Практичне заняття № 5

Тема: Публічний виступ і умови його успішності.

ПЛАН

1. Етапи підготовки до публічного виступу.

2. Композиція виступу.

3. Вимоги до виступу оповідача.

4. Умови успішності виступів.

Виконати завдання:

1. Прочитайте текст. Які жартівливі поради автора ораторові Ви вважаєте доречними? Чого треба уникати промовцю, щоб не справити враження обмеженої людини?

ПОРАДИ ПРОМОВЦЮ

Виступ починається не зі слів, а з жестів. Надзвичайно важливо, якими рухами ви розкладете перед собою папірці, витягнете окуляри, відкинете з лоба пасмо волосся. Прийнятні лише такі рухи, які не видадуть, що у вас тремтять руки або по спині стікає піт. Не радимо навалюватися ліктями на край трибуни – можуть подумати, що ви не тримаєтесь на ногах. Рекомендується все, що свідчить про те, що ви і трибуна – не два автономних механізми, а єдине ціле, певний трибунотавр. Тому має сенс зняти з руки й покласти на пюпітр трибуни годинник: створюється враження, начебто ви лише переклали їх з однієї ділянки тіла на іншу.

Не слід виступати без папірця, говорити цікаво, і – особливо важливо! – дотепно. Така промова може образити того, хто завжди говорить серйозно і лише по завчасно написаному. Ідеальну золоту середину намацали тут деякі оратори в окулярах: першу частину фрази вони вимовляють, витріщившись крізь окуляри у свої записи, а другу – знявши окуляри і дивлячись у зал. Уявляєте, скільки разів доводиться їм класти на носа й знімати окуляри? Сам Чарлі Чаплін не наздогнав би їх. Через ці маніпуляції з окулярами неможливо вловити, про що йдеться, зате у слухачів створюється таке п'янке відчуття діяльності, що коли виникає потреба в енергійному керівникові, ораторів в окулярах згадують у першу чергу. Ораторам, які не мають окулярів, пропонується такий рецепт: час від часу, пробігши очима текст наступної фрази, підвести очі на зал, задумливо зморщити лоба й вимовити цю фразу як свіжу думку, яка тільки-но прийшла в голову. Однак не забудьте при цьому втикнути палець в кінець фрази, бо якщо, відшукуючи продовження промови, ви надовго замовкнете, – весь ефект «свіжої думки» ви летить в трубу.

Нехай зрідка, але іноді все-таки трапляється, що оратор не може раптом знайти одного листочка підготовленої промови, або переконується, що захопив з собою не той текст. Особливо прикро, коли ці відкриття він робить на очах слухачів, які із завмерлими від щастя серцями стежать за тим, як він розгублено нишпорить по кишенях, і все на світі готові віддати, аби цей сеанс продовжувався до безкінечності. Що тут робити? Спокійно розведіть руками і оголосіть, що на зниклому листочку було виписано дуже багато нових і дуже точних даних, які напам'ять могла б відтворити хіба що електронна машина; говорити ж, не оперуючи дуже новими і дуже точними даними, звичайно, не важко, але чи варто?

Якщо біля вас поставили склянку з водою, то відпити можна не більше двох разів. Вже краще обірвати свою промову на півслові і мов нічого не було піти на своє місце, ніж присмоктуватися до склянки. Іноді така несподівана кінцівка може заінтригувати і навіть стурбувати декого, викликати підозру, що вам відомо щось надзвичайно важливе, про що ви, однак, не бажаєте сказати голосно. Якщо ви помічаєте, що публіка вас не слухає, дрімає, нудьгує, однак утримується від голосних розмов між собою, – значить, промова ваша пливе правильним руслом. Інша річ, якщо слухачі галасують, позіхають, не прикриваючи рота, й вигадують різні ігри. У цьому випадку рекомендується обвести поглядом зал і сказати: «З цього приводу, друзі мої, згадався мені один дуже смішний анекдот». Зал миттєво насторожується, і ви отримуєте можливість закінчити свій виступ, оточений такою щирою увагою, яка й насправді варта вдячності. Якщо ж вам потім дорікнуть, куди ж, мовляв, зник той анекдот, то ви холоднокровно поясніть, що анекдот ви тільки згадали, але зовсім не обіцяли розповісти. Головне: трибуну слід залишати з упевненістю, що ви не бовкнули щось таке, чого говорити було не треба. Цю впевненість не можна змішувати з відчуттям того, що було сказане усе, про що слід було сказати. Якщо вдуматися, то ці два почуття розділяє безодня (В.Жилінскайте).

2. Прочитайте текст і визначте його основну думку. Простежте, які жести характерні для Вас у таких ситуаціях: під час виступу на занятті; під час слухання виступів Ваших однокурсників, викладачів; підчас невимушеної розмови у колі родини, друзів? Чи всі ці жести є естетичними? Спробуйте вмотивувати причини їх виникнення, спираючись на знання з курсу психології про сутність невербальної комунікації. Перекладіть українською мовою один з абзаців тексту (за вибором).

БАРЬЕРЫ ИЗ РУК. ЖЕСТ «РУКИ, СКРЕЩЕННЫЕ НА ГРУДИ»

Попытка спрятаться за каким-нибудь барьером является нормальной человеческой реакцией. Этому мы учимся еще в раннем детстве, когда хотим себя защитить от чего-либо. В детстве мы прячемся обычно за столами, стульями, какой-либо мебелью или просто за спиной у мамы, когда попадаем в какую-либо угрожающую ситуацию. По мере того, как мы взрослеем, эти попытки спрятаться за чем-либо становятся все более и более утонченными и к 6 годам, когда прятаться за столом или под стулом уже стыдно, мы обучаемся жесту скрещивать руки на груди. Таким образом, мы предохраняем нашу грудь от внезапного нападения.

Во время отрочества мы скрещиваем наши руки не так плотно и комбинируем этот жест с жестом «скрещенные ноги». По мере взросления этот жест скрещенных рук становится все менее явным и мы уже не так плотно прижимаем руки к груди. Скрещивая руки перед грудью, мы, таким образом, формируем барьер, который является попыткой оградить нас от нежелательной ситуации. С уверенностью можно сказать следующее: когда человек нервничает или испытывает какие-нибудь отрицательные эмоции, то он обязательно скрещивает руки на груди, что является весьма сильным сигналом того, что он испытывает угрозу.

Исследования жеста перекрещенных рук, проведенные в Соединенных Штатах, дали некоторые интересные результаты. Группу студентов попросили посетить ряд лекций и каждому студенту сказали, что он не должен перекрещивать руки или ноги и должен принять расслабленное свободное положение. В конце этой серии каждого студента проверили, как он понял предмет лекции, и проверили его отношение к лектору. Вторую группу студентов попросили прослушать ту же лекцию, но на этот раз их проинформировали, что во время лекции они должны крепко перекрестить руки перед грудью и сидеть так во время всей лекции. Результаты показали, что та группа, которая прослушала лекцию с перекрещенными на груди руками, усвоила материал на 38% хуже, чем та группа, которая руки не скрещивала. У второй группы было отношение к лекции боле критическое, чем у первой.

Эти исследования подтверждают следующий факт: когда слушатель перекрещивает руки перед грудью, то он не только думает о лекторе более негативно, но также уделяет меньше внимания самой лекции. Именно поэтому центры по подготовке кадров должны поставить в своих залах кресла с ручками, чтобы слушатели могли положить на них свои руки и таким образом отдыхать. Многие люди говорят, что они по привычке перекрещивают свои руки, потому что это очень и очень удобно, но мы можем сказать, что любой жест приносит некоторое удобство при соответствующем отношении. То есть, в данной ситуации, если у Вас негативное отношение к чему-либо, то при скрещенных руках Вы будете чувствовать себя очень хорошо. Помните также, что при невербальной коммуникации очень много зависит не только от отправителя жеста, но и от получателя. Вы можете себя чувствовать вполне комфортно, когда у Вас скрещены руки или когда напряжена спина и шея, тогда как восприятие этих жестов является негативным (Аллан Пиз).

3. Уявіть, що ви – диктор телебачення. Сидячи перед «мікрофоном», привітайтеся з глядачами і про анонсуйте наступну телепередачу (назву та зміст оберіть самостійно).

4. Підготуйте текст усного публічного виступу на одну з тем (за вибором):

· З історії мовного етикету.

· Любов – це пошана до оточуючих.

· Магія слова.

Література:

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг. редакцією О.Сербенської: Посібник. – Львів: Світ, 1994. – 149 с.

2. Капська А. Гра як активний метод навчання студентів майстерності слова // Рідна школа. – 1991. – № 10. – С. 71-73.

3. Львов М. Словарь-справочник по методике русского языка: Учеб. пособиедля студентов пед. институтов. – М.: Просв., 1988. – 240 с.

4. Паламар А. Етика-молодим: Правила доброго тону. – К.: Молодь, 1985.

5. Пиз А. Язык жестов: Пер. с англ. – Воронеж: НПО «МО-ДЗК», 1992.

6. Сагач Г. Золотослів: Навч. посібник для середніх і вищих навчальних закладів. – К.: Райдуга, 1993.

7. Сопер П. Основы искусства речи: Пер. с англ.-2 испр. изд. – М.: Прогресс, 1992.

8. Шевчук С. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Літера, 2000.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Самостійна робота № 1.

Тема: Виразне читання вголос. Особливості виконання прозових творів

(оповідань, казок, нарисів, науково-популярних статей).

ПЛАН

1. Особливості виконання прозових творів.

2. Особливості виконання казки.

3. Особливості ділового, наукового і публіцистичного стилів.

Виконати завдання:

1. Виразно прочитайте казку і допишіть до неї кінець.

МИХАЙЛИК-КУЧЕРИК

Жив собі раз такий кучерявий хлопчина-пастушок, що його мати не знала, чи на небі є більше зір, чи більше кучерів у її сина на голові. Його назвали Михайликом-Кучериком. Він стеріг цілий день вівці і пригравав собі на березовій дудці, або сидів під ялицею над рікою і вдивлявся у хвилі, що мерехтіли на сонці. Тоді ріка здавалася йому зі щирого золота, а каміння в річищі – з самоцвітів.

Мати лаяла хлопця, бо його вівці розбігалися по горбах, і тяжко було їх зігнати знов в одну череду й погнати додому. Пусті хлопчиська-вітрогони з села питали його:

– Михайлику-Кучерику! Що ти бачиш у річці?

– Я бачу саме срібло-золото й самоцвіти, – відказував він і не помічав, що вони кепкували з нього.

– Дивіться на нього! – викрикували вони і показували пальцями на Кучерика. – Він бачив срібло-золото й самоцвіти! Чому ти не приніс нічого своїй мамі? Хай би вона купила тобі за те новий киптарик, бо той, що ти носиш у неділю, вже старий і полатаний.

І вони обкидали хлопчину смерековими шишками.

– Пождіть! – крикнув він тоді. – Я піду в те царство, звідкіль біжить річка, і принесу цілі бесаги скарбів. Ви ще побачите!

Кучерик встав, ще доки сонце засвітило, і вийшов тихо з хати, щоб мати не прокинулася.

– Я мушу йти завжди за рікою проти струї – аж до джерела, – думав він, вийняв свою сопілку з-за пояса і грав, аж цілий ліс розсміявся й заспівав.

Як довго Михайлик мандрував – не знаю. Коли його пекло сонце, він купався в річці, коли був голодний, збирав собі жменьку чорниць. А в кінці він прийшов до великих залізних воріт, де сидів велетенський бурий ведмідь і бурмотів так страшно, аж йому піт із кожуха капав.

– Добридень, – сказав привітливо Михайлик, – чи не гаряче тобі, вуйку ведмедю, сидіти тут під залізними воротами?

– Ти, бачу, мудрий хлопець, – від бурмотів ведмідь. – Ось я піду скупатися в ріку, а ти повважай мені за той час, щоб ніхто не відчинив воріт до казковою царства, передусім один пастушок, що називається Михайлик і що має голову, повну кучерів і пустих думок.

Ведмідь був уже старий і не бачив, що Михайлик мав на голові солом'яну крисаню. Йому здавалося, що то було просте солом'яне волосся. Він зійшов повільно в ріку і почав плюскатися в теплій воді. Тим часом хлопчина відчинив залізні ворота й перестрибнув поріг казкового царства.

Він побачив довкола себе багато дерев і квітів, про які йому ніхто не розказував. Старенька, схилена бабуся збирала там пильно сухе ріща до запаски. Але то ріща було з кришталю, бо дерева немає в царстві казки. Михайлик стрибнув швиденько і визбирав для бабуні всі гіллячки, які там лежали в срібній траві.

– Ти добрий хлопець, – сказала вона вдячно і повела його перед великий терем, що мінився всіма барвами веселки. – Скажіть, бабуню, чия це хата? – спитав він.

– Це – терем зоряної князівни Зоряни, – відповіла старенька. Тоді він помітив, що вхід замку зачинений джерелом зеленої ріки. Вода виприскувала з таким шумом, що ніхто не міг ввійти до терему. Над входом був балкон із сяючого зеленого й червоного каменю, що мав форму квітів, обвитих золотими вітами й листям. На високім престолі, застеленім зоряним килимом, сиділа найкраща дівчина країни казки. Над її чорним волоссям дорога корона з сімох зір.

– Вона жде вже віддавна на одну людину, але бурий ведмідь не пускає нікого в казкове царство, – сказала бабуся.

Хлопець дивився довго вгору, а потім заговорив:

– Прекрасна княжно, як мені дістатися до тебе? Скинь мені мотуз, щоб я виліз нагору.

Але княжна не ворухнулася і мовчала,

– Що це в тебе за поясом? – спитала знічев'я старенька, показуючи на його сопілку. – Такого в нас немає. З чого це зроблене?

– З дерева, – сказав хлопець.

– З дерева? О ти, щасливче! Дерево має в нас чародійну силу, тому не гай часу і пробуй свою долю!

Михайлик вийняв сопілку й заграв княжні свою найкращу пісню. Він помітив, що вода джерела поділилася на дві струї, і що між ними зробився малий отвір. Тоді він скочив, не довго думаючи, всередину. В його голові зашуміло так, гейби він зі сну будився, а потім він очуняв на широких сходах із мармуру, що вели до престолу Зоряни.

– Чого ти шукаєш у мене? – заговорила вона приязно.

– Я шукав кусень золота й кусень срібла для моєї мами, але відколи я тебе побачив, я шукаю теж собі зоряну князівну, – сказав він.

– Ти дуже вродливий, і твоя гра припала мені до серця більше, як цей терем, але мій батенько-місяць видасть мене тільки за того заміж, хто має більше кучерів на голові, як я зір на небі, – сказала вона сумно.

Тоді Михайлик кинув геть солом'яну крисаню і поклав свою кучеряву голову на князівнині коліна. Вона рахувала, рахувала й нарахувала більше кучерів на його голові, як зір на небі.

Тепер подумайте собі цю казку самі до кінця! (Віра Вовк).

2. Виразно прочитайте усмішку Остапа Вишні. У чому гумор твору? Доберіть, враховуючи специфіку жанру, відповідні інтонації. Намагайтесь донести до слухачів підтекст усмішки, втілюючи авторський задум.

ПЕРШИЙ ДИКТАНТ

(Скорочено)

Вже третю зиму ходив я до школи... І от одного дня увіходить до класу Марія Андріївна та й звертається до нас, що ходили до школи третю зиму, були, значить, уже в третій групі:

– От що, діти! Почнемо ми з вами тепер щотижня диктовку писати. Я проказуватиму, диктуватиму, а ви пильненько вслухайтеся і пишіть у своїх зошитах те, що я вам диктуватиму! Вийміть зошити!

– І в книжечку не дивитися?—залунало з усіх парт.

– Не дивитися! На те й диктант! От і дізнаємося, як ви вивчилися писати! Ви ж із книжок списували? Пригадуйте, як у книзі слова надруковані, бо траплятиметься багацько таких слів, що ви їх із книг списували... Не спішіть, думайте... Ну, починаю... Майте на увазі, що навесні будуть для вас випускні іспити (як ми називали – «здаменти»), а на іспитах обов'язково буде диктовка, диктант.

Почала Марія Андріївна диктувати. Всього першого диктанту я вже не пригадую, але пам'ятаю одну його фразу дуже добре. Диктувалося російською мовою, бо шкіл на рідній українській мові за царя на Україні не було.

Ось проказала Марія Андріївна:

– «По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком великолепньгх лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской породьі».

Прочитала Марія Андріївна це саме і вдруге... Ми зашелестіли зошитами, зашаруділи перами.

На другий день Марія Андріївна принесла перевірені наші зошити з диктантом.

Почала вона говорити проте, що написали ми перший диктант не дуже, сказать, удало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з господами та з собачкою «испанской породьі...» не витримала, зайшлася веселим сміхом, сміх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, і вона вже просто впала в крісло, витирала сльози, реготалася й кашляла... – Ну що ви понаписували?! О господи! І де ви таке чули.

Ми понаїжачувалися... – Вас шістнадцять учнів, і п'ятнадцять із вас понаписували: «...За коляской бежала й лаялася собачка из панской породьі...» Де ви чули, що є на світі собаки панської породи і щоб вони лаялися? Порода «испанская», єсть таке государство – Іспанія, а собаки не лаються, а «лают», по-нашому «гавкають». Зрозумів? – запитала вона мене.

– Та не дуже, Маріє Андріївно! Я собі думав: пани їдуть, той й собака в них панської породи, батько часто говорять, що їх пан та бариня лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні не кращі за них і теж лаються...

– А воно, бач, і не так! – засміялася Марія Андріївна. – Та в тебе ще й без того багато помилок. Поставила я тобі двійку! Підтягтись треба! Сідай! Я сів і ледве не заплакав: – Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами! (Остап Вишня).

3. Виразно прочитайте легенди. Перекажіть їх. У чому полягає різниця міх казкою і легендою? Чим відрізняється читання легенд від читання казок?

МОРСЬКЕ СЕРЦЕ

(Медуза)

Раз у морі купалося двоє братів. От старший скупався, на берег пливе, а менший все далі та далі. І хвиля морська закохалась у відважному браті: взяла, обняла його міцно і тягне до себе на дно, в чудове підводне царство. А хлопець пручається, хлопець кричить, гукає на рідного брата, щоб швидше йшов рятувати. А старший боїться плисти. «Глибина, – дума, – згину ще й я з ним укупі!» – Ой братику милий! Ой братику любий, рятуй! – 3 сльозами ще раз виринув хлопець, од жаху волосся рвучи.

– Нехай тебе Бог порятує! – несміливо старший сказав, а сам не насмів і зирнути, як брат потопає, – гребеться до берега хутко, на камінь вилазить. Розсердилась хвиля, погналась за страхополохом, нагнала, знесла його в море, втопила.

І меншого брата сховала морськая цариця на дно, і сльози його повернулися в чистії перли, а кучері – в пишні коралі, а старшого брата риби й раки ущент рознесли, лиш серця ніхто не схотів і торкнути: таке було гидке оте полохливеє серце!

І досі в морі те серце: несміливо, крадучись, плава, слизьке та холодне, жалке, наче та кропива, ворушиться мляво та труситься, тіні од себе не має – прозоре. А море гидує тим серцем: на берег його викидає, а там воно гине без сліду (Дніпрова Чайка).

ХРЕЩЕННЯ ОЛЬГИ

В 955 році поїхала Ольга в Грецію і прибула до Царгороду. А був тоді царем Костянтин, син Лева. Побачивши, що вона гарна з обличчя і дуже розумна, цар подивляв її розум, розмовляв із нею і сказав їй:

– Ти гідна царювати в цьому городі з нами. – А вона зрозуміла та сказала до царя:

– Я поганка; так, якщо хочеш охристи ти мене, то охристи мене сам; а якщо ні, то я не охрищуся. І охристив її цар із патріярхом. А будучи охрищена, зраділа душею і тілом, а патріярх навчив її віри та сказав їй:

– Благословенна ти серед руських князів, що полюбила світло, а зоставила тьму; благословитимуть тебе руські сини до останнього покоління твоїх унуків.

І навчив її церковного правила, і про молитву, і про піст, і про милостиню, і про збереження чистоти тіла. А вона, схиливши голову, стояла і, як напоювана губка, слухала науки й, поклонившися патріярхові, сказала:

– За твоїми молитвами, владико, нехай заховаюсь від ворожих тенет.

І надали їй в хрещенні ім'я Олена, як називалась і давня цариця, мати великого Костянтина. І поблагословив її патріярх, і відпустив її. І по хрещенні закликав її цар і сказав їй:

– Хочу взяти тебе за жінку. І вона відповіла:

– Як ти хочеш мене взяти за жінку, а ти сам охристив мене й назвав мене донькою? А в християн нема такого закону, як сам знаєш. І сказав цар: – Перехитрила ти мене, Ольго.

І дав їй багато дарунків: золота, срібла, дорогоцінних тканин, різнородного посуду, і відпустив її, назвавши її своєю дочкою (Народна творчість).

Література

1. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. – К: Вища школа, 1990.

2. Капська А. Виразне читання: Навч. посібник для студентів філологічних факультетів педінститутів. – К: Вища школа, 1986.

3. Кожному мила своя сторона: Краєзнавчі нариси про видатних людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю / Упоряд. Л. Бондарчук, Л.Демченко. – Житомир: Журфонд, 1997.

4. Краса у розумі: Арабські казки у записах А. Кримського: Для серед, та ст. шк. віку / Упоряд., передм. та переказ з араб. М.Веркальця. – К: Веселка, 1992.

5. Олійник Г. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник. – К: Вища школа, 1995.

Самостійна робота № 2.

Тема: Особливості виконання поетичних творів

(громадянської, філософської, пейзажної, інтимної лірики, байок)

ПЛАН

1. Особливості виконання поетичних творів.

2. Особливості виконання байки.

Виконати завдання:

1. Підготуйте і прочитайте напам'ять три віршовані твори (бажано різні за тематикою).

2. Користуючись тлумачним словником [7], з'ясуйте значення слів. Складіть із ними словосполучення.

Авторитетний-авторитарний, абонент-абонемент, церемонний-церемоніальний, рибак-рибець, практик-практикант, афект-ефект, ефектний-ефективний, головний-головатий, цукровий-цукристий, створення-створіння.

3. Розкрийте дужки, утворюючи словосполучення. Дотримуйтесь точності мовлення.

1. Школа, слух (музичний, музикальний). 2. (Житель, мешканець) будинку, України. 3. (Квиток, білет) на поїзд, на екзамені. 4. (Ставлення, відношення) до людей, між людьми. 5. (Пам'ятка, пам'ятник) архітектури, Т.Шевченку. 6. (Поштовий, абонементний) скринька, ящик. 7. (Котрий, скільки) година? 8. (Дефекти, недоліки) у роботі, у приладі.

4. Перекладіть текст, користуючись словником. Доберіть до нього заголовок. Визначте основну думку.

Можно указать на одну языковую ошибку, которая увековечена не только в слове, но и в мраморе. «Моисей» – одно из самих прославлениях создании Микеланджело. В нем скульптор воплотил мечту о мудром и решительном человеке, волевом и страстном. Неподвижная фигура полна внутреннего напряжения, динамизма. Пророк справедлив, но страшен в своем гневе. Народ, которого он спас, которому он нес законы новой жизни, отступился от него, променял правду на деньги. Значительно увеличивают впечатление от образа рассерженного пророка маленькие рожки надо лбом. Откуда у пророка рога? Зто многих удивляет.

Во всем виноват латинский перевод. Латинское coronatum – «сияюший, окруженный сиянием, лучами»; coronam – «венчать, украшать венком» было подменено другим: cornutam, – «рогатый»; cornu – «рог». А Микеланджело воссоздал эту ошибочно возникшую деталь в облике Моисея (В.Одинцов).

5. Гра. Опишіть максимально точно зовнішність Вашого однокурсника, використовуючи якісні прикметники. Прочитайте опис вголос. Чи впізнали Ваші друзі, про кого йдеться?

Література:

1. Глазова О. Рідне слово: Посібник з розвитку зв'язного мовлення: 10 кл. – К., 2000.

2. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. – К: Вища школа, 1990.

3. Капська А. Виразне читання: Навч. посібник для студентів філологічних факультетів педінститутів. – К: Виша школа, 1986.

4. Олійник Г. Виразне читання: Основи теорії: Навч. посібник. – К: Вища школа, 1995.

5. Станіславський К. Робота актора над собою. Ч. 1-2. – К: Мистецтво, 1953.

Самостійна робота № 3

Тема: Особливості читання драматичних творів.

ПЛАН

1. Особливості читання драматичних творів.

2. Читання драматичних творів.

Виконати завдання:

Здійснити постановку невеликого уривку одного із творів:

– драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки;

– драматичної імпровізації «І все-таки я тебе зраджу» Неди Неждани;

– комедії «Мина Мазайло» М.Куліша;

– п'єси В.Винниченка «Метепіо»;

– п'єси Лесі Демської «Так не буде»

Література

1. Винниченко В. Вибрані п'єси / Упоряд. М.Жулинський, В.Бурбела. – К.: Мистецтво, 1991.

2. Капська А. Виразне читання. Практичні і лабораторні заняття: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1990.

3. Капська А. Виразне читання: Навч. Посібник для студентів філологічних факультетів педінститутів. – К.: Вища школа, 1986.

4. Куліш М. Твори: В 2 т.-К.: Дніпро, 1990.-Т. 2.

5. Леся Українка. Твори у 2-х томах: Т. 2. – К.: Наукова думка, 1987.

6. У чеканні театру. Антологія молодої драматургії / Упоряд. та післямова Н. Мірошниченко; Переднє слово Я.Стельмаха; Передм. Ю.Сидоренка. – К.: Смолоскип, 1998. – 360с.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

З КУРСУ «КУЛЬТУРАМОВЛЕННЯ»

1. Предмет та завдання курсу. Місце курсу у системі навчальних дисциплін на факультеті підготовки вчителів початкових класів.

2. Поняття про літературну мову. Мова і мовлення, функції, форми існування.

3. Будова літературного мовлення (усна і писемна форми).

4. Місце риторики у світовій міфології.

5. Загальний огляд античної і слов'янської риторичної спадщини.

6. Проблема формування мовної особистості у концепції народної освіти.

7. Культура мовлення вчителя (мовний стиль та етикет, причини мовленнєвих помилок). К.Ушинський та В.Сухомлинський про словесну майстерність педагога.

8. Помилки діалектного характеру в мовленні майбутніх учителів початкових класів.

9. Стилі і жанри мовлення: основні ознаки, види творів, у яких реалізується стилі.

10. Зв'язок мовлення з немовними структурами: свідомістю, мисленням, адресатом, дійсністю, умовами спілкування.

11. Загальна характеристика комунікативних ознак культури мовлення.

12. Правильність мовлення як найважливіша комунікативна ознака. Поняття про норми літературної мови.

13. Чистота мовлення та основні її аспекти.

14. Словниковий склад української мови. Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання та походження.

15. Лексичне і фразеологічне багатство мовлення. Діалектна лексика-джерело поповнення словникового складу літературної мови. Лексичні особливості мовлення носіїв в умовах говірок Житомирщини.

16. Поняття про точність, стислість і доступність мовлення. Вимога до точності мовлення.

17. Логічність, доречність, впливовість як важливі комунікативні ознаки мовлення майбутнього вчителя.

18. Структура виразності мовлення і фактори, що впливають на її формування.

19. Мовленнєві авторитети у процесі формування культури мовлення носіїв у суспільстві.

20. Техніка мовлення як необхідна передумова словесної дії.

21. Умови правильного дихання оратора. Голос - основне знаряддя роботи вчителя. Природні і набуті властивості голосу.

22. Місце партитури у підготовці до виразного читання художнього тексту.

23. Орфоепічні норми літературної мови і дикція. Система роботи майбутнього вчителя над удосконаленням дикції.

24. Наголос, інтонація, паузи, темп мовлення як технічні показники виразного мовлення і виразного читання.

25. 25.Етапи підготовки до публічного виступу. Вимоги до мовлення оратора.

26. 26.Виражальні засоби художнього мовлення. Використання тропів як засобів виразності й образності. Особливі синтаксичні структури.

27. Засоби емоційно-образної виразності (бачення читця, його ставлення до прочитаного, розуміння підтексту твору, майстерність спілкування зі слухачами).

28. Особливості виразного читання прозових творів різних жанрів.

29. Особливості виконання поетичних творів, різних за тематикою (громадянської, філософської, пейзажної, інтимної лірики, байок).

30. Особливості виразного читання драматичних творів.

ТЕМАТИКА ТВОРІВ-МШІАТЮР

1. На добрій землі що посієш, то й вроде (Прислів'я).

2. Природа одному мама, а другому мачуха (Прислів'я)

3. Хата господинею красна (Прислів'я)

4. Роби надворі – буде й у коморі (Прислів'я)

5. На дерево дивись, як родить, а на людину – як робить (Прислів'я)

6. Шануй сам себе – пошанують і люди тебе (Прислів'я)

7. Книга для розуму – теплий дощик для сходів (Прислів'я)

8. Грамотний – видющий, на все тямущий (Прислів'я)

9. Те, що розпочато в гніві, закінчується в сором (Л.Толстой)

10. Людино, допоможи собі сама! (Л.Бетховен)

11. Від родоводу—до народу (В.Скуратівський)

12. Ой чи так красно в якій країні, як тут, на нашій рідній Волині? (Л.Українка)

13. Рідна земля – це матінка рідна, що вміє потішити й приголубити нас (І.Огієнко)

14. В мого роду сто доріг, сто століть у мого роду (І.Драч)

15. Я так люблю здоровий сміх, веселий сміх, що гріє всіх! (П.Глазовий)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: