Монтаж трансформатора 2 страница

1. Правила влаштування електроустановок (ПВЕ) розповсюджуються на заново споруджувані електроустановки і електроустановки, які реконструюються з різними напругами до 500 кВ включно, за виключенням спеціальних електроустановок, у відношенні до яких ПВЕ обов’язкові в тій мірі, в якій вони не змінені спеціальними правилами.

Окремі вимоги даних Правил можна застосувати для діючих електроустановок, якщо це дає можливість спрощення електроустановки за рахунок демонтажу частини обладнання, а також коли витрати на реконструкцію окуповуються за рахунок зниження експлуатаційних витрат не більше ніж за п’ять років.

2) ПВЕ розроблені з врахуванням обов’язковості проведення в умовах експлуатації планово-попереджувальних і профілактичних досліджень, ремонтів електроустановок і їх електрообладнання, а аткож систематичного навчання і перевірки обслуговуючого персоналу в об’ємі вимог діючих Правил технічної експлуатації і Правил з техніки безпеки.

3) Електроустановками називаються установки в яких виробляється, перетворюється, розподіляється і споживається електроенергія.

Електроустановки поділяються Правилами на установки напругою до 1000 В і електроустановки напругою вище 1000 В.

4) Електроустановки поділяються за місцем розташування на відкриті або зовнішні (знаходяться на відкритому повітрі) і закриті або внутрішні (знаходяться в закритих приміщеннях).

5) Електроприміщеннями називаються приміщення, або відгороджені, наприклад сітками частини приміщення, які доступні тільки для обслуговуючого персоналу, в яких встановлено електрообладнання, що знаходиться в експлуатації і призначається для виробництва, перетворення або розподілу електроенергії.

За кліматичними умовами приміщення поділяються на сухі, вологі, сирі, особливо сирі, жаркі, приміщення з пилом і приміщення з хімічно активним середовищем.

6) Сухими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна волога не перевищує 60%. Якщо в таких приміщеннях немає пилу, хімічно агресивного середовища і температура не перевищує +30⁰С то такі приміщення називаються нормальними.

7) Влогими приміщеннями називаються приміщення в яких пара або конденсована волога виділяються лише тимчасово і при тому в невеликих кількостях і відносна вологість в яких більаш 60% але не перевищує 75%.

8) Сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість довготривало перевищує 75%.

9) Особливо сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна волога повітря близька до 100% (стелі, стіни і предмети які знаходяться в приміщенні покриті вологою).

10) Жаркими приміщеннями називаються приміщення, в яких температура довготривало перевищує +30⁰С.

11) Приміщеннями з пилом називаються приміщення, в яких за умовами виробництва виділяється технологічний пил в такій кіоькості, що він може всідати на провідниках, проникати всередину машин, апаратів і т.д.

Приміщення з пилом поділяються на приміщення з провідним пилом і приміщення з непровілним пилом.

12) Приміщення з хімічно активним середовищем називаються такі приміщення, в яких за умова виробництва постійно, або довготривало знаходиться пара або утворюються відкладення, які чинять руйнівну дію на ізоляцію і струмопровідні частини електрообладнання.

13) У відношенні до пораження людей електричним струмом розрізняються:

1. Приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов, які створюють підвищену небезпеку:

а) сироті або провідного пилу;

б) струмопровідних підлог (металевих, земляних, залізобетонних, цегланих і т.д.)

в) високої температури;

г) можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель які мають з’єднання із землею чи до технологічних апаратів, механізмів і т.д. з одного боку і до металевих корпусів електрообладнання з другого.

2. Особливо небезпечні приміщення, які характеризіються наявністю одного з наступних факторів що створюють особливу небезпеку:

а) особливої вологи;

б) хімічноактивного середовища;

в) одночасної наявності двох і більше умов підвищеної небезпеки.

3, Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють “підвищену небезпеку” і “особливу небезпеку”.

Класифікація електромашин за ступенем захисту.

Загальні вказівки із влаштування електроустановок.

1. Для визначення обов’язковості виконання вимог ПВЕ застосовуються терміни: “повинно”, “необхідно”, “слід”.

Термін “як правило” означає що дане рішення являється кращим і тому повинно застосовуватися в більшості випадків.

Термін “рекомендується” означає, що дане рішення є одним з кращих, але не обов’язковим.

Термін “допускається” означає, що дане рішення являється задовільним, а в ряді випадків вимушеним (внаслідок природних умов, відсутності необхідного обладнання, матеріалів і т.д.).

2. Прийняті ПВЕ розміри і норми з вказанням “не менше” є найменшими. При виборі найбільш раціональних розмірів і норм необхідно враховувати досвід експлуатації і монтажу, вимог з техніки безпеки та пожежної безпеки.

Всі чисельні величини, які приведені в Правилах з прийменниками “від” і “до” слід приймати “включно”.

3. Електрообладнання (машини, трансформатори, апарати, вимірювальні прилади, апарати захисту, провідники, кабелі і інше), масло для нього, а також матеріали, які застосовуються в електроустановках повинні відповідати вимогам ДЕСТ або технічним умовам затвердженим у встановленому порядку.

На електрообладнанні повинні бути таблички з технічними даними, які передбачені ДЕСТ або технічними умовами.

4. Конструкція, вид виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції вибраних для застосування машин, апаратів, приладів, кабелів, провідників та іншого електрообладнання повинні відповідати номінальній напрузі мережі або електроустановки, умовам оточуючого середовища і вимогам відповідних розділів ПВЕ.

5. Електрообладнання, яке застосовується в електроустановках за своїми нормованими, гарантійними і розрахунковими характеристиками повинно відповідати умовам роботи даної електроустановки.

6. комутаційні апарати з розривом кола в повітрі, які використовуються у високогірних електроустановках, повинні бути перевірені за умовами відключення при пониженому тиску.

7. Електрообладнання і зв’язані з ним конструкції повинні бути захищені від корозії захисними покриттями, стійкими у відношенні дії навколишнього середовища. Забарвлення, по можливості, повинно відповідати загальному фону кольорів приміщень, конструкцій і технологічного обладнання.

8. Будівельна частина електроустановок (будівлі, конструкції і д.т.) повинна виконуватися у відповідності до діючих Будівельних Норм, Правил (БНіП) при обов’язковому виконанні додаткових вимог, які приведені в ПВЕ.

9. Спорудження електроустановок без постійного чергування персоналу повинно виконуватися, як правило, без спеціальних приміщень для пультів і щитів керування, без службових приміщень для персоналу, майстерень і лабораторій, без водопроводу і каналізації на підстанціях, а також без житлово-комунальних і культурно-побутових споруд.

10. Проектування і вибір варіантів електроустановок повинні проводитись на основі техніко-економічних порівнянь, застосування простих і надійних схем, досвіду експлуатації, впровадження найновішої техніки, найменших витрат кольорових металів і інших дефіцитних матеріалів, обладнання і т.д.

11. В електроустановках повинна бути забезпечена можливість легкого розпізнавання чпстин, які відносяться до окремих їх елементів (простота і наглядність схем, належне розташування електрообладнання, написи, маркування, окраска).

12. Фарбування однойменних шин в кожній електроустановці повинно бути однаковим.

Шини повинні бути пофарбовані в наступні кольори:

1) А – жовтий, В – зелений, С – червоний, нулеві шини при ізольованій нейтралі – білий, при заземленій нейтралі – чорний колір. Резервна шина при змінному струмі фарбується в колір фази, що резервується.

2) При однофазному струмі: провідник який під’єднується до початку обмотки джерела живлення – в жовтий, до кінця обмотки – червоний колір.

Шини однофазного струму, якщо вони є відгалуженням від шин трифазної системи фарбуються в колір відповідної фази трифазного струму.

3) При постійному струмі: позитивна шина (+) – червоний, відємна (–) – синій і нейтральна – білий.

13. При фарбуванні шин необхідно керуватися наступним:

1) В закритих розподільчих пристроях при змінному трифазному струмі шини повинні бути пофарбовані в ніступні кольори:

а) збірні шини при вертикальному розміщенні верхняя А – жовта, середня В – зелена, нижняя С – червона.

при розміщенні шин горизонтально, нахтлена або трикутником: найбільш віддалена від персоналу А – жовта, середня В – зелена, найближча С – червона.

б) при відгалуженнях від збірних шин: ліва – А, середня – В, права – С.

Захисні та протипожежні заходи і засоби.

1. безпека електроустановок, які споруджуються, забезпечується шляхом застосування:

належної ізоляції, а в необхідних випадках – підвищеної;

відповідних віддалей до струмопровідних частин або їх закриття;

блокування апаратів і огорож для запобігання помилкових операцій;

надійного і швидкодіючого автоматичного відключення частин електрообладнання і пошкоджених ділянок мережі, які випадково опинилися під напругою;

заземлення корпусів електрообладнання та елементів електроустановок, які можуть опинитися під напругою;

вирівнювання потенціалів, розділяючих трансформаторів напруг 36 В і нижче;

попереджуючої сигналізації, надписів і плакатів, захисних засобів.

2. В мережах напругою до 1000 В в місцях, де за умовами безпеки електроприймачі не можуть живитися безпосередньо від мережі, належить застосовувати розділяючі трансформатори або понижуючі трансформатори з вторинною напругою 36 В і нижче.

При застосуванні цих трансформаторів необхідно керуватися наступним:

а) Розділяючі трансформатори служать для відділення електроприймачів від первинної мережі і мережі заземлення. Вони повинні задовільняти спеціальним технічним умовам відносно підвищеної надійності конструкції і піжвищених випробувальних напруг.

б) Від розділяючи трансформаторів дозволяється живлення тільки одного електроприймача з плавким запобіжником або струмом встановлення автомата на первинній стороні на більше 15 А.

Вторинна напруга розділяючи трансформаторів повинна бути не вище 380 В.

в) Заземлення вторинної обмотки розділяючи трансформаторів і електроприймачів, що від них живляться, забороняється.

Корпус трансформатора повинен бути заземлений.

г) Понижуючі трансформатори з вторинною напругою 36 В і нижче можуть служити в якості розділяючих, якщо вони задовільняють вимогам, що приведені в пп. а, б, і в.

Якщо понижуючі трансформатори не являються розділяючими, то належить заземляти корпус трансформатора, один з виводів, або нейтраль чи середню точку вторинної обмотки.

3. В електроприміщеннях з установкаминапругою до 1000 В оголені та ізольовані струмопровідні частини, які доступні для дотику, допускаються без захисту від нього, якщо за місцевими умовами такий захист не є необхідним для яких-небудь інших цілей (наприклад для захисту від механічної дії), доступні до доторкання частини повинні розміщені таким чином, щоби нормальне обслуговування не було пов’язане з небезпекою дотику до них.

4. В житлових, громадських, торгових і тому подібних приміщеннях закриття струмопровідних частин повинні бути суцільними. В промислових приміщеннях і електроприміщеннях допускаються також сітчасті і інші несуцільні захисні закриття.

5. Огорожі та закриття повинні бути виконані таким чином, щоби зняття або відкривання їх було можливе лише за допомогою ключів або інструментів.

6. Всі загорожі і захисні закриття повинні відповідно до місцевих умов мати достатню механічну міцність. При напрузі вищій за 1000 В товщина металевих закриттів повинна, бути не менше 1 мм. Захисні закриття провідників по можливості повинні бути введені в машини, апарати і прилади.

7. Для захисту обслуговуючого персоналу від пораження електричним струмом, від дії електричної дуги і т.д. всі електроустановки повинні бути оснащені захисними засобіми відповідно до діючих “Правил використання і випробування захисних засобів, що застосовуються в електроустановках”, затверджених у встановленому порядку.

8. Безпека електроустановок, які містять оливонаповнене електрообладнання та апарати, а також обладнання покрите чи просочене оливами, лаками, бітумами і т.д. щодо пожежі забезпечується вимогами, які приведені у відповідних розділах ПВЕ.

Крім того вказані електроустановки при здачі їх в експлуатацію повинні бути оснащені протипожежними засобами і інвентарем відповідно до місцевих інструкцій, які погоджені з органами Державного пожежного нагляду.

Підключення електроустановок до енергосистеми.

Підключення електроустановки до енергосистеми проводиться за погодженням з керівництвом енергосистемою у відповідності з “Правилами користування електричною енергією”, також заданими технічними умовами на під’єднання, в яких вказується:

1. Необхідність опрацювання варіанту на базі теплового споживання об’єкту спорудження ТЕЦ, зв’заної з енергосистемою.

2. Дані про інші споживачі в районі проектування нового об’єкту.

3. Точка під’єднання (підстанція, електростанція або лінія електропередачі), орієнтовні рівні напруга в точках під’єднання.

4. Напруга, при якій можливе виконання повітряних і кабельних ліній живлення, очікуваний орієнтовний рівень напруги і засоби її регулювання, вимоги до траси ліній; для зверхлімітних об’єктів вказується вказується необхідність розробки варіантів у відношенні числа кіл і їх січень.

5. Обгрунтованя необхідність у виконанні робіт для підсилення існуючої мережі в зв’язку з появою нового об’єкту (збільшення перерізів, заміна і збільшення трансформаторних потужностей і інше).

6. Специфічні вимоги до підстанцій і пристроїв споживачів, до яких під’єднуються лінії живлення енергосистеми (необхідність автоматичного захисту на вводах, допустимість перелельної роботи ліній живлення, необхідність резервних комірок).

7. Розрахункові величини струмів короткого замикання.

8. Вимоги до релейного захисту, автоматики, ізоляції, захисту від перенапруг.

9. заходи з коефіцієнту потужності.

10. Вимоги до обліку електроенергії.

11. Умови під’єднання електропечей, установок високої частоти і інших.

12. Вимоги до допоміжних споруд.

13. Рекомендації щодо застосування типових проектів електроспоруд і установок.

Проекти електроустановок повинні бути також узгоджені із зацікавленими організаціями відомствами і т.д., інтереси яких зачіпаються при спорудженні електроустановок.

Рівні і регулювання напруги.

1. Рівні напруги у відповідних точках електричної мережі повинні визначатися для максимального і мінімального режимів навантаження. Розрахунок відхилень напруги в електричних мережах повинен проводитися на основі наступних даних:

а) Відхилення напруги від номінальної на затискачах електродвигунів, як правило, повинно бути не більше ±5% і лише в окремих випадках допускається відхилення вище номінального до +10%.

б) Зниження напруги найбільш віддалених ламп внутрішнього робочого освітлення промислових підприємств і громадських будівель, а також прожекторних установок зовнішнього освітлення повинно бути не більше 2,5% номінальної напруги ламп, а для найбільш віддалених ламп освітлення житлових будинків, аварійного освітлення і зовнішнього освітлення виконаного світильниками, не більше 5%. Найбільша напруга на лампах, як правило, повинна бути не більше 105% номінальної напруги ламп.

в) При аварійних режимах напруга на лампах не повинна знижуватися більше ніж на 12% номінальної напруги.

2. При нормальних режимах роботи енергосистеми на шинах електростанцій і на шинах вторинної напруги підстанцій напругою 35 кВ і вище повинно бути забезпечене зустрічне регулювання напруги в межах від 0 до +5% номінальної напруги мережі.

3. При нормальному режимі роботи центру живлення в періоди зниження сумарного навантаження до 30% і нижче від найбільшої його величини напруга на шинах повинна підтримуватися на рівні номінальної напруги мережі, а в періоди максимуму – перевищувати її не менше ніж на 5%. При необхідності і при можливості щодо режиму ЦЖ допускається підвищувати напругу на шинах в години максимуму до 10%, якщо при цьому відхилення напруги в найближчих споживачів не перевершить найбільшої допустимої величини.

4. Для регулювання напруги належить широко застосовувати трансформатори з автоматичним регулюванням напруги під навантаженням з діапазоном регулювання 15 – 20%.

Крім цього повинно бути розглянуте також використання наступних місцевих засобів регулювання напруги:

вольтодобавочних трансформаторів;

синхронних двигунів;

ручного або автоматичного регулювання потужності батарей конденсаторів;

зв’язків на напругах до 1000 В між підстанціями, які дозволяють відключати частину трансформаторів в режимі найменших навантажень.

5. Питання вибору напруги і системи живлення силових і освітлювальних цехових електромереж напругою 660 В і нижче повинно вирішуватися комплексно у взаємній ув’язці.

При живленні силових і освітлювальних електроприймачів від спільних трасформаторів схема електричної мережі повинна дозволяти в неробочі години і у вихідні відключати трансформатори з переведенням живлення чергового освітлення на окремі трансформатори малої потужності або через перемички на один з трансформаторів, який залишається в роботі.

Коефіцієнт потужності.

1 Усереднений коефіцієнт потужності електроустановок, які під’єднуються до електричних мереж не повинен бути нижчим 0,92 – 0,95.

Зменшення даної величини допускається в кожному окремому випадку лише при погодженні з енергосистемою у випадку наявності надлишків реактивної потужності в енергосистемі та живленні електроустановки споживача безпосередньо від шин генераторів електростанцій.

2. Встановлення на підприємствах всіх видів компенсую чого електрообладнання допускається тільки при дозволі енергосистеми.

3. Споживачі на основі аналізу режимів роботи електрообладнання повинні розробити та здійснити найбільш раціональні заходи для підвишення коефіцієнта потужності відповідно до діючих керівних вказівок з даного питання.

Вибір провідників за нагрівом, економічною густиною струму