період розгерметизації трансформатора є спосіб примусової подачі в бак глибоко осушеного повітря. При установці складових частин глибоко осушене повітря подають безупинно в бак трансформатора протягом усього періоду розгерметизації. Складові частини встановлюють по одній, по черзі розкриваючи монтажні люки й заглушки. Розкриті люки й заглушки до установки прикривають брезентом, запобігаючи прямому попаданню вологи з навколишнього повітря, особливо у вітряну погоду.

Якщо природні умови не дозволяють роз герметизувати бак, то перед розгерметизацією трансформатора його підігрівають оливо підігрівачем. При цьому холодну оливу подають у оливо підігрівач через нижній зливальний кран бака, нагрівають до температури не вище 80⁰С і через верхній кран оливо насоса подають назад у бак. Прогрів закінчують при досягненні температури верхніх шарів оливи 50-60⁰С.

Лекція№10. Силове електрообладнання.

Загальні відомості.

З усієї кількості електричної енергії, яка виробляється в світі, 60% перетворюється в механічну енергію при допомозі електроприводів різних типів і призначень. В нашій країні біля 50% усієї електроенергії, що виробляється, споживає електропривод з короткозамкненими асинхронними двигунами.

Нові розробки і теоретичні дослідження в області електроприводу в нійблищі роки дозволять створити нове покоління електроприводів, які будуть забезпечувати високу якість системи електроприводу і в першу чергу її високу заводську готовність, комплектну поставку, сервісне обслуговування, понижені масогабаритні питомі показники. В свою чергу досягнення фізики твердого тіла значне покращення характеристик магнітних матеріалів, дослідження і практичне використання зверхпровідності, досягнення хімії і д.т. дозволять в найблищому майбутньому суттєво покращити характеристики основних засобів автоматизованого електроприводу – двигунів, перетворювачів, високовольтної і низьковольтної апаратури, електронного обладнання і інформаційної та комп’ютерної техніки.

Нище привдені деякі найбільш важливі вимоги, які відносяться до основної складової будь-якого приводу, а саме до елетродвигунів.

Електоодвигуни і апарати повинні бути вибрані і встановлені таким чином, щоби вони були доступні для огляду і заміни, а також при можливості для ремонту на місці встановлення. Якщо установка включає в себе електродвигуни і апарати масою 100 кг і більше, то повинні бути передбачені приспособлення для їх такелажу.

Обертові частини електродвигунів і частини, які з’єднують електродвигуни з механізмами (муфти і шківи) повинні мати огородження від випадкових дотиків.

Електродвигуни повинні бути вибрані та встановлені таким чином, щоби була усунена можливість попадання на їх обмотки і струмоз’ємні пристрої води, масла, емульсії і т.д., а вібрація обладнання, фундаментів і частин будівель не перевищувала допустимих значень.

Шум, який створюється електродвигуном разом з мезанізмом, що ним приводиться в рух, не повинен перевищувати рівень, який допускається санітарними нормами.

Синхронні електричні машини потужністю 1 МВт і більше повинні мати електричну ізоляцію одного із стоякових підшипників від фундаментної плити для запобігання утворення замкнутого кола струму через вал і підшипники машини. При цьому для синхронних машин повинні бути ізольовані підшипник з боку збудника і всі підшипники збудника. Оливопроводи цих машин повинні бути ізольовані від корпусів їх підшипників.

Кабелі і провідники, які під’єднуються до електродвигунів, що встановлені на віброізолюючих основах, на ділянці між рухомою і нерухомою частинами основи повинні мати гнучкі мідні жили.

Монтаж електричних машин.

До початку монтажу електричних машин і багатомашинних агрегатів загального призначення повинні бути перевірені: наявність і готовність до роботи підіймально-транспортних засобів в зоні монтажу електричних машин (готовність підіймально-транспортних засобів повинна бути підтверджена актами на їх випробування і приймання в експлуатацію); підібраний і випробуваний такелаж (лебідки, талі, блоки, домкрати); підібраний комплект механізмів, пристосувань, а також монтажних клинів і підкладок, клинових домкратів і гвинтових пристроїв (при способі встановлення без підкладок).

Електричні машини, які поставляються заводами в зібраному вигляді, на місці монтажу перед встановленням не повинні розбиратися. При відсутності впевненості в тому, що під час транспортування і зберігання машина після заводської зборки залишилася непошкодженою і незабрудненою, необхідність і ступінь розбирання машини повинні бути визначені актом, який складений компетентними представниками замовника електромонтажної організації. Робота з розбирання машини і наступного збирання повинна виконуватись відповідно до інструкції випускаючого заводу.

При проведенні випробувань після закінчення монтажу електричних машин, які були поставлені в розібраному вигляді або піддавались розбиранню, проміжки між сталлю ротора і статора, проміжки в підшипниках ковзання і вібрації підшипників, а також розбіг ротора в осьовому напрямку повинні відповідати значенням, які вказані в технічній документації випускаючого заводу. Визначення можливості включення машин напругою вище 1 кВ без сушки необхідно проводити також відповідно до вказівок випускаючого заводу.

Відповідальною операцією при монтажі електричних машин є підключення кабелю живлення до вивідного пристрою машини. Правильне і якісне виконання цього вузла в значній мірі визначає надійність експлуатації машини. Так як випускаючі заводи електричних машин не завжди враховували монтажні вимоги щодо підключення кабелю живлення: не враховувалися мінімально доступний радіус згину жили кабеля, розміри кабельних муфт і наконечників, то були розроблені вимоги для ВП електродвигунів змінного струму до 1 кВ загального призначення і електродвигунів змінного струму на 6 і 10 кВ. При прийманні і експлуатації електродвигунів цей документ дозволяє добитися створення конструкцій ВП, які задовільняють всі монтажно-механічні вимоги.

Перед монтажем електричної машини проводять її зовнішній огляд. Якщо електрична машина не має зовнішніх пошкоджень, то проводять очищення її внутрішніх частин. Для цього користуються стисненим повітрям. Попередньо перевіряють подачу через трубопровід сухого повітря. При продуванні ротор провертають вручну чим провіряють вільне обертання вала в підшипниках. Ззовні двигун протирають використовуючи нафту. Нафту використовують і для промивання підшипників ковзання. При промиванні підшипників необхідно також прокручувати ротор. Щоби не допустити залишків нафти в підшипниках, їх після змивання нафти промивають оливою.

Важливою операцією при монтажі електричних машин є вимірювання опору ізоляції. В електродвигунів постійного струму вимірюють опір ізоляції між якорем і котушками збудження (полюсами), перевіряють опір ізоляції якоря, щіток і котушок збудження по відношенню до корпуса. При вимірюванні опору ізоляції в електродвигуні, який під’єднаний до електромережі, необхідно від’єднати всі провідники, що підведені до електродвигуна від мережі і реостата. При вимірюванні ізоляції між щітками і корпусом, між щітками і колектором розміщують ізоляційні прокладки з міканіту, електрокартону, фібри, гумової трубки або іншого ізоляційного матеріалу.

В електродвигунів трифазного струму з короткозамкненим ротором проводять вимірювання тільки опору ізоляції обмоток статора по відношенню одна до одної і до землі (корпуса). Це можливо лише тоді, коли виведені всі шість кінців обмотки. Якщо ж виведені лише три кінці обмотки, то вимірювання проводяться тільки відносно землі (корпуса).

В електродвигунів з фазним ротором крім визначення опору ізоляціх обмоток статора по відношенню до землі і одної до другої, вимірюють опір ізоляції обмоток між ротором і статором, а також опір ізоляції щіток відносно корпуса (при цьому між кільцями і щітками повинні бути покладені ізолюючі прокладки).

Якщо опір ізоляції менший від необхідного, електродвигун піддають детальному огляду і виясняють чим викликаний низький опір. Якщо низький опір викликається незначними пошкодженнями ізоляції в таких місцях, де вона може легко бути відновлена, ремонт виконують при огляді на місці. У випадку ж серйозних пошкоджень ізоляції, особливо обмоток, електродвигун відправляють для ремонту на завод або в спеціальну майстерню чи на місце встановлення викликають електромонтерів-обмотчиків. Коли ж при огляді виясняється, що електродвигун не має пошкоджень ізоляції обмоток і прокладок та все ж опір ізоляції низький через її вологість, машину піддають контрольному прогріву або сушінню.

Методи стендової підготовки електричних машин дозволяють значно скоротити терміни виконання монтажних робіт на об’єкті. Ці методи знаходять все більш широке використання при монтажі машин великої потужності.

Після проведення перевірки, електродвигуни, які повністю підготовлені до включення в експлуатацію, доставляють до місця встановлення і здійснюють їх монтаж. Електродвигуни в залежності від потужності і вимог їх експлуатації можуть встановлюватися на підлозі, на спеціальних конструкціях, які прикріплені до міжповерхових перекрить на спеціальних фундаментах і стінах. Переміщення і піднімання невеликих електродвигунів (до 50 кг) для встановлення їх на низьких фундаментах і конструкціях виконують, як правило вручну. Переміщення і піднімання більш тяжких двигунів виконують талями чи поліспасами (блоками), а при можливості кранами чи іншими вантажопідіймальними механізмами.

Лекція№12

Електричні виміри при проведенні електромонтажних робіт.

Загальні вимоги.

1. Всі елетровимірювальні прилади, які встановлюються в електричних колах, повинні мати пристосування для пломби з клеймом споживача або органу відомчого нагляду.

Електровимірювальні прилади, які при цьому встановлюються повинні задовільняти наступні основні вимоги:

1.1. встановлюваня електровимірювальні прилади повинні бути класу точності 1 – 2,5.

Прилади з безнулевою шкалою, а також амперматри підстанцій, розділю-ючих пристроїв і електродвигунів можуть бути класу точності 4.

Клас точності шунтів, додаткових опорів і вимірювальних трансформаторів повинні бути на нижче:

для класу точності приладу

Границі вимірювання приладів повинні вибиратися з врахуванням можливих найбільших довготривали відхилень вимірюваних параметрів від номінальних величин.

Під’єднання струмових обмоток електровимірювальних приладів і пристроїв захисту до вторинних обмоток трансформаторів струму, від яких живляться кола розрахункових лічильників повинні виконуватися з дотриманням наступних вимог:

а) Під’єднання струмових обмоток лічильників до вторинних обмоток трансформаторів струму слід проводити сумісно з електровимірювальними приладами і з пристроями захисту.

б) Порізне під’єднання розрахункових лічильників допускається лише у випадках, коли їх сумісне під’єднання приводить до підвишення похибки, допустимої для трансформаторів струму класу точності 0,5 або до вимірювання характеристик пристроїв релейного захисту.

в) При під’днанні лічильників, які служать для розрахунку між енергосистемою і споживачем до трансформаторів струму сумісно з електровимірювальними приладами і пристроями захисту повинна бути передбачена можливість пломбевання кіл розрахункового лічильника для запобігання порушення кіл обліку.

г) При необхідності розділення приладів, які під’єднуються за умовами похибки трансформаторів струму, рекомендується групувати лічильники з електровимірювальними приладами і окремо пристрої захисту.

На підстанціях без постійного чергування персоналу допускається не встановлювати показуючих приладів, проте в цих випадках повинні бути передбачені місця для під’єднання контрольних приладів.

Вимірювання струму.

Вимірювання змінного струму повинно проводитись;

1. В колах всіх напруг, де воно необхідне, для систематичного контролю технологічного процесу.

2. В колах напругою вище 1000 В, якщо трансформатори струму необхідні і для інших цілей.

3. В колах напругою до 1000 В для вимірювання загального струму незалежно від кількості під’єднаних споживачів; вимірювання струму кожного окремого електроспоживача допускається в залежності віж його призначення і відповідальності.

4. В колах силових трансформаторів потужністю 1000 кВА і більше.

В колах дугогасячих котушок, які служать для компенсації ємнісних струмів в мережі, повинна бути передбачена можливість під’єднання реєструючого або переносного амперметра.

У випадках, коли за технологічними умовами необхідно реєструвати величини струмів, слід встановлювати реєструючі амперметри.

Вимірювання постійного струму повинно проводитися в колах:

1. Генераторів постійного струму і ртутних випрямлячів.

2. Акімуляторних батарей.

3. Збудження синхронних генераторів, компенсаторів і елетродвигунів з машинним збудженням, а також у випадках, коли це необхідно за умовами технологічного процесу.

Для вимірювання змінного трифазного струму слід, як правило, застосовувати один амперметр.

Три амперметри повинні встановлюватися для синхронних генераторів потужністю 15000 кВА і більше, а також в колах, в яких можливий довготривалий нерівномірний режим роботи:

1. Лінії з пофазним керуванням.

2. Лінії для сумісного живлення стлового і освітлювального навантаження, якщо величина останнього більша 15 – 20% загального навантаження.

3. Лінії живлення електропечі, якщо три амперметра необхідні для контролю технологічного процесу.

Трансформатори струму повинні вибиратися з врахуванням можливих перевантажень електродвигунів і ліній і лише при цьому до них можуть підключатися амперметри. Коефіцієнт трансформації трансформаторів струму, який встановлюється в цих колах, повинен вибиратися за струмом можливого довготривалого перевантаження кола.

В колах де можливі недовготривалі поштовхи струму (електродвигуни з короткозамкненим ротором, трансформатори і інші) повинні передбачатися амперметри з перевантажевальними шкалами. При цьому коефіцієнт трансформації трансформаторів струму слід вибирати за робочим струмом, який відповідає номінальному навантаженню даного кола.

Амперметри постіного струму повинні мати двосторонні шкали, якщо в колах, в яких вони встановленя можливе перетікання струм в двох напрямках.

В установках змінного струму допускається застосовувати амперметри як для безпосереднього включення так і для включення через вимірювальні трансформатори. При встановленні амперметрів в розподільних пристроях допускається включати їх безпосередньо в розриви шин або провідників.

Включення амперметрів прямого включення безпосередньо в розтин шин напругою до і вище 1000 В без трансформаторів струму рекомендується проводити у випадках, коли останні не вимагаються для інших цілей (для обліку електроенергії, релейного захисту) і для даного кола необхідне лише вимірбвання величини струму.

Безпосереднє включення амперметрів в колах напругою вище 1000 В допускається при дотриманні наступних умов:

1) Амперметри повинні бути розміщені таким чином, щоб була забезпечена безпека обслуговуючого персоналу і зручність спостереження показів приладів, при цьому їх експлуатація повинна проводитися відповідно до діючих правил з техніки безпеки при експлуатації електроустановок напругою вище 1000 В.

2) Амперметри повинні бути ізольовані від землі шляхом встановлення їх на ізоляторах для відповідних напруг, або ж безпосередньо на ділянці шин між сусідніми ізоляторами і повинні бути забезпечені віддалі між амперметром, сусідніми фазами і заземляючими конструкціями, які відповідають даній напрузі.

3) цоколі амперметрів повинні бути пофарбрвані в червоний колір, а на шкалах приладів повинні бути нанесені попереджуючі знаки.

Для наглядності показів амперметрів допускається їх включення на різницю струмів двох фаз або під’єднання до паралельно з’єднаних вторинних обмоток двох осердь трансформаторів струму. При цьому шкали амперметрів повинні бути відградуйовані з коефіцієнтом трансформації трансформатора струму, зменшеному в першому випадку в раз, а в дрегому випадку в 2 рази.

В електроустановках постійного струму допускається застосовувати амперметри як для прямого включення, так і для включення при допомозі зовнішніх шунтів.

У випаду необхідності (при надзвичайео великих величинах вимірюваного струму, або в колах напругою вище 500 В) включення амперметрів може проводитись через спеціальні трансформатори постійного струму.

При напрузі кола вище 500 В амперметри прямого включення повинні бути розташовані таким чином, щоб була забезпечена безпека їх обслуговування.

Вимірювання напруги і контроль ізоляції.

Вимірювання напруги повинно проводитися:

1. На всіх секціях збірних шин всіх напруг як постіного так і змінного струму, які можуть працювати окремо. При цьому допускається встаонлення одного вольтметра з перемикачем на декілька точок вимірювання.

На підстанціях напругу можна вимірювати лише на стороні низької напруги, якщо встановлення трансформаторів напруги на стороні високої напруги на вимагається для інших цілей.

2. В колах генераторів як постійного так і змінного струму, синхронних компенсаторів, а також в окремих випадках в колах крупних агрегатів спеціального призначення (наприклад, агрегатів системи генератор двигун і т.д.)

3. В колах збудження синхронних машин потужністю від 1000 кВт і більше, які не мають глухого (внутрішнього) під’єднання кіл збудження.

4. В колах акумуляторних батарей.

Реєстрація величини напруги повинна проводитися, як правило, на збірних шинах основних напруг електростанцій потужністю 12 тис. кВт і більше і на шинах вищої напруги крупних підстанцій. В контрольних точках енергосистем вольтметри повинні бути класу точності 1,0.

В мережах трифазного струму вимірювання напруги одним вольтметром проводиться в наступних випадках:

1. При напрузі вищій 1000 В з великими струмами замикання на землю. При цьому вимірюються три міжфазні напруги з перемиканням.

2. При всіх напругах, з малими струмами замикання на землю – одна міжфазна напруна.

3. При напрузі до 1000 В із заземленою нейтраллю – одна міжфазна напруга.

Реєструючі вольтметри без прискореного запису повинні включатися для контролю тільки одної міжфазної напруги.

Пристрої контролю ізоляції повинні передбачатися в мережах з малими струмами замикання на землю напругою 1000 В, в електроустановках до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в електроустановках постійного струму з ізольованою середньою точкою. Вони можуть виконуватися як при допомозі показуючи приладів так і на релейному принципі (світлозвукова сигналізація) а також комбіновано.

Кількість, розташування та виконання пристроїв контролю ізоляції повинно визначатися, виходячи із забезпечення виявлення замикань на землю при ізольованій роботі і зв’язках через трансформатори при з’єднанні обмоток “зірка-трикутник”, зручності відшуковування “землі” з врахуванням наявності постійного чергування персоналу під застосування діючої при замиканнях на землю викликаючої сигналізації або викликаючої телесигналізації, а також селективної сигналізації або захисту.

Пристрої контролю ізоляції в мережах напругою до 1000 В і в мережах постійного струму повинні дозволяти оцінювати величину опору ізоляції, а в необхідних випадках забезпечувати світлозвукову сигналізацію, яка діє при зниженні рівня ізоляції нижче встановленої величини.

В невідповідальних колах постійного струму контроль ізоляції допускається здійснювати за допомогою двох вольтметрів, які періодично включаються між кожним полюсом і землею. Влаштування світлозвукової сигналізації в цих випадках допускається не передбачати.

Контроль ізоляції кіл збудження синхронних генераторів, компенсаторів і електродвигунів допускається проводити за допомогою одного вольтметра, який періодично включається між кожним із полюсів і землею. Один вольтметр з переключенням на необхідне число точок вимірювання допускається використовувати для контролю ізоляції кіл збудження декількох машин.

Для під’єднання вольтметрів контролю ізоляції повинні застосовуватися трифазі чотири і п’ятистержневі і однофазні трансформатори. Обмотка вищої напруги трансформаторів повинна бути з’єднана в зірку із заземленням нулевої точки.

Для сумісного живлення кіл контролю ізоляції і кіл інших вимірювальних приладів від одного трансформатора, останній повинен мати дві вторинні обмотки: одна з них повинна бути з’єднана в зірку (з фазною напругою В, друга – у відкритий трикутник(з фазною напругою В).

Вимірювання потужності.

Вимірювання потужності повинно проводитисяв колах:

1) Генераторів активної і реактивної

На генераторах потужністю 100 МВт і більше вольтметри повинні бути класу точності 1,0.

2) Трансформаторів і ліній, які живлять власні потреби електростанцій напругою 3 кВ і вище – активної.

3) підвищуючи трансформаторів електростанцій (за виключенням тих що працюють в блоці з генератором) – активної і реактивної (збоку низьких і середніх напруг.

4) трансформаторів напругою 110 кВ і вище – активної і реактивної і напругою до 110 кВ – активної.

Крім того, вимірювання активної і реактивної потужності повинні проводитися на крепних підстанціях, де для повсякденного контролю режимів мережі необхідне вимірювання перетоків потужностей; при періодичному сезонному контролі режимів мережі на підстанціях повинна передбачатися можливість під’єднання переносних приладів. В колах, в яких напрямок електроенергії може змінюватися, повинні застосовуватися ваттметри з двосторонньою шкалою.

Вимірювання частоти.

Вимірювання частоти повинно проводитися:

1) На кожній секції шин генераторної напруги електростанцій.

2) На кожній системі шин генераторної напруги електростанцій з розподілом енергії тільки на повишеній напрузі.

3) В точках можливого розділення енергосистеми на несинхронно працюючі частини.

Реєструючи частотоміри повинні встановлюватися на диспетчерських пунктах енергосистеми і на електростанціях потужністю 50 МВт і більше, а також на електростанціях 6 МВт і більше, які працюють ізольовано.

При можливості окремої роботи генераторів електростанцій реєстрація частоти повинні проводитися на шинах кожної з її частин, які працюють несинхронно.

Похибка реєструючи частотомірів повинна бути не більше 0,25 Гц, а на диспетчерських пунктах енергосистем і на електростанціях, які приймають участь в регулюванні потужності, не більше 1 Гц.

Вимірювання при синхронізації.

Для вимірювання при точній синхронізації повинні передбачатися наступні електровимірювальні прилади, які встановлюються на загальному щитку:

два вольтметри (або двійний вольтметр).

синхроноскоп або нулевий вольтметр.

два частотоміри (або двійний частотомір).

Для включення генератора на паралельну роботу методом самосинхронізації необхідно визначати частоту збудженого генератора.

Встановлення електровимірювальних приладів.

Встановлення електровимірювальних приладів повинно проводитися в пунктах, звідки ведеться керування апаратами головного кола.

Крім того, електровимірювальні прилади допускається встановлювати в пунктах, звідки ведеться регулювання технологічного процесу.

Нормальні щитові прилади рекомендується встановлювати на висоті 1,2 – 2,2 м. Електровимірювальні прилади високої точності або прилади з дрібною шкалою рекомендується розташовувати на висоті не більше 1,7 м.

Реєструючи прилади рекомендується встановлювати таким чином, щоби їх горизонтальні осі знаходилися на висоті від 0,6 до 2 м.

Корпуси електровимірювальних приладів, які встановлюються на заземлених металевих конструкціях, заземленню не підлягають.