Монтаж трансформатора 3 страница

5. Допустимі довготривалі струмові навантаження на одинарні кабелі, які прокладені в трубах в землі без штучної вентиляції, повинні прийматися, як для тих же кабелів, які прокладені в повітрі.

6. При змішаному прокладені кабелів допустимі довготривалі струмові навантаження повинні прийматися для ділянки траси з найгіршими тепловими умовами, якщо дожина її не більше 10 м. рекомендується приймати у вказаних випадках кабельні вставки більшого перерізу.

7. При прокладенні декількох кабелів в землі (включаючи прокладення в трубах) допустимі довготривалі струмові навантаження повинні бути зменшені шляхом введення коефіцієнтів, що приведені в таблицях в ПВЕ.

При цьому не повинні враховуватися резервні кабелі.

Прокладення декількох кабелів в землі з віддалями між кабелями менше 100 мм не рекомендується.

8. Допустимі довготривалі струмові навантаження маслонаповнені і газонаповнені кабелі повинні встановлюватися заводами, що їх виготовляють, в залежності від конструкції кабелів і матеріалів їх бронювання.

Вибір перерізів провідників за економічною густиною струму.

1. Перерізи провідників повинні бути перевірені за економічною густиною струму. Економічно доцільний переріз визанчається з відношення , де – розрахунковий струм лінії, а – нормоване значення економічної густини струму для заданих умов роботи лінії, яке вибирається за таблицєю 1. Переріз, який отриманий в результаті даного розрахунку заокруглюються до найближчого стандартного перерізу.

Розрахунковий струм повинен відповідати умовам нормальної роботи, тобто при якій його визначення не слід враховувати збільшення струму при аваріях або ремонтах в будь-яких елементах мережі.

2. Вибір перерізів проводів ліній напругою 330 кВ і вище постійного і змінного струму, проводів ліній між системних зв’язків, а також потужних жорстких і гнучких струмопроводів, які працюють з великими числами використання максимуму, проводиться на основі техніко-економічних розрахунків.

3. Збільшення числа ліній або кіл понад необхідне за умовами надійності електропостачання з метою задоволення вимог економічної густини струму повинно проводитися тільки на основі техніко-економічного розрахунку. При цьому для запобігання збільшення числа ліній або кіл допускається перевищення (до двократного значення включно) нормативних велечин, які приведені в таблиці 1.

Економічна густина струму Таблиця 1.

Назви провідників	Економічна густина струму
При тривалості використання максимуму навантаження год.
більше 1000 до 3000	більше 3000 до 5000	більше 5000 до 8700
Оголені провідники і шини: мідні алюмінієві	2,5 1,3	2,1 1,1	1,8 1,0
Кабелі з паперовою і провідники з гумовою і поліхлорвініловою ізоляцією: мідні алюмінієві	3,0 1,6	2,5 1,4	2.0 1,2
Кабелі з гумовою і пластмасовою ізоляцією з мідними жилами	3,5	3,1	2,7

При проведенні техніко-економічних розрахунків належить враховувати всі вкладення в додаткову лінію, включаючи обладнання і камери розподільчих пристроїв на двох кінцях ліній. Слід також перевіряти доцільність підвищення напруги ліній.

Даними вказівками необхідно керуватись також і при заміні існуючих провідників на провідники більшого перерізу або при прокладанні додаткових до них ліній для забезпечення економічної густини струму при розрахунку навантаження. У цих випадках повинна враховуватися також і повна вартість всіх робіт з демонтажу обладнання ліній, яка включає вартість апаратів і матеріалів.

4. Перевірці за економічною густиною струму не підлягають:

а) Мережі промислових підприємств і споруд напругою до 1000 В при числі годин використання максимуму навантаження підприємства до 4000 – 5000 год.

б) Відгалуження до окремих електроприймачів напругою до 1000 В, а також освітлювальні мережі промислових підприємств, житлові та громадські будівлі, які перевірені за втратою напруги.

в) Збірні лінії електроустановок всіх напруг.

г) Провідники, які йдуть до опорів та пускових реостатів.

д) Мережі тимчасових споруд, а також пристрої з малим терміном служби (3 – 5) років.

5. При використанні таблиці 1 необхідно керуватись наступним:

а) При максимумі струмового навантаження в нічний час економічна густина струму збільшується на 40%.

б) Для ізольованих провідників перерізом 16 мм², менше економічна густина струму збільшується на 40%.

в) Для ліній однакового перерізу з навантаженнями, які відгалужуються по довжині, економічна густина струму на початку лінії збільшується в раз при цьому коефіцієнт збільшення визначається з виразу

,

де – навантаження окремих ділянок лінії,

. – довжина окремих ділянок лінії,

– повна довжина лінії.

г) При виборі перерізів провідників для живлення ряду взаємнорезервуючих один одного, електроприймачів (наприклад, агрегатів для подачі води, перетворюючих агрегатів і т.д.) загальною кількістю , з яких одночасно знаходяться в роботі, а інші перебувають в резерві, економічна густина струму збільшується порівняно з нормами, що приведені в таблиці 1 в раз, де рівне:

.

Вибір провідників за умовами корони.

При нагрузках 35 кВ і вище провідники повинні бути перевірені за умовами утворення корони з врахуванням висоти розміщення над рівнем моря даної установки. При цьому найбільша напруженість поля біля поверхні будь-якого з провідників повинна бути не більшою за 0,9Е₀, яке пораховане за формулою:

кВ.

де Е₀ – початкова коронна напруженість провідника.

т – коефіцієнт негладкості (для скрученого провідника 0,8)

r₀ – радіус провідника, см.

Вибір електричних апаратів і провідників за умовами короткого

замикання.

Дані Правила розповсюджуються на вибір та застосування за умовами короткого замикання електричних апаратів і провідників в електроустановках змінного струму, частотою 50 Гц, напругою до і вище 1000 В.

Загальні вимоги.

1. За режимом короткого замикання повинні перевірятися:

1.1. В електроустановках напругою вище 1000 В:

а) електричні апарати, струмопроводи та інші провідники, а також опорні та несучі конструкції до них;

б) підходи ліній електропередач до підстанцій та відгалужуючі опори при дуже великих струмах короткого замикання (ударний струм 50 кА і більше) для попередження взаємного дотикання провідників при динамічній дії струмів короткого замикання.

Крім того, для ліній з розщепленими провідниками повинні бути перевірені віддалі між розпираючими вставками розщеплених провідників.

1.2. В електроустановках напругами до 1000 В – тільки розподільчі щити, струмопроводи і силові шафи.

Апарати, які призначені для відключення струмів короткого замикання, або ті які можуть за умовами своєї роботи включати короткозамкнене коло, повинні крім того, володіти здатністю проводити ці операції при всіх можливих струмах короткого замикання.

Стійкими при струмах короткого замикання є ті апарати, провідники і пристрої, які при розрахункових умовах витримують дію цих струмів, не піддаючись електричним, механічним і іншим руйнуванням чи деформаціям, які перешкоджають їх подальшій нормальній експлуатації.

2. За режимом короткого замикання при напрузі вище 1000 В не перевіряються:

2.1. Апарати і провідники, які захищені плавкими запобіжниками із вставками на номінальний струм до 60 А, які перевіряються за динамічною стійкістю.

2.2. Апарати і провідники, які захищені плавкими запобіжниками незалежно від їх номінального струму і типу, - які перевіряються за термічною стійкістю.

Коло вважається захищеним плавким запобіжником, якщо його включаюча здатність вибрана відповідно до вимог даних Правил і він здатний відключити найменший можливий аварійний струм в даному колі.

2.3. Провідники в колах до індивідуальних електроприймачів, в тому числі до цехових трансформаторів загальною потужністю до 1000 кВА і з вищою напругою до 20 кВ, якщо витримані одночасно наступні умови:

а) в електричній або технологічній частинах передбачена необхідна ступінь резервування, яке виконано таким чином, що відключення вказаних електроприймачів не викликає розладу технологічного процесу;

б) пошкодження провідника при короткому замиканні не може викликати вибуху;

в) можлива заміна провідника без значних затруднень;

г) провідники до індивідульних електроприймачів, які вказані в п. 2.2, а також до окремих невеликих розподільчих пунктів, якщо такі індивідуальні електроприймачі і розподільчі пункти є невідповідними за своїм призначенням і якщо для них нема загрози вибуху.

2.4. Трансформатори струму в колах напругою до 20 кВ, що живлять силові трансформатори або реактивні лінії у випадках, коли вибір трансформатора струму за умовами короткого замикання вимагає такого завищення коефіцієнтів трансформації, при якому не може бути забезпечений необхідний клас точності вимірювальних приладів, що до них під’єднуються (наприклад розрахункових лічильників); при цьому в колах силових трансформаторів рекомендується уникати застосування настійких трансформаторів струму з боку високої напруги, а прилади обліку живляться від трансформаторів струму з боку низької напруги.

2.5. Провідники відхідних повітряних ліній.

2.6. Апарати і шини кіл трансформаторів напруги при умові розміщення їх в окремій камері, або за додатковими апаратами.

3. При виборі розрахункової схеми для визначення струмів короткого замикання слід виходити з, передбаченої для даної установки, тривалості її роботи і не враховувати короткочасні видозміни схеми цієї електроустановки, які не передбачені для довготривалої експлуатації.

Розрахункова схема повинна враховувати розвиток зовнішніх мереж і генеруючих джерел, з якими електрично зв’язується розглядувана електроустановка не менше чим на 5 років наперед, рахуючи від введення її в експлуатацію. При цьому допустимо вести розрахунок струмів КЗ приблизно для початкового моменту короткого замикання.

4. В якості розрахункового струму КЗ необхідно приймати:

4.1. Для визначення динамічної стійкості апаратів і жорстких шин з підтримуючими і опорними конструкціями, що до них відносяться – трифазне КЗ.

4.2. Для визначення термічної стійкості апаратів і провідників – трифазне КЗ; на генераторній напрузі електростанцій – трифазне або двофазне, в залежності від того, яке з них приводить до більшого нагрівання.

4.3. Для вибору відключаючої і включаючої здатності апаратів – за більшою з величин, яка виходить для випадків трифазного КЗ і однофазного КЗ на землю (в мережах з великими струмами КЗ на землю), якщо вимикач характеризується двома величинами відключаючої здатності – трифазної і однофазної – відповідно за двома величинами.

5. Розрахунковий струм КЗ слід визначати виходячи з умов пошкодження в такій точці мережі, яка розглядається при КЗ, в якій апарати і провідники цього кола знаходяться в найбільш тяжких умовах.

З випадками одночасного замикання на землю різних фаз в двох різних точках схеми допустимо не рахуватися.

6. На реактованих лініях в закритих розподільчих пристроях провідники і апарати, які розташовані до реактора і відділені від збірних шин живлення (на відгалуженнях від ліній – від елементів основного кола) розділюючими полицями, перекриттями і т.д. вибираються за струмом КЗ за реактором, якщо останній розміщений в тій же ж будівлі і з’єднання виконано шинами.

Шинні відгалуження від збірних шин до розділюючих поличок і прохідні ізолятори в останніх повинні бути вибрані, виходячи з КЗ до реактора.

7. При розрахунку термічної стійкості в якості розрахункового часу належить приймати суму часів, яка виходить від додавання часу дії основного захисту, який встановлений для ближнього до місця КЗ вимикача і повного часу відключення цього вимикача (включаючи час горіння дуги).

При наявності мертвої зони в основного захисту (за струмом, напругою, опором і т.д.) термічну стійкість необхідно також перевіряти виходячи з часу дії захисту, який реагує на пошкодження в цій зоні, плюс повний час відключення вимикача.

Визначення величини струмів КЗ для вибору апаратів і провідників.

1. В електроустановках напругою до і вище 1000 В при визначенні струмів КЗ для вибору апаратів і провідників, а також визначення дії на несучі конструкції необхідно виходити з наступного:

1.1. Всі джерела, які приймають участь у живленні точки КЗ, що розглядається, працюють одночасно з номінальним навантаженням.

1.2. Всі синхронні машини мають автоматичні регулятори напруги та пристрої швидкодіючого форсування збудження.

1.3. КЗ наступає в такий момент часу, при якому струм КЗ буде мати найбільше значення.

1.4. Електрорушійні сили всіх джерел живлення співпадають за фазою.

1.5. Розрахункові напруги кожного ступеня приймаються на 5% вищеми від номінальної напруги мережі.

1.6. Вплив від виникнення КЗ синхронних компенсаторів, які під’єднані до даної мережі, а також синхронних і асинхронних електродвигунів враховується, крім наступних випадків для асинхронних електродвигунів:

а) для часів третього періоду і більше;

б) для часів менше третього періоду при потужності до 100 кВт в одному агрегаті, якщо вони відділені від місця КЗ не менше ніж однією трансформацією, а також при будь-якій потужності, якщо вони відділені від місця КЗ двома і більше трансформаціями.

2. В електроустановках напругою вище 1000 В слід враховувати індуктивні опори електричних машин, силових трансформаторів і автотрансформаторів, реакторів, повітряних і кабельних ліній, а також струмопроводів. Активний опір слід враховувати тільки для повітряних ліній з провідниками малих перерізів і стальними провідниками, а також для кабельних мереж великої довжини молого перерізу з великим опором.

3.В електроустановках напругою до 1000 В слід враховувати як індуктивні, так і активні опори всіх елементів короткозамкненого кола. При цьому допустимо знехтувати опорами одного виду, якщо сумарний їх вплив на величину приведеного повного опору кола не перевищує 10%.

4. У випадку живлення електричних мереж напругою до 1000 В від понижуючих трансформаторів при розрахунку струмів КЗ слід виходити з умови, що підведена до трансформатора напруга незмінна і рівна його номінальній напрузі.

5. Елементи кіл, які захищені плавкими запобіжниками із струмообмежуючою дією, слід перевіряти на динамічну стійкість за найбільшим миттєвим значенням струму КЗ, що пропускається запобіжником.

Вибір провідників і ізоляторів, перевірка несучих конструкцій за умовами динамічної дії струмів короткого замикання.

1. Зусилля, що діють на жорсткі шини і передаються ними на ізолятори і підтримуючі жорсткі конструкції, слід розраховувати за найбільшим миттєвим значенням струму трифазного КЗ з врахуванням зсуву між струмами в фазах і без врахування механічних коливань самих шин.

Імпульси сили, які діють на гнучкі провідники і ізолятори, виводи і конструкції, що їх підтримують, розраховуються за середньоквадратичним (за час протікання) струмом двофазного КЗ в провідниках одної і тої ж фази визначається за діючим значенням струму трифазного КЗ.

2. Знайдені за розрахунком відповідно до попереднього пункту механічні зусилля, які передаються при КЗ жорсткими шинами на опорні і прохідні ізолятори повинні складати у випадку однакових ізоляторів не більше 60% відповідних гарантійних величин руйнуючого зусиля: при спарених опорних ізоляторах – не більше 100% руйнуючого зусилля одного ізолятора.

Лекція№

Виконання електричних схем.

Державний стандарт ГОСТ2.702-75 встановлює правила виконання електричних схем виробів всіх галузей промисловості. Далі розглянемо основні правила виконання електричних схем всіх типів: стрктурних, функцій них, принципових, схем з’єднань, схем підключення, загальних схем і схем розміщення.

Правила виконання структурних електричних схем.

Структурна електрична схема визначає функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функцій ні групи) їх призначення і зв’язки. Всі функційні частини на схемі зображують у вигляді прямокутників, або умовних графічних позначень з вказанням типу елемента (рпитсрою) і позначенням документу (основної конструкторської документації, державного стандарту, технічних умов) на основі якого цей елемент (рпистрій) застосований. Якщо функційних частин багато, замість назв, типів і позначень допускається проставляти номери за порядком справа від зображення або над ним, як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо, з розшифруванням в таблиці, яка розміщена на схемі. На схемі допускаються пояснюючі надписи, діаграми, таблиці, вказання параметрів у характерних точках (величини струмів, напруг, форми і величини імпульсів), математичних залежностей і т.д.

Правила виконання функційних схем.

На функційній схемі зображують функційні частини виробу (елементи, пристрої і функційні групи) і зв’язки між ними з роз’ясненням послідовності процесів, які протікають в окремих функційних колах виробу або у виробі в цілому. Функційні частини схеми прийнято показувати або у вигляді умовних позначень, або у вигляді прямокутників із вказанням:

позиційних позначень функцій них груп, пристроїв, елементів, які присвоєні їм принциповій схемі, і їх назв;

типів пристроїв чи елементів;

позначення документів, на основі яких функційні частини застосовані;

технічних характеристик функцій них частин

пояснюючих надписів, діаграм, таблиць, параметрів у характерних точках.

Ці відомості приводяться вибірково в об’ємі, який необхідний для найбільш повного і наглядного уявлення про послідовність процесів, які ілюструються схемою.

Правила виконання принципових схем.

Принципова схема визначає повний склад елементів і зв’язків між ними та дає детальне уявлення про принципи роботи виробу. На ній показують всі електричні елементи або пристрої, які необхідні для здійснення і контролю заданих електричних процесів у виробі, всі електричні зв’язки між ними, а також елементи (з’єднувачі, затискачі і т.п.), якими закінчуються вхідні і вихідні кола.

При графічному оформленні принципової схеми належить враховувати наступні правила і рекомендації.

Схеми виконання для виробів, які знаходяться у відключеному положенні. Елементи схем показують умовними графічними позначеннями, які встановлені стандартами ЕСКД (ГОСТ 2.721...2.756).

Деколи елементи в схемі використовуються неповністю (наприклад, не всі контакти реле). У цьому випадку допускається показувати елементи, обмежуючись зображенням лише частин, які використовуються.

Елементи типу реле, трансформаторів і інших виробів, які містять велику кількість контактів, можуть бути показані на схемі двома способами: суміщеним і рознесеним. При суміщеному способі складові частини елементів або пристроїв показуються на схемі в безпосередній близькості одна до одної; при рознесеному – в різних місцях, для більшої наглядності окремих кіл.

На схемі вказують позначення виводів (контактів) елементів або пристроїв, які нанесені на виробі,або встановлені в їх документації. При зображенні однакових елементів (пристроїв) суміщеним способом позначення виводів допускається вказувати на одному з них; а при рознесеному способі – на кожній складовій частині елементу або пристрою. Схеми рекомендується виконувати рядковим способом: умовні графічні позначення пристроїв і їх складових частин, які входять в одне коло, зображують послідовно одне за одним по прямій, а окремі кола – поруч, у вигляді паралельних горизонтальних чи вертикальних рядків. При цьому рядки нумерують арабськими цифрами.

Багатофазні електричні кола можуть виконуватися в багатолінійному і однолінійному зображенні. При багатолінійному зображенні кожне коло показують окремою лінією, а елементи – окремими умовними графічними позначеннями. При однолінійному зображенні кола, коли кола виконують ідентичні функції, то їх показують однією лінією, а однакові елементи цих кіл – одним умовним графічним позначенням.

Допускається зливати в одну лінію декілька ліній зв’язку, які електрично не зв’язані. При цьому кожну лінію позначають в місці злиття, а при необхідності на обидвох кінцях умовними позначеннями (цифрами, буквами, або поєднанням букв і цифр). Для пояснення умов експлуатації, біля умовних графічних позначень елементів розміщують відповідні надписи, знаки або додаткові графічні позначення. Якщо ці надписи і позначення повинні бути нанесені на виріб, то їх беруть в лапки.

На схемі вказують характеристики вхідних кіл виробів (частоту, напругу, силу струму, опір і т.п.), а також параметри, які підлягають вимірюванню на контрольних контактах, гніздах чи клемах.

Допускається вказувати адреси зовнішніх з’єднань вхідних і вихідних кіл даного виробу. Наприклад адреса “=А – Х3:5” означає, що вихідний контакт виробу повинен бути з’єднаний з п’ятим контактом третього з’єднувача пристрою А. Рекомендується характеристики вхідних і вихідних кіл кіл, а також адреси їх зовнішніх підключень записувати в таблиці за наступною формою:

	Контакт	Коло	Адреса
—			=А1 – Х1:1
—		Uвих=+20 В; Rн=500 Ом	=А1 – Х1:2

Таблиці розміщують замість умовних графічних позначень вхідних і вихідних елементів – з’єднувачів плат і т.п. Таблицям присвоюють позиційне позначення елементів, які вони замінюють. Якщо на схемі декілька таких таблиць, верхню частину таблиці можна приводити тільки один раз. Порядок розміщення контактів в таблиці визначається зручністю побудови схеми.

Якщо пристрої, які мають самостійну принципову схему, зображені у вигляді прямокутника, то замість умовних графічних позначень вхідних і вихідних елементів в прямокутнику розміщують таблиці з характеристиками вхідних і вихідних кіл, а поза прямокутником таблиці з вказанням адресів зовнішніх під’єднань.

На полі схеми допускається розміщувати:

вказівки про марки, перерізи і забарвлення провідників і кабелів, які з’єднують елементи, пристрої і функційні групи;

вказівки про спеціфічні вимоги до електричного монтажу даного виробу.

Позиційні позначення.

Всім елементам, пристроям і функційним групам виробу, які позначені на схемі, присвоюється позиційне позначення, що містить інформацію про вид елементу (пристрою чи функційної групи) і його порядковий номер в межах даного виду.

При необхідності записують інформацію про функції, які виконує даний елемент (пристрій, функцій на група) у виробі. Позиційне позначення складається в загальному випадку із трьох частин, які мають самостійне змістове значення. Їх записують без розділових знаків і пропусків, одним розміром шрифту. В першій частині вказують вид елементу (пристрою, функційної групи) однією або декількома буквами відповідно до державного стандарту ГОСТ 2.710-81, в другій частині – порядковий номер елементу в межах даного виду, а в третій частині допускається вказувати відповідне функцій не призначення, буквенні коди якого приведені в довідниковій літературі. Номери за порядком присвоюються починаючи з одиниці в межах групи з однаковими позиційними позначеннями відповідно до послідовності розміщення елементів на схемі, рахуючи, як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо. Позиційні позначення проставляють поруч з умовними графічними позначеннями елементів з правого боку або над ними.

При зображенні на схемі елемента (пристрою, функційної групи) рознесеним способом позиційні позначення проставляються біля кожної складової частини, елемента або пристрою.

Якщо поле схеми розбите на зони або схема виконана рядковим способом, то позиційні позначення складових частин елементів, виконаних рознесеним способом, включають позначення зон або номери рядків, в яких зображені всі інші складові частини елементу, чи пристрою. Їх вказують в дужках під позиційним позначенням, або справа від нього.

При паралельному з’днанні допускається замість зображення всіх віток паралельного з’єднання показувати лише одну вітку, вказуючи кількість віток за допомогою позначення відгалуження. Позиційні позначення елементів пристроїв і функційних груп проставляють з врахуванням всіх віток, які входять в паралельне з’днання. При послідовному з’єднанні замість зображення всіх послідовно з’єднаних елементів, пристроїв, функцій них груп допускається показувати тільки перший і останній елементи, показуючи електричні зв’язки між ними штриховими лініями. Над штриховою лінією вказують загальну кількість однакових елементів. В позиційних позначеннях при цьоиу повинні бути враховані елементи, пристрої і функційні групи, які на схемі не показані.

Перелік елементів.

Всі відомості про елементи, які входять в склад виробу і зображені на схемі, записують в перелік елементів, який розміщують на першому листку схеми або виконують у вигляді самостійного документу.

У першому випадку перелік оформляють у вигляді таблиці, як правило, над основним надписом на віддалі 12 мм від нього. Продовження переліку розміщують зліва від основного надпису.

В другому випадку перелік елементів виконують на форматі А; з присвоєнням шифру, який складається з букви П (перелік) і шифру схеми, для якої оформляється перелік, наприклад ПЕЗ – перелік елементів до принципової електричної схеми.

В графах переліку вказують наступні дані:

в графі “Поз.позначення” – позиційне позначення елементу, пристрою або функційної групи;

в графі “Назва” – назву елементу (пристрою) у відповідності до документу, на основі якого цей елемент (пристрій) застосований, а також позначення цього документу (основної конструкторської документації, державного стандарту, технічних умов);

в графі “Примітка” – вказують технічні дані елементу, які не містяться в його назві (при необхідності).

в графі “Зона” – позначення зони, а при рядковому способі виконання схеми – номер рядка, в якому розміщений даний елемент (пристрій).

Елементи записують в перелік групами в алфавітному порядку буквенних позиційних позначень. В межах кожної групи, яка має однакові буквенні позиційні позначення, елементи розміщують за зростанням номерів за порядком. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами, які мають на схемі послідовні номери за порядком, допускається записувати в перелік в одну стрічку. В цьому випадку в графу “Поз.позначення” вписують тільки позиційні позначення з найбільшим і найменшим номерами за порядком, а в графу “Кількість” – загальну кількість таких елементів.

Позиційні позначення елементів, параметри яких підбирають при регулюванні, відмічають на схемі і в переліку зірочкою, а на полі схеми розміщують напис “Підбирають при регулюванні”. В переліку вказують начву і параметр елементу близький до розрахункового.

Правила виконання електричних схем з’єднань.

На схемі з’єднань зображують всі пристрої і елементи, які входять в склад виробу, їх з’єднання: провідники, жгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (розйоми, затискачі, плати і т.п.). На схемі з’єднань показують:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: